Тема 7. Культура України на рубежі ХХ

Патріарх Мстислав І (Степан Скрипник, 1898-1993) – митрополит Української православної церкви Канади (1947-1950), митрополит Української православної церкви США (1971-1993), Патріарх Київський і всієї України Української автокефальної православної церкви (1990-1992). Перший Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Української православної церкви (Київський патріархат, 1992-1993).

Петро Тронько (1915-2011) – доктор історичних наук, професор, академік НАН України. Голова правління Національної спілки краєзнавців України (з 1990). Голова правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. О. Гончара (1996). Почесний головний редактор журналу «Пам’ятки України». Герой України (2000).

Віктор Бар’яхтар (1930) – вчений у галузі теоретичних фізико-магнітних явищ, фізики твердого тіла, доктор фізико-математичних наук, академік НАН України. Герой України (2010).

Ліна Костенко (1930) – письменниця, поетеса. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987 р.), поеми «Берестечко» (1999, 2010). У 2010 р. опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», поява якого стала чи не найбільшою літературною подією року та став одним з лідерів продажу серед українських книжок 2011 р. Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського і Чернівецького університетів. Відмовилась від звання Героя України, відповівши: «Політичної біжутерії не ношу!». У 2012 р. отримала відзнаку «Золотий письменник України» для українських письменників-романістів, чиї романи вийшли сукупним накладом понад 100 000 примірників.

Мирослав Попович (1930) – філософ, педагог, доктор філософських наук, професор, академік НАН України. Фахівець у галузі культурології, логіки та методології науки, історії української культури, директор Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України.

Петро Балабуєв (1931-2007) – доктор технічних наук, професор. З його участю та під його керівництвом побудовані літаки: Ан-22 «Антей», Ан-72, Ан-74, Ан-32, Ан-28, Ан-124 «Руслан», найбільший у світі літак Ан-225 «Мрія» (кодове ім’я НАТО – «Cossack»). Серед останніх розробок пасажирський Ан-140, багатоцільовий Ан-38, середній широкофюзеляжний військово-транспортний літак Ан-70. Герой України (1999).

Митрополит Володимир (Віктор Сабодан, 1935-2014) – митрополит Київський і всієї України (1992-2014). Герой України (2011). Був одним із найвпливовіших архієреїв Російської православної церкви.

Ада Роговцева (1937) – акторка театру і кіно. Народна артистка УРСР, Народна артистка СРСР (1978).Герой України (2007).

Мирослав Скорик (1938) – композитор, музикознавець. Народний артист Ураїни, лауреат премії ім. Т. Шевченка. Художній керівник Київської опери (з 2011). Герой України (2008).

Богдан Ступка (1941-2012) – український актор театру і кіно. Лауреат Шевченківської премії 1993 року. Знявся в таких фільмах, як «Сірі вовки» (1993), «Вогнем і мечем» (1999), «Тарас Бульба» (2009) та ін.

Тетяна Логуш (?-?) – українська благодійниця та громадська діячка, голова правління благодійного фонду «Мистецька скарбниця». Є співзасновницею міжнародного конкурсу романів, кіносценаріїв, п’єс, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова», літературного балу у Київській мерії, Віденського балу в Україні, балу «Карнавалія» тощо.

Раїса Кириченко (Корж, 1943-2005) – співачка. Член Комітету Національних премій України ім. Т. Шевченка (1999-2001). Герой України (2003).

Олександр Ключников (1945) – доктор технічних наук, професор, академік НАН України, директор Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України. Президент Українського ядерного товариства (2008-2010). Герой України (2011).

Олександр Галуненко (1946) – кандидат технічних наук (2000), льотчик-випробувач Авіаційного науково-технічного комплексу ім. О. Антонова, помічник генерального конструктора з льотних питань. Герой України (1999).

В’ячеслав Брюховецький (1947) – літературознавець, педагог. Доктор філологічних наук, кандидат педагогічних наук. Ректор, президент, почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія». Головний ініціатор відродження Києво-Могилянської академії. Член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО. Герой України (2007).

Іван Вакарчук (1947) – фізик, педагог. Доктор фізико-математичних наук (1980). Міністр освіти і науки України (2007-2010). Протягом 1990-2007 і 2010-2013 рр. – ректор Львівського національного університету. Герой України (2007). Будучи міністром освіти впровадив викладання у вишах України дисципліну «Історія української культури».

Ніна Матвієнко (1947) – співачка, акторка, письменниця, народна артистка України (1985). У репертуарі співачки багато народних пісень, серед них обрядові, ліричні, гумористичні, пісні-балади, українські пісні XVII–XVIII ст. Зіграла в телевиставах («Маруся Чурай», «Катерина Білокур», «Розлилися води на чотири броди»), художніх фільмах («Солом’яні дзвони», «Пропала грамота»), радіовиставах («Політ стріли», «Кларнети ніжності»). Герой України (2006).

Софія Ротару (1947) – відома українська, молдавська, російська естрадна співачка. Герой України (2002).

Марія Стеф’юк (1948) – співачка, Народна артистка УРСР (1979), СРСР (1985), Герой України (2008).

Володимир Лис (1950)– журналіст, драматург, письменник. Твори: «Маска», «Острів Сильвестра», «Століття Якова», «Жінка для стіни» та ін.

Леонід Каденюк (1951)– перший космонавт незалежної України. Герой України (1999).

Василь Шкляр (1951) – письменник. Один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників (деякі оглядачі називають його «батьком українського бестселера»). Особливий резонанс викликав роман «Залишенець. Чорний ворон» (2009).

Юрій Винничук (1952) – журналіст, письменник, редактор. Автор збірки поезій «Відображення», романів «Мальва Ланда» (2000) і «Танго смерті» (2012), міфологічної енциклопедії «Книга бестій» (2003).

Люко Дашвар (Ірина Чернова, 1954) – письменниця, сценарист, журналіст. Авторка романів «Село не люди» (2007) та «Молоко з кров’ю» (2008).

Катерина Амосова (1956) – науковець у галузі кардіології, доктор медичних наук (1988), професор (1990), член-кореспондент Національної академії медичних наук України (2000). Ректор Національного медичного університету ім. О. Богомольця (2014).

Оксана Пахльовська (1956) – письменник, культуролог, професор, доктор філологічних наук. Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (2010) за книжку «Ave, Europa».

Богдан Бенюк (1957) – актор театру і кіно. Знявся у фільмах «Конотопська відьма» (1987), «Чорна рада» (2000), «Кандагар» (2009) та ін.

Галина Пагутяк (1958) – письменниця. Лауреат Шевченківської премії з літератури. Автор «Записки Білого Пташка» (1999), «Захід сонця в Урожі» (2003), «Мій Близький і Далекий Схід» (2009) та «Зачарованные музыканты» (2012).

Євгенія Кононенко (1959) – письменниця і перекладачка. Автор книг «Колосальний сюжет» (1998), «Зрада. ZRADA made in Ukraine» (2002), «Жертва забутого майстра» (2007) та «Російський сюжет» (2012).

Марія Матіос (1959)– письменниця, поет, прозаїк, публіцист. Найбільшу популярність здобули її твори «Нація» (2001), «Містер і місіс ю в країні укрів» (2006), «Щоденник страченої» (2007), «Армагедон уже відбувся» (2011) та «Черевики Божої матері» (2013).

Юрій Андрухович (1960) – поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Автор «Таємниця замість роману» (2007) «Трициліндровий двигун любові» (2007) та «Лексикон Інтимних місць» (2011).

Оксана Забужко (1960) – поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. Автор «Інопланетянка» (1992), «Музей покинутих секретів» (2009), «Вірші: 1980-2013» (2013),

Олександр Ірванець (1961) – письменник, перекладач. Автор книг «Вірші останнього десятиліття» (2001), «Очамимря: Повість та оповідання» (2003),, «Мій хрест» (2010) та «Сатирикон – ХХІ» (2011).

Іван Малкович (1961) – поет, видавець, власник і директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Юрій Іздрик (1962) – прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер», низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства.

Євген Пашковський (1962)– письменник, лауреат Шевченківської премії 2001 року. Автор творів «Щоденний жезл» (1999), «Безодня» (2005) та «Осінь для ангела» (2006).

Ірен Роздобудько (1962) – журналістка, письменниця, поетеса. Автор «Ескорт у смерть» (2002), «Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері» (2005), «Мандрівки без сенсу і моралі» (2011) та «ЛСД. Ліцей слухняних дружин» (2013).

Сергій Бубка (1963) – легкоатлет (стрибки з жердиною), меценат. Чемпіон Європи і світу, олімпійський чемпіон, першим в Україні отримав звання заслуженого майстра спорту, кандидат педагогічних наук. 35-разовий рекордсменом світу. Рекорд (6.14 м – Сестрієре (Італія), 1994) для змагань на відкритому повітрі є чинним. Рекорд (6.15 м – Донецьк) для змагань у приміщенні протримався майже 21 рік (21 лютого 1993 – 15 лютого 2014). Його ім’я занесене до Книги рекордів Гіннеса за найбільшу кількість світових досягнень у легкоатлетичному спорті. З 1990 р. під його керівництвом проводяться щорічні міжнародні змагання «Зірки жердини». У 1992 р. заснував спортивний клуб ім. С. Бубки. Член виконкому МОК (2000-2008, з 2012). Герой України (2001).

Ольга Богомолець (1966) – доктор медичних наук, професор кафедри дерматології та венерології Національного медичного університету ім. О. Богомольця. Автор-виконавиця сучасних та давніх українських романсів. Засновник історико-культурного комплексу «Замок Радомисль» (м. Радомишль, Житомирська обл.) – єдиний в Європі Музей української домашньої ікони.

Дмитро Стус (1966) – письменник, літературознавець, редактор. Кандидат філологічних наук (1995). Голова Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України» (з 2013). Генеральний директор Національного музею Т. Шевченка (з 2012).

Ольга Сумська (1966) – актриса, телеведуча. Знялася в картинах «Голос трави» (1992), «Записки кирпатого Мефістофеля» (1994), «Тигролови» (1994) та ін. Візитною карткою акторки стала роль в телесеріалі «Роксолана» (1997), де вона зіграла головну героїню.

Віталій і Дмитро Капранови (1967) – українські письменники, видавці, публіцисти. Засновники видавництва «Зелений пес». Автори романів «Приворотне зілля» (2004), «Розмір має значення» (2006) та «Щоденник моєї секретарки» (2011).

Тарас Прохасько (1968) – письменник, журналіст. Автор книг «БотакЄ» (2010), «Хто зробить сніг» (2013).

Георгій (Гія) Гонгадзе (1969-2000) – журналіст, відомий своїми критичними антивладними виступами. Засновник та перший головний редактор інтернет-газети «Українська правда» (2000). Герой України (2005).

Василь Іванчук (1969) – шахіст, міжнародний гросмейстер. Чотириразовий переможець шахових олімпіад (1988, 1990 рр. у складі збірної СРСР, 2004 та 2010 рр. у складі збірної України). Чемпіон Європи 2004 р. Фіналіст першості світу ФІДЕ 2001-2002 рр. (у фіналі поступився українцеві Р. Пономарьову). Найсильніший український шахіст усіх часів, який понад 20 років входив у десятку найсильніших шахістів планети.

Ірина Білик (1970) – співачка. Її називають «українською Мадонною» завдяки наявності великої кількості хітів.

Андрій Кокотюха (1970) – письменник. Автор книг «Повернення сентиментального гангстера» (1999), «Нейтральна територія» (2001), «Почему Украина не Россия» (2004) та «Тайны и загадки Украины» (2005).

Віталій Кличко (1971) – боксер, меценат, учений-педагог, член громадської ради журналу «ЄвроАтлантика». Герой України (2004).

Руслана Лижичко (1973) – співачка, піаністка, диригент, танцюристка. Своїми «Дикими танцями» покорила серце Європи та стала переможницею конкурсу Євробачення 2004 р. Отримала нагороду «World Music Awards» – «Всесвітню музичну нагороду» за найбільшу кількість проданих альбомів «Дикі Танці» у світі.

Олександр Пономарьов (1973) – співак. Олександр увійшов до історії українського шоу-бізнесу, як перший представник України на Євробаченні, виступивши 2003 р. у Латвії.

Наталка Сняданко (1973) – письменниця. Книги «Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки» (2001), «Сезонний розпродаж блондинок» (2005), «Комашина тарзанка» (2009) та «Гербарій коханців» (2011).

Анатолій Дністровий (1974) – есеїст, поет, прозаїк, художник. Автор видань «Проповідь до магми» (1998), «Хроніка друкарської машинки» (2009), «Тибет на восьмому поверсі» (2013) та «Сніданок на снігу» (2014).

Сергій Жадан (1974)– письменник, перекладач та громадський діяч. Автор поетичних збірок «Цитатник»(1995), «Ефіопія» (2009) роману, «Ворошиловград» (2010) та ін.

Святослав Вакарчук (1975) – музикант, вокаліст, композитор, лідер рок-гурту «Океан Ельзи».

Володимир Кличко (1976) – боксер, меценат.

Андрій Шевченко (1976) – футболіст, виступав за «Динамо» (Київ), «Мілан», «Челсі». Заслужений майстер спорту України (2003). У 2003 р. став першим українцем, який виграв Лігу Чемпіонів УЄФА. Володар «Золотого м’яча» (2004) – призу, який вручають найкращому футболісту Європи. Один з найрезультативніших бомбардирів єврокубкових турнірів за всі сезони. Найкращий бомбардир національної збірної України в історії. Тричі ставав найкращим бомбардиром Ліги Чемпіонів УЄФА, двічі – чемпіонату Італії. Другий бомбардир за всю історію «Мілана». Герой України (2004).

Ані Лорак (Кароліна Куєк,1978) – співачка. Представляла Україну на конкурсі Євробачення 2008 р. у Белграді, де посіла друге місце.

Лілія Подкопаєва (1978) – гімнастка, меценат. У Донецькій області створила мережу гімнастичних шкіл та очолила благодійний фонд «Здоров’я поколінь». З 2002 р. проводить дитячий спортивний фестиваль «Золота Лілія». У 2008 р. її ім’я увічнене у Всесвітньому Залі Слави (США).

Ірен Карпа (1980) – письменниця, співачка, журналістка, телеведуча. Автор творів «Знес Паленого» (2000), «Супермаркет одиночества» (2007), «Супермаркет самотності. Перламутрове порно» (2008), «Добло і зло» (2008) та «З Роси, з Води і з Калабані» (2012).

Яна Клочкова (1982) – плавчиня, виграла 5 олімпійських медалей, серед яких 4 золоті. Герой України (2004).

Олена Юрковська (1983) – біатлоністка, лижниця; заслужений майстер спорту України. Паралімпійська чемпіонка (біатлон) ігор 2010 у Ванкувері. Чотириразова паралімпійська чемпіонка ігор в Турині (2006), визнана кращою спортсменкою ігор. Виборола 4 золотих, 1 срібну та 1 бронзову медаль (лижні перегони, біатлон). На Паралімпійських іграх-2002 в Солт-Лейк-Сіті здобула 1 срібну і 3 бронзові медалі. Герой України (2006).

Любко (Любомир) Дереш (1984) – письменник. Автор книг «Трохи пітьми» (2007), «Голова Якова» (2011) та «Пісні про любов і вічність» (2014).

Максим Кідрук (1984) – письменник-мандрівник. Написав 12 книг (8 художніх, 4 – на технічну тематику). Автор «Мексиканські хроніки. Історія однієї мрії» (2009), «Письменники про футбол» (2011). Також автор першого українського технотрилера «Бот» (2012).

Віктор Смирнов (1986) — шестиразовий чемпіон та багаторазовий призер Параолімпійських ігор із плавання. Герой України (2004).

Кіра Микитенко (2009) – художниця, меценатка. Рекордсменка України в номінації «Наймолодша авторка персональної виставки живопису» під час відкриття персональної виставки (40 картин) в Києві (19 червня 2014 р.).

Список використаної літератури:

1. Більчук М., Давидова О., Давидов Г. Історія України. Пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, обов’язкові для розпізнавання абітурієнтами. Портрети історичних персоналій. – Тернопіль, 2013.

2. Бокань В., Пальовий Л. Історія культури України. – К., 1998.

3. Енциклопедія Українознавства / Гол. ред. В. Кубійович. В 10 т. – Львів, 1991-2000.

4. Історія української культури / За ред. І. Крип’якевича. – К., 1994.

5. Історія української культури: Зб. матеріалів і документів / Упоряд. Б.І. Білик, Ю.А. Горбань, Я.С. Калакура та ін. – К., 2000.

6. Клімов А. А. Видатні українці: Довідник. – Х., 2010.

7. Малий словник історії України / Відп. ред. В. Смолій. – К., 1997.

8. Моргун В. А. МАР. «Поема вольного народа»: Вступ до сакральної історії України. – Київ-Донецьк, 2013.

9. Українська культура: історія і сучасність: Навч. посіб. / За ред. С.О. Черепанової. – Львів, 1994.

10. Українська художня культура: Навч. посіб. / За ред. І.Ф. Лященко. – К., 1996.

Тема 7. Культура України на рубежі ХХ–ХХІ ст.