Висновки до лекційного заняття

На основі лекційного заняття встановлено, що для ефективної і безконфліктної взаємодії пацієнта з медичним працівником важливу роль відіграє комунікативна компетентність. Хороший психологічний контакт з хворим допомагає точніше зібрати анамнез, отримати повніше і глибше уявлення про хворого. Уміння спілкуватися, або комунікативна компетентність, забезпечує взаєморозуміння, довіру в стосунках, ефективність у вирішенні поставлених завдань. В протилежному випадку може зустрічатися певний вид ятрогенії. Важливу роль у лікувальній взаємодії відіграє медична етика, що регулюється суспільними нормами і правилами певного суспільства. В клінічній психології виділяють 4 співіснуючі етичні моделі: модель Гіпократа (принцип «не нашкодь»), модель Парацельса (принцип «роби добро»), деонтологічна модель (принцип «дотримання довга»), біоетика (принцип «пошани має рацію і достоїнства особи»).

Сучасна клінічна психологія у всіх своїх розділах спирається на загальномедичні етичні принципи. Разом з тим, клінічний психолог в своїй діяльності стикається із специфічними етичними питаннями.

По-перше, це питання про необхідність інформування випробовуваного про цілі і зміст психологічного обстеження перед його проведенням. Клінічний психолог зобов'язаний дотримувати конфіденційність при обговоренні результатів дослідження, отримати згоду пацієнта при доцільності ознайомлення з його результатами інших фахівців, окрім лікаря, що лікує, проявляти коректність при проведенні дослідження або у разі відмови від останнього.

По-друге, повинне дотримуватися правило «меж» (межа як межа прийнятної поведінки). Зважаючи на специфіку міжособової взаємодії між клінічним психологом і пацієнтом, необхідно чітко визначати професійні межі спілкування при психологічному консультуванні і під час психотерапевтичних зустрічей, оскільки «перетин» кордону може привести до деструкції лікувального процесу і завдати шкоди пацієнтові. Діапазон порушення меж професійної взаємодії вельми широкий: від сексуального контакту з хворим до рад, рекомендацій і питань, що виходять за рамки терапевтичного контакту. Наприклад, під час прийому у пацієнта погіршав стан, йому була надана необхідна медична допомога. Переживаючи з приводу того, що трапився, психолог дзвонить увечері йому додому, щоб дізнатися про здоров'я. Хворий визнав це порушенням «меж» і посяганням на його автономію (автономія визначається як «особиста свобода» або як «принцип вільного волевиявлення»). Проте при певних обставинах «порушення меж» може носити конструктивний характер, тому тут важливий облік контексту взаємодії. Так, хворий, увійшовши до кабінету клінічного психолога і повідомивши про загибель свого сина, нахиляється до грудей психолога і останній відповідає на цей її порив, виражаючи тим самим співчуття горю пацієнтки. Нездатність в таких ситуаціях проявити эмпатическое відношення, що співпереживає, швидше відштовхне пацієнта і перерве міжособову взаємодію. «Порушення меж» виникає і тоді, коли пацієнта намагаються використовувати в особистих цілях несексуального характеру.

По-третє, складним етичним питанням може бути формування емоційної прихильності пацієнта до клінічного психолога, що є одній з характеристик професійної міжособової взаємодії. Ця форма прихильності часто є основою заборони афектних порушень, супроводжуючих захворювання. Проте прихильність, перетворюючись на залежність, викликає негативні реакції у пацієнта, поведінки, що ведуть до деструктивних форм.

Тому клінічний психолог повинен ретельно контролювати взаємодію з пацієнтом, усвідомлюючи свої професійні дії, щоб емоційна підтримка не перешкоджала забезпеченню пацієнта засобами для самостійної боротьби з труднощами і реалізації своїх життєвих цілей. Необхідно підкреслити, що інтерес до біоетики в останні десятиліття настійно зажадає подальшого розвитку етичних основ сучасної клінічної психології.