Проблеми отримання інформації для рішення завдань

Тема 3. Загальна схема рішення багатокритеріальних завдань прийняття рішень

3.1. Етапи рішення багатокритеріального завдання

3.2. Проблеми отримання інформації для рішення завдань

3.3. Методи прийняття ефективних практичних рішень

3.4. Способи оцінки результатів рішення

3.5. Виявлення проблем як обґрунтування необхідності прийняття рішень

3.6. Системи підтримки прийняття рішень

 

Етапи рішення багатокритеріального завдання

Побудова моделей багатокритеріальних завдань прийняття рішень є складною процедурою, що складається з формалізованих і неформалізованих етапів. Етапи цієї процедури обумовлюються елементами багатокритеріальної моделі, а послідовність етапів і види можливих ітерацій - взаємозв'язками елементів (мал. 3).

Результати впорядкування аналізуються. Може з'ясуватися незадоволеність ними ОПР. Тоді досліджуються причини незадоволеності. Такими причинами можуть виявитися, наприклад, випадання з аналізу якогонебудь припустимого варіанта рішення (альтернативи), неповнота набору критеріїв, використовуваних у моделі, і т.п.

У процесі побудови й дослідження багатокритеріальних моделі беруть участь три групи осіб: ОПР, аналітик й експерти.

Аналітик здійснює організацію процесу ухвалення рішення. Його участь необхідно на всіх етапах. Експерти залучаються на тих або інших етапах по розсуду ОПР або аналітика. Експерт – фахівець, що володіє спеціальними знаннями, як правило, не в змозі самостійно формалізувати свої знання. У цьому випадку аналітик (когнітолог), діючи за спеціальною методикою, інтерв"юірує експерта й формалізує «витягнуті» з нього знання.

Іноді можлива самостійна формалізація знань експертом – бавтоформалізація, без допомоги аналітика. Сьогодні формалізація знань – бтрудомісткий і дорогий процес. Завдання укладається в тім, щоб збільшити ефективність дій експертів у процесі автоформалізації технологічних знань у галузі економіки, політики, психології й т.д. Щоб зробити автоформалізацію знань доступної для будь-якого фахівця-експерта, потрібно створити міжгалузеву техномову, що володіє гарними когнітивними характеристиками. Без залучення ОПР у принципі можуть бути виконані лише два етапи: побудова вирішального правила (етап 7) і впорядкування на його основі варіантів рішення (етап 8).

Проблеми отримання інформації для рішення завдань

Якщо методи засновані на інформації, наданої Вами й експертами, то проблеми її одержання мають першорядну важливість.

Проблема № 1 — надійність інформації. Надійність інформації в першу чергу залежить від форми її одержання.

Проблема №2 — визначення важливості критеріїв. Якщо ми добре розуміємо особливості проблеми, то легко визначимо перевага одного критерію перед іншим, але часто виявляємося в скрутному стані при необхідності виразити його в числовому виді.

Проблема № 3 — це кількісне визначення ймовірностей подій. При її рішенні робляться систематичні помилки, не враховується попередня інформація, переоцінюються другорядні деталі й т.д. Уміння людини правильно визначати ймовірності подій істотно впливає на його здатності оцінювати ступінь небезпеки, що грозить, у цілому.

Психологи виділяють кілька видів основних помилок, найпоширеніших при оцінці обстановки:

• ми часто й необґрунтовано переоцінюємо значення свого особистого досвіду, ха –

рактеристики частки неусвідомлено переносимо на характеристики загального, під -мінюємо їх, роблячи серйозну помилку;

• при оцінці ймовірностей двох послідовних незалежних подій ми часто прагнемо встановлювати між ними зв'язок. Багато хто, наприклад, уважають, що після серії невдач або програшів імовірність виграшу зростає;

• імовірності тієї або іншої події часто визначаються на основі того, як часто люди зіштовхувалися з ним у минулому, причому подія розцінюється як найбільш імовірне, якщо ми можемо представити або згадати його аналогічні приклади. При цьому переоцінюються ймовірності яскравих, добре знайомих подій і недооцінюються всі інші;

• люди при оцінці ймовірності в недостатній мері враховують апріорну інформацію й використають переважно свій власний досвід, ігноруючи будьяку іншу інформацію й уважаючи її ненадійної. У крайніх випадках це може приводити як до перестраховки, так і до безтурботності;

• ми, як правило, недооцінюємо можливості ймовірних подій і переоцінюємо - малоймовірних подій. Коли ймовірність несприятливого результату мізерно мала, ми її не сприймаємо взагалі, хоча вона від цього не зникає;

• ми неохоче міняємо вже сформовані подання про ймовірності тих або інших подій під впливом знову інформації, що надійшла, якщо інформація не співпадає з нашими поданнями, ми схильні вважати її випадкової й ненадійної.

Крім цих помилок існує ще ряд правил, що показують, як формується наше подання про обстановку.

Якщо ми добуваємо інформацію про обстановку самостійно й виходимо із власного досвіду, то рішення стає більше консервативним, обережним: ми віддаємо перевагу тим альтернативам, у яких вище ймовірність виграшу, а не його величина.

Виключення деяких можливих альтернатив викликає в нас відповідну реакцію, так називане реактивний опір. Суть його в тім, що людина прагне повернути втрачену альтернативу.

Реактивний опір змінам умов середовища проявляється також з появою нових альтернатив. У цьому випадку старі альтернативи починають здаватися більше знайомими, а тому більше привабливими.

Проблема № 4 — погано вирішуються завдання порівняння й оцінки багатокритеріальних альтернатив. При цьому особливі утруднення викликає необхідність одночасного обліку оцінок за багатьма критеріями.

Завдання порівняння й оцінки альтернатив за багатьма критеріями для людини складні. ЕОМ вирішує такі завдання набагато швидше й ефективніше.