Функції перевірки та оцінки знань, умінь і навичок учнів спеціальної школи.

Контроль і оцінка знань учнів спеціальної школі.

Лекція 18.

1. З’ясування сутності понять «контроль», «перевірка», «оцінювання».

2. Функції перевірки та оцінки знань, умінь і навичок учнів спеціальної школи.

3. Об’єкти перевірки і оцінювання навчальних досягнень учнів.

4. Психолого-педагогічні вимоги до перевірки і оцінки знань, умінь і навичок.

5. Види перевірок знань, умінь і навичок учнів спеціальної школи.

6. Методи і форми перевірки і контролю навчальних досягнень учнів спеціальної школи.

7. Критерії оцінки навчальних досягнень учнів із інтелектуальними порушеннями.

 

З’ясування сутності понять «контроль», «перевірка», «оцінювання».

Термін «контроль» і «перевірка» вживаються як синоніми, хоча в методичній літературі термін «перевірка» вживається більш у вузькому значенні як методичний прийом у зв’язку з оцінкою результатів того чи іншого завдання. «Контроль» спрямований на виявлення рівня засвоєння учнями вже вивченого матеріалу і проводиться здебільшого вчителем

Під поняттям «контроль» розуміють виявлення, вимір і оцінку результатів навчально-пізнавальної діяльності тих, хто навчається. Процедуру виявлення і виміру називають перевіркою. Перевірка є складним компонентом контролю. Метою перевірки в сучасній школі є визначення рівня і якості навчальних досягнень учнів, а не ступеня його невдач.

Контроль містить у собі оцінювання (як процес) і оцінку (як результат) перевірки. Оцінювання - це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня (учениці) в оволодінні змістом предмета, уміннями та навичками відповідно до вимог навчальних програм.

Контроль, перевірка і оцінка результатів навчання – невід’ємні елементи навчально-виховного процесу, без яких неможливо уявити повний цикл педагогічної взаємодії між учнем і вчителем. Якщо контроль і перевірка побудовані правильно, вони сприяють:

- своєчасному виявленню прогалин у знаннях і вміннях учнів:

- повторенню і систематизації матеріалу,

- встановленню рівня готовності до засвоєна нового матеріалу,

- формуванню вміння відповідально й зосереджено працювати, користуватися прийомами самоперевірки і самоконтролю,

- стимулюванню відповідальності й змагальності учнів.

Функції перевірки та оцінки знань, умінь і навичок учнів спеціальної школи.

Основними функціями перевірки і оцінювання навчальних досягнень учнів допоміжної школи є:

1. Контролююча — встановлення рівня успішності окремих учнів і класу в цілому; визначення рівня засвоєння навчальної програми (знань, умінь і навичок), виявлення готовності до засвоєння нового матеріалу;

2. Навчальна — стимулювання зусиль учнів до подолання труднощів, повторення, уточнення, систематизації, застосування знань і вмінь; формування в учнів адекватних критеріїв оцінювання якості своїх знань і вмінь;

Передбачає таку організацію контролю, коли його проведення сприяє вдосконаленню підготовки школярів. Це може виявлятися в тому, що виконуючи завдання, учні повторюють, систематизують, уточнюють матеріал, збагачують своє уявлення про нього. Навчальне значення має і перевірка таких робіт, оскільки, слухаючи відповіді, діти мимоволі (або керовано) зіставляють їх зі своїми знаннями, вдаючись до самоконтролю. Оцінюючі відповіді учнів або коментуючи письмові роботи, вчитель може доповнювати й уточнювати їх, що також має навчальне значення.

Якщо контроль допомагає не тільки виявити знання чи незнання учнів, а й установити причини такого стану, то в цьому разі діє діагностична функція контролю.

3. Діагностико-коригуюча – з'ясування причин труднощів, виявлення прогалин у знаннях і вміннях; внесення коректив, спрямованих на подолання цих прогалин у діяльність учнів і вчителя; надання своєчасної допомоги;

Для досягнення навчальної мети використання цієї функції винятково важливе, оскільки через систему короткочасних робіт учитель швидко з’ясовує рівень розвитку і навченості дітей, а це основа здійснення диференційованого підходу. Також виконання учнями серії завдань з поступовим ускладненням (по рівням складності) або самостійний вибір завдань відповідно до своїх можливостей дає змогу вчителю виявити рівень освіченості учня, з’ясувати прогалини у знаннях та ін.

4. Стимулюючо-мотиваційиа — стимулювання учнів поліпшувати свої досягнення, формування позитивної мотивації до навчання;

5. Розвивально-виховна — формування вмінь цілеспрямованої діяльності, розвиток відповідальності, працелюбності, активності, охайності, самостійності та інших особистісних якостей учнів;

Виявляється не в меті й змісті завдань, а в методиці їх проведення вчителем. У наступному коментуванні й оцінюванні робіт. Незалежно від того. Виставляється оцінка чи не виставляється, якщо вчитель не залакує дітей контрольною роботою, а виховує в них сумлінне ставлення до своїх обов’язків, використовує доцільні прийоми керівництва її виконанням, в дітей закріплюється почуття відповідальності, поступово формується звичка концентрувати увагу, не розгублюватися, швидко відтворювати потрібний матеріал.

6. Реалізація індивідуального підходу — знаходження відповідного рівня навантаження для кожного учня; вивчення ставлення учня до труднощів, успіхів, оцінки.

Функції контролю взаємопов’язані. Досвідчений вчитель, плануючи превірну чи контрольну роботу, завжди ставить мету – не тільки дістати відомості про рівень засвоєння матеріалу, а й спрогнозувати роботу надалі, стимулювати розумові і вольові зусилля учнів на вдосконалення своєї праці. Однак у кожній контрольній чи перевірній роботі має домінувати та чи інша функція.

 

1. Об’єкти перевірки і оцінювання навчальних досягнень учнів.

Перевірка навчальних досягнень учнів здійснюється у межах матеріалу, визначеного навчальними програмами допоміжної школи. При цьому враховуються можливості дітей та особливості їхнього психофізичного розвитку. Оцінювання ґрунтується на позитивному принципі, тобто передусім враховуються досягнення учня, а не його невдачі.

Об'єктами перевірки і оцінювання виступають структурні компоненти навчальної діяльності,а саме;

1. Змістовий компонент — знання дітей.

При оцінюванні враховуються такі характеристики знань:

- повнота (від фрагментарного відтворення навчального
матеріалу до відтворення у повному обсязі);

- правильність (від не завжди точного до правильного відтво­рення навчального матеріалу);

- усвідомленість (від розуміння в основному до вміння пояснити, обґрунтувати);

- застосування знань (адекватність, самостійність, різні умови, використання допомоги).

2. Операційно-організаційний компонент — дії, способи дій, діяльність:

- предметні (відповідно до змісту основних навчальних предметів);

- розумові (порівнювати, класифікувати, абстрагувати, узагальнювати тощо);

- загально-навчальні (аналізувати, планувати, організовувати, контролювати процес і результати виконання завдання, вміння користуватись підручником тощо).

Оцінюються такі характеристики:

- правильність;

- швидкість;

- свідомість дій;

- новизна умов (за зразком, аналогічне, нове);

- самостійність виконання;

- якість виконаної роботи;

- цілеспрямованість.

2. Емоційно-мотиваційний компонент — ставлення до навчання.

Оцінюються такі характеристики:

- характер і сила (байдуже, недостатньо виразне позитивне, зацікавлене, виразне позитивне);

- дійовість (від пасивного до дійового);

- сталість (від епізодичного до сталого).