Наведена класифікація організаційно-правових форм має суттєве значення для аналізу правового становища контрагентів на ринку товарів і послуг.

Отже, кожна організаційно-правова форма має свої плюси і мінуси, тому в практичній діяльності їх слід кваліфіковано використовувати для досягнення комерційного успіху і послаблення позицій конкурента.

 

3. Класифікація юридичних осіб у сфері торгівлі

Суб'єкти комерційної діяльності за видами розрізняються залежно від змісту комерційної діяльності, характеру комерційних операцій, сфери функціонування.

Для сфери роздрібної торгівлі найбільш характерними є такі суб'єкти:

- магазин – це підприємство роздрібної торгівлі, яке реалізує товари і надає послуги, що призначаються для остаточного споживання. Магазин займає окрему споруду або приміщення. Для нього характерна наявність торговельної зали, підсобних і допоміжних приміщень.

Магазин – це узагальнене поняття. Воно розповсюджується на більшість типів роздрібних підприємств: супермаркети, торговельні центри, універмаги, універсами, спеціалізовані та дрібнооптові торговельні підприємства.

За своїм правовим статусом магазин може бути юридичною або неюридичною особою. Організаційно-правова форма магазину не обмежується, але найбільш розповсюдженими є підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю, філія і дочірнє підприємство.

Магазин займає провідне місце у сфері роздрібної торгівлі. Частка їх у загальній кількості господарюючих суб'єктів сфери торгівлі становить 65%;

- аптека – це стаціонарний пункт роздрібного продажу лікувальних засобів і товарів санітарії та гігієни, який займає окреме приміщення, має торговельну залу для покупців, а також інші приміщення функціонального призначення. Як і магазини, аптеки можуть мати різний правовий статус і правове положення;

- заклади ресторанного господарства (ЗРГ) включають їдальні, кафе, закусочні, бари, буфети, ресторани (в т. ч. швидкого харчування). Всі вони займають окремі приміщення або споруди, які мають, як правило, торговельну залу, обладнану столиками та стільцями, а також виробничі та підсобні приміщення.

Більшість ЗРГ є юридичними особами. Частка ЗРГ становить приблизно 25% від загальної кількості суб'єктів у сфері роздрібної торгівлі;

- підприємство побутового обслуговування – включає стаціонарні центри, салони, майстерні, цехи, які займають окрему споруду або приміщення і відповідно обладнані. Вони виконують роботи і надають послуги населенню, пов'язані з ремонтом предметів особистого споживання та домашнього вжитку. Інші види послуг, відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності в Україні, не належать до сфери комерційного бізнесу.

Особливий інтерес у сфері роздрібної торгівлі являє такий суб'єкт як міський ринок. Міський ринок – це підприємство сфери торгівлі, яке виконує функції надання послуг із забезпеченням умов для здійснення купівлі-продажу продовольчих і непродовольчих товарів за вільними цінами. Основними продавцями на міському ринку є фізичні особи-підприємці і не підприємці, а покупцями – населення.

Залежно від асортименту товарів міські ринки діляться на продовольчі, речові, автомобільні, універсальні, спеціалізовані. За статусом міські ринки в Україні бувають формальні і неформальні (незареєстровані). Формальні міські ринки є юридичними особами.

У сфері оптової торгівлі типовими є такі суб'єкти:

Оптова база – майновий комплекс, технологічно оснащений для забезпечення комерційних, торговельно-оперативних та торгово-технологічних процесів. За призначенням бази поділяються на оптово-збутові, оптово-закупівельні, оптово-торговельні, вихідні, перевалочні тощо.

Найбільш характерна організаційно-правова форма оптової бази – акціонерне товариство або спільне підприємство (в системі споживчої кооперації).

Товарні склади, склади-холодильники дрібнооптових фірм – це спеціально пристосовані приміщення для зберігання товарних запасів і формування асортименту товарів. По суті, вона відіграє провідну роль в оптово-складському і транзитному обороті. Організаційно-правовий статус дрібнооптових фірм – різноманітний, але переважають товариства з обмеженою відповідальністю.

Оптові продовольчі ринки являють собою структуровані організаційно-правові форми, основною метою яких є реалізація оптових партій сільськогосподарської продукції і продуктів їх переробки. За товарним профілем оптові продовольчі ринки можуть бути поділені на ринки худоби, м'яса та м'ясопродуктів, масла, жирів та молокопродуктів, овочів, плодів та продуктів їх переробки, зерна і хлібопродуктів, цукру і кондитерських виробів, технічних культур. Останнім часом оптові ринки з’являються і у сфері торгівлі непродовольчими товарами. За товарним профілем вони, як правило, є універсальними.

В територіальному плані оптові продовольчі ринки діляться на: сільські, міські, районні і міжрегіональні.

Організаційно-правовою формою ринку, як правило, є акціонерне товариство або господарське товариство.

Оптово-роздрібні підприємства займають окрему споруду, до якої входять торговельні, складські та допоміжні приміщення. Таке підприємство багатофункціональне. Воно здійснює оптову і роздрібну торгівлю товарами легкої промисловості, культтоварами, меблями, будматеріалами. Характерним представником такого підприємства є магазин-склад з купівлі-продажу палива, будматеріалів, лісоматеріалів, габаритних товарів. В організаційно-правовому плані такі підприємства набувають форми господарського товариства або кооперативного підприємства.

У сфері комерційного посередництва коло господарюючих суб'єктів прискорено розширюється та охоплює біржі, аукціони, дистриб'юторів, брокерські фірми, консигнаторів, лізингові компанії та інші.

Біржа – особливий вид організаційно оформленого і регулярно функціонуючого ринку, де здійснюється торгівля 40-45 видами біржових товарів або цінними паперами. Головне завдання біржі – створення умов для торговельно-посередницької діяльності. Біржі поділяються на фондові, товарні і товарно-сировинні. Товарна спеціалізація бірж досить глибока. В цьому плані розрізняють біржі зернові, худоби, металу, дорогоцінних металів, какао-кофе, нафти та інші.

Брокерські фірми – це суб'єкти ринку, провідною функцією яких є зведення контрагентів (сторін за договором). Біржові брокери виступають продавцями і поку­пцями. Але в обох випадках брокери виконують разове доручення і діють від імені і за рахунок замовника. Вони виконують лише фактичні, а не юридичні дії.

Аукціони – це спеціально організовані ринки, які періодично діють у загальновизнаних світових торговельних центрах. На аукціонах здійснюється привселюдний продаж аукціонних товарів за принципом: власником товару стає той, хто пропонує найвищу ціну.

В Україні аукціонний продаж практикується надзвичайно обмежено.

Дистриб'ютори – це суб'єкти оптового ринку (юридичні та фізичні особи-підприємці), які володіють винятковим правом купівлі-продажу товарів конкретної фірми. В Україні дистриб'ютори представляють товари та інтереси головним чином зарубіжних фірм.

Агентські фірми виступають як незалежні суб'єкти на ринку товарів і послуг. Вони здійснюють посередництво під час укладання угод, або самі укладають угоди, виконуючи при цьому як фактичні, так і юридичні дії. Комерційні (торговельні) агенти працюють на договірній основі.

Стопісти – це фірми в країні імпортера, які здійснюють експертно-імпортні операції на основі спеціального договору консигнаційного складу.

Фектори – торговельні посередники, які виконують від імені експортера операції: експортні, кредитні, страхові.

Лізингові фірми – це суб'єкти ринку, основна діяльність яких – здавання в довгострокову оренду з викупом (фінансовий лізинг) машин, обладнання, транспортних засобів, комп'ютерної техніки. Лізингові фірми бувають універсальними і спеціалізованими.

Лібералізація комерційної діяльності, глобалізація міжнародної торгівлі породжують принципово нові форми і види суб'єктів ринку. Серед них слід виділити віртуальні магазини і дистриб'ютори у системі електронної комерції, фінансово-промислово-торгові групи, транснаціональні торговельні компанії та інші. В українській економіці ці формування тільки починають свій розвиток.

Таким чином, суб'єкти комерційної діяльності постійно видозмінюються, трансформуються, максимально пристосовуються до конкурентного середовища.

Лекція 3, 4

Тема 1.3. Суб’єкти комерційної діяльності.

ПЛАН

1. Фізичні особи.

2. Юридичні особи.

3. Класифікація юридичних осіб.

Література:

· Апопій В.В. «Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг», Підручник. К.: НМЦ «Укоопосвіта», 2002 – с. 43-57.

· Криковцева Н.О. та ін. «Комерційна діяльність». – К.: Центр учбової літератури, 2007 – с. 11-53.

Завдання самостійної роботи студента:

1. Суть і особливості організаційно-правових форм господарювання юридичних осіб. (Л.: лекція у читальній залі бібліотеки, тема «Суб’єкти комерційної діяльності»).

2. Об’єднання юридичних осіб. (Л.: лекція у читальній залі бібліотеки, тема «Суб’єкти комерційної діяльності»).

 

Фізичні особи.

Суб'єктами комерційної діяльності відповідно до чинного законо­давства України можуть бути фізичні та юридичні особи.

Фізичні особи - громадяни України або інших держав, які здійснюють комерційну діяльність за таких вимог:

- вони повинні бути правоздатними та дієздатними;

- не мати заборон або обмежень на заняття комерційною діяльні­стю у зв'язку зі своїм службовим становищем і з інших причин. Це стосу­ється військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, осіб з непогашеною судимістю та ін.;

- бути зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності.

Фізична особа може бути зареєстрована як підприємець зі створен­ням юридичної особи і без створення юридичної особи. Як правило, під­приємці не створюють юридичну особу, а виступають як приватні підпри­ємці. У такому випадку для державної реєстрації фізичні особи подають паспорт, реєстраційну картку, документ, що засвідчує оплату за державну реєстрацію. Орган державної реєстрації вносить відповідні дані в Реєстр суб'єктів підприємницької діяльності і видає свідоцтво про державну ре­єстрацію, а також ідентифікаційний номер фізичної особи.

Підприємець, який створює юридичну особу, подає установчі документи - статут, реєстраційну картку встановленого зразка, квитанцію про оплату реєстрації.

Юридичні особи.

Юридичною особою визнається організація, підприємство, які наділені відокремленою власністю і можуть відповідати майном за свої зобов'язання.

Юридична особа повинна мати самостійний баланс, поточні рахунки, від свого імені виступати у суді, набувати майнові і немайнові права. Господарюючий суб'єкт набуває права юридичної особи лише після його державної реєстрації.

Багатоукладна економіка створює умови для організації юридич­них осіб різноманітних організаційно-правових форм, які можна поділити на прості і складні.

До простих організаційно-правових форм можна віднести:

Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює комерційну діяльність. За­лежно від форми власності підприємства можуть бути індивідуальні, сі­мейні, приватні, колективні, унітарні, дочірні, спільні. Торговельне під­приємство може бути віднесено до категорії малих, якщо чисельність пра­цюючих не перевищує 15 чоловік для роздрібних і до 25 чоловік для опто­вих підприємств.

Господарське товариство (або партнерське товариство) -це господарюючі суб'єкти, юридичні особи, створені на засадах угоди юридичними і фізичними особами шляхом об'єднання майна, капіталу для здійснення комерційної діяльності. Кожний партнер є членом товари­ства і несе відповідальність у межах внесеного ним вкладу. Це не стосуєть­ся командитних та товариств з додатковою відповідальністю. До господар­ських товариств, що діють на принципах партнерства, можна віднести: по­вне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, командитне товариство.

Акціонерне товариство - має статутний фонд, поділений на ви­значену кількість акцій рівної номінальної вартості. Засновниками і акці­онерами товариства можуть бути юридичні та фізичні особи. Всі вони не­суть майнову відповідальність у межах внесеного вкладу. Акціонерні това­риства бувають двох видів: відкриті (ВАТ) і закриті (ЗАТ). Якщо у ВАТ ак­ції розповсюджуються шляхом вільної купівлі-продажу на біржах, то ЗАТ не мають права їх публічного продажу, а і розповсюджуються між заснов­никами.

Кооператив - це автономна асоціація осіб, які добровільно об'єдналися з метою задоволення своїх економічних, соціальних і культур­них потреб за допомогою підприємства, що перебуває у спільному воло­дінні і управляється демократично. Членами кооперативу, як правило, ви­ступають фізичні особи. Вони вносять обов'язкові внески, а за бажанням - і додаткові. Принцип "один член-пайовик - один голос" відрізняють коопе­ративи від інших організаційно-правових форм, де "голос" визначає роз­мір капіталу.

Підприємства, товариства, кооперативи мають право об'єднати свою комерційну діяльність у межах більш складних формувань: корпора­цій, консорціумів, концернів. При цьому члени об'єднань зберігають юри­дичну самостійність. Більшість об'єднань діють на основі статуту. Вони ви­знані юридичними особами. У сфері комерційної діяльності функціонують такі об'єднання:

- асоціація - це договірне об'єднання учасників з метою коор­динації комерційної діяльності. Асоціація діє на основі Положення і не має права втручання у комерційну діяльність будь-якого учасника;

- корпорація - також відноситься до договірного об'єднання. Але на відміну від асоціації її учасники делегують окремі повноваження

управлінню корпорацією для централізованого регулювання діяльності кожного учасника;

- консорціум - створюється як тимчасове статутне формування для вирішення крупномасштабної проблеми. До консорціуму залучається промисловий, банківський і торговий капітал. Учасниками консорціуму виступають юридичні особи;

- концерн - належить до жорстких об'єднань підприємств про­мисловості, торгівлі, транспорту, банків на основі повної фінансової зале­жності від головного підприємства і централізації ресурсів;

- спілка кооперативів - це добровільне об'єднання споживчих товариств, виробничих, сервісних кооперативів у спілки за територіально-галузевим принципом. Для спілок характерно об'єднання кооперативів одного профілю. Спілки бувають районні, міжрайонні, обласні, всеукраїн­ські. Спілки керуються у своїй діяльності тим же кооперативним принци­пом, що і кооперативи.

У світовій практиці відомі також інші складні форми - трести, син­дикати, холдингові компанії, фінансово-промислові групи, але у сфері ко­мерційної діяльності в Україні вони зустрічаються дуже рідко.

Наведена класифікація організаційно-правових форм має суттєве значення для аналізу правового становища контрагентів на ринку товарів і послуг.

Юридичні особи, наприклад, виступають в цивільному і комерцій­ному оборотах, як самостійні суб'єкти права. Що стосується філій, пред­ставництв, деяких видів господарських асоціацій, то вони цим статусом не володіють, оскільки не є юридичними особами. Такі юридичні особи, як товариства з додатковою відповідальністю та командитні товариства не­суть майнову відповідальність у повному обсязі. Інші види - тільки в ме­жах внесених їхніми учасниками вкладів.

Корпоративні структури мають можливість формувати фінансові ресурси за рахунок емісії акцій, облігацій. Відповідно більш стабільною в них є стратегія розвитку, конкурентна спроможність. У той же час такі ор­ганізаційно-правові форми менш оперативні в динамічних ринкових си­туаціях.

Кооперативні форми соціально справедливі, демократичні, але в комерційній сфері пріоритетними виступають інші цінності: доходи, при­бутки, дивіденди, які не характерні для них, тому комерційна діяльність в кооперативах обмежена.

Отже, кожна організаційно-правова форма має свої плюси і мінуси, тому в практичній діяльності їх слід кваліфіковано використовувати для досягнення комерційного успіху і послаблення позицій конкурента.