Психологічні особливості мотиваційної сфери юнаків в період формування ціннісно-смислового самовизначення

Юнацький вік – це етап формування самосвідомості та власного світогляду, етап прийняття відповідальних рішень, етап людської близькості, коли цінності дружби, любові, інтимної близькості можуть бути найважливішими. Цей період онтогенезу традиційно вважається одним із найбільш критичних моментів у психічному розвитку особистості. І насамперед це відбивається на докорінних змінах у мотиваційно-потребовій сфері юнацтва. В юнацькому віці, за словами Л. І. Божович, за змістом на перше місце виходять мотиви, пов’язані із життєвими планами юнака, його наміри щодо майбутнього, його світогляд та самовизначення.

Мотиваційна сфера юнака за своєю побудовою має ієрархічний вигляд, який уключає в себе наявність певної системи співпідкорення різноманітних мотиваційних тенденцій на основі провідних суспільно значущих і таких, що стали ціннісними для людини, мотивів (Л. І. Божович). В юнацькому віці суттєво оновлюються мотиви спілкування. Виникають поглиблення й диференціація дружніх зв’язків на основі емоційної, інтелектуальної близькості юнаків. Руйнується внутрішньогрупове спілкування з ровесниками, посилюються контакти з особами протилежної статі, а також із дорослими під час виникнення складних життєвих ситуацій [33, с. 235]. Окрім того, актуалізується прагнення юнака до звільнення від опіки дорослих (реакція емансипації), що в низці випадків призводить до конфліктів із ними. Однак повної свободи юнаки в дійсності не хочуть, оскільки ще не готові до неї, вони всього лише прагнуть мати право на вільний вибір, на відповідальність за свої слова та вчинки.

Прагнення молодих людей до пізнання світу, своїх можливостей, їх бажання реалізувати себе проявляється також у так званій реакції захоплення або хобі-реакції [33, с. 258]. Якщо ж вивчати юнака як особистість, то вік 18–20 років – це період найбільш активного розвитку моральних та естетичних почуттів, становлення і стабілізації характеру та, що найбільш важливо, оволодіння повним комплексом соціальних ролей дорослої людини: громадянських, професійно-трудових й ін.

Із цим періодом пов’язаний початок “економічної активності”, під якою демографи розуміють включення людини в самостійну виробничу діяльність, початок трудової біографії та створення власної сім’ї. Перетворення мотивації, усієї системи ціннісних орієнтацій − з одного боку, інтенсивне формування спеціальних здібностей у зв’язку з професіоналізацією – з іншого, виділяють цей вік як центральний період становлення характеру й інтелекту. Це час спортивних рекордів, початок художніх, технічних і наукових досягнень. Характерною ознакою морального розвитку в цьому віці є посилення свідомих мотивів поведінки. Помітно закріплюються ті якості, котрих не вистачало повною мірою в старших класах: цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціатива, вміння володіти собою. Підвищується інтерес до моральних проблем (цілей, образу життя, обов’язку, любові, вірності і т. д.).

Студентський вік, за твердженням Б. Г. Ананьева, є сензитивним періодом для розвитку основних соціогенних потенцій людини. В даному віці провідною діяльністю є професійне навчання, і даний період є досить важливим у розвитку особистості. Вища освіта спричиняє великий вплив на психіку людини, розвиток її особистості. За час навчання у вузі за наявності сприятливих обставин у юнаків виникає розвиток усіх рівнів психіки. Вони визначають спрямованість розуму людини, тобто формують склад мислення, котрий характеризує професійну спрямованість особистості. Для успішного навчання у вузі необхідний достатньо високий рівень загального інтелектуального розвитку, наприклад виховання, уявлень, пам’яті, мислення, уваги, ерудованості, широти пізнавальних інтересів, рівня володіння певним кругом логічних операцій і т. д. При деякому зниженні цього рівня можлива компенсація за рахунок підвищеної мотивації або працездатності, ретельності й охайності в навчальній діяльності.

Як зазначає Р. І. Цвєткова у своєму дослідженні мотиваційної сфери особистості юнаків: “Мотиваційна сфера особистості визначається діяльністю. Для того, щоб діяльність стала компонентом розвитку та саморозвитку, важливо не тільки глибоко розуміти характер її змісту, але й постійно вдосконалювати мотиваційну сторону особистості. Глибоке пізнання та розуміння мотиваційної сфери може забезпечити успіх, спрямувати активність особистості студента у потрібне русло її розвитку” [13, с. 77].

Розглядаючи наукові роботи дослідників мотиваційної сфери студентів, слід відзначити важливість кожного з них. Так, Л. Буйновська поділяє мотиви студентів на соціальні та пізнавальні [1, с. 68]; А. Г. Бугрименко виділяє пізнавальні (широкі пізнавальні мотиви, учбово-пізнавальні, мотиви самоосвіти) і соціальні (широкі соціальні, вузькі соціальні, мотиви соціального співробітництва) у структурі навчальної мотивації; Е. Ю. Патяєва поділяє студентську мотивацію на внутрішню (пізнавальні та професійні мотиви) і зовнішню (працевлаштування, відстрочка від армії). Але, окрім розрізненості, в концептуальних підходах дослідників присутні також споріднені характеристики надзвичайно важливих ціннісно-мотиваційних детермінант активності особистості студентів, котрі повсякчасно впливають на їх діяльність та поведінку. Серед них на перший план постає фактор впливу економічної нестабільності, яка має місце в нашій державі. П. Скляр у своїй роботі наголошує на тому, що цінності ринкових відносин стають чи не найважливішими для суспільства. Економічна ідентичність як споживча починає переважати громадянську і навіть людську. Лише 30 % майбутніх фахівців сподіваються одержати роботу за спеціальністю. 97 % молодих людей уважають головним високий рівень зарплати. Такі особливості структури цінностей посідають перші місця у життєвих орієнтирах, визначають діяльність і поведінку молоді. Саме вони формують ставлення до освіти, мотивацію навчання. Провідними мотивами навчання для значної частини молоді, яка одержала студентські квитки, є не досягнення успіху в оволодінні знаннями, а прагнення більш-менш благополучно здолати етапи навчального процесу. Якість підготовки фахівців за такої мотивації не буде високою [33, с. 99].