Викладання хімії в навчальному закладі: стан, проблеми та перспективи

Незаперечним є той факт, що переорієнтація змісту природничої освіти вимагає глибокої та всебічної інтеграції природничих наук. Засобом реалізації інтеграційних процесів під час навчання хімії є міжпредметні зв’язки. Саме їх використання дозволяє позбутися фрагментарності, неосмисленості, формалізму хімічних знань, подолати предметну інертність мислення та розширити кругозір учнів. Тільки на основі міжпредметних зв’язків можливе формування в учнів науково-гуманістичних поглядів на природу, сучасних уявлень про її цілісність і розвиток. Для реалізації міжпредметних зв’язків учителі різних предметів природничо-наукового циклу мають спільно планувати комплексні форми як навчальної, так і позакласної роботи.

Хімія – це теоретично-експериментальна наука, і хімічний експеримент є одним із засобів як набування знань і формування уявлень про їх практичне застосування, так і важливою умовою активізації пізнавальної діяльності учнів. На важливості і значимості хімічного експерименту, як методу наукового пізнання в хімії, наголошується в Державному стандарті базової і повної середньої освіти для хімічної компоненти галузі «Природознавство».

З метою розвитку інтелекту учня, формування його духовного світу, оволодіння ключовими компетенціями, в арсеналі роботи кожного вчителя повинні бути комунікаційні та інформаційні технології, активні та інтерактивні методи навчання.

На сьогоднішній день школярі не вміють виконувати елементарні операції, передбачені навіть шкільною програмою – зважування на терезах, приготування розчинів тощо. Це свідчить про наявність неймовірних недоліків у шкільній практиці, пов’язаних з організацією і проведенням шкільного хімічного експерименту, які викликані зміною співвідношення між учнівським та демонстраційним експериментом, їх змістом, завданнями, функціями та метою.

Для більш наочного сприйняття учнями конкретних хімічних речовин та явищ рекомендують збагатити учнівський хімічний експеримент елементами ужиткової хімії, що сприятиме корекції цільової установки учнів щодо часу та термінів застосування в їхньому житті шкільних знань з хімії, розвитку внутрішньої мотивації до навчання, формуванню навичок науково обґрунтованого використання речовин і матеріалів у повсякденні. З цією метою доцільним є опрацювання матеріалів науково-методичного посібника «Учнівський хімічний експеримент 7-9 класи» (Г.А. Лашевська, 2007).

На сьогодні у школярів відсутня мотивація до вивчення хімії. Вчителі формулюють безліч запитань щодо її викладання. Причин багато:

1. час, відведений на викладання предмету. У класах математичного і фізико-математичного спрямування хімія вивчається із розрахунку 1 година на тиждень, залишаючись, при цьому, повноцінним навчальним предметом у шкільному розкладі. Отже, вимоги до неї залишаються досить серйозними;

2. наявність суперечності між обсягом знань і можливостями учнів, причина якої в надзвичайній теоретизації шкільного курсу, переобтяженні змісту фактичним матеріалом замість виокремлення провідних ідей курсу «Хімія»;

3. відсутність можливості 100% виконання практичної частини навчального курсу через надзвичайне збіднення матеріальної бази предметних кабінетів. Вчителі й сьогодні продовжують використовувати реактиви виготовлені у 60-70 роках минулого століття, якість яких залишається сумнівною. На рівні держави не вирішена програма утилізації реактивів. Дуже серйозною проблемою є зберігання та використання у школі прекурсорів: хлоридної, сульфатної кислот, перманганату калію, що необхідні для виконання програми. У загальноосвітніх навчальних закладах часто відсутні посади лаборантів;

4. проблема навчально-методичного забезпечення. Складність у викладанні дисципліни полягає у неузгодженості програм з хімії, фізики, математики, біології. Результати апробації підручників з хімії нового покоління учителями області невтішні: вони не відповідають уявленням і вимогам до сучасних підручників. А розроблені деякими авторами цілісні навчально-методичні комплекти до таких підручників через високу вартість є недоступними для користування більшістю;

5. кадрова проблема. Важливим є питання суміщення предметів, коли вчитель, крім хімії, викладає ще додатково 3-4, а то й 5, інших предметів, які можуть відноситися, навіть, до різних освітніх галузей. Це ускладнює підготовку до уроку, знижує відповідальність педагогів за результати своєї праці;

6. робота з обдарованими учнями. Із навчальних планів загальноосвітніх шкіл зникли години індивідуальних занять. Дуже мала кількість гуртків природничого циклу. Це значною мірою впливає на рівень підготовки учнів до обласних і Всеукраїнських олімпіад, конкурсів МАН, турнірів, інших заходів.

З огляду на зазначене завданням районних (міських) методичних служб є, насамперед, надання ефективної методичної допомоги вчителям для якісного виконання ними своїх функціональних обов’язків; упровадження у районах (містах) форм методичної роботи, спрямованих на виявлення, вивчення та результативне поширення передового педагогічного досвіду, організація і проведення наукових лекторіїв, семінарів-практикумів, конференцій із залученням наукового потенціалу області. Навчання хімії потребує раціонального застосування різних методів й організаційних форм навчання, як таких, що вже міцно закріпилися в шкільній практиці (проблемне навчання, групова робота, дидактичні ігри тощо), так і нових, зокрема інтерактивних методів, інформаційних технологій, використання ІКТ. Навчальною програмою з хімії передбачено використання у навчально-виховному процесі реактивів, які визначено як прекурсори.

Методист О.О. Буйдіна

Про організацію навчально-виховного процесу з хімії в загальноосвітніх навчальних закладах Полтавської області у 2011-2012 навчальному році
За ініціативи Міжнародного союзу теоретичної та практичної хімії – ІЮПАК (International Union of Pure and Applied Chemistry – IUPAC), підтримки ЮНЕСКО, Організація Об’єднаних Націй оголосила 2011-й рік Міжнародним роком хімії.

Висновок

Міжпредметні зв’язки в навчанні розглядаються як дидактичний принцип і як умова, що охоплює цілі і задачі, зміст і методи, засоби і форми в навчанні різних предметів. Вони дозволяють виокремити головні елементи змісту навчання, передбачити розвиток системотвірних ідей, понять, загальнонаукових прийомів навчальної діяльності, можливості комплексного застосування знань з різних предметів в трудовій діяльності учнів. Міжпредметні зв’язки впливають на склад і структуру навчальних предметів. Кожний навчальний предмет є джерелом тих чи інших видів міжпредметних зв’язків. Тому можливо виділити ті зв’язки, які враховуються в змісті хімії, і, навпаки, ті, що йдуть від хімії в інші навчальні предмети. Формування загальної системи знань учнів про реальний світ, які відображають взаємозв’язки різних форм руху матерії – одна з основних освітніх функцій міжпредметних зв’язків. Формування цілісного наукового світогляду вимагає обов’язкового врахування міжпредметних зв’язків. Комплексний підхід у вихованні посилив виховні функції міжпредметних зв’язків курсу хімії, сприяючи тим самим розкриттю єдності природи, суспільства та людини. У цих умовах посилюються зв’язки хімії з іншими предметами як природничого, так і гуманітарного циклу, покращуються навики переносу знань, їх застосування і різностороннє усвідомлення.

Реалізація міжпредметних зв’язків у навчальному процесі не тільки веде до того, що учні одержують міцні й глибокі знання, а й сприяє формуванню в них уміння самостійно розбиратися у зв’язках і взаємній зумовленості предметів і явищ навколишнього світу; дає змогу викладачам активізувати роботу учнів на уроках, що, безсумнівно, сприяє підвищенню ефективності навчально-виховного процесу. Впровадження ЕОТ в навчальний процес дає можливість в повній мірі розвивати самостійність в процесі навчання, збільшує продуктивність праці викладача і учнів.

Таким чином, міжпредметність – це сучасний принцип навчання, який впливає на відбір і структуру навчального матеріалу цілого ряду предметів, посилюючи системність знань учнів, активізує методи навчання, орієнтує на застосування комплексних форм організації навчання. При здійсненні міжпредметних зв’язків в учнів розширюється кругозір, розвивається логічне мислення, активізується увага, зростає зацікавленість до предметів, що вивчаються. Міжпредметні зв’язки забезпечують поглиблене вивчення теоретичного матеріалу і формування в учнів узагальнених наукових понять, допомагають їм застосовувати здобуті знання на практиці, сприяють виробленню уміння знаходити загальні закономірності й відмінності при розгляді різноманітних процесів. Все це підвищує ефективність навчального процесу.

Зверев И. Д., Максимова В. Н. Межпредметные святи в современной школе / И. Д.Зверев, В. Н.Максимова. - М.: Педагогика, 1981. - 159 с.