Вчення про тлумачення нормативно-правових актів як наука і навчальна дисципліна

Автори цього видання дійшли висновку про те, що вчення про тлумачення правових актів є галуззю юридичної науки, яка повинна зайняти своє місце в системі наук про право. Та обставина, що це вчення не зайняло зазначене місце не тільки в Україні, айв інших країнах, обумовлена низкою причин, серед яких головною практично була відсутність такого вчення. Свого часу таке вчення створив Є. В. Васьковський. Але ж воно застаріло, потребує переосмислення, розвитку і уточнення з урахуванням змін у суспільних відносинах, у правовій системі, у свідомості людей, у правовій науці. Оскільки такого переосмислення, розвитку і уточнення тією мірою, якою це необхідно, не було, вчення про тлумачення правових актів перестало існувати як живе, здатне впливати на судову практику, здатне удосконалюватись у міру розвитку суспільних відносин, здатне враховувати досвід суміжних правових наук і впливати на них.

Зміст вчення про тлумачення правових актів у його новітньому варіанті системно викладається у цьому виданні.

Хоч тут і була висловлена думка про відсутність до останнього часу вчення про тлумачення законів, було б несправедливим інтерпретувати цю думку в такий спосіб, що автори взяли чистий папір, сіли за стіл і написали основні положення новітнього вчення про тлумачення правових актів. Юридична наука створила добре підґрунтя для розробки новітнього вчення про тлумачення правових актів. І без вивчення численних наукових творів юристів-науковців — вітчизняних, російських, радянських, російських дореволюційних, творів науковців так званого далекого зарубіжжя — автори не змогли б опрацювати вчення, що викладається в цьому виданні. Навіть ті наукові твори, в яких обґрунтовуються ідеї, неприйнятні для авторів цього видання, служили поштовхом для розвитку авторами власної наукової думки.

Логічною основою вчення про тлумачення правових актів, положення якого викладаються у цій книзі, є поділ усіх правових норм на текстуально закріплені в нормативно-правових актах і закріплені в них логічно та подальша класифікація цих двох видів. Крім того, до основи вчення про тлумачення правових актів слід віднести і положення про наявність у змісті принципів (основних засад) законодавства правових норм поряд з деклараціями. Врахування усіх цих видів правових норм дало змогу розгорнути увесь спектр колізій між правовими нормами та запропонувати шляхи їх вирішення. Положення про вирішення колізій утворюють осердя вчення про тлумачення правових актів.

Виходячи із зазначених логічної основи і осердя вчення про тлумачення правових актів, автори по-новому підійшли до вирішення цілої низки інших проблем тлумачення. Такими є проблеми: 1) співвідношення раціонального і ірраціонального (інтуїтивного, мистецького, органолептичного) підходів до тлумачення; 2) різноджерельності права; 3) суддівської правотворчості і судової практики як джерела права; 4) алгоритму правотлумачення; 5) історичного і телеологічного тлумачення; 6) застосування принципу верховенства права та інших положень Конституції України; 7) розширеного та обмеженого тлумачення; 8) формального і сутнісного тлумачення; 9) ролі офіційних роз'яснень; 10) аналогії закону і права.

Особливістю розробленого авторами вчення є те, що абсолютна більшість теоретичних положень сформульована ними на базі емпіричних досліджень і відповідних узагальнень. Якраз емпіричні дослідження дали змогу авторам побачити ті явища, які ніхто і ніколи не помічав, наприклад, зв'язок між попереднім і наступним правовими явищами, коли в правовому акті йдеться лише про одне із них; правові норми, сфери дії яких частково співпадають; спеціальні правові норми, що відрізняються за змістом диспозиції і за особливостями гіпотези тощо.

Автори прагнули надати розробленому ними вченню практичної спрямованості, конструктивного характеру і теоретичної чіткості. Зокрема, вони чітко ставлять такі проблеми як сутність спеціальної правової норми, критерій поділу правових норм на загальні та спеціальні, нормативні положення, до яких відсилає застереження «якщо інше не встановлено законом» тощо. Після цього дається теоретичне обґрунтування відповідного теоретичного положення і наводяться (за необхідності — численні) приклади, щоб показати відповідне теоретичне положення на конкретному практичному матеріалі — нормативному чи правозастосовному.

Потреба у вченні про тлумачення правових актів є актуальною і фактичною. Тому у цьому виданні воно викладається у вигляді, придатному для навчальних цілей. Це вчення є складним, його засвоєння потребує вивчення цієї книги, а не тільки знайомства з нею.

Вивчення положень вчення про тлумачення нормативно-правових актів передбачає використання різних організаційних форм і методичних засобів. Лекція дає слухачу уявлення про стан наукової розробки відповідної проблеми тлумачення на даний час, як ця проблема досліджена в науці, якою мірою наука ще не оволоділа відповідною проблемою, як практика вирішує відповідну проблему, які перспективи її вирішення.

Розмова про положення актів законодавства та про способи їх тлумачення, поки цих положень немає перед очима ні лектора, ні слухача таке явище має залишатись у минулому. Положення нормативно-правових актів, які використовуються для ілюстрації використання відповідних правил тлумачення повинні бути або на столі і лектора, і слухача або на екрані. Перший варіант видається більш прийнятним. Актори цього видання близькі до завершення роботи над методичними імперіалами, які допоможуть на основі конкретного нормативного матеріалу переконатись у правильності відповідних положень вчення про тлумачення нормативно-правових актів чи виявити недоліки формулювань цих положень.

Самостійна робота над вивченням методології тлумачення нормативно-правових актів переважно повинна полягати у підготовці до практичних занять, під час яких не стільки перевіряється, як слухачі самостійно вивчили відповідну тему, скільки слухачам надаються сприятливі умови для того, щоб продемонструвати отримані знання та поглибити їх. Підготовка до практичних занять передбачає роботу з навчальним посібником, підготовку письмового тлумачення положень нормативно-правових актів, вивчення навчальної і наукової літератури.