Зазначення походження товару

Різновидами комерційних позначень є також вказівки на джерело і найменування місця походження. Слід зауважити, що вказівки на джерело і найменування місця походження інколи називають геогра­фічними вказівками. Термін зазначення походження товару є узагальнюючим об’єктом, пов’язаним з реально існуючим місцем (що є на географічній карті) та природно обумовленими властивостями цього місця.

Вказівкою на джерело походження є які-небудь найменування, вираження або знак, які показують, що продукт або послуга вироблені в тій або іншій країні, регіоні або конкретному місці. Загальне правило полягає в тому, що використання помилкових або таких, що вводять в оману вказівок на джерело походження, є незаконним. У найменування місця походження входить назва країни, регіону або конкретного місця, де вироблений продукт, специфічні властивості або якості якого в істотній мірі або повністю обумовлені географічними умовами, іншими словами природним і (або) людським чинниками. Використовувати найменування місця походження правомочні лише ті виробники, чиї підприємства розташовані в даній географічній зоні, і лише стосовно конкретних продуктів, вироблених в цій зоні (наприклад, "Бордо", "Шампанське").

Як вказівки на джерело, так і найменування місця походження служать для, того, аби можна було визначити, ким і де вироблені ті або інші продукти (послуги). Найменування місця походження, проте, виконують ще одну функцію: якщо вказівка на джерело говорить лише про те, звідки поступив продукт, то по найменуванню місця походження можна судити також про його специфічні властивості і якості, які визначаються географічними умовами району, де цей продукт вироблений.

На користь суспільства — правове визнання і захист вказівок на джерело і найменувань місця походження. Вони містять в собі важливу інформації) про географічне походження товарів і послуг і — побічно — про властиві їм якості і характеристики. Тому при правильному використанні ці об’єкти права інтелектуальної власності можуть допомогти споживачеві у виборі товару. Неправомочне ж їх використання може ввести споживача в оману відносно географічного джерела товарів або послуг і тим самим завдати йому певного збитку. Тому охорона вказівок на джерело і найменувань місця походження може розглядатися як окремий аспект захисту проти недобросовісної конкуренції.

Відрізняють такі терміни:

- просте зазначення походження товару. Може бути виражено у вигляді слів або образотворчих позначень, що вказують на географічне місце походження товару. Наприклад, словесні позначення «Виготовлено в Україні», «Виготовлено в Словенії», графічне зображення Кремля або Ейфелевої вежі. Поєднання з найменуванням товару (грузинські мандарини, французькі парфуми) також є простим зазначенням походження товару. Правова охорона простих зазначень надається на підставі їх використання і не вимагає державної реєстрації;

- кваліфіковане зазначення походження товару поєднує найменування місця походження товарів та географічне зазначення походження товарів. Воно є більш точним зазначенням і охоплює вужче коло об’єктів, які мають специфічні й унікальні властивості. Застосування на продукції такого позначення сприяє її ефективній реалізації, оскільки набуває значення сертифіката якості. Наприклад, мінеральна вода «Миргородська», вино «Сонячна долина», фарфорові вироби «Гжель», сир «Рокфор». Право інтелектуальної власності на кваліфіковане географічне зазначення підлягає державній реєстрації, засвідчується Свідоцтвом і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням.

Комерційна таємниця

Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною і у зв'язку з цим має комерційну цінність та забезпечена адекватними заходами щодо збереження її секретності особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру. Не можуть бути віднесені до комерційної таємниці засновницькі документи, податкова звітність суб’єкта господарювання, відомості про забруднення навколишнього середовища і т.ін.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею. Держава сприяє збереженню комерційної таємниці та захищає секрети вітчизняного виробництва шляхом обмеження доступу іноземців в окремі галузі економіки або на конкретні підприємства. Також органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль у фармацевтичній, сільськогосподарській та хімічній галузях.