Державотворчі процеси в Україні в 1991-2001 роках

Закон України про Всеукраїнський референдум, його складові

 

Закон України про Всеукраїнський референдум включає в себе 108 статей. Цей Закон визначає правові засади, організацію та порядок проведення Всеукраїнського референдуму, що відбувся 1991 року.

Всеукраїнський референдум 1991 року — загальнонаціональний референдум на території колишньої УРСР щодо проголошення незалежності України. Даний референдум відбувся 1 грудня 1991 року. На ньому було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Текст Акту проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені.

 

Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31 891 742 особи — 84,18% населення України. З них 28 804 071 особа (90,32%) проголосувала «За».

Результати референдуму.

 

Організація: Всеукраїнський референдум 1991 року був організований Верховною Радою та урядом УРСР.

 

Для проведення референдуму по всій Україні було створено 34 093 дільниць для голосування. 37 885 555 осіб було внесено до списків громадян, що мали право проголосувати31 943 820 осіб або 84,32% тих, хто мав право голосувати, отримали бюлетені для голосування. З них взяли участь в референдумі 31 891 742 осіб або 84,18%.

 

Результати: акт проголошення незалежності України було підтримано в усіх 27 адміністративних регіонах України: 24 області, 1 автономна республіка, та 2 міста зі спеціальним статусом.

До бюлетеня також було внесено запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Ствердно на це запитання відповіли 28 міл 804 тис. українців (або 90,32%), взяли участь у голосуванні 31 міл 891 тис.громадян (або 84,18%).

 

Перші президентські вибори

 

Одночасно з референдумом проходили перші в історії незалежної держави Україна вибори Президента України.

Таким чином 1 грудня 1991 року було обрано першого Президента України.

Використовувалася система абсолютної більшості. У разі відсутності кандидата, що набрав абсолютну більшість від числа тих, що взяли участь у виборах, передбачався 2-й тур, у якому б змагалися двоє, що набрали найбільше голосів. Але 2-й тур не знадобився, адже Леонід Кравчук посів 1-ше місце у всіх регіонах, за винятком трьох областей Галичини, де переміг В'ячеслав Чорновіл. Отже, першим Президентом України стає Леонід Кравчук.

Результати

Кандидат	Кількість голосів	%	Висунення
Кравчук Леонід Макарович	19 643 481	61,59	Самовисування
Чорновіл Вячеслав Максимович	7 420 727	23,27	Народний Рух України
Лук'яненко Левко Григорович	1 432 556	4,49	Республіканська Партія України
Гриньов Володимир Борисович	1 329 758	4,17	Самовисування
Юхновський Ігор Рафаїлович	554 719	1,74	Самовисування
Табурянський Леопольд Іванович	182,713	0.57	Народна Партія

Результати кандидатів, що набрали найбільшу кількість голосів виборців.

 

Доречі, всі шість кандидатів у президенти підтримували незалежність й агітували народ на відокремлення.

 

Президентство

 

Статус Президент України визначено у розділі V Конституції України, де сформульовані права та обов'язки Президента як глави держави, порядок його обрання, а також можливість усунення з поста та припинення його повноважень.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Право стати Президентом України

Відповідно до закону України «Про вибори Президента України», Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів:

 

· досяг тридцяти п'яти років;

· має право голосу;

· володіє державною мовою;

· проживає в Україні протягом десяти останніх років перед днем виборів;

· є громадянином України.

 

Державотворчі процеси в Україні в 1991-2001 роках

З проголошенням незалежності України розпочався перехідний період, у який потрібно було досягти докорінних перетворень у всіх сферах життя, нового ступеня суспільного розвитку:

· ·у політичній сфері передбачалося перейти від тоталітарної системи до демократії;

· ·в економічній - від командно-директивної до ринкової економіки;

· ·у соціальній сфері - від «людини-гвинтика», яка неусипно контролювалася системою радянської влади, до активного творця власної долі;

· ·у гуманітарній - від класових до загальнолюдських цінностей;

· ·у міжнародній - від політики конфронтації радянських часів до інтеграції у міжнародне співтовариство.

 

Потрібно було здійснити рішучі кроки шляхом системного оновлення всіх сфер суспільного життя, прилучення українського народу до надбань сучасної цивілізації. У перші місяці незалежності в Україні склалася своєрідна політична ситуація.

 

Правляча Комуністична партія була позбавлена владних функцій: її діяльність була заборонена. Проте нова система державної влади ще не була створена.

 

Для здійснення виконавчої влади був сформований уряд України - Кабінет Міністрів. Загальне керівництво його діяльністю здійснював Президент як глава виконавчої влади. Тогочасні закони передбачали тяжіння до сильної президентської влади. Верховна Рада приступила до творення нового законодавства.

 

Важливе значення для розбудови демократичної держави, втілення у життя верховенства права мало б проведення судово-правової реформи, покликаної забезпечити створення сильної, незалежної судової влади. Однак формування судової влади відбувалося досить повільно і не в повному обсязі.

 

Впродовж 1992-1996 pp. парламент не прийняв концепцію судово-правової реформи, не був сформований у ті ж роки й Конституційний Суд.

 

Перші кроки реформування державної системи не внесли кардинальних змін у життя суспільства. Державний лад України поєднував елементи парламентської республіки, президентського правління та радянської влади.

 

Через недієздатність влади на місцях було здійснено реформування діяльності місцевих Рад, обмеживши їх обов'язками місцевого та регіонального самоврядування.

 

Натомість у березні 1992 р. було утворено інститут представників Президента - голів місцевої державної адміністрації, сформованої на базі колишніх виконкомів місцевих Рад.

 

Судова система

 

За роки незалежності в Україні сформована нова судова система. Судова система здійснюється судовими органами, які у своїй сукупності становлять судову систему України. Складовими цієї системи є Верховний суд України, загальні, арбітражні та військові суди. Нагляд за точним виконанням законів на всій території республіки відповідно до Закону України «Про прокуратуру», прийнятого 5 листопада 1991 p., покликана здійснювати Генеральна прокуратура республіки.

Конституційний суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, завданням якого є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України. Конституційний суд здійснює нагляд за дотриманням Конституції України.