Особливості навчання іноземної мови учнів старшої школи

ô Вікові особливості старшокласників		v Кожен старшокласник має протиріччя дитинства і дорослості. Юність – це час інтенсивного становлення особистості, час самовизначення, що і пояснює складність характерів учнів цього віку, нестійкість їх поглядів.
	v Психологічні зміни проявляються у формуванні планів на майбутнє, у змінах структури пам’яті і психічних процесів (підвищується самокритичність, уміння бачити свої сильні і слабі сторони, формується світогляд).
	v Психічні процеси набувають якісної своєрідності, що зумовлює необхідність пошуку і використання відповідних форм роботи і змісту.
	v Розвиток самосвідомості набуває нового рівня, що знаходить свій прояв у виборі певних принципів поведінки, в стверджуванні свого «Я».
	v Старшокласник багато пробує і намагається реалізувати себе в різних видах діяльності: розумовій, фізичній, у спілкуванні.
	v Старшокласник стверджує свою самостійність, що проявляється як у вирішенні особистих питань, у виборі друзів, у розподілі свого часу, так і у висловленні особистих поглядів, думок, оцінок.
	v Учні цього віку намагаються знайти підтвердження своєї дорослості, що вимагає від вчителів врахування цього при спілкуванні з учнями.

v Відмінні риси старшого ступеню навчання ІМ

s Ступінь завершення цього курсу навчання іноземної мови у середній школі.

s Ступінь реалізації кінцевої мети у вивченні іноземної мови.

s Основне завдання – створити міцну основу для подальшої самостійної роботи для використання іноземної мови з практичною метою.

ô Особливості вимог програми до навчання іноземної мови учнів старшої школи (10-11 класи)

v Систематизується та узагальнюється мовний, мовленнєвий та комунікативний досвід учнів, набутий ними на попередніх етапах вивчення мови. Методи і види навчальної діяльності все більше набувають форм, наближених до реальних умов спілкування.

v Широко використовуються творчі, проектні, групові, інтерактивні форми роботи учнів.

v Зміст освіти диференціюється відповідно до профілю навчання. Розглядаються уміння професійно спрямованого використання іноземної мови відповідно до певної галузі знань.

v Практикується введення інших курсів, які викладаються іноземною мовою.

v Можливе викладання курсів, пов'язаних з орієнтацією на професію вчителя іноземної мови, з лінгвокраїнознавством, з країнознавством, з перекладом, з використанням комп'ютерних технологій у навчанні іноземних мов тощо.

ô Узагальнена порівняльна таблиця основних завдань навчання іноземної мови (на кожному етапі навчання)

Етапи навчання	Основні завдання
Початкова школа (2-4 класи)	s Важливо зацікавити учнів у вивченні іноземної мови. s Викликати у учнів позитивне ставлення до предмету. s Пояснити необхідність і значущість володіння іноземною мовою. s Сформувати базові навички в вміння для забезпечення наступності, безперервності формування комунікативної компетенції під час навчання ІМ. s Виховати комунікативні потреби у пізнанні інших країн і народів. s Навчити виконувати нескладні творчі вправи і завдання, спрямовані на розвиток креативного мислення, вміти переносити засвоєний навчальний матеріал в іншій ситуації спілкування. s Процес навчання іноземній мові організувати в межах програми, визначених навчальним планом. s Для організації навчального процесу використовувати не лише один підручник, але і інші засоби, адаптуючи їх до умов навчання. Рівень володіння іноземною мовою на кінець 4 класу відповідає рівню А1 згідно «Згідно загальноєвропейським Рекомендаціям з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання».
Основна школа (5-9 класи)	s Проводити систематизацію вивченого мовного матеріалу. s Залучати більш активно до змісту навчального процесу автентичні матеріали, які спрямовані на формування соціокультурної та соціолінгвістичної компетенції. s Розглядати накопичену повну суму, як такі, які спрямовані на формування вмінь і навичок використовувати цей матеріал для усного і письмового спілкування, як механізм інших країн і народів. s Вивчати тексти тематичного спрямування, враховуючи, що інформація, яка міститься в цих текстах, не рідко є об’єктом вивчення з інших предметів. s Враховувати факт зростання ролі і питомої ваги самостійної роботи, урізноманітнення вправ навчальної діяльності. s Широко використовувати навчальні мовні ситуації, які наближаються до реальних умов. s До змісту навчання включати тексти прагматичного характеру, радіо, телепрограми доступного рівня складності. s Рівень оволодіння іноземною мовою на кінець 9 класу відповідає А1+ згідно «Загальноєвропейським Рекомендаціям з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання».

(продовження таблиці)

Етапи навчання

Основні завдання

Старша школа (10-11 класи)

s Систематизувати, узагальнювати мовний, мовленнєвий та комунікативний досвід учнів, набутий ними на попередніх етапах навчання. s Наближати методи і види навчальної діяльності до реальних умов спілкування. s Ширше використовувати творчі, групові, проектні, інтерактивні і інші форми роботи учнів. s Диференціювати зміст навчання відповідно до профілю навчання, розвивати уміння, професійно спрямовані. s Відповідно до регіонального і місцевого компоненту практикувати введення інших курсів, які викладаються іноземною мовою і які пов’язані з орієнтацією на необхідну професію. s Рівень володіння іноземною мовою на кінець 11 класу відповідає рівню В1+ згідно з «Загальноєвропейськими рекомендаціями».

ô Прийоми роботи вчителів іноземної мови з урахуванням вікових особливостей учнів.

ô Особливості вивчення іноземної мови учнями віком 7-10 років

· вони реагують на значення, навіть якщо не розуміють окремих слів; · мислять винятково образами, абстрактне мислення в них нерозвинуте; · найчастіше навчаються непрямо ніж прямо - тобто беручи інформацію звідусюди, навчаючись у навколишнього світу, ніж фокусуючись на темі, якої навчаються; · розуміння приходить до них не тільки від пояснень, а від того, що вони чують і бачать і, що особливо важливо,- від того, до чого вони мають можливість доторкнутись або якимсь чином поспілкуватись; · в основному мають великий ентузіазм відносно навчання та велику цікавість щодо оточуючого світу; · їм конче потрібні особиста увага та схвалення вчителя; · вони охоче розмовляють про себе і добре реагують на навчання, що використовує інформацію стосовно їх самих та їхнього життя як основних тем у класі; · вони мають дуже обмежений обсяг уваги (за винятком, коли види діяльності їх захоплюють цілком), легко втрачають інтерес та починають нудьгувати (приблизно через 7-10 хвилин від початку діяльності).

· Рекомендації вчителю:

s мати в розпорядженні великий вибір видів навчальної діяльності, які б заохочували учнів до здобуття інформації з широкого кола джерел; s відмовитись від дій, що потребують абстрактного мислення (пояснень правил тощо); s працюючи з учнями індивідуально та в групах, встановлювати гарні стосунки; s планувати певну кількість видів діяльності на даний проміжок часу і бути достатньо гнучким, щоб перейти до іншої вправи, коли учні почнуть нудьгувати; s організувати достатньо вільного місця для пересування учнів; s змінювати види діяльності через кожні 7-10 хвилин4; s використовувати види діяльності, що стимулюють уяву учнів (загадки, виготовлення речей, малювання, ігри, фізичні рухи або співи).

ô Особливості ставлення до навчання підлітків

· постійно знаходяться у пошуку свого «я»; · намагаються ствердитися серед однолітків, тому значно серйозніше реагують на думки про себе з їхнього боку ніж з боку вчителя; · часто приносять до класу свої внутрішні особисті проблеми; · на уроках їм часто не цікаво · підлітки мають велику креативність і здатність до навчання;за умови залучення до навчальної діяльності, яка їх цікавить, · реагують на навчальні теми «прямо», на відміну від молодших школярів; · здатні обговорювати абстрактні питання.

· Рекомендації вчителю, який має

s з розумінням реагувати на можливі прояви недисциплінованості у класі, бути підтримуючим та конструктивним, адже підлітки прагнуть цього; s заохочувати учнів до навчання за допомогою матеріалу, що відповідає їхнім інтересам; s завжди пам'ятати про прагнення учнів до самооцінки і підтримувати його при першій можливості; s заохочувати учнів реагувати на навчальний матеріал більше власними думками та життєвим досвідом, ніж виконанням будь-яких «абстрактних» навчальних завдань; s підбирати завдання таким чином, щоб учні могли їх виконати, не зазнаючи можливої психологічної травми.