Психолого-лінгвістичні і методичні основи аудіювання як виду мовленнєвої діяльності

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

К.М. Ружин

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ:

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

У РЕЦЕПТИВНИХ ВИДАХ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Навчальний посібник у схемах і таблицях

Для студентів факультету іноземної філології

освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

Затверджено

вченою радою ЗНУ

Протокол № від

Запоріжжя 2013

УДК: 37.016: 81’243’271 (075.8)

ББК: Ч 426. 17 я 73

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ: МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У РЕЦЕПТИВНИХ ВИДАХ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: навчальний посібник у схемах і таблицях для студентів факультету іноземної філології освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» / Укладач: К.М. Ружин – Запоріжжя: ЗНУ, 2013. – 90 с.

Навчальний посібник містить структурно-логічні схеми і таблиці до курсу «Методика навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах».

До змісту посібника включено теми: «Формування іншомовної мовленнєвої компетенції в аудіюванні»; «Формування іншомовної мовленнєвої компетенції у читанні».

Теми розкриті у формі структурно-логічних схем і таблиць, зміст яких укладено відповідно до вимог програми з навчальної дисципліни і з урахуванням сучасних концепцій в галузі методики викладання іноземних мов.

Посібник адресується студентам і може бути використаний на лекційних заняттях в якості опорних конспектів, а також в процесі самопідготовки до практичних занять, модульних контрольних робіт, поточного та державного екзаменів.

Він може бути корисним для вчителів іноземних мов, для слухачів центру післядипломної освіти і для всіх, хто має відношення до вивчення і навчання іноземних мов.

Рецензент Відповідальний за випуск

О.А. Каніболоцька К.М. Ружин

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА ……………………………………………………………………..

ТЕМА 1: ……………………………………………………………………………
Формування іншомовної мовленнєвої компетенції в аудіюванні.

ТЕМА 2: ………………………………………………………………….………..
Формування іншомовної мовленнєвої компетенції у читанні.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА ………...……………………………………..

ПЕРЕДМОВА

Курс «Методика навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах» є однією із фахових дисциплін навчального плану підготовки вчителів іноземної мови. Основне призначення даного курсу озброїти студентів знаннями про процес оволодіння іноземною мовою і сформувати методичні уміння і навички навчання учнів практичного володіння іноземною мовою.

Зміст посібника представлено у формі структурно-логічних схем опорних конспектів до основних тем лекційного курсу методики. Зміст опорних конспектів укладено відповідно до програмних вимов із урахуванням сучасних підходів у навчанні іноземної мови в області мовної освіти.

Основна мета розкриття змісту лекцій у формі опорних структурно-логічних схем і таблиць – інтенсифікувати процес читання лекцій і надати студентам якомога більше фактичної інформації у концентрованій формі.

Використання подібного підходу в процесі проведення лекційних занять є ефективним як для викладача так і для студентів, оскільки викладачеві це дає можливість видати значно більше фактичної інформації, концентрувати увагу студентів на більш значимих фактах і не відволікатись на індивідуальних уміннях студентів фіксувати основні положення, а студентам – ознайомитись із змістом інформації з питання, яке розглядається, уважно слідкувати за логічною структурою лекції в цілому і з конкретного питання, зокрема, вступати в інтерактивну бесіду, не відволікатись на ведення конспекту.

Багаторічний досвід викладання курсу методики з використанням опорних конспектів як під час читання лекцій так і в процесі підготовки студентів до семінарсько-практичних занять, до модульної контрольної роботи і до екзаменів (поточного і державного) свідчить про їх використання.

До того ж, практичний досвід роботи свідчить, що використання подібних схем-таблиць позитивно впливає на формування у студентів бажання самим укладати подібні опорні конспекти при роботі з першоджерелами, при підготовці відповіді з конкретного питання не лише з курсу методики, а й при вивченні інших дисциплін навчального плану.

Опорні таблиці укладено таким чином, що в процесі прослуховування лекції чи під час самостійної роботи студент може фіксувати свої певні нотатки в тексті опорного конспекту. До курсу лекцій додається список використаної літератури. В планах до семінарських занять, у завданнях для індивідуальної і самостійної роботи надається список рекомендованої літератури.

Навчальний посібник адресується студентам факультету іноземної філології, слухачам центру післядипломної освіти, а також вчителям іноземних мов.

Сподіваюсь, що використання даного посібника буде слугувати більш ефективному оволодінню студентами курсом «Методики викладання іноземних мов», як однієї із профілюючих дисциплін професійної підготовки сучасного вчителя іноземних мов.

Автор к.п.н., доцент Ружин К.М.

РОЗДІЛМЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У РЕЦЕПТИВНИХ ВИДАХ МОЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ТЕМА 1:

ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ В АУДІЮВАННІ

Питання для висвітлення.

Терміни до теми і їх тлумачення.

1. Психолого-лінгвістичні і методичні основи аудіювання як виду мовленнєвої діяльності.

2. Фактори і групи труднощів, які впливають на успішність процесу аудіювання.

3. Вимоги до змісту текстів-джерел аудіювання.

4. Програмні вимоги до рівня аудитивної комунікативної компетенції учнів загальноосвітньої школи.

5. Етапи формування аудитивної компетенції учнів.

6. Методичні передумови для формування аудитивних умінь.

7. Вправи для формування аудитивних умінь.

8. Способи і прийоми контролю аудитивних текстів як мети і як засобу навчання.

9. Етапи навчання аудіюванню і послідовність дій вчителя при проведенні етапу аудіювання на уроці іноземної мови.

Терміни до теми і їх тлумачення

v Аудіювання – це розуміння сприйнятого на слух мовлення; перцептивна, розумова, мнемічна, діяльність; – сприймання на слух і розуміння текстів з різною глибиною та повнотою проникнення в їх зміст: з повним розумінням та з розумінням основного змісту; – це складне вміння сприймати мовлення на слух при одноразовому його пред’явлені [Ніколаєва, с. 117, 118, 127].

v Усне сприймання/ аудіювання – користувач мовою в ролі слухача сприймає та опрацьовує усне мовлення, породжене одним або кількома мовцями [РРЄ, с. 65].

v Аудіовізуальна рецепція – користувач одночасно сприймає аудіо- та візуальні стимули [РРЄ, с. 71].

v Психофізіологічні механізми аудіювання – це механізми сприйняття мовлення (рецепція) і зокрема механізм антиципації або ймовірного прогнозування смислового змісту [Ніколаєва, с. 119].

v Механізм сегментування мовленнєвого ланцюга – …вичленити в ланцюгу окремі лексико-граматичні ланки і зрозуміти смисл кожної з них [Ніколаєва, с. 120].

v Механізм антиципації / ймовірного прогнозування – …дає можливість за початком слова, словосполучення, речення передбачити його закінчення [Ніколаєва, с. 121].

v Механізм довготривалої пам’яті –...відбувається зіставлення мовленнєвих сигналів, що надходять, з тими стереотипами, які зберігаються у нашій свідомості [Ніколаєва, с. 121].

v Механізм осмислення – це механізм, який здійснює еквівалентні зміни шляхом перетворення словесної інформації в образну [Ніколаєва, с. 121].

v Мета аудіювання – осмислення почутого мовленнєвого повідомлення [Ніколаєва, с. 119].

v Главная цель обучения аудирования – подготовка обучающегося к речевому общению в естественных условиях, эффективность которой в том, что учащийся встретился с трудностями естественной речи и научился их преодолевать [Елухина, с. 227].

v Розуміння плану значення – розуміння буквального і поверхового значення аудіотексту на основі частини мовних фактів і значень окремих мовних одиниць [Ніколаєва, с. 120].

v Розуміння плану смислу – розуміння глибинного ситуативного значення аудіо тексту [Ніколаєва, с. 120].

v Сприймання мовлення – …слухач завдяки механізму внутрішнього промовляння перетворює звукові образи в артикуляційні [Ніколаєва, с. 120].

v Материал аудирования – монологическая и диалогическая речь, чаще всего общественно-политического и профессионального характера [Кулиш, с. 225].

v Аудіотекст – це інтонаційно оформлений текст [Ніколаєва, с. 121].

v Фабульний текст – …визначальною ознакою… є динамізм подій, дій та вчинків персонажів, що зумовлюються логічним інваріантом та означення часу [Ніколаєва, с. 122].

v Загальний темп мовлення – складається з двох величин – кількості слів за хвилину та кількості мовленнєвих пауз [Ніколаєва, с. 126].

v Обсяг тексту – це обов’язків нормативний параметр аудіювання для кожного класу [Ніколаєва, с. 127].

v Навчання аудіювання – це спеціально організована програма дій з текстом, що сприймається на слух [Ніколаєва, с. 130].

v Вправи для формування мовленнєвих навичок аудіювання – вправи цієї групи спрямовані на подолання ізольованих, штучно виділених труднощів та слугують для формування вмінь аудіювання [Ніколаєва, с. 132].

v Комунікативні вправи – …забезпечують практику в аудіюванні на основі комплексного подолання аудитивних труднощів [Ніколаєва, с. 134].

v Інструкція – …містить конкретне завдання для орієнтування учнів на цілеспрямоване і свідоме розуміння інформації [Ніколаєва, с. 135].

Психолого-лінгвістичні і методичні основи аудіювання як виду мовленнєвої діяльності

Ситуації реального спілкування, в яких розуміння аудитивного тексту є самостійним видом мовленнєвої діяльності:

Різноманітні оголошення; · Новини радіо і телебачення; · Різноманітні доручення, рекомендації; · Розповіді співрозмовників; · Виступи акторів, виконавців пісень; · Бесіда по телефону, скайпу;

Практичний досвід навчання ІМ, практика усного перекладу, просто спілкування підтверджують, що аудіювання є одним із найбільш складних видів мовленнєвої діяльності, постільки йому характерно:

Одноразовість пред'явлення; · Індивідуальний стиль того, хто говорить; · Неможливість вплинути на його зміст, темп, інтонацію,і пристосувати до свого стилю, що впливає на розуміння; · Наявність цілого ряду об'єктивних труднощів, типових для аудіювання (умови аудіювання, особливості джерел аудіювання, мовна насиченість тексту, ситуація і інше).

ô Визначення аудіювання як виду мовленнєвої діяльності

v Аудіювання

– процес сприймання мовленнєвої форми і процес розуміння змісту іноземного мовлення на слух, який протікає взаємопов'язано та взаємообумовлено; при цьому сприймання є первинним компонентом процесу аудіювання; – внутрішній за (формою), реактивний (за роллю) рецептивний вид мовленнєвої діяльності, який належить до усного мовлення та ґрунтується на механізмах сприймання та розуміння мовлення на слух.

Аудіювання є комплексна мовленнєво–мисленнєва діяльність

Вона базується на установці, яка сформована у ході індивідуального розвитку людини в певному соціальному контексті

Вона дає можливість людині

s Розуміти інформацію в акустичному коді

s Накопичувати її в пам’яті або на письмі

s Проводити її відбір у відповідності до інтересу або поставлених задач

· Точність і швидкість розуміння мовлення співрозмовника і зв'язних текстів під час аудіювання це -	s Добре сформовані вимовні навички; s Уміння сприймати слова, синтагми, речення, сполучення речень швидко, у швидкому темпі.

· Результатом аудіювання є -	s Розуміння (або нерозуміння) сприйнятого на слух змісту висловлювання; s Відповідна поведінка (мовленнєва /не мовленнєва реакція).

ô Мотиви і умови процесу аудіювання

v Мотиви, які визначають слухання як діяльність		s Інтерес
	s Рівень та спрямованість уваги
	s Впевненість в особистій і суспільній цінності інформації або іншомовної діяльності

v Зовнішні умови процесу слухання		Мовленнєва та змістова структура аудіотексту		s Співвідношення знайомих (незнайомих) елементів у рецептивному тексті
	Особливості мовленнєвої реалізації		s Ступінь знайомості голосу або ступінь розбіжності з засвоєною фонетичною нормою
		s Темп мовлення
		s Спосіб акустичного членування тексту
	Різні ситуативні фактори		s Наявність міміки, жестів
		s Умови часу і місця

v Внутрішні цільові установки		s Перцептивні та моторні передумови
	s Загальні розумові передумови
	s Фактичні знання
	s Знання і вміння з рідної мови
	s Іноземні знання і вміння
	s Мотиваційні фактори

ô Психофізіологічні процеси і механізми аудіювання.

Сприймання мовлення на основі слухових відчуттів;зустрічний процес промовляння почутого.

1. Механізм сприймання

Членування потоку мовлення.

2. Механізм сегментування мовленнєвого ланцюга

Ідентифікація: ü граматичних структур із фразовим стереотипом; ü звукових образів слів з їхнім значенням.

Упізнавання слів, граматичних структур з опорою на зовнішні формальні ознаки.

3. Механізм довготривалої пам’яті

Імовірне прогнозування структурного (синтаксичного) і смислового закінчення фрази (тексту).

4. Механізм антиципації

Утримання в оперативній пам'яті сприйнятої мовної інформації (слів, синтагм).

Утримання в оперативній пам'яті сприйнятої мовної інформації (слів,синтагм)

Осмислення або перетворення мовної інформації на образну (компресія фраз у «згустки» смислу)

Розуміння сприйнятої інформації: *на рівні значення;*на рівні смислу;*на рівні підтексту

5. Механізм оперативної пам’яті

Осмислення або перетворення мовної інформації на образну (компресія фраз у «згустки» смислу)

6. Механізм осмислення

Розуміння сприйнятої інформації: - на рівні значення; - на рівні смислу; - на рівні підтексту

ô Психофізіологічні фактори, які сприяють розвитку аудитивного сприймання

v Розвитку аудитивного сприймання сприяють		s Розвиток слухового каналу зв’язку при сприйманні інформації
	s Збереження принципу усної основи і усного випередження на початкових етапах навчання в різних типах навчальних закладів при збереженні послідовності: слухання – мовлення – читання – письмо
	s Урахування психологічних особливостей тих, кого навчають, і прямої залежності процесу аудіювання від властивостей оперативної пам’яті, об’єму довготривалої пам’яті, здібностей індивідуума до прогнозування і осмислення того, що сприймається, від якостей слухової і логічної пам’яті

v Основу аудіювання складають	Стереотипи лінгвістичних знаків різних рівнів, тобто впізнавання на основі попереднього мовленнєвого досвіду учнів	s Окремих звуків
	s Окремих слів
	s Словосполучень
	s Речень

v У процесі аудіювання розрізняють		s Словесне розуміння, яке спирається на мовленнєвий досвід учнів
	s Предметне розуміння, яке спирається на життєвий досвід і знання ситуації спілкування; таке розуміння тісно пов’язано з виникненням образного уявлення про почуте і тому безпосередньо залежить від образного мислення учнів

ô Рівні розуміння аудитивного тексту

v Розуміння сприйнятої на слух інформації – характеризується різними рівнями:

s розуміння предметного змісту тексту, що полягає у сприйманні фактів, інформації і має значення лише під час прослуховування фабульних текстів;

s предметно-образне розуміння тексту, яке виникає, якщо він містить опис зовнішності людини, пейзажів, способу роботи певних механізмів. В уяві того, хто слухає, виникає зорова картина описуваного. Значну роль при цьому відіграє образне мислення людини;

s логічне розуміння тексту, тобто сприймання його причинно-наслідкових зв'язків, основної ідеї. Його досягають шляхом складних розумових операцій, що передбачає високий рівень розумового розвитку учнів;

s розуміння підтексту, яке полягає в осмисленні прихованого змісту та емоційного забарвлення висловлювання. З'ясування тону висловлювання (жартівливий, іронічний, серйозний, драматичний) допомагає розумінню того, що не виражене безпосередньо у словах.

Мета навчання аудіювання у загальноосвітній школі може бути досягнута при умові розуміння учнями усного мовлення на рівні смислу цілісного тексту.