Особливості розвитку сучасних МЕВ. Глобалізація, внутрішня і зовнішня інтернаціоналізація.

Глобалізація означає тісну взаємодію і сплетіння економічних, політичних, соціальних, правових, інформаційних, культурних та інших трансакцій на світовому терені; поширення безпосередніх і опосередкованих зв'язків між суб'єктами економічної діяльності всіх країн світу; формування єдиної (глобальної) для всього світо­вого суспільства системи світогосподарських відносин. Глобалізація супроводжується утворенням міжнарод­них організацій, що є регуляторами цього процесу. В економічній сфері це, перш за все, економічні підрозділи ООН, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Світова торговельна організація, міжнародні організації в окремих галузях економіки (промисловість, сільське господарство, транспорт тощо). Глобалізація надає інтеграційним процесам за­гальносвітовий характер; кожна країна взаємодіє з іншими краї­нами не тільки безпосередньо (наприклад, через зовнішню торгів­лю), але й через механізм опосередкування, - включаючись до світо­вого ринку, світової валютної системи, до системи міжнародних організацій глобального типу.

Форми інтер-ї ек.розвитку:1. зовнішня(інтер-я) – інтеграція національних господарств.2.Внутрішня (ектерналізація) – розвиток ТНК. Сучасним етапом інтерналізації є розвиток глобалізації суспільства.

Транснаціональні корпорації (ТНК) як прояв економічної глобалізації.

ТНК — це міжнародні концерни, тобто групи підприємств (дочірніх фірм) навколо іншого підприємства (материнської компанії), котра тримає акції цих підприємств. Виділяють:1)філії(підприємства, що цілком належать материнській компанії);2)дочірні компанії(самостійні фірми, які контролює материнська компанія через участь у капіталі,якщо прямо або через інші дочірні крмпінії володіє половиною голосуючих акцій).

Характерною особливістю ТНК є: а) географічна диверсифікація виробництва на світовому рівні; б) диверсифікація діяльності; в) участь в міжнародній спеціалізації виробництва.

Конкурентні переваги ТНК: -володіння і доступ до технологій, природних ресурсів, капіталів;-низькі витрати, позитивний ефект масштабу виробництва;-реклама, гудвіл(репутація стосовно якості товару, ділова репутація, клієнти, професійні кадри, нематеріальні активи);-диференціація товару (випуск продукції з особливими споживчими властивостями);-підтримка держави.

Спеціалізація і кооперування між підприємствами однієї і тієї ж ТНК, розташованими в різних країнах, призводить до розвитку внутрікорпоративного обміну, котрий нині досягає 1/3міжнародного торгівельного обігу.

Спільне підприємство — це володіння на пайових засадах, коли акціонерний капітал належить не численності дрібних акціонерів, а декільком співвласникам, кожен з яких має певну частку влас­ності і поділяє ризик. Переваги спільних підприємств:

• є єдиним способом функціонування на ринках країн, в котрих заборонена або опосередковано обмежена діяльність іноземних фірм без участі місцевого партнера.

• має перевагу в тому випадку, коли об'єднання дає більший ефект, ніж у випадку організації індивідуальної діяльності.

• дозволяє підтримувати добрі відносини з місцевими урядом та іншими організаціями, такими як профспілки.

• Добрі знання місцевої культури та навколишнього середовища місцевого партнера можуть дозволити спільному підприємству отримати вигоду від кращого розуміння зміни ринкових умов і потреб.

• дозволяють мінімізувати ризик від довгострокових інвестиції одночасно максимізувати віддачу бід вкладеного капіталу.

Недоліки спільних підприємств:

• Зіткнення інтересів партнерів.

• означає поєднання двох і більше корпо­ративних культур (ліній поводження; методів ведення справ тощо), котрі часто можуть бути досить різними.