Поняття та форми протекціонізму в торгівельно-економічних відносинах

Регулювання міжнародної торгівлі припускає цілеспрямований вплив держави на торговельні відносини з іншими країнами.

Види державного регулювання: одностороннє, двостороннє та багатостороннє. Найважливіше значення в регулюванні торговельно-ек відносин має ГАТТ.

В залежності від масштабів втручання в міжнародну торгівлю розрізняють протекціоністську торгову політику та політику вільної торгівлі (мінімального державного втручання в зовн. торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил D та S).

Протекціонізм - державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики.

Проводячи політику протекціонізму, держава захищає національних виробників, стимулює розвиток національного виробництва, скорочує безробіття.

Проте така політика може призвести до застійних явищ, оскільки послаблюються стимули до технічного прогрессу, що, своєю чергою, веде до падіння конкурентоспроможності національних товарів. За такої політики посилюється нелегальне ввезення товарів контрабандою. Крім того, торгові партнери можуть вжити відповідних заходів щодо експорту товарів цієї країни, що завдасть її економіці збитків. Протекціонізм переважає в зовнішньоторговельній політиці країн, що розвиваються.

Виділяють декілька форм протекціонізму: 1. селективний – скерований проти окремих країн або окремих видів товарів; 2. галузевий – скерований на захист окремих галузей, найчастіше с/г. 3. колективний – проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання; 4. прихований – здійснюється методами внутрішньої економічної політики.

Сучасний протекціонізм концентрується, в основному, у відносно вузьких галузях. Політика вільної торгівлі є привабливішою. Тому здебільшого країни проводять гнучку зовнішньоторговельну політику, використовуючи як методи протекціонізму, так і політику вільної торгівлі.

Тарифне регулювання міжнародної торгівлі полягає у використання мита (обов’язкового податку, що стягується митними органами при імпорті або експорті товару; виконує фіскальну, протекціоністську – захист місцевих виробників від небажаної конкуренції та балансуючу функцію).

Мито буває за способом стягнення: адвалорне (у відсотках до митної вартості товарів), специфічне (начисляється у встановленому розмірі) та комбіноване. За об’єктом обкладання: ввізне та вивізне. За характером: сезонне, спеціальне, антидемпінгове (при ввезенні товарів за ціною істотно нижчою, ніж у країні експорту, тобто на товари, що є об’єктом застосування антидемпінгових заходів) та компенсаційне (на товари з субсидією)

Нетарифне регулювання: кількісні обмеження (визначає кількість і номенклатуру товарів, дозволених до експорту чи імпорту). Форми:

а) квотування - обмеження щодо вартості або кількості, які вводяться на імпорт або експорт певних товарів на певний період. (експрортні та імпортні).

б) ліцензування - регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом дозволу, який видається державними органами на експорт або імпорт товару в певній кількості за певний проміжок часу. (разові ліцензії, генеральні, глобальні та автоматичні).

в) “добровільне” обмеження експорту – це кількісне обмеження експорту, що базується на зобов’язанні одного з партнерів по торгівлі добровільно обмежити або не збільшити обсяг експорту товару, що прийнятий в рамках офіційної міжурядової або неофіційної угоди про встановлення квот на експорт товару.

г) приховані методи: адміністративні формальності, технічні бар’єри, встановлення мінім. імпортних цін, імпортні податки, імпортний депозит, валютні обмеження, компенсаційне мито, антидемпінгове мито.