Інформаційно-теоретичний блок

Тема 15. Світова валютна система та валютний ринок

Мета теми – усвідомлення закономірностей функціонування грошей як інструмента, що обслуговує міжнародні економічні процеси: пристосовує їх до зміни умов. Основна ідея – полягає у пропагуванні тези про оптимізацію відокремлених валютних просторів як фактору монетарної міграції. Також студенти мають оволодіти механізмом дії валютного та фінансового ринків і їх вплив на національні економіки.

Зміст теми. Сутність і еволюція міжнародної валютної системи. Елементи національної валютної системи. Класифікація міжнародних валютних систем, її еволюція. Золотий стандарт. Золотодевізний стандарт. Паризька валютна система. Генуезька валютна система. Бреттон-Вудська валютна система. Ямайська валютна система. Регіональні валютні системи. Європейська валютна система.

Вартість валюти, валютні курси та їх режими. Конвертованість валюти. Ступені конвертованості. Паралельний обіг. Пряме та непряме валютне котирування. Крос-курс котирування. Форвардний курс. Номінальний та реальний валютний курс, фактори впливу на їх формування. Багатосторонній валютний курс. Режими валютних курсів. Фіксований, плаваючий валютний курс. Гібридні валютні курси.

Цінні папери і доходи. Поточна вартість цінних паперів. Фактори, що визначають поточну вартість цінних паперів. Зміни кривих доходу. Теорії, що пояснюють форму кривих доходів.

Міжнародні валютні ринки, їх функції та види. Суб’єкти валютного ринку. Класифікація валютних ринків. Створення міжнародного валютного фонду та його сучасна роль. Реформування світової валютної системи: причини та напрями. Ринок похідних валютних інструментів (деривативів). Ринок євровалют: сутність, основні сегменти, особливості. Дилінгові системи. Лондонська міжбанківська ставка LIBOR.

Шляхи досягнення рівноваги міжнародних платежів при використанні різних моделей валютних ринків. Попит на іноземну валюту. Пропозиція іноземної валюти. Зміна вартості іноземної валюти. Вплив девальвації на стан валютного ринку. Еластичність попиту і пропозиції іноземної валюти. Пропозиція як зворотній попит. Умова Маршала – Лернера. Стабільність валютного ринку. Джей – крива (“J – крива”).

Торгівля валютою та валютні ризики. Інструменти валютного ринку. Форми торгівлі валютою. Арбітраж. Валютні ризики та хеджування. Основні центри торгівлі валютою. Валютні спекуляції. Міжнародна валютна ліквідність.

Інформаційно-теоретичний блок

1. Основні поняття валютної системи країни.

2. Еволюція валютної системи

3. Валютний курс: поняття та різновиди.

4. Рівноважний валютний курс.

 

1. Міжнародна валютно-фінансова система – це закріплена в міжнародних угодах форма організації валютно-фінансових відносин, які функціонують самостійно або обслуговують міжнародний рух товарів і факторів виробництва.

Вона складається з двох груп елементів. Валютними елементами системи є національні валюти, умови їх взаємної конвертованості і обігу, валютний паритет, валютний курс і національні та міжнародні механізми його регулювання. Фінансовими елементами системи є міжнародні фінансові ринки і механізми торгівлі конкретними фінансовими інструментами – валютою, цінними паперами, кредитами.

Валюта в широкому розумінні – будь-який товар, здатний виконувати грошову функцію засобу обміну на міжнародному рівні, у вузькому – готівкова частина грошової маси, яка циркулює в формі грошових банкнот і монет.

Валюта поділяється на:

· національну валюту – законний платіжний засіб на території країн, що її емітують;

· іноземну валюту – платіжний засіб інших країн, який законно чи не законно використовується на території даної країни.

Валюти країн світу можна поділити на групи:

· резервна валюта – валюта(и), в якій(их) країни зберігають свої ліквідні міжнародні активи, що використовуються для покриття від’ємного сальдо платіжного балансу;

· вільно конвертована валюта – валюта, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними операціями і активно продається і купується на головних валютних ринках. В практичних цілях вільно конвертованими вважаються 4 валюти – долар США, японська йєна, євро і англійський фунт стерлінгів;

· тверда валюта – валюта, яка характеризується стабільним валютним курсом. Нерідко поняття твердої валюти використовується як синонім конвертованої валюти.

Конвертованість валюти – це здатність резидентів і нерезидентів вільно, без обмежень, обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в операціях з реальними та фінансовими активами.

Відмінність між ступенями конвертованості валюти залежить від того, які обмеження накладає уряд на обмін валюти. За типами міжнародних операцій, які відображаються в платіжному балансі, виділяють:

Ø Конвертованість за поточними операціями – відсутність обмежень на платежі і трансферти за поточними міжнародними операціями, пов’язаними з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переказами доходів і трансфертів.

Ø Конвертованість за капітальними операціями – відсутність обмежень на платежі і трансферти за міжнародними операціями, пов’язаними з рухом капіталу, таким як прямі та портфельні інвестиції, кредити і капітальні гранти.

Ø Повна конвертованість – відсутність будь-якого контролю і обмежень як за поточними, так і за капітальними операціями.

Перехід до повної конвертованості національної валюти – тривалий і складний процес, що передбачає забезпечення достатньої внутрішньої макроекономічної стабільності, збалансованості державного бюджету, жорсткої грошово-кредитної політики, низького рівня інфляції та безробіття, стійких темпів економічного зростання. Конвертованість валюти означає, що уряд готовий в разі необхідності підтримувати платоспроможність держави за допомогою методів макроекономічного коригування – шляхом регулювання валютного курсу, грошової маси, валютних резервів, жорсткого нагляду за станом банківської системи, а не шляхом накладення прямих обмежень і заборони на використання іноземної валюти.

З точки зору відношення до валюти резидентів – всіх фізичних та юридичних осіб, які знаходяться в країні більше 1 року, - і нерезидентів, які перебувають в країні менше 1 року або взагалі розташовані за її межами, конвертованість валюти поділяється на зовнішню та внутрішню.

Внутрішня конвертованість – право резидентів купувати, мати і здійснювати операції всередині країни з активами у формі валюти і банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті.

Зовнішня конвертованість – право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами.

Внутрішня конвертованість національної валюти не обов’язково означає, але може призвести до виникнення паралельного обігу 2-х або декількох валют на внутрішньому ринку країни.

Паралельний обіг валют – використання однієї або декількох іноземних валют в грошовій системі держави поряд з національною валютою, законним платіжним засобом. Може мати наступні форми:

· Доларизація – використання іноземної валюти в якості засобу обігу, одиниці розрахунку і засобу зберігання.

· Валютне заміщення – використання іноземної валюти тільки в якості засобу обігу.

Використання іноземної валюти у внутрішньому грошовому обігу звичайно починається як засобу зберігання. Іноземні валюта набуває і функцію засобу розрахунку. В результаті, вона стає і засобом обігу.

Готівкова іноземна валюта може потрапляти в країну по наступним основним каналам: ввозитися уповноваженими банками, привозитися туристами, екіпажами літаків і суден, відрядженими; шляхом зняття готівкової валюти з валютних рахунків компаній і організацій, переказу готівкової валюти з-за кордону громадянами даної країни, які там працюють.

Точно виміряти масштаби паралельного обігу іноземних валют на практиці дуже складно: паралельне обертання іноземної валюти не обліковується жодною країною світу ні в рамках грошової статистики, ні в статистиці руху капіталу платіжного балансу.

 

2.

Таблиця 15.1