Основні теоретичні підходи до валютного курсу

У XVI – XVIII ст. Панівною формою функціонування національних валютних систем був біметалізм – грошова система в якій роль загального еквівалента закріплюється за двома благородними металами (як правило, за золотом та сріблом), передбачається вільне карбування монет з обох металів та їх необмежений обіг.

Форми біметалізму:

1) система паралельної валюти – це співвідношення між золотом та сріблом, під час купівлі, продажу та інших операцій відповідно до ринкової вартості цих металів;

2) система подвійної валюти - коли держава фіксує певне співвідношення між обома металами; прийняття їх населенням мають здійснюватися за цим співвідношенням.

Наступною формою функціонування національних валютних систем став монометалізм - грошова система, за якою один метал (золото або срібло) є загальним еквівалентом та основою грошового обігу. У більшості країн в кінці XIX ст. срібний монометалізм і біметалізм було замінено золотим монометалізмом. До різновидів золотого монометалізму відносяться:

1) золотомонетний стандарт,

2) золотозлитковий стандарт - перехідна форма золотого стандарту.

3) золотодевізний стандарт – базувався на золоті та провідних валютах світу. Платіжні засоби в іноземній валюті призначені для міжнародних розрахунків, почали називати девізами.Девізи – платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків.

У 1820р. було запроваджено Золотий стандарт- було встановлено тверде співвідношення між паперовими грошима і золотом. Емісійні банки зобов’язуються в будь який час обмінювати паперові гроші на золото. Увесь грошовий обіг забезпечений золотом, інфляція неможлива.

Паризька валютна система (1867р.) - система золотомонетного стандарту

-Перша валютна система

-Стихійно сформувалася у ХІХ ст. після промислової революції на базі золотого монометалізму у формі золотомонетного стандарту.

-Юридично оформлена міждержавною угодою на Паризькій конференції, яка визнала золото єдиною формою світових грошей.

Структурні принципи:

-Основа – золотомонетний стандарт

-Склався режим вільно плаваючих курсів валют з врахуванням ринкового попиту та пропозиції, але в межах золотих крапок. Якщо ринковий курс валюти падав нижче паритета, що був заснований на їх золотому вмісту, то боржники розраховувались золотом по міжнародним зобов’язанням, а не іноземними валютами.

-Кожна валюта мала золотий вміст. Встановлювались золоті паритети. Вільна конвертованість валют в золото.

1914р. Державне регулювання валютних відносин.

У роки першої світової війни золотомонетний стандарт було відмінено більшістю країн. У багатьох країнах впроваджується золотозлитковий стандарт (Великобританія, Франція).Після першої світової війни. на початку 20-х років XX ст., було рекомендовано перейти до золотодевізного стандарту.

Генуезька світова валютна система (1922р.)

-Друга світова валютна система

-Юридично оформлена угодою на Генуезькій міжнародній економічній конференції у1922р.

Принципи:

-Основа – золото і девізи (іноземні валюти для міжнародних розрахунків). Національні кредитні гроші стали використовуватись як міжнародні платіжно-резервні кошти. Однак у міжвоєнний період статус резервної валюти не був офіційно закріплений ні за однією валютою.

-Збережені золоті паритети.

-Відновлений режим валютних курсів, що вільно коливаються.

-Валютне регулювання здійснювалось у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій та нарад.

На відміну від попередньої системи золото служить тільки для часткового забезпечення грошового обігу, обмін паперових грошей на золото для приватних осіб не проводиться.