Група Світового Банку: принципи та напрями діяльності.

Група Світового банку — це сукупність багатосторонніх організацій розвитку, які належать і підзвітні урядам країн-членів організацій. Група Банку має неполітичне спрямування. Статутами її організацій забороняється при прийнятті рішень брати до уваги політичні міркування або втручатися у політичні справи країн-членів організацій. Група Світового банку складається з чотирьох основних інститутів – Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР), Міжнародної фінансової корпорації (МФК), Міжнародної асоціації розвитку (МАР), Багатосторонньої агенції з гарантій інвестицій (БАГІ); до цієї ж групи належить також Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС), який має специфічні функції, але організаційно пов'язаний із Світовим банком. Чим займається Світовий банк? Світовий банк підтримує зусилля країн, спрямовані на інвестування у людські ресурси шляхом будівництва шкіл, оздоровчих центрів, постачання питної води та електроенергії, формування орієнтованих на розвиток урядів та захисту довкілля. Світовий банк надає консультації, технічну допомогу і позики для впровадження конкретних проектів. Щорічно Банк надає своїм країнам-членам допомогу у сумі близький до $20 млрд. для фінансування десятків і сотень проектів. Цілі Світового банку Однією з цілей Світового банку є заохочення інвестування країн-членів в інші країни, особливо що розвиваються. Щоб убезпечити своїх учасників від фінансових втрат, Світовий банк формує в 1988 р. організацію, яка б гарантувала відшкодування можливих втрат від некомерційних ризиків, – Багатосторонню агенцію з гарантій інвестицій. З проблемами інвестування пов'язано утворення в 1966 р. Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів. Таким чином, сформувалася група Світового банку із п'яти організацій. Незважаючи на певну різницю у функціях, всі організації Світового банку тісно зв'язані, перш за все, єдністю цілей: сприяння стабільному економічному зростанню країн-членів, допомога в реконструкції господарства країн, що розвиваються, заохочення розвитку приватного сектора, заохочення іноземного інвестування. Група єдина й організаційно: практично всі структури підпорядковані єдиному керівникові – Президенту Світового банку, мають спільну адміністративну систему. Водночас за функціями інститути Світового банку мають специфічні розбіжності. Банк використає свої фінансові ресурси для надання допомоги кожної із країн, що розвиваються, у процесі забезпечення стабільного, стійкого розвитку, заснованого на принципах соціальної справедливості. Банк указує на необхідність вживання наступних заходів:

1. інвестування в розвиток людських ресурсів, шляхом удосконалювання систем охорони здоров'я й утворення;

2. концентрація зусиль на соціальному розвитку, залученні широких верств населення до рішення проблем розвитку, удосконалюванні методів керування й нарощуванні інституціонального потенціалу як основних факторах зниження рівня бідності;

3. зміцнення здатності урядів надавати якісні послуги, забезпечення ефективності й прозорості їхньої діяльності;

4. охорона навколишнього середовища;

5. підтримка й стимулювання розвитку приватного підприємництва;

6. підтримка реформ, спрямованих на макроекономічну стабілізацію, що забезпечує умови для інвестицій і довгострокового планування.

Видаючи кредити, проводячи консультації з питань економічної політики й надаючи технічну допомогу, Світовий банк сприяє реалізації в країнах широкого кола програм, метою яких є скорочення бідності й підвищення рівня життя населення в країнах, що розвиваються. У країнах, що розвиваються було запроваджено: середня тривалість життя збільшилася з 55 до 65 років; число грамотних серед дорослого населення подвоїлося; загальне число дітей, що навчаються в початковій школі, виросло з 411 до 681 мільйона; дитяча смертність знизилася на 50 відсотків.

Банк також надає допомогу країнам у зміцненні й підтримці основних умов, які необхідні для залучення приватних інвестицій і підтримки їх на належному рівні. Опираючись на сприяння Банку у вигляді кредитування й консультацій, уряду проводять всебічне реформування економіки своїх країн і зміцнюють банківську систему. Вони інвестують кошти в розвиток людських ресурсів, в інфраструктуру й охорону навколишнього середовища, що підсилює привабливість країни для приватних інвесторів і підвищує ефективність капіталовкладень.