Тема 9: держави в системі світового господарства

Основні питання:

1. Загальна характеристика економічного становища США.

2. Чинники світового впливу США у зовнішній торгівлі.

3. Чинники світового впливу США у сфері закордонного інвестування

4. Особливості економічного розвитку Західної Європи.

5. Західна Європа у системі світових зовнішньоекономічних зв’язків.

6. Економічні закономірності та особливості розвитку Японії

7. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Японії.

8. Проблеми інтеграції України в світове господарство.

Проблемні питання для обговорення:

1. Визначте місце і роль США у світовому господарстві.

2. Перерахуйте фактори які вплинули на економічний розвиток США.

3. Охарактеризуйте загальну економічну структуру економіки США.

4.Які особливості економічного розвитку країн Західної Європи.

5. У чому особливості післявоєнного економічного розвитку Західної Європи.

6. Проаналізуйте сучасну структуру економіки країн західної Європи.

7. Які існують проблеми економічного розвитку країн Західної Європи?

8. Перерахуйте природно-історичні особливості економічного розвитку Японії.

9. Які існують особливості структури економіки Японії?

10. Які існують проблеми інтеграції України в світове господарство?

 

 

ГЛОСАРІЙ

 

Абсорбція (від лат. absorption - поглинання) – включення в економічне життя іммігрантів країни осіб, що прибули з інших країн на постійне місцепроживання в дану країну.

Автократія (від греч. autokrateia – самодержавство, самовладдя) – спосіб, стиль управління економікою, підприємством, заснований на зосередженні влади в руках у однієї особи.

Аукціон (від лат. auctio – продаж з публічного торгу) – спосіб продажу окремих видів товарів у вигляді публічного торгу, що проводиться в заздалегідь встановленому місці і в заздалегідь позначений час з правом попереднього огляду товарів. Товар на аукціоні продається одиничними зразками або партіями (лотами) тому покупцеві, який запропонує найвищу ціну.

Баланси міжнародних розрахунків – это співвідношення грошових вимог і зобов'язань, надходжень і платежів однієї країни по відношенню до інших країн.

Біржа – регулярно функціонуючий, організаційно визначений оптовий ринок однорідних товарів, на якому укладаються угоди купівлі-продажу великих партий товарів.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – один з найважливіших показників, що виражає обчислену в ринкових цінах сукупну вартість кінцевого продукту (продукції, товарів і послуг), створеного протягом року усередині країни з використанням чинників виробництва, що належать як даній країні, так і іншим країнам.

Валовий національний продукт (ВНП) – один з узагальнюючих макроекономічних показників, що представляє обчислену в ринкових цінах вартість виробленого країною протягом року кінцевого (готового) продукту. У ВНП включається вартість продукту, створеного як в самій країні, так і за кордоном з використанням чинників виробництва, що належать даній країні.

Валюта (від італ. valuta – вартість) – 1. грошова одиниця країни (національна валюта), використовувана в даній державі; 2. грошові знаки іноземних держав, кредитні і платіжні документи у вигляді векселів, чеків, банкнот, використовувані в міжнародних розрахунках, 3. іноземна валюта.

Валютна корзина – певний набір валют, по відношенню до якого визначається середньовиважений курс однієї валюти. Служить базою визначення курсу валют на основі переходу від доларового до багатовалютного стандарту.

Валютна система – сукупність валют, правил і норм їх використання і взаємного обміну, застосування як платіжних засобів, а також грошово-кредитні відносини, пов'язані із застосуванням валюти. До валютної системи відносяться і органи, які регулюють випуск і оберт валюти.

Валютне котирування – визначення валютного курсу на основі вибраних ринкових механізмів.

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни. Розрізняють біржовий (курс, що коливається; гнучкий; плаваючий) курс, що встановлюється на біржових торгах, і фіксований курс, витікаючий зі встановленого міжнародними органами валютного паритету.

Валютні ринки – це офіційні центри, де відбувається покупка-продаж іноземних валют на підставі попиту і пропозиції.

Вестернізація – 1. процес перетворення багатьох цінностей західного зразка (ринкова економіка, правова держава, духовний і політичний плюралізм і т.д.) в загальнолюдські цінності сучасної цивилизации; 2. діяльність, направлена на включення всього людства в сферу впливу, влади і експлуатації розвинених країн; 3. бездумне запозичення західноєвропейського і північноамериканського способу життя.

Вивіз капіталу – це переміщення за кордон вартості в грошовій або товарній формі з метою систематичного отримання прибутку або досягнення інших економічних, а також політичних вигод.

Відкрита економіка – економіка країни, що відкриває свої кордони для проникнення товарів і капіталів з інших країн і що вільно експортує свої товари і послуги в інші країни.

Внутрішній ринок – це форма господарського спілкування, при якій все призначене для продажу збувається самим виробником усередині країни.

Глобалізація (від лат. globus – куля, фр. global – загальний) – об'єктивний процес формування, організації, функціонування і розвитку принципово нової усесвітньої, глобальної системи на основі взаємозв'язку, що поглиблюється, і взаємозалежності у всіх сферах міжнародного співтовариства.

Гроші – особливий вид універсального товару, використовуваного як загальний еквівалент, за допомогою якого виражається вартість всіх інших товарів. Гроші є товаром, що виконує функції засобу обміну, платежів, вимірювання вартості, накопичення багатства.

Грошові кошти – закумульовані в наявній і безготівковій формах гроші держави, підприємств, населення і інші засоби, що легко обертаються в гроші.

Грошово-кредитна політика – курс і здійснювані заходи, що проводиться урядом країни в області грошового оберту і кредиту, направлені на забезпечення стійкого, ефективного функціонування економіки, підтримку в належному стані грошової системи. Основними складовими такої політики є операції на відкритому ринку, облікова політика, наявність обов'язкових мінімальних резервів.

Девальвація (від лат. de – пониження і valeo – мати значення, коштувати) – з ниження курсу валюти країни по відношенню до твердих валют, міжнародних рахункових одиниць, зменшення реального золотого змісту грошової одиниці.

Демографія (від грец. demos – народ і grapho – пишу) – наука про народонаселення, що вивчає зміну чисельності населення, народжуваність і смертність, міграцію, статевовікову структуру, національний склад, географічний розподіл і їх залежність від соціально-економічних, історичних і інших чинників.

Демократія – 1. форма державно-політичного пристрою, заснована на визнанні народа як джерела влади; 2. форма організації і політичної діяльності, заснована на законодавчо закріпленій рівності всіх членів, така, що характеризується виборністю, підзвітністю, социальным контролем; 3. принцип організації колективної діяльності, що забезпечує активну і рівноправну участь в ній всіх членів коллектива.

Демпінг (від англ. dumping – скидання) – продаж товарів на зовнішньому і внутрішньому ринках по штучно занижених цінах, менших за середні роздрібні ціни, а іноді і нижчі, ніж собівартість (витрати виробництва і оберту).

Державна міграційна політика – це політика держави, направлена на регулювання експорту/імпорту робочої сили з даної країни або в неї.

Державний капітал – це кошти з держбюджету, які йдуть за рубіж або приймаються звідти за рішенням або безпосередньо урядів, або міжурядових організацій.

Дефлятор – коефіцієнт, використовуваний для перерахунку економічних показників, обчислених в грошовому виразі, з метою приведення їх до рівня цін попереднього періоду. Чисельно рівний індексу зростання цін.

Діаспора – перебування частини народа (етнічній спільності) поза країною його походження при збереженні відчуття ідентифікації зі своєю батьківщиною.

Експорт (від лат. exporto – виводжу) – вивіз за кордон товарів, проданих іноземним покупцям, або призначених для продажу на іноземних ринках чи для переробки в іншій країні.

Експортна квота – кількість товару, які державні органи дозволяють експортувати підприємствам, фірмам в умовах, обмеження експорту.

Експортний потенціал – потенційна здатність, можливість даної країни експортувати продукцію, або наявні у неї ресурси.

Еміграція (від лат. emigrare – виїджати) – переселення громадян з однієї країни в іншу.

Євровалюта – 1. грошові кошти банків, розміщені в інших, головним чином європейських, країнах і виражені у валюті цієї країни. Наприклад, внесок японського банку в європейський банк в японських ієнах дає підставу цьому банку видавати кредит в євроієнах; 2. національні валюти окремих країн, що мають оберт за межами країни-емітента, операції з якими здійснюються зарубіжними банками в значних масштабах.

Євровалютний ринок – ринок депозитних операцій в іноземній валюті за межами країни походження цієї валюти.

Європейська валютна одиниця (ЕКЮ) (англ. European Currency Unit – ECU) – валютна одиниця, використовувана в європейській валютній системі. Співвідношення (паритет) ЕКЮ з валютами інших країн визначається виходячи з того, що ЕКЮ служить представником всієї "корзини валют" країн, що входять в європейську валютну систему. Застосовується найменування євро.

Європейська валютна система (ЄВС) – прийнята поряд країн, що входять в Європейське співтовариство, форма організації валютних відносин і валютного обміну, що полегшує економічні відносини, між країнами, стимулююча інтеграцію їх економік, сприяюча стабілізації валют. Діє з 1979 р.

Єдиний ринок – митний союз доповнений ліквідацією бар'єрів між країнами не тільки у взаємній торгівлі, але і на шляху переміщення робочої сили і капіталу.

Земля (англ. land) – ресурс, використовуваний для виробництва сільськогосподарської продукції, для будівництва будинків, міст, залізниць; один з основних компонентів виробництва (інші компоненти: праця, капітал, технологія).

Зона вільної торгівлі – це преференційна зона, в рамках якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля товарами.

Імміграція (від лат. immigrare – вселятися) – в'їзд до країни на тимчасове або постійне проживання громадян інших країн.

Імпорт (англ. import, від лат. importare – ввозити) – ввезення в країну з-за кордону іноземних товарів, технології, капіталів, послуг.

Інвестиції портфельні – 1. інвестиції в цінні папери, що формуються у вигляді портфеля цінних паперів; 2. невеликі за розміром інвестиції, які не можуть забезпечити їх власникам контроль над підприємством.

Інвестиції прямі – 1. інвестиції, що вкладаються безпосередньо у виробництво і збут певного виду продукції; 2. вкладення, що забезпечують володіння контрольним пакетом акцій.

Інженерінг – передача технологічних знань, необхідних для монтажу і використання купленого або орендованого устаткування.

Інтеграція (від лат. integer – цілий) – об'єднання економічних суб'єктів, поглиблення їх взаємодії, розвиток зв'язків між ними. Економічна інтеграція виявляється як в розширенні і поглибленні виробничо-технологічних зв'язків, сумісному використанні ресурсів, об'єднанні капіталів, так і в створенні один одному сприятливих умов здійснення економічної діяльності, знятті взаємних бар'єрів.

Інфляція (від лат. inflatio – здуття) – знецінення грошей, що виявляється у формі зростання цін на товари і послуги, не обумовленого підвищенням їх якості. Інфляція викликається перш за все переповнюванням каналів грошового оберту надмірною грошовою масою за відсутності адекватного збільшення товарної маси.

Капітал (фр., англ. capital, від лат. capitalis – головний) – в широкому сенсі це все, що здатне приносити дохід, або ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг. У вужчому сенсі це вкладене в справу, працююче джерело доходу у вигляді засобів виробництва (фізичний капітал). Прийнято розрізняти основний капітал, що представляє частину капітальних коштів, що бере участь у виробництві протягом багатьох циклів, і оборотний капітал, що бере участь і повністю витрачається протягом одного циклу. Під грошовим капіталом розуміють грошові кошти, за допомогою яких отримується фізичний капітал.

Капіталізація – 1. реінвестування отримуваних доходов; 2. зарахування прибутку, а також і спеціальних фондів підприємства в уставний капітал; 3. сума, що обертається на визначеній фондовій біржі; 4. перерахунок всіх акцій компанії в умовний капитал шляхом множення кількості акцій на їх ринкову ціну; оцінка вартості активів компанії на основі отриманого доходу.

Квота (від лат. quota – частина) – 1. частка, частина, пай, що доводяться на одного з учасників загальної справи; 2. кількісні обмеження (виробництва, збуту, споживання, експорту, імпорту товарів), що вводяться на певний період часу.

Квотування (від лат. quota – частина, qu-ots – скільки) – кількісне обмеження експорту, імпорту певних видів товарів, що проводиться державними органами як засіб регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Керовано плаваючий валютний курс – курс, що встановлюється центральними банками, а не валютним ринком, але з частою його зміною.

Кліринг (від англ. clearing – очищати) – безготівкові розрахунки між країнами, компаніями, підприємствами за поставлені, продані один одному товари, цінні папери і надані послуги, здійснювані шляхом взаємного заліку, виходячи з умов балансу платежів.

Конвергенція (від лат., convergens – що сходиться) – зближення різних економічних систем, стирання відмінностей між ними, обумовлене спільністю соціально-економічних проблем і наявністю єдиних об'єктивних закономірностей розвитку.

Конкуренція (від лат. concurrentia – стикатися) – змагання між виробниками (продавцями) товарів, а в загальному випадку – між будь-якими економічними, ринковими суб'єктами; боротьба за ринки збуту товарів з метою отримання вищих доходів, прибутку, інших вигод.

Консерватизм (від лат. conservare – охороняти, зберігати) – політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, яке орієнтується на збереження і підтримку існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально правових норм.

Кон'юнктура, кон'юнктура ринку (від лат. conjungere – зв'язувати) – економічна ситуація, що складається на ринку, характеризується рівнями попиту і пропозиції, ринковою активністю, цінами, об'ємами продажів.

Кооперація – встановлення тривалих виробничих зв'язків між підприємствами, кожне з яких спеціалізується на виробництві окремих частин єдиного виробу.

Копірайт – ексклюзивне право автора літературного, аудио- або видео- твору на показ і відтворення своєї роботи. Знак охорони, що складається з трьох елементів: знак © - латинська буква "С" в колі (перша буква слова "Copyright"); ім'я (найменування) володаря виняткових авторских прав; рік першого опубликования витвору.

Корегований валютний курс – курс, автоматично змінний відповідно до зміни певного набору економічних показників.

Коридор валютний – межі коливання валютного курсу, що встановлюються як спосіб його державного регулювання і підтримувані центральним банком за допомогою закупівель і продажу валюти.

Країни з перехідною економікою – країни, що здійснюють перебудову національної економіки від командної планової системи до ринкової.

Країни, що розвиваються – на відміну від розвинених в економічних відносинах країн, що розвиваються називають країни із слабко розвиненою економікою, невисоким економічним потенціалом, відсталою технікою, технологією, непрогресивною структурою промисловості і економіки в цілому, що мріють подолати бар'єр відсталості, вийти на рівень розвиненіших країн.

Країни розвинені – країни, що забезпечують розвиток економіки на основі накопиченого великого обсягу технічно передового капіталу і наявність висококваліфікованої робочої сили.

Крос курс – котирування двох іноземних валют, жодна з яких не є національною валютою учасників операції або співвідношення двох валют, яке витікає з їх курсу по відношенню до якої-небудь третьої валюти.

Лібералізм (лат. liberalis – вільний) – 1. сукупність економічних переконань, в основі яких лежить принцип максимального обмеження втручання держави в економіку; 2. терпимість до різних позицій і точок зору.

Ліцензія (від лат. licentia – право, дозвіл) – 1. дозвіл на здійснення експортно-імпортних операцій, ввезення і вивезення товарів в обмежених межах, видаване державними органами з метою контролю експорту, імпорту, руху валюти; 2) надання організаціям і особам права використання захищених патентами винаходів, технології, технічної і комерційної інформації; 3) дозвіл на здійснення різноманітних видів діяльності в певних межах, видаване державними органами стосовно тих видів, які потребують обмеження або з метою стягнення платежів за видаваний.

Митний збір – податок, що стягується державними органами, митними службами з товарів, які провозяться через державний кордон, по ставках митного тарифу.

Митний союз – угода двох або більше держав про скасування митних зборів в торгівлі, форма колективного протекціонізму.

Митний тариф – перелік товарів, з яких стягуються мита, з вказівкою ставок митного податку на одиницю даного товару.

Митниця (від тюрк. танга, тамга – знак власності, підтверджуючий грошовий податок з торгівлі) – державна служба, що стежить за ввезенням і вивозом товарів через кордон і що стягує митні збори і інші митні податки.

Митні збори (англ. – customhouse fees) – додаткові збори, що стягуються понад мита.

Міграція населення, трудових ресурсів (від лат. migratio) – переміщення людей, працівників, пов'язане, переважним чином, із зміною місця проживання і місця роботи.

Міжнародна економіка (у широкому сенсі) – це теорія, вживана для вивчення економіки сучасного, взаємозалежного світу.

Міжнародна економічна інтеграція – це процес розвитку економічних зв'язків окремих держав, який приймає форму міждержавних угод по певному колу питань, це процес економічної взаємодії країн, що призводить до зближення господарських механізмів і погоджено регульований міждержавними органами.

Міжнародна передача технологій – це міждержавне переміщення науково-технічних досягнень на комерційній і безоплатній основі.

Міжнародна торгівля – це сфера міжнародних товарно-грошових відносин по обміну продуктами праці між продавцями і покупцями різних країн.

Міжнародна трудова міграція – переміщення трудових ресурсів між країнами і використання їх за межами національних кордонів протягом певного часу.

Міжнародні економічні відносини – складова частина міжнародних економічних відносин у вигляді сукупності валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв'язків в мірохозяйственной сфері.

Міжнародний розподіл капіталу виражається в різному рівні забезпечення держави накопиченими запасами матеріальних коштів.

Міжнародний розподіл технології – історично складене зосередження окремих видів технології в різних країнах.

Міжнародний аукціон – це спосіб продажу окремих партій товарів, які по черзі виставляються для огляду і вважаються проданими тому з присутніх покупців, який запропонував найвищу ціну.

Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) – міжнародна кредитна організація, що представляє спеціалізовану фінансову установу Організації Об'єднаних Націй; входить у Всесвітній банк. Основна діяльність МБРР – надання довгострокових кредитів по відносно низьким ставкам (10% річних) державним і приватним підприємствам за наявності гарантій їх урядів, напрям кредитів в країни, що розвиваються, і в регіональні банки для їх подальшого розподілу. МБРР заснований в 1945 р., членами банку можуть бути тільки країни, що вступили до Міжнародного валютного фонду (МВФ).

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – міжнародна валютно-фінансова організація у вигляді спеціалізованого органу Організації Об'єднаних Націй. Основні завдання МВФ: сприяння розвитку міжнародної торгівлі і валютно-фінансової співпраці, підтримка платіжних балансів членів МВФ і регулювання курсів їх валют, розробка реформ по оздоровленню валютної системи світу. МВФ надає кредитні ресурси своїм членам. Організація створена в 1944 р.

Міжнародний ринок – це частина національних ринків, яка безпосередньо пов'язана із зарубіжними ринками.

Міжнародний розподіл праці – вищий ступінь розвитку суспільного, територіального розподілу праці між країнами, що передбачає стійку концентрацію виробництва певної продукції в окремих країнах; спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів, для виготовлення яких в країні є дешевші ресурси і переважні умови порівняно з іншими країнами.

Міжнародний рух капіталу – зустрічний рух капіталу між країнами, що приносить їх власникам дохід.

Міжнародні валютні відносини – сукупність суспільних відносин, що складаються при функціонуванні валюти в світовому господарстві обслуговуючих взаємний обмін результатами діяльності національних господарств.

Монархія (від гр. monarchia – єдиновладність) – спосіб державного устрою, при якому верховна влада в державі належить повністю, частково або номінально одноосібному (зазвичай спадковому) правителеві, а також держава на чолі з таким правителем.

Монополія (від лат. mono – один і греч. poleo – продаю) – виняткове право на здійснення якого-небудь виду діяльності (виробництва, промислу, використання певних об'єктів, продуктів), що надається тільки певній особі, групі осіб, державі.

Науково-технічний прогрес – використання передових досягнень науки і техніки, технології в господарстві, у виробництві з метою підвищення ефективності і якості виробничих процесів, кращого задоволення потреби людей.

Національний дохід – обчислена в грошовому виразі вартість знов створеного в країні протягом року сукупного продукту, що представляє дохід, приношуваний всіма чинниками виробництва (землею, працею, капіталом, технологією).

Національний ринок – внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців.

Незалежно плаваючий валютний курс – курс, який визначається а основі співвідношення попиту і пропозиції на валюту на валютному ринку при невтручанні держави в цей процес.

Неконвертована валюта – національна валюта, яка не може бути обмінена на іноземну валюту інакше, як за допомогою державного (центрального) банку або за дозволом і за сприяння державних органів.

Нетарифні бар'єри – здійснювані державою торговельно-політичні, адміністративні, технічні (стандарти), санітарні і інші заходи щодо регулювання, які виходять за рамки використання митнихх тарифів як засобу регулювання торгівлі.

Ноу-хау (від англ. know how – досл.: знаю як) – сукупність знань, відомостей наукового, технічного, виробничо-технологічного, управлінського, фінансово-економічного, комерційного характеру, а також досвіду їх застосування на практиці, що ще не стали предметом загального надбання, представляють новинку.

Олігополія (від греч. oligos – нечисленний і poleo – продаю, торгую) – панування невеликої кількості фірм і компаній у виробництві певних товарів і на ринку цих товарів.

Офшор (від англ. off-shore – поза берегом) – фінансові центри, що привертають іноземний капітал шляхом надання спеціальних податкових і інших пільг іноземним компаніям, зареєстрованим в країні розташування центру.

Офшорні компанії – іноземні компанії, зареєстровані в офшорних центрах країн, що надають їм особливі пільги. Такі компанії володіють правом роботи тільки за кордоном, по місцю своєї реєстрації.

Парламент (від фр. parler – говорити) – загальнонаціональний представницький орган державної влади, який діє постійно і головним призначенням якого є здійснення законодавства.

Патент (від лат. litteral patentes – грамота, patens – відкриття) – 1. документ, свідоцтво, що видається винахідникові і авторство, що засвідчує його виняткове право на використання винаходу. Якщо патентне право на використання цього об'єкту належить певній особі, то інша особа не має права використовувати запатентований об'єкт без дозволу автора патенту; 2. документ, що містить дозвіл на заняття яким-небудь ремеслом або промислом при дотриманні зафіксованих умов і внесенні платежу (патентного збору).

Плаваючий валютний курс – курс, що вільно змінюється під впливом попиту і пропозиції, на який держава може за певних умов надавати впливати шляхом валютних інтервенцій.

Платіжний баланс – це співвідношення суми платежів, проведених даною країною за кордоном, і надходжень, отриманих нею з-за кордону, за певний період часу.

Політика відкритих дверей – імпортна політика країни, коли всі товари і звідусіль ввозяться на однакових умовах зазвичай звільняючись від імпортного обкладення.

Політика протекціонізму – політика держави, направлена на захист внутрішнього ринку від іноземних конкурентів з використання систем обмеження імпорту.

Праця – усвідомлена, енерговитратна, загальновизнана доцільною діяльність людини, людей, що вимагає додавання зусиль, здійснення роботи, один з чотирьох основних чинників виробництва.

Президент (від лат. praesidens (praesidentis) – букв.: що сидить попереду) – 1. виборний голава держави в більшості країн з республіканською формою правління; 2. виборний курівник деяких товариств, установ.

Преференції (від лат. praeferentis – перевага) – переваги, пільги, що надаються окремим державам, підприємствам, організаціям для підтримки певних видів діяльності; здійснюються у формі зниження податків, знижок з митних зборів, звільнення від платежів, надання вигідних кредитів. Преференції надаються державою, носять адресний характер. У відносинах між державами преференції надаються як на початках взаємності, так і в односторонньому порядку.

Природний рівень безробіття – відносно стабільний довготривалий рівень безробіття, що об'єктивно склався, обумовлений природними причинами (плинність кадрів, міграція, демографічні чинники), не пов'язаний з динамікою економічного зростання.

Ревальвація (від лат. valeo – маю значення, стою) – 1. офіційне підвищення золотого змісту національної валюти або фактичне підвищення її валютного курсу по відношенню до міжнародних валютних грошових одиниць; 2) переоцінка касової готівки; означає уточнення вираженої в національній валюті загальної суми золота і валюти, що числяться на балансі центрального банку; 3) переоцінка балансу, зокрема його основного капіталу і резервів, з тим, щоб врахувати ефект знецінення грошей.

Рееміграція (від лат. re – повторна дія, протилежна дія або притиводействие; emigrare – переселятися, виселятися) – процес повернення емігрантів в місця їх колишнього мешкання.

Республіка (лат. republica, від res publica – суспільна справа) – форма державного устрою, при якій всі найвищі органи власти або обираються, або формуються загальнонаціональними представницькими установами (парламентами), а громадяни володіють особистими і політичними правами.

Рівноважний валютний курс – курс валюти, що забезпечує досягнення рівноваги платіжного балансу при умовних обмеженнях на міжнародну торгівлю, спеціальних мотивів для відтоку або припливу капіталу і надмірного безробіття.

Розрахунковий баланс – це співвідношення вимог і зобов'язань даної країни по відношенню до інших країн на яку-небудь дату незалежно від термінів надходження платежів.

Світова валютна система – це форма організації світових валютних відносин, закріплена міждержавними угодами.

Світова економіка – це сукупність національних господарств об'єднаних раціональними видами світогосподарських зв'язків.

Світовий ринок – сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, заснованих на міжнародному розподілі праці і інших чинниках виробництва.

Спеціалізація – 1. зосередження діяльності на вузьких, спеціальних напрямах, окремих технологічних операціях або видах продукції, що випускається; 2. придбання спеціальних знань і навиків в певній області; 3. розподіл праці по його окремих видах, формах.

Сукупна пропозиція – це обсяг вироблених товарів, які виробники готові колективно запропонувати на ринок при існуючому рівні цін.

Сукупний попит – це обсяг виробництва товарів, який споживачі готові колективно придбати при існуючому рівні цін.

Тарифний бар'єр – обмеження імпорту, що має на меті перешкодити ввезенню імпортних товарів шляхом встановлення високих ввізних мит.

Тендер (від англ. tend – обслуговувати) – 1. конкурентні торги відкритого типу (відкритий тендер) або закриті, для обмеженої кількості учасників (закритий тендер), конкурсна форма розміщення замовлення; 2. письмова пропозиція, заява про підписку на цінні папери, про намір укласти контракт або поставити товари; 3. ціна на товар, запропонована його виробником, виходячи з рівня цін, пропонованих його конкурентам.

Технологія (від грец. techne – мистецтво і logos – слово, учення) – сп осіб перетворення речовини, енергії, інформації в процесі виготовлення продукції, обробки і переробки матеріалів, збірки готових виробів, контролю якості, управління. Технологія утілює в собі методи, прийоми, режим роботи, послідовність операцій і процедур, вона тісно пов'язана з вживаними засобами, устаткуванням, інструментами, використовуваними матеріалами. Сукупність технологічних операцій утворює технологічний процес.

Технополіс (від грец. techne – мистецтво і polis – місто) – одна з форм вільних економічних зон, що створюються для активізації, прискорення інноваційних процесів, сприяння швидкому і ефектному застосуванню техніко-технологічних нововведень. Ядро технополісу утворює регіональний центр розробки і освоєння виробництва високотехнологічної продукції світового класу.

Торгова марка – оригінально оформлений спеціальний відмітний знак торгового підприємства, торгової фірми, який вони мають право розміщувати на товарах, які продаються, виготовлених за замовленням даної фірми. Найчастіше торгова марка представлена графічним зображенням, оригінальною назвою, особливим поєднанням знаків, букв, слів.

Торгове сальдо – різниця вартісних обсягів експорту і імпорту.

Торговий баланс – частина платіжного балансу, що характеризує торгові зв'язки країни з іншими країнами. Його складовими є експорт і імпорт товарів. Баланс розраховується як різниця експорту і імпорту товарів, характеризує ступінь розвиненості національного товарного ринку.

Торговий оборот – сума вартісних об'ємів експорту і імпорту.

Транснаціональна корпорація – фірма, корпорація, компанія, що здійснює основну частину своїх операцій за межами країни, в якій вона зареєстрована, частіше всього в декількох країнах, де має мережу відділень, філій, підприємств.

Фритредер, фритрейдерство (від англ. free trade – вільна торгівля) – 1. економічна течія, виступаюча за свободу торгівлі і невтручання держави в господарське життя; 2. вільна торгівля.

Чинники виробництва – використовувані у виробництві ресурси, від яких у визначальному ступені залежать кількість, обсяг продукції, що випускається. До таких чинників відносяться: земля, праця, капітал, технологія.