Роль ТНК в забезпеченні процесів інтернаціоналізації економіки країни. 4 страница

Відповідно до поглядів А. Сміта: 1) урядам не треба втручатись у зовнішню торгівлю: вони ма­ють підтримувати режим відкритих ринків та свободи торгівлі; 2) нації, так само як і приватні особи, повинні спеціалізуватися на виробництві тих товарів, у виробництві яких у них є переваги, та торгувати ними в обмін на товари, переваги у виробництві яких мають інші нації; 3) зовнішня торгівля стимулює розвиток продуктивності праці розширенням ринку за межі національних кордонів; 4) експорт є позитивним чинником для економіки, тому що забез­печує збут надлишку продуктів, які не можуть бути продані на внутрішньому ринку; 5) субсидії на експорт є податком на населення та призводять до підвищення внутрішніх цін і тому мають бути скасовані. Перевагою теорії абсолютних переваг є те, що вона базується на трудовій теорії вартості та підтверджує переваги поділу праці не тільки на національному, але й на міжнародному рівні. Недоліком цієї теорії для пояснення міжнародної торгівлі є те, що вона не відповідає на запитання, чому країни торгують між собою навіть за умови відсутності абсолютної переваги у виробництві тих чи інших товарів, тобто коли одна з країн має абсолютні перева­ги у виробництві всіх товарів.

Теорія порівняльних переваг. Теорію абсолютних переваг А. Сміта розвинув Давид Рікардо, довівши, що абсолютні переваги є лише частковим випадком загального правила. Він показав, що торгів­ля вигідна кожній з двох країн, навіть якщо одна з них має абсо­лютні переваги у виробництві обох товарів.

Теорія порівняльних переваг базується на тих самих припущен­нях, що і теорія абсолютних переваг, використовуючи додатково поняття альтернативних витрат. Альтернативні витрати – це просте порівняння цін одиниць двох товарів на внутрішньому ринку, виражених через кількість робочого часу, вит­раченого на їх виробництво. Альтернативна ціна – це робочий час, потрібний для вироб­ництва одиниці одного товару, виражений через робочий час, необ­хідний для виробництва одиниці іншого товару. Суть теорії порівняльних переваг: якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами (або, інакше кажучи, з меншими альтернативними витратами), то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, неза­лежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективні­шим, ніж в іншій. Альтернативні витрати виробництва продукту – це кіль­кість інших продуктів, від якої необхідно відмовитись або яку треба офірувати, щоб отримати певну кількість будь-якого даного продукту.

Переваги теорії порівняльних переваг:

1. Вперше описала баланс сукупного попиту та сукупної пропози­ції. Хоча і передбачалось, що вартість товару визначається кількістю праці, необхідної для його виробництва, теорія порівняльних пере­ваг показала, що ця вартість насправді залежить від співвідношен­ня сукупного попиту та пропозиції на товар на внутрішньому та на зовнішньому ринках.

2. Довела існування вигоди від спеціалізації та торгівлі для усіх країн-учасниць, а не тільки для однієї країни за рахунок того, що інші зазнають втрат.

3. Дає змогу вести науково обґрунтовану зовнішньоекономічну політику.

Недоліки теорії порівняльних переваг випливають із тих припу­щень, на яких вона базується. Тому, застосовуючи її для аналізу зовнішньоекономічних відносин, необхідно брати до уваги, що вона: 1. Не враховує транспортних витрат. 2. Ігнорує вплив зовнішньої торгівлі на розподіл доходів всередині країни, коливання цін та заробітної плати, інфляцію та міжнарод­ний рух капіталу. 3. Ґрунтується на припущенні про існування тільки одного факто­ра виробництва – праці. 4. Ігнорує існування таких важливих передумов міжнародної торгівлі, як відмінності у забезпеченості країн факторами вироб­ництва. 5. Базується на передумові повної зайнятості, яка означає, що вивільнені робітники однієї галузі одразу можуть знайти собі роботу в іншій, продуктивнішій. Іншими словами, робиться припущення про постійні витрати і, отже, ігнорується закон витрат, що зростають. 6. Не пояснює торгівлю між приблизно однаковими за економіч­ним розвитком країнами, жодна з яких не має відносної переваги перед іншою.

Приклад Англія і Португалія, тканина і вино, 8 та 16 людиноднів і 10 і 18 (р1/р2).

21, 22 Модель Гекшера - Оліна

Моделлю, яка пояснює детермінанти порівняльних переваг, тобто висвітлює причини існування різниці відносних цін на товари між двома країнами, є модель Гекшера - Оліна. Ця модель також досліджує вплив міжнародної торгівлі на дохідність факторів у двох країнах. Основною причиною існування порівняльних переваг вважається наділення факторами виробни­цтва (factor endowment).Такий підхід пояснюється кількома причинами. По-перше, незважаючи на дебати між економістами, що постійно тривають, різни­ця між наділенням факторами є дуже важливим поясненням. По-друге, та­кий підхід зв'язує міжнародну торгівлю з національною алокацією ресурсів та розподілом доходів. Нам надається можливість дослідити взаємозв'язок між міжнародною торгівлею та міжнародним рухом капіталу. Нарешті підхід Гекшера й Оліна є достатньо загальним для того, щоб включати в себе багато інших пояснень. У моделі Гекшера - Оліна робляться деякі припущення.

1. Є дві країни, в яких виробляється два товари за допомогою двох фак­торів (капіталу й праці). Таке припущення є зрозумілим і робиться для того, щоб отримати двомірні графи. Крім того, це припущення не впливає на можливість застосування цієї моделі для багатьох країн.

2. Ціна на товар представляє вальрасіанське рівняння p=wL+rK за всіх інших екзогенних факторів формування ціни.

3. Обидві країни використовують одну й ту саму технологію виробництва. Це припущення означає, що обидві країни мають однаковий доступ до техно­логії і використовують однакові методи виробництва. Таким чином, якщо ціни на фактори виробництва будуть однаковими в обох країнах, то виробники в цих країнах будуть використовувати однакову кількість обох факторів для виробництва двох товарів. Оскільки зазвичай ціни на фактори виробництва в країнах різняться, то виробники кожної країни будуть більшою мірою вико­ристовувати той фактор, який є відносно дешевшим і дасть змогу мінімізува­ти витрати виробництва. Науково-технічний прогрес відсутній.

4. Один із товарів (товар 1) є працемістким, а інший товар (товар 2) -капіталомістким у виробництвах обох господарств. Це означає, що при вироб­ництві товару 1 необхідно докласти більше праці, ніж для виробництва това­ру 2 в обох країнах, тобто співвідношення праця/капітал (L/К) має більше значення для товару 1, ніж для товару 2, при однакових відносних цінах на фактори виробництва.

5. Ефект масштабу є однаковим для виробництва обох товарів в обох краї­нах. Таке припущення означає, що при збільшенні витрат праці та капіталу виробництво товарів збільшуватиметься у такій самій пропорції.

6. Немає абсолютної спеціалізації виробництва, тобто кожна країна ви­робляє обидва товари.

7. Однаковість смаків обох країн означає рівність переваг попиту, тобто подібність форм та розташування кривих байдужості. Таким чином, за умови і рівності відносних цін на товари в обох країнах споживання товару 1 та това­ру 2 в них буде відбуватися в однакових пропорціях.

8. Досконала конкуренція на товарних ринках та ринках факторів виробництва у двох країнах.

9. Вільний перелив факторів виробництва в країні, але відсутність міжнародного руху факторів означає, що праця та капітал здатні вільно й швидко надходити до тих галузей, які дають змогу отримати вищу дохідність. Цей процес буде продовжуватися до того моменту, поки дохідність однакових видів факторів виробництва не буде однаковою в обох галузях. З іншого боку, відсутність міжнародної мобільності факторів виробництва означає існуван­ня розбіжностей у дохідності факторів виробництва в обох країнах протягом невизначеного терміну.

10. Відсутність торговельних бар'єрів та транспортних витрат означає, що спеціалізація виробництва буде продовжуватися до того моменту, доки відносні ціни на товари не будуть однаковими в обох країнах. Якщо припустити існування транспортних витрат та мит, то спеціалізація виробництва буде продовжуватися, допоки відносні ціни товарів будуть різнитися не більше ніж на розмір таких транспортних витрат та мит.

11. Ліберальна промислова політика – невтручання держави у ціни на капітал та працю, а також на товари; невтручання держави у процес розподілу факторів виробництва в економіці.

12.Прибуток дорівнює нулю.

13. Фіскальна політика уряду та монетарна політика центрального банку дорівнює нулю.

14. Обидва фактори виробництва повністю використовуються в обох країнах (у країні немає незадіяних факторів виробництва).

Припустимо, що виробництво товару 2 є капіталомістким, тобто співвідношен­ня К/L є більшим при виробництві товару 2 порівняно з виробництвом товару 1.