Бреттонвудська валютна система (липень 1944 р.)

- Створена на валютно–фінансовій конференції ООН в Бреттон–Вудсі (США)

- Прийнятий на конференції Устав МВФ як органу міждержавного валютного регулювання.

Основні принципи:

- Золото-девізний стандарт, оснований на золоті та двох резервних валютах – доларі США та фунті стерлінгів

Форми використання золота, як основи світової валютної системи:

- Збережені золоті паритети валют та введена їх фіксація в МВФ

- Золото – міжнародний платіжний та резервний засіб

- Долар прирівняний до золота, щоб закріпити за ним статус головної резервної валюти. З цією ж метою казначейство США продовжувало розмінювати долар на золото іноземним центральним банкам і урядовим установам по офіційній ціні, встановленій в 1934р., виходячи із золотого вмісту своєї валюти (35 дол. за 1 тройську унцію, рівну 31,1035г.)

- Курсове співвідношення валют та їх конвертація стали здійснюватися на основі фіксованих валютних паритетів, виражених в доларах. Девальвація більше 10% допускалася лише з дозволю Фонду. Встановлений режим фіксованих валютних курсів: ринковий курс валют міг відхилятися від паритету у вузьких межах (+ 1% по Уставу МВФ чи + 0,75% по Європейській валютній угоді).

- Вперше в історії створені міжнародні валютно – кредитні організації: МВФ і МБРР. МВФ надає кредити в іноземній валюті для покриття дефіциту платіжних балансів з метою підтримки нестабільних валют, здійснює контроль за дотриманням країнами – членами принципів світової валютної системи. Забезпечує валютне співробітництво країн.

Криза Бреттонвудської валютної системи (1967 – 1976)

§ Загострення протиріч між інтернаціональним, глобальним характером міжнародних економічних відносин та використанням для їх здійснення національних валют, які схильні до знецінення (переважно долара)

Форми прояву кризи Бреттонвудської валютної системи:

§ “валютна лихоманка” – переміщення “жарких” грошей, масовий продаж нестійких валют в очікуванні їх девальвації і скупка валют – кандидатів на ревальвацію;

§ “золота лихоманка” – “ втеча” від нестабільних валют до золота та періодичні підвищення його ціни;

§ паніка на фондових біржах та падіння курсів цінних паперів в очікуванні зміни курсу валют;

§ загострення проблеми міжнародної валютної ліквідності, особливо її якості;

§ масові девальвації і ревальвації валют (офіційні і неофіційні);

§ активна валютна інтервенція центральних банків, в тому числі колективна;

§ різкі коливання офіційних золото – валютних резервів;

§ використання іноземних кредитів та позичань в МВФ для підтримки валют;

§ порушення структурних принципів Бреттонвудської валютної системи;

§ активізація національного і міждержавного валютного регулювання;

§ посилення двох тенденцій в міжнародних економічних і валютних відносинах – співпраці і протиріч, які періодично переростають в торгову і валютну війни.

Наплив доларів в країни Західної Європи і Японію викликав масовий перехід до плаваючих валютних курсів і тим самим спекулятивну атаку їх валют на долар. Франція ввела подвійний валютний ринок по прикладу Бельгії, де він функціонував з 1952 р. Країни Західної Європи стали відкрито виступати проти привілейованого стану долара в світовій валютній системі. Пошуки виходу з валютної кризи завершилися компромісною Вашингтонською(Смітсонівською) угодою групи “десяти” 18 грудня 1971 р.

Вашингтонська (Смітсонівська) угода:

- девальвація долару на 7,89% та підвищення офіційної ціни золота на 8,57% (з 35 до 38 долара за унцію)

- ревальвація ряду валют

- розширення меж коливань валютних курсів з + 1 до + 2,25% від їх паритетів і встановлення центральних курсів замість валютних паритетів.

- Відміні 10% митного збору в США

Ямайська валютна система

Угода (січень 1976 р.) країн – членів МВФ в Кінгстоні (Ямайка) і ратифікована більшістю членів у квітні 1978 р. Другі зміни в Уставі МВФ.

Принципи:

- Введений стандарт Спеціальних Прав Запозичення(СПЗ) замість золото – девізного стандарту.

- Юридично завершена демонетизація золота: відмінені його офіційна ціна, золоті паритети, припинений розмін доларів на золото. Згідно Ямайської угоди золото не повинно слугувати мірою вартості та пунктом відрахунку валютних курсів.

- Країни отримали право вибору любого режиму валютного курсу.

- МВФ, який зберігся на уламках Бреттонвудської системи, закликав посилити міждержавне валютне регулювання.

СПЗ - спеціальні права запозичення – (резервна валюта кошикового типу) - це безготівкові гроші у вигляді запису на спеціальних рахунках у МВФ. Складається з 4-ти валют – долар США (39%), євро - 32%, ієна –18%, фунт стерлінгів – 11%. Курс розраховується на базі курсу щоденно вищеназваних курсів названих валют.

Проблеми Ямайської валютної системи

1. Втрата доларом монопольної ролі

2. Проблема багатовалютного стандарту

3. Проблема золота.

4. Режим плаваючих валютних курсів.

5. Він не забезпечив вирівнювання платіжних балансів, не перешкодив валютній спекуляції, не вирішив проблему безробіття.

6. Країни віддають перевагу режиму регульованого плавання валютного курсу, підтримуючи його різними методами валютної політики.

Таким чином, проблеми Ямайської валютної системипороджують об’єктивну необхідність її подальшої реформи. Потрібні пошуки шляхів стабілізації валютних курсів, посилення координації валютно-економічної політики ведучих країн. Суперництво трьох центрів (Лондон, Нью-Йорк, Токіо) лежить в основі валютних протиріч. У відповідь на нестабільність Ямайської валютної системи країни ЄС створили власну міжнародну (регіональну) валютну систему –Європейську валютну систему - з метою стимулювання процесу економічної інтеграції.

Характерна риса розвитку світової валютної системи – тенденція розвитку до валютного поліцентризму.

16.2. План семінарського заняття

Семінарське заняття 24

Питання для обговорення

1. Поняття валютної системи.

2. Характеристика видів валютних систем.

3. Основні елементи світової валютної системи.

4. Зарактеристика основних елементів регіональних та національних валютних систем.

Семінарське заняття 25

Питання для обговорення

 

1. Причини виникнення першої світової валютної системи.

2. Характеристика Паризької валютної системи.

3. Генуезька валютна система.

4. Бреттон-Вудська валютна система.

Семінарське заняття 26

Питання для обговорення

 

1. Основні риси сучасної валютної системи.

2. Регіональні валютні системи та їх вплив на міжнародні валютні відносини.

3. Роль МВФ в регулюванні сучасних міжнародних валютних відносин.

4. Відносини України з МВФ.

16.3. Інформаційні джерела

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. Учеб. пособие. - М.: ИВЦ "Маркетинг", 1998. – С. 157-178.

2. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. – 2-ге вид., перероб. й доп. – К.: Т-во “ Знання “, КОО, 1999. – 305 с.

3. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. – К.:Знання-Прес,2002.-311с.

4. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини:Навч.посібн.для студентів економічних спеціальностей. Львів: Видавництво Державного університету “Львівська політехніка”,2003. - С.166-186.

5. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л.Н. Красавиной. – М.: Финансы и статистика, 2000. – С.36-86.

6. Пискулов Д.Ю.Теория и практика валютного дилинга // Foreign Exchange and Money Market Operations: Прикладное пособие. - 3-е изд., испр. доп. -М.: ДИАГРАММА, 1998. – 256 с.

7. Рязанова Н.С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч.дисц. – К.: КНЕУ, 2001. – 119 с.

8. Світова економіка: Підручник /А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирко та ін.- К.: Либідь, 2001. – С.46-98.

9. Шемет Т.С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг.ред. А.А. Мазаракі. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2000. – 336 с.

Тема 17. Міжнародні розрахунки

17.1. Методичні поради до вивчення теми

Міжнародні розрахунки – це система організації і регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин.

Історичні особливості міжнародних розрахунків.

1. Імпортери та експортери, їх банки вступають в певні відокремлені від зовнішньоторговельного контракту відносини, пов’язані з оформленням, пересилкою, обробкою товаророзпорядчих і платіжних документів, здійсненням платежів.

2. Регулюються нормативними національними законодавчими актами, а також міжнародними банківськими правилами та звичаями.

3. Об’єкт уніфікації, що обумовлено інтернаціоналізацією господарських зв’язків, універсалізацією банківських операцій.

4. Мають, як правило, документарний характер, тобто здійснюються проти фінансових і комерційних документів.

Фінансові документи: прості і переказні векселі; чеки; платіжні розписки.

Комерційні: рахунки–фактури; документи, що підтверджують відвантаження чи відправку товарів, чи прийняті до завантаження (коносаменти, залізничні, автомобільні і авіаційні накладні, поштова квитанції. Комбіновані транспортні документи на змішані перевезення); страхові документи; інші документи – сертифікати та інші.

5. Здійсненюються в різних валютаж.

6. Застосовуються уніфіковані правила гарантій, видані Міжнародною торговельною палатою.

Типи міжнародних розрахунків.

1. Національною валютою:

- торгові, кредитні і платіжні угоди між країнами;

- напряму.

2. Міжнародною колективною валютою:

- торгові, кредитні і платіжні угоди у межах інтеграційних угрупувань країн.

3.Клірингові розрахунки:

- міжнародні платіжні угоди клірингового типу – угода між урядами двох і більше країн про обов’язковий взаємний залік міжнародних вимог і зобов’язань..

Золото - використовується в міжнародних розрахунках опосередковано на ринку золота. Воно продається на ринку золота за валюту, якою продавцю золота необхідно розрахуватися зі своїми постачальниками.

Види міжнародних розрахунків залежать від:

1.Специфіки суб’єкта:

- між конкретними контрагентами;

- між банками;

- між банком і контрагентом;

- між державою і банком;

- між державами.

2.Взаємодії суб’єктів:

- напряму;

- через посередників.

3. Від об’єкту:

- торгові операції;

- інвестиційні операції;

- некомерційні операції.

4.Умови розрахунків:

- готівкові;

- з наданням кредиту.

Фактори,що впливають на вибір форм міжнародних розрахунків.

- Вид товару, який є об’єктом зовнішньоторговельної угоди;

- Існування кредитної угоди;

- Платоспроможність та репутація контрагентів по зовнішньоекономічним угодам;

- Рівень попиту та пропозиції на товар на світових ринках

Найпоширеніші умови міжнародних розрахунків:

- безпосередній (повний розрахунок – повна оплата товару до моменту чи в момент переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця);

- розрахунок у кредит (з розстроченням) – надання експортером імпортеру кредиту в комерційній формі (для імпортера).

Форми (у напряму спаду вигідності для експортера)

1. 100%-ний аванс або авансові платежі (передоплата). Рідкісне явище у нормальних міжнародних валютних розрахунках. В Україні – в експортних – післяплата, при імпорті – передоплата.

Імпортер самостійно або через свій банк чи банк – експортера оплачує товар у момент передачі ним замовлення експортеру (Використовується тільки у випадку незадовільного кредитного стану імпортера чи при наявності складнощів у отриманні експортером грошових коштів, необхідних для виробництва замовлених імпортером товарів. Але в любому випадку кінцеві розрахунки будуть залежати від перевірки всіх документів банком – імпортера.)

2. Акредитив – угода, де банк зобов’язується за проханням клієнта оплатити документи третій особі (бенефіціару-експортеру). на користь якого відкрит акредитив, чи оплатити акцепт трати, яку виставив бенефіціар. Чи негоціацію (купівлю документів. Виставлені йому експортером (бенефіціарієм) відповідно до певних умов.

Акредитив за формою буває:

– грошовий (виплачуються у зазначеній валюті, або у валюті крани. Де акредитиви пред’являються, за курсом на день платежу) – це іменний грошовий документ, в якому зазначено розпорядження банку про виплату власнику вказаної суми повністю або частинами.;

- товарний (документарний) - передбачає, що покупець дає доручення банку, який обслуговує, відкрити такий товарний акредитив, де вказується найменування товару та документи, які необхідно пред’явити для отримання платежу.

Види акредитивів різноманітні і поділяються:

З точки зору можливості зміни або анулювання акредитива банком-емітентом:

- безвідзивний

- відзивний

З т. з. додаткових зобов’язань іншого банку по акредитиву:

- підтверджений

- непідтверджений

З т. з. важливості поновлення акредитива

- роловерні(револьверні, поновлені)

З т.з. можливості використання акредитивом другим бенефіціаром (безпосереднім постачальником товару)

- переказні (трансферабельні)

З т. з. існування валютного покриття

- покритий

- непокритий

З т. з. можливостей реалізації акредитиву:

- акредитиви з платою проти документів

- акцептні акредитиви, які передбачають акцепт тратт банком –емітентом при умові виконання усіх вимог акредитива

- акредитиви з відстроком (рассрочкой) платежу

- акредитиви з негоціаціїй документів.

3. Інкасо- банківська операція, завдяки якій банк за дорученням клієнта отримує платіж від імпортера за відвантажені в його адрес товари і послуги, зараховуючи ці кошти на рахунок експортера в банку.

Переваги ІНКАСО: для імпортера – немає необхідності завчасно відволікати кошти зі свого обігу,

Експортер зберігає юридичне право розпорядження товаром до оплати імпортером.

Недоліки ІНКАСО для експортера:

-ризик, пов’язаний з відмовою від платежу;

-значний проміжок часу між надходженням валюти по інкасо і відгрузкою товару.

Додаткові умови для запобігання недоліків інкасо:

1) імпортер оплачує проти телеграми банку експортера про прийом чи відсилку на інкасо товарних документів (телеграфне інкасо);

2) за дорученням імпортера банк видає на користь експортера платіжну гарантію, при цьому приймає на себе зобов’язання перед експортером оплатити суму інкасо за умовами неплатежу імпортером. Аваль (гарантія платежу) – вексельне поручительство.

3) експортер використовує банківський кредит для покриття і мобілізованих ресурсів.

4. Відкритий рахунок

§ Продаж на кредитних умовах, узгоджених між експортером і імпортером. (Форма не вигідна для експортера, але дуже вигідна для імпортера. Імпортер отримує можливість не тільки одержати товар, але й здійснити його продаж до надання оплати)- метод платежу, за яким продавець просто відправляє рахунок-фактуру покупцеві, який має заплатити у визначений час після її отримання (ніякого документарного підтвердження, використовується тільки з філіями та іншими підрозділами)

5. Банківський переказ

- це розпорядження, що пересилається (як правило електронною поштою) банком однієї країни банкові іншої країни. За його допомогою дається вказівка дебетувати депозитний рахунок першого з них і кредитувати рахунок певної особи чи установи.

- наказ банка банку-кореспонденту в іншій країні виплатити при вказівці свого клієнта визначену суму в іноземній валюті зі свого рахунку. При здійсненні переказу банк продає клієнту іноземну валюту на національну.

Альтернативою телеграфному переказу є поштовий переказ. В цьому випадку інструкції відправляються поштою або банкір надає покупцю вексель на пред’явника, а покупець відправляє його авіапоштою продавцю (одержувачу платежу)

Розрахунки з використанням векселів і чеків.

Банківський вексель

§ ЦІННИЙ ПАПІР, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника(векселедавця) сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя(векселедержателю).(простий і переказний)

§ вексель, виставлений банком даної країни на свого іноземного кореспондента

§ придбавши такий вексель у національних банків, боржники (імпортери) пересилають їх кредиторам (експортерам), погашаючи таким чином свої боргові зобов’язання.

Комерційна тратта (переказний комерційний вексель)

§ Вимоги, виписані експортером чи кредитором на імпортера чи боржника

§ Містить письмовий наказ векселядержателя (трасанта), адресований платнику(трасату), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний строк.

Документарний переказний вексель для інкасування

§ Експортер після здійснення перевезення товарів імпортеру, пред’являє вексель і документи у свій банк. Банк передає їх банку – імпортера для інкасації. Експортер отримує гарантії, що він отримає оплату до того, як документи будуть передані імпортеру. А імпортер отримує гарантії, що всі документи будуть у належному стані.

Банківський чек

§ Письмовий наказ банку – володаря авуарів за кордоном своєму банку – кореспонденту про перерахування визначеної суми з його поточного рахунку власнику чека. Експортери отримавши такий чек продають його своїм банкам.

§ Письмова безумовна пропозиція чекодавця платнику здійснити платню вказаної на чеку грошової суми чекодержателю готівковими банкнотами чи шляхом її перерахування на рахунок володаря чеку у банку.

§ Грошовий документ встановленої форми, який має (містить) безумовний наказ володаря рахунку в кредитній установі про виплату його держателя вказаної суми.

17.2. План семінарського заняття

Семінарське заняття 27

Питання для обговорення

1. Сутність та значення МР.

2. Особливості використання банківського переказу в МР.

3. Система кореспондентських відносин банків.

4. Особливості використання долару США, євро, британського фунту та інших валют в МР.

Семінарське заняття 28

Питання для обговорення

 

1. Особливості використання акредитивної форми розрахунків.

2. Інкасова форма МР.

3. Використання відкритого рахунку в МР.

4. Регулювання МР.

17.3. Термінологічний словник

Авансова оплата — імпортер самостійно або через свій банк чи банк – експортера оплачує товар у момент передачі ним замовлення експортеру.

Акредитив – угода, де банк зобов’язується за проханням клієнта оплатити документи третій особі (бенефіціару-експортеру), на користь якого відкрито акредитив, чи оплатити акцепт трати, яку виставив бенефіціар. Чи негоціацію (купівлю) документів. Виставлені йому експортером (бенефіціарієм) відповідно до певних умов.

Банківський переказ – це розпорядження, що пересилається (як правило, електронною поштою) банком однієї країни банкові іншої країни. За його допомогою дається вказівка дебетувати депозитний рахунок першого з них і кредитувати рахунок певної особи чи установи.

Відкритий банківський рахунок — метод платежу, за яким продавець просто відправляє рахунок-фактуру покупцеві, який має заплатити у визначений час після її отримання (ніякого документарного підтвердження, використовується тільки з філіями та іншими підрозділами).

Міжнародні розрахунки – це система організації і регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин.

17.4. Інформаційні джерела

1. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2002. - С. 223-233.

2. Внешнеторговые сделки/ Составитель И.С.Гринько – Сумы: Фирма “Реал”, 1994. — С. 96.

3. Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. – Ч.II. Международная макроекономика: открытая экономика и макроэкономическое программирование. Учебное пособие для вузов. — М.: Междунар. Отношения, 2000. — С. 126-151.

4. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под. ред Л.Н.Красавиной. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2000. – С. 211-228, 122-154.

5. Рязанова Н.С.Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч.дисц. – К.: КНЕУ, 2001. — С. 94-105.

6. Шемет Т.С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг.ред. А.А. Мазаракі. – К.: Київ.нац.торг.-екон. ун-т, 2001. — С. 67-93.

Тема 18. Платіжний баланс та макроекономічна рівновага

18.1. Методичні поради до вивчення теми

Платіжний баланс (balance of payments) — це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів.

Платіжний баланс – це агреговане віддзеркалення економічних відносин країни з рештою світу протягом певного періоду часу.

Платіжний баланс – статистичний звіт, де у систематичному вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції цієї країни з іншими країнами світу за певний проміжок часу.

За економічним змістом розрізняють баланс на певну дату і за певний період.

Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів та надходжень, які із дня на день постійно змінюються. Стан платіжного балансу визначає попит і пропозицію національної й іноземної валюти в цей момент і він є одним із факторів формування валютного курсу.

Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників при здійсненні за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв’язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.

З бухгалтерського погляду, платіжний баланс завжди знаходиться в рівновазі. Проте за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо, якщо надходження перевищують платежі, або пасивне, коли платежі перевищують надходження.

В платіжному балансі використовується принцип подвійного запису, кожна операція має дві сторони – дебет і кредит. У відповідності з цією обліковою системою загальна сума на дебеті повинна завжди бути рівною загальній сумі на кредиті.

Кредит – це відплив за кордон вартостей, за які мають надійти платежі у певну країну (збільшення пасивів, зменшення активів) (приносять іноземну валюту).

Дебет - це приплив вартостей із-за кордону до даної країни, за які її резиденти мають платити за кордон (збільшення активів, зменшення зобов’язань) (пов’язані з витратами іноземної валюти).

Структура платіжного балансу:

- Торговельний баланс

- Баланс послуг та некомерційних платежів

- Баланс руху капіталів і кредитів

Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту.

Економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її положення в світовому господарстві, характеру її зв’язків із партнерами та загальної економічної політики.

Таблиця 18.1.

Прибуткові (+) та витратні (-) статті балансу міжнародних рахунків

Прибуткові статті (+) (Джерела грошових коштів)	Витратні статті (-) (Способи використання грошових коштів)
Експорт товарів та послуг	Імпорт товарів та послуг
Приток капіталу	Вивіз капіталу
¨ Приватні та державні дари із-за кордону	¨ Дари за кордон
¨ Транспортні послуги, що надані нерезидентам	¨ Використання транспорту інших держав
¨ Витрати іноземних туристів в даній країні	¨ Витрати на туризм за рубежем
¨ Військові витрати інших держав	¨ Військові витрати за кордоном
¨ Проценти та дивіденди, отримані із-за кордону	¨ Проценти та дивіденди, що виплачуються нерезидентам
¨ Продаж активів даної країни нерезидентам	¨ Придбання іноземних активів (наприклад, акцій, облігації та нерухомості)
¨ Депозити нерезидентів в депозитних установах даної країни	¨ Депозити в іноземних депозитних установах
¨ Продаж золота нерезидентам	¨ Придбання золота за кордоном
¨ Продаж національної валюти нерезидентам	¨ Купівля іноземної валюти

Баланс послуг та некомерційних платежів включає:

· платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, телекосмічний та інші види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо;

· за прийнятими у світовій статистиці правилами у розділ “Послуги” входять, як не дивно, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони звичайно ближчі до руху капіталу;

· за методикою МВФ показують односторонні перекази:

- державні операції – субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;

- приватні перекази – перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.

Три перелічені вище групи операцій – послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази – називають невидимими операціями на противагу експорту та імпорту реальних цінностей (товарів).

Баланс руху капіталів і кредитів –виражає співвідношення вивозу та ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів.

За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії:

- міжнародний рух підприємницького капіталу;

- міжнародний рух позикового капіталу.

Міжнародний рух підприємницького капіталу включає:

· Вивіз капіталу:

- Прямі інвестиції за рубіж, проведені національними фірмами.

- Придбання національними інвесторами зарубіжних акцій та облігацій.

- Придбання національними резидентами банківських депозитів в зарубіжних банках.

· Приток капіталу:

- Прямі інвестиції в економіку країни, що здійснюються зарубіжними фірмами.

- Придбання зарубіжними інвесторами акцій та облігацій іншої країни.

- Придбання нерезидентами депозитів банків країни.

Міжнародний рух позикового капіталу включає:

- Довго- і середньострокові операції – це державні та приватні запозичення і кредити, які надаються на термін понад один рік.

- Короткострокові операції - включають міжнародні кредити терміном до одного року; поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари); переміщення грошового капіталу між банками.

Помилки і пропуски – включає дані як статистичних похибок так і неврахованих операцій. Показники різко зростають в кризових ситуаціях.

Операції з ліквідними валютними активами – заключна стаття платіжного балансу, відображає операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні органи й у результаті яких відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів.

Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ:

А. Поточні операції

Товари

Послуги

Доходи від інвестицій

Інші послуги та доходи

Приватні односторонні перекази

Офіційні односторонні перекази

 

В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал

Прямі інвестиції

Портфельні інвестиції

Інший довгостроковий капітал

Підсумок А+В відповідає концепції базисного балансу в США

С. Короткостроковий капітал

D. Помилки та пропуски

Підсумок: А + В + С + D відповідає концепції ліквідності в США

Е. Компенсуючі статті

Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СДР (СПЗ).

 

F. Надзвичайне фінансування

G. Зобов’язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів.

Підсумок А + В + С + D + Е + F + G відповідає концепції офіційних розрахунків в США

Н. Підсумкова зміна резервів

СДР (СПЗ)

Резервна позиція в МВФ

Інші вимоги

Кредити МВФ

 

Методологія складання платіжного балансу визначається за допомогою міжнародного стандарту – “Керівництво з платіжного балансу”, що розробляється і періодично публікується МВФ. Останнє, п’яте видання Керівництва опубліковано у 1993 р. Прийнята МВФ система класифікацій статей платіжного балансу використовується країнами-членами Фонду як основа національних методів класифікації. Однак платіжні баланси промислово розвинутих країн і країн, що розвиваються, суттєво відрізняються як за методикою складання, так і за змістом. Схеми платіжних балансів, прийнятих сьогодні МВФ і ОЕСР, враховують спільні риси, притаманні всім розвинутим країнам, і водночас дають змогу кожній країна вносити свої корективи.

Фактори, що впливають на стан платіжного балансу.

¨ Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.

¨ Циклічні коливання економіки.

¨ Зростання закордонних державних витрат, пов’язаних із мілітаризацією економіки і військовими витратами.

¨ Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.

¨ Зміни в міжнародній торгівлі.

¨ Вплив валютно-фінансових факторів.

¨ Негативний вплив інфляції.

¨ Торгівельно-політична дискримінація певних країн.

¨ Надзвичайні обставини – неврожай, стихійні лиха, катастрофи.

18.2. План семінарського заняття

Семінарське заняття 29

Питання для обговорення

1. Сутність платіжного баоансу.

2. Види балансів міжнародних розрахунків.

3. Теорії платіжного балансу.

Семінарське заняття 30

Питання для обговорення

1. Структура платіжного балансу згідно стандарту МВФ.

2. Методи балансування платіжного балансу.

3. Роль МВФ в забезпеченні стабільності платіжних балансів країн-членів.

 

Семінарське заняття 31

Питання для обговорення

1. Динаміка платіжного балансу України.

2. Резервна позиція НБУ в МВФ.

3. Вплив стану платіжного балансу на макроекономічну рівновагу