Державне регулювання міжнародної міграції робочої сили

• Професійна кваліфікація – законодавства всіх приймаючих країн встановлює жорсткі вимоги до рівня освіти і досвіду роботи за спеціальністю. Мінімальною вимогою до освіти вважається закінчення повного курсу середньої школи або професійно-технічного училища, що повинно бути підтверджено відповідним дипломом.

• Обмеження особистого характеру – вимоги до віку, здоровя, політичного та соціального обліку.

• Кількісне квотування – більшість країн, що приймають іммігрантів, встановлює їх максимальну кількість.

• Економічне регулювання – приватні особи мають право на імміграцію тільки за умови можливості інвестування в економіку приймаючої країни визначену законом суму.

• Тимчасові обмеження – законодавства більшості країн встановлюють максимальні строки перебування іноземних робітників на їх території, по закінченню яких вони повинні виїхати з країни або отримати від компетентних органів дозвіл на продовження свого перебування в ній.

• Географічні пріоритети – практично кожна країна, що приймає іммігрантів, законодавчо встановлює географічну та національну структуру імміграції Вона звичайно регулюється за допомогою кількісних квот на вїзд іммігрантів з певних країн.

• Заборони – явні та скриті заборони наймати іноземну робочу силу звичайно включені в закони про професії, якими іноземцям займатися заборонено.

Україна на світовому ринку робочої сили

Основними напрямами стратегічної політики України щодо інтеграції до світового ринку і удосконалення зовнішньоторговельної діяльності є:

· Поєднання структурної перебудови економіки з орієнтацією на активний експорт.

· Створення експортного потенціалу країни із значною питомою вагою у його структурі виробів машинобудування та послуг.

· Збереження та розширення традиційних для українського експорту товарно-регіональних ніш на світовому ринку.

· Скорочення імпорту товарів непершорядного значення, раціональне використання імпорту товарів, які мають важливе економічне і соціальне значення.

· Диверсифікація ринків енергоносіїв та інших стратегічно важливих сировинних та матеріальних ресурсів (пошук альтернативних постачальників).

· Запровадження в практику сучасних форм економічної взаємодії з іноземними державами для взаємовигідного використання обопільного руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили.

· Створення і вдосконалення правових, економічних, організаційних та технічних умов для підвищення конкурентоспроможності українських товарів.

· Застосування тактики "експортного прориву", що означає інтенсивне нарощування експорту порівняно обмеженої групи товарів, для випуску яких є найбільш сприятливі умови.

· Поступове скорочення імпорту зерна та збільшення закупівлі екологічно чистих продуктів харчування, насіння, обладнання для харчової промисловості, техніки для фермерських господарств, комплектуючих виробів.

· Нарощування обсягів зовнішньоторговельного обороту зі збільшенням його експортної частини та одночасним зменшенням невиробничого імпорту.

У регіональному аспекті одним з пріоритетних напрямів у зовнішньоторговельній діяльності України є співробітництво з країнами СНД, що обумовлено історичними зв'язками, взаємопов’язаністю економік, подібністю економічних проблем. Необхідне поглиблення участі України в діяльності Економічного Союзу СНД, Торговельно-економічні стосунки із СНД мають розвиватися за умов режиму вільної торгівлі. У відносинах України з країнами СНД найважливіший пріоритетний напрям - розвиток українсько-російських торговельно-економічних відносин.