Міжнародні фінансові організації

Центральне місце серед міжнародних фінансових організації займає група Світового банку (World Bank). До групи Світового банку входять:

1. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), створений в 1944 р. з метою надання кредитів відносно багатим країнам, що розвиваються.

2. Міжнародна асоціація розвитку (МАР), заснована в 1960 р. з метою надання кредитів на особливо пільгових умовах країнам, що розвиваються.

3. Міжнародна фінансова корпорація (МФК), створена у 1956 р. з метою сприяння економічному розвитку в країнах, що розвиваються, шляхом надання підтримки приватному сектору.

4. Багатостороннє агентство з інвестиційних гарантій (МАІГ), основане у 1988 р. з метою заохочення іноземних інвестицій у країнах, що розвиваються, шляхом надання гарантій іноземним інвесторам від втрат, викликаних комерційними ризиками.

5. Міжнародний центр з урегулювання іноземних спорів (МЦУІС), створений у 1966 р. з метою сприяння збільшенню потоків міжнародних інвестицій шляхом надання послуг по арбітражному провадженню та врегулюванню спорів між урядами й іноземними інвесторами.

Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) створена у 1964 р. і займається проблемами міжнародної торгівлі, транспортування товарів і фінансування торговельних операцій. Членами ЮНКТАД є 185 держав-членів ООН. Основними напрямками діяльності ЮНКТАД є:

1. Регулювання торговельних операцій і економічних відносин між державами, розробка концепцій і принципів світової торгівлі.

2. Розробка заходів з регулювання міжнародної торгівлі сировинними товарами. Кінцевою метою є стабілізація цін на світових ринках.

3. Розробка заходів і засобів політики й економічного співробітництва.

4. Сприяння розвитку економічного співробітництва між країнами, що розвиваються.

5. Ведення інформаційної та аналітичної роботи з широкого кола проблем.

ЮНКТАД випускає щорічні доповіді про стан світової торгівлі та пов'язані з нею питання, що представляють безперечний інтерес для всіх цікавих до розвитку світової економіки.

Найвищим органом ЮНКТАД є Конференція (слід розрізняти два поняття конференція як найменування самої організації та Конференція як назва найвищого органу). Конференція збирається на сесії, що проводяться один раз на чотири роки на рівні міністрів з метою визначення головних напрямків політики та вирішення питань, пов'язаних з програмою роботи. Всього було проведено 10 сесій.

Сесії ЮНКТАД представляють собою багатосторонні економічні форуми, що проводяться в рамках системи ООН. Більшість рішень ЮНКТАД по суті питань, які розглядаються, не мають обов'язкової сили і носять рекомендаційних характер.

Міжнародний торгівельний центр ЮНКТАД/СОТ є допоміжним органом ООН і СОТ, які діють через ЮНКТАД. Основна його функція – координація. Він дозволяє підвищити ефективність використання коштів фондів ПРОООН.

Питання для самоконтролю:

1. Класифікація міжнародних організацій, що регулюють глобальні проблеми.

2. Міжнародні організації системи ООН.

3. Організації системи ОЕСР.

4. Міжнародне енергетичне агентство (МЕА).

5. Агентство з ядерної енергії (АЯЕ).

6. Рада Європи.

7. Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ).

8. Ліга арабських держав.

9. Ісламська конференція.

10. Світовий банк.

11. Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД).

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. — М.: ИВЦ «Маркетинг», 1998.

2. Афанасьев А.Н. Болонский процесс в Германии // Вісшее образование сегодня. – 2000. - N 5. – C. 37-42.

3. І.Бураковський. Шлях України до СОТ: суб’єктивні нотатки про українську економічну політику. - К.: Український центр міжнародної інтеграції, 2006.

4. І.Бураковський, Є.Єнсен та ін. Макроекономічні наслідки вступу України до СОТ. - К.: Український центр міжнародної інтеграції, 2006.

5. В.Ваврищук. Вступ до СОТ: очікування українських регіонів. - К.: Український центр міжнародної інтеграції, 2006.

6. В.Ваврищук. Вступ України до СОТ: перспективи розвитку малого бізнесу. - К.: Український центр міжнародної інтеграції, 2006.

7. Вульфсон Б.Л. Стратегия развития образования на Западе на протяжении ХХ1 столетия. М.: Финансі и статистика. – 1999.

8. Вища освіта України і Болонський процес. Навчальний посібник /за ред.. В.Г.Кременя. – Тернопіль,: Богдан. – 2004.

9. Дмитриченко М.Ф., Хорошун Б.І. Вища освіта і Болонський процес. – К.: Знання України. – 2006.

10. Дэниэлс Джон Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. — М.: Дело Лтд., 1994.

11. О.Кілієвич. Вступ України до СОТ як чинник підвищення конкурентоспроможності країни. - К.: Український центр міжнародної інтеграції, 2006.

12. Кивинен Осмо, Ринне Ристо. Высшая школа, государство, рынок: три западные модели // Перспективы. – 1992. – N 3. С. 65-80.

13. Киреев А. Международная экономика. — М.: Экономика, 1997.

14. Козик В.В., Панков Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. – К.: Знання-Прес, 2002.

15. Корсак К.В. Нові міжнародні стандарти вищої освіти // Науковий світ. – 2003. – N 1. – С. 14-15.

16. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1990.

17. Кругман П.Р., Обстфельд М. Международная экономика: теория и политика: Пер. с англ. / Под ред. Колесова В.П., Куликова М.В. — М.: Эк. Ф-т МГУ, ЮНИТИ, 1997.

18. Кузнєцова Н.В. Регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине (практическое пособие).- К.:СПЛАЙН, 1998.

19. С.Лахно. Чотири стратегічні переваги членства України у СОТ. – К.: Український центр міжнародної інтеграції, 2006.

20. Левківський К.М., Сухарніков Ю.В. Завдання щодо забезпечення якості вищої освіти в Україні в контексті Болонського процесу // Вища школа. – 2004.– N5-6. С. 86-106.

21. Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ. — М.: Прогресс. Универс, 2002.

22. Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція. — К.: КДЕУ, 1996.

23. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти: Навч.посіб. – К.; Вища школа. – 1996.

24. Макогон Ю.В. Внешнеэкономическая деятельность: организация, управление, прогнозирование. – Донецк: 2004.

25. Международные экономические отношения / Под общ. ред. Хасбулатова Р.И. — М.: Новости, 2001.

26. Міжнародна економіка / Під.ред. Ю.Г.Козака, В.В.Ковалевського, К.І.Ржепішевського. – К.: ЦНЛ, 2004.

27. Міжнародні економічні відносини: Система регулювання міжнародних економічних відносин / А.С.Філіпенко, І.В.Бураковський, В.С.Будкін та інші. — К.: Либідь, 1994.

28. Образовательный стандарт высшей школы: сегодня и завтра / Под ред.. В.И. Байденко, В.А.Селезневой. – М.: Исследовательский центр качества підготовки специалистов, 2001.

29. О.Нів’євський. СОТ та сільське господарство. - К.: Український центр міжнародної інтеграції, 2006.

30. Ф.Павел, І.Бураковський. Економічний вплив вступу України до COT,
Попередні результати розрахунків на основі моделі загальної рівноваги//Вступ до світової організації торгівлі: нові можливості для України/ Підготовлено експертною групою Українського центру міжнародної інтеграції. - К.: Вид-во «Нора-прінт», 2006.

31. Пахомов Ю.М., Лук’яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі, — К.: “Україна”, 1997.

32. Полонський В.Г.Світова організація торгівлі та перспективи розвитку підприємництва в Україні //Актуальні проблеми економіки.-2007.-№3. -С.37-42.

33. Полонський В.Г. Українській освіті – європейський стандарт: входження України в світовий освітній простір// Актуальні проблеми економіки.-2007.-№5. - С. 76 – 81.

34. Поляков М. Болонський процес: зближення, а не уніфікація // Вища освіта України. – 2004. – N 2. – С. 47-50.

35. Світова економіка. Підручник / Філіпченко А.С., Буд кін В.С.,Веклич О.О. та ін.. – К.: Либідь, 2002.

36. Сохацька О.М. Біржова справа: Підручник. – К.:Кондор, 2008.

37. Тодаро М.П. Экономическое развитие. Учебник / Пер. с англ. — М.: Эк. ф-т МГУ, ЮНИТИ, 1997.

38. Україна і світове господарство. Взаємодія на межі тисячоліть. Навч. посібник / А.С.Філіпенко, Д.Г.Лук’яненко, А.М.Поручник та ін. — К.: Либідь, 2002.

39. Циганкова Т.М. Міжнародні організації. Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1998.

40. Черевань В.П., Румянцев А.П., Романенко Л.Ф. Міжнародна економічна діяльність. – К.:Вид.Дім «Слово», 2003.

41. Шинкарук В.Д., Бабин І.І.,Рашкевич Ю.М. Впровадження ЕCTS в українських університетах.- Віденський технічний університет

42. Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини. Навч. посібник. — К.: Рута, 1996.

43. Grossman, G.M. and E. Helpman. Innovation and Growth in the Global Economy. CambridgeMA: MIT Press, 2001.

44. Harris, R. Applied General Equilibrium Analysis of Small Open Economies with Scale Economies and Imperfect Competition. The American Economic Review 74(5), 2004.

45. Helpman, E. and P. Krugman. Market Structure and Foreign Trade. CambridgeMA: MIT Press, 1995.

46. lanchovichina, E. and W. Martin. Trade Liberalization in China's Accession to the WTO. Journal of Economic Integration 16, 2001.

47. Jensen, J., T. Rutherford, and D. Tarr. Economy-wide and Sector Effects of Russia's Accession to the WTO. Mimeo, 2003.

48. Markusen, J.R., T. Rutherford, and D. Tarr. Foreign Direct Investment in Services and the Domestic Market for Expertise. Policy and Research Working Paper 2413, WashingtonD.C. The World Bank, 2002.

49. Pavel, F. Success and Failure of Post-Communist Transition. Shaker Verlag, Achen, 2001.

50. Pyatt, G. and J.I. Round.Social Accounting Matrices: A Basis for Planning. WashingtonD.C., 2005.

51. Shoven, J.B. and J. Whalley. Applying General Equilibrium. CambridgeUniversityPress, 1998.

 

Підписано до друку 27.06.2013 р. Формат 60х84/16.

Папір офсетний № 1. Гарнітура Times. Умовн. друк. арк. 5,33. Обл.-вид. арк. 8.

Вк. 17. Наклад 300. Зам. Л_12_0150.

 

01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 39.

Редакційно-видавничий відділ НТУ, тел.: 284-26-26.