Тема 15. Входження освіти і науки України в європейський інформаційний та освітній простір

План:

1. Болонський процес як засіб інтеграції вищої освіти.

2. Основні засади та принципи формування зони європейської вищої освіти.

3. Європейська кредитно-трансферна система.

4. Системи вищої освіти в країнах Європи та Америки.

5. Етапи формування зони європейської вищої освіти.

6. Адаптація європейської системи освіти у вищу освіту України.

7. Запровадження кредитно-модульної системи в Україні.

Європейська кредитно-трансферна система (ECTS) була створена в рамках пілотного проекту, спонсорованого Європейською Комісією протягом 1988-1995 років, для підвищення мобільності студентів та взаємовизнання результатів навчання за кордоном. Слід підкреслити, що Європейський Союз традиційно при­діляє особливу увагу розвиткові міжуніверситетської співпраці як засобу покра­щання якості освіти на благо студентів і вищих навчальних закладів, а програма обміну студентами є переважаючим елементом такого співробітництва. Для фі­нансової підтримки міжуніверситетських обмінів викладачами та студентами ЄС фінансує спеціальну програму Erasmus, в рамках якої десятки тисяч студентів щорічно навчаються в університетах інших країн. Досвід програми Erasmus по­казує, що навчання за кордоном може бути особливо цінним досвідом, оскільки це не лише найкращий спосіб дізнатися про інші країни, ідеї, мови і культури; все більше і більше це також стає важливим елементом збільшення можливостей для розвитку навчальної та професійної кар'єри.

ECTS надає університетам необхідний інструментарій для того, щоб га­рантувати прозорість, збудувати мости між навчальними закладами і розширити можливості вибору для студентів. Система сприяє полегшенню визнання нав­чальних досягнень студентів закладами вищої освіти шляхом використання за­гальнозрозумілої системи оцінювання - кредити і оцінки - а також забезпечує за­собами для інтерпретації національних систем вищої освіти. ECTS у своїй основі базується на трьох ключових елементах: інформація (стосовно навчальних про­грам і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом) і використання кредитів ECTS (щоб визначити навчальне навантаження для сту­дентів).

Основними завданнями, реалізація яких передбачалася в рамках першої фази розвитку Європейської кредитно-трансферної системи, є:

· забезпечення прозорості навчальних програм;

· створення умов для можливості порівняння навчальних програм в різних університетах та різних країнах Європейського Союзу;

· реалізація ECTS як базового інструменту для зарахування навчальних дисциплін, опрацьованих студентами в інших університетах, в базовому навчально­му закладі.

Важливу роль в організації обмінної програми студентів відіграють безпо­середнє спілкування та гнучкість, які необхідні для сприяння взаємовизначеного нав­чання, завершеного чи пройденого за кордоном. У цьому контексті підкреслюється роль Координаторів ECTS, оскільки їх основними завданнями є вирішення нав­чальних та адміністративних питань, пов'язаних із відповідними аспектами ECTS.

Основними учасниками, відповідальними за впровадження ECTS в нав­чальному закладі, є: “Координатор ECTS на рівні навчального закладу”, “Коорди­натор ECTS на рівні факультету/кафедри”, “ECTS – консультант (радник)”.

Довідник користувача ECTS ставить завданням для кожного навчального закладу, що планує використання ECTS для широкого кола навчальних програм, введення посади “Координатора ECTS на рівні навчального закладу” та “Коорди­наторів ECTS на рівні кожного факультету чи департаменту”.

Координатори ECTS

Незважаючи на те, що конкретний розподіл обов'язків між координато­рами може мати індивідуальний характер для кожного навчального закладу, в загальному випадку визначаються наступні обов'язки для “Координатора ECTS на рівні навчального закладу”:

· Забезпечення підтримки на рівні керівництва навчального закладу впровадження принципів та механізмів ECTS в контексті системи перезарахування та акумуляції кредитів.

· Загальний нагляд за правильним використанням інструментів ECTS.

· Сумісна із координаторами на рівні факультету відповідальність за координаціюпідготовки, опублікування та поширення інформаційних пакетів.

· Сумісний контроль за правильністю та єдиним підходом до процесу перезарахування кредитів на всіх факультетах.

Координатор ECTS на рівні факультету/департаменту:

· Є контактною особою між викладачами та студентами факультету та займаєтьсяакадемічними та практичними аспектами реалізації ECTS.

· Забезпечує для студентів, що потенційно братимуть участь в обмінних програмах, можливість доступу до інформаційних пакетів партнерських університетів.

· Допомагає студентами правильно заповнювати “Аплікаційні форми” та “Академічні угоди”, а також розуміти вимоги процедур перезарахування.

· Забезпечує якісну підготовку “Опису навчальних досягнень” як для студентів,що направляються в партнерські заклади, так і для тих, що завершили своє навчання за кордоном.

· Може бути членом навчально-методичної комісії факультету, яка приймає рішення про розподіл кредитів між дисциплінами навчальної програми.

ECTS–консультант

ECTS–консультант надає поради університетам та іншим вищим навчаль­ним закладам країни з питань використання ECTS та Додатку до диплому. Він здійснює оглядові візити до університетів країни та за кордоном, надає рекомен­дації щодо підготовки навчального закладу до отримання “Знаку ECTS”, викорис­тання ECTS для акумулювання кредитів та системи навчання впродовж життя. Консультантами ECTS можуть бути представники системи вищої освіти, які мають власний практичний досвід в даній області, здатні надавати фахові практичні по­ради викладачам в додаток до відповідних вказівок з боку міністерств, національ­них агенцій, конференцій ректорів тощо.

Усі ECTS–консультанти є частиною широкої команди промоторів Болон­ського процесу, створеної в кожній із країн для допомоги у впровадженню всіх аспектів Болонського процесу, таких, як забезпечення якості навчання, реформи навчальних програм, взаємовизнання документів про освіту тощо.

Реалізація принципів Болонського процесу, спрямованого на створення до 2010 року загальноєвропейського освітянського та наукового простору ставить перед ECTS нове завдання – перетворення її в систему не лише пере зарахування (трансферу), але й накопичення (акумулювання) кредитів (друга фаза реалізації -ECTS II). В заключному комюніке зустрічі Міністрів вищої освіти країн Європи в Празі у 2001 році відзначено, що що для більшої гнучкості процесу навчання і здобуття кваліфікації необхідно прийняти спільні основи, підтверджені системою кредитів (такою як ECTS або однією із схожих систем), які б забезпечили можливість зарахування і накопичення кредитів. Разом із взаємно визнаними механізмами контролю якості такі заходи полегшать доступ студентів до європейського ринку праці, підвищать сполученість, привабливість і конкурентоспроможність європейської вищої освіти. Уніфікація подібної системи кредитів і додатка до диплома сприятимуть у цьому напрямку.

Розвиток ECTS в напрямку функціонуючої в повному обсязі кредитної акумулюючої системи є процесом, який вже сьогодні відбувається як природна еволюція першої фази ECTS, але стикається із проблемою відсутності повного взаєморозуміння в концептуальних підходах.

На сьогодні багато європейських країн вже адаптували, чи розпочали адаптацію своїх національних чи регіональних кредитних систем та сприйняли шкалу 60 кредитів на рік за основу.

Оскільки використання кредитного оцінювання значно полегшує мобіль­ність студентів, то очевидною є потреба створення всеєвропейської системи тран­сферу та накопичення кредитів, яка б відповідала наступним вимогам: була нена­в'язливою та зберігала регіональну та національну автономію, мала можливості розширення доступу, сприяла вирішенню проблем працевлаштування та підви­щення конкурентоздатносні європейської системи освіти.

В рамках проекту TUNING сформовані та запропоновані до реалізації наступні підходи до створення всеєвропейської акумулюючої системи.