Основними формами організаціїпрацідітейдошкільноговіку в дитячому садку є трудовідоручення, чергування, колективнапраця.

Трудовідоручення. Сутністьїхполягає у покладанні на індивіда, групупевнихобов"язків, виконанняпевнихзавдань. Вонимаютьчіткуспрямованість на результат.Молодшимдошкільникамвиховательдаєпростідоручення, які є епізодичними, короткочасними. Починаючи з середньогодошкільноговікудітямдоручаютьскладніші і тривалішісправи.

Чергування. Ця форма дорученняполягає у систематичному виконаннідитиноютрудовихобов"язківстосовносвоїходногрупників.

Спільнатрудовадіяльністьдітей. Використанняцієїформиорганізаціїтрудовоїдіяльностідітейможливе у старшому дошкільномувіці. Вона можеоб"єднувативсіхдітейгрупи і бути колективною (прибираннякімнатиабомайданчика, робота наклумбі та ін.).

Питання 30 Тарапака "Мета і завдання розумового виховання дошкільників" Вироблені людством і зафіксовані в культурі засоби і способи пізнання світу передають дитині дорослі. Згідно із сучасними концепціями дошкільного виховання прищеплення знань, умінь і навичок слід спрямовувати на виховання у дітей уміння самостійно пізнавати світ. У цьому контексті окреслюється мета розумового виховання — формування всебічно розвиненої дитини, її розумової активності, самостійності, творчих здібностей. Досягненню мети підпорядкований зміст розумового виховання — формування у дітей певного обсягу знань про навколишні предмети і явища (суспільне життя, працю дорослих, живу і неживу природу тощо), способів мислительної діяльності (уміння спостерігати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати).
Конкретизують мету і зміст розумового виховання його завдання, які залежать передусім від вікових особливостей дітей. Розумове виховання дітей дошкільного віку покликане забезпечити вирішення таких завдань:
1. Набуття елементарних знань про навколишнє середовище (призначення, якості та властивості предметів, природу), життя і працю людей, суспільні явища. Завдання вихователя полягає в тому, щоб послідовно вести дітей від первинних, поверхових, безсистемних уявлень до пізнання явищ дійсності. Найефективнішим у цьому є засвоєння не окремих знань і вмінь, а певної системи знань, яка відображає істотні залежності та зв'язки у конкретній галузі дійсності. Як зауважував О. Запорожець, навіть запитання, які ставлять діти дорослим, свідчать про те, що вони не обмежуються знаннями про окремі факти дійсності, а прагнуть проникнути у сутність речей і причинно-наслідкові зв'язки між явищами дійсності.
Відповідно до вікових можливостей мислительної діяльності діти повинні здобувати чіткі знання про предмети: їх призначення, якості (колір, величина, форма), властивості, матеріали, з яких вони зроблені; про явища живої і неживої природи, їх взаємозалежності й закономірності; про суспільні явища та їх взаємозв'язки; про людину взагалі і про самого себе. Підбір і систематизація знань повинні допомогти дитині пізнати найпростішу взаємозалежність між явищами. Наприклад, при ознайомленні з явищами природи дитина має усвідомити загальну закономірність залежності будови тіла тварини від умов її існування. У ранньому віці знання про навколишнє середовище стосуються насамперед безпосереднього оточення. З оволодінням дитиною основними вміннями і навичками продуктивної, ігрової та навчальної діяльності розширюються її знання про предмети, явища природи і суспільного життя, правила і норми поведінки тощо.
2. Формування умінь і навичок розумової діяльності. Передавання дітям знань передбачає формування в них певних способів сприймання (вміння спостерігати, розглядати і обстежувати предмети тощо), розвиток пізнавальних процесів (мовлення, мислення, уяви, пам'яті, уваги).
У процесі розвитку чуттєвих способів пізнання розумові операції спершу відбуваються на сенсорному (чуттєвому) рівні. Знання, здобуті на основі цих способів пізнання, постають як уявлення. З розширенням кола уявлень, узагальненням знань розвиваються складніші мислительні дії (порівняння, класифікація), які розгортаються на основі не лише чуттєвого, а й раціонального пізнання. Ці процеси пов'язані насамперед із розвитком мовлення (поповненням і активізацією словника, вихованням звукової культури), зв'язного мовлення (мовлення, для якого характерний змістовий і граматичний зв'язок слів, словосполучень, речень) як важливими напрямами розумового виховання. Адже слово є основним засобом пізнання навколишнього світу, усвідомлення зв'язку між предметами і явищами, джерелом знань. Мовлення за допомогою сформульованого на словах завдання спрямовує дитину на пошуки способів його вирішення, відображає зміст конкретних образів-уявлень, є інструментом узагальнення, аналізу, порівняння, формує судження і умовисновки.
З розвитком сенсорики (чуттєвої сфери) відбувається перехід до логічного мислення, дитина набуває загальних уявлень, які стають основою розвитку її пізнавальної активності.

Тарапака питання №35.

Дитяча іграшка. Вимоги до дитячих іграшок. Іграшка – річ призначена дітям для гри. Як найсуттєвіший компонент гри, вона відіграє важливу освітню, розвивальну, виховну ролі. Як і гра іграшка є важливим фактором психічного розвитку дитини. Виховна цінність іграшки полягає в тому, що вона сприяє формуванню самостійності, творчої діяльності дітей. Іграшка має освітнє й виховне значення лише тоді, коли використовується за призначенням. Дитина повинна розуміти іграшку, хотіти з нею творчо діяти. У виховному процесі іграшка має бути представлена у всій багатоманітності, а її використання слід пов’язувати з віком дітей, завданнями виховної роботи, індивідуальними особливостями дошкільників.

Вимоги до іграшок. Іграшка мусить мати ігрову динаміку, бути максимально

дійовою, оборотною, щоб з нею можна було активно діяти, розігрувати свою роль, щоб вона спонукала довідтворення всіх відомих дошкільнику дій і відносин, що характеризують цю роль.Іграшки мають бути педагогічно доцільними, художньо досконалими, відповідати гігієнічним вимогам (бути такими, щоб їх можна було мити, фарбувати безпечною фарбою, дезинфікувати). У кожному віці дитині потрібні різноманітні за тематикою і призначенням іграшки.Як засіб виховання вона повинна бути системною (серії, набори, комплекти іграшок для дітей різноговіку), всебічною (усіх необхідних для всебічного розвитку видів), функціональною (враховувати вікові зміниу діяльності дитини), динамічною (рухливість частин, дієвість механізмів тощо). Чим більше можливостей для різноманітних дій передбачає іграшка, тим вона цікавіша для дитини, тимсильніше її виховне значення. Іграшка не може мати зафіксованої пози, бо діти не люблять іграшокнерухомих, яких вони не можуть змінити за своєю фантазією. Найкращою іграшкою для дошкільника є та,яку можна змусити якнайрізноманітніше змінюватися.

Добір іграшок повинен враховувати вікові закономірності розвитку ігрової діяльності дітей. Для молодших дошкільників іграшка є джерелом накопичення чуттєвого досвіду, передбачаєвикористання не тільки за прямим призначенням. Тому дітям краще давати придатні для різноманітноговикористання іграшки: ляльки (хлопчики і дівчатка), тварини тощо.На цьому етапі розвитку гри дітям потрібні не набори іграшок (посуду, меблів та ін.), а велика їх кількість,яким вони могли б надавати різноманітного змісту, використовувати їх у дії автомобіль, трактор, лялька,стіл, коляска, ліжко тощо).У молодшому дошкільному віці використовують лише найпростіші її варіанти —кубики, цеглинки, елементарні будівельні набори. Маленька дитина здатна простежити логічний зв´язокміж двома-трьома елементами. Тому поділені на 6—8 частин картинки, кубики з´єднати у ціле малюкамважко, оскільки вони ще не бачать зв´язку однієї частини з іншою. У середньому дошкільному віці дитина свідомо використовує іграшку за своїм задумом. У старших групах доцільно комплектувати іграшки за темами (для гри у подорож, магазин, школу тощо). Комплекти, щоскладаються з найнеобхідніших іграшок, дають змогу дітям швидко розгорнути гру, підібрати додатковіматеріали. Такі набори вихователям слід створювати спільно з дошкільниками, а не надавати їх готовими. Дітей старшого дошкільного віку необхідно забезпечувати різноманітним матеріалом для виготовленняіграшок-саморобок відповідно до їхніх задумів. Старші дошкільники цікавляться настільно-друкованими іграми, створеними за принципом розрізнихкартинок. Вони вимагають від дитини зосередженості, сприяють розвитку її мислення, уваги, уяви. Вихователю потрібно спрямовувати з батьками на відбір.