ж валютами. При цьому домовляються про зустрічні платежі
два партнери (банки, корпорації й ін.).
По операціях «своп» наявна угода здійснюється за курсом
«спот», що у контругоді (терміновій) коректується з
урахуванням премії чи дисконту в залежності від руху
Валютного курсу.
У формі «своп» банки (компанії) здійснюють обмін валютами,
кредитами, депозитами, процентними ставками, цінними
паперами чи іншими цінностями.
Обмін номіналу та фіксованої процентної ставки в одній валюті
на номінал та фіксований процент в іншій валюті – валютний
Своп
При цьому клієнт заощаджує на маржі — різниці між курсами
продавця і покупця по наявній угоді.
8.4. Валютний арбітраж:
8.4.1.За кількістю валют:
· простий арбітраж здійснюється із двома валютами
· складний валютний арбітраж здійснюється із трьома і більш валютами;
8.4.2. За умовами наявних термінових угод:
· просторовий арбітраж – одержання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних валютних ринках;
· часовий арбітраж - рахунок курсових коливань протягом визначеного періоду;
8.4.3. В залежності від мети:
· спекулятивний арбітраж має на меті заробити на різниці валютних курсів у зв'язку з їхніми коливаннями. При цьому вихідна і кінцева валюти збігаються, тобто угода здійснюється за схемою: євро - долар США; долар — євро.
· конверсійний арбітраж має на меті купити найбільш вигідно необхідну валюту. Фактично - це використання конкурентних котирувань різних банків на одному чи різних валютних ринках;
Види валютних операції
9. Інші операції
9.1. Трастові операції;
9.2. Консультаційно-інформаційні операції;
9.3. Спільна діяльність;
9.4. Страхові операції;
9.5. Управління грошовими коштами та іншим майном;
Угоди про переуступку права вимоги;
9.7. Операції з монетарними металами:
а) купівля і продаж (в тому числі на термін);
Б) прийняття в депозити,
в) відповідальне зберігання,
г) використання на умовах застави під виданий кредит монетарних металів або цінних паперів номінал, яких висловлений в монетарних металах.
Тема 10. Міжнародні розрахунки
Тема 10. Міжнародні розрахунки
10.1. Міжнародні розрахунки: сутність, види, типи, суб’єкти
10.2. Форми міжнародних розрахунків. Види і формиакредитивів. Механізм акредитивних розрахунків
10.3. Ефективність форм розрахунків для експортера та імпортера
1. Міжнародні розрахунки: сутність, види, типи, суб’єкти
Міжнародні розрахунки – це:
· система організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин;
· форми платежів між країнами за здійсненні операції в ході їх зовнішньоекономічних відносин;
· система механізмів реалізації грошових вимог та зобов’язань, що виникають між різними суб’єктами у сфері міжнародних економічних відносин;
· комерційні платежі, що здійснюються за за грошовими вимогами та зобов’язаннями між підприємствами, банками установами та громадянами, пов’язані з торгівельними, інвестиційними та кредитними відносинами
· некомерційні платежі, пов’язані з перевезенням пасажирів, страхуванням, туризмом, переказом грошей за кордон
Міжнародні розрахунки: сутність, види, типи, суб’єкти
Суб’єкти міжнародних розрахунків:
· імпортери,
· експортери,
· банки.
“Лоро” – іноземні кореспондентські рахунки в банку.
“Ностро” рахунки банку в іноземному банку.
Найпоширеніші умови міжнародних розрахунків:
· безпосередній (повний розрахунок) – повна оплата товару до моменту чи в момент переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця;
· розрахунок у кредит (з розстроченням) – надання експортером імпортеру кредиту в комерційній формі (для імпортера).
Чинники впливу на стан міжнародних розрахунків
· Економічні та політичні відносини між країнами;
· Становище країни на світових товарних і грошових ринках;
· Ступінь використання та ефективність заходів державного економічного регулювання;
· Відмінності в рівнях інфляції;
· Стан платіжного балансу
· Умови зовнішньоторговельних контрактів;
· Конвертованість валют та валютне законодавство;
· Особливості банківської практики;
· Міжнародні правила та звичаї тощо.
· Вирішальне значення в практиці міжнародних розрахункових операцій мають валютно-фінансові умови з/економічних угод (контрактів)
· Валютне законодавство (ціна та загальна вартість угоди (контракту), умови платежів);
· Особливості банківської практики.
Особливості міжнародних розрахунків
· Учасники вступають до певних відособлених від економічного контракту відносин, пов’язаних з пересилкою, обробкою, товаророзпорядчих та платіжних документів, платежами;
· Регулюються національними нормами, міжнародними банківськими правилами та звичаями;
· Є уніфікованими (щодо правил обертання векселів, Уніфіковані правила для документарних акредитиву та інкасо, Правила щодо контрактних гарантій), ЮНСІТРАЛ, Міжнародна торгова палата;
· Мають документарний характер і здійснюються проти фінансових (чеки, векселі) та комерційних документів (транспортні накладні, коносаменти, сертифікати якості);
· Піддаються значному впливу з боку валютних курсів і здійснюються переважно у ВКВ
Основні комерційні документи, необхідні для здійснення міжнародних розрахунків
І. Комерційні:
1. Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів та спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності
2. Рахунок-проформа - комерційний документ, який містить відомості про ціну товару, але не використовується для здійснення розрахунків за товар (бартер, консигнація, ордерні поставки, давальницька сировина, готова продукція, виставки, ярмарки).
3. Рахунок-фактура (інвойс) – документ, який супроводжує переміщення товарів через митні кордони, вказує їхню вартість та дозволяє їх ідентифікувати. Є основою визначення митної вартості товару та взаєморозрахунків контрагентів
Рахунок-фактура
Основні комерційні документи
ІІ. Дозвільні: Дозволи та сертифікати уповноважених органів (ветеринарні, фітосанітарні сертифікати, сертифікти якості, індивідуальні ліцензії тощо)
ІІІ. Митні документи ( вантажно-митна декларація - ВМД)
ІV. Транспортні документи:
· міжнародна автомобільна накладна (CMR);
· залізнична накладна;
· авіаційна вантажна накладна (air waybill);
· коносамент (договір між відправником і перевізником);
· карнет-ТІР або книжка МДП (Carnet-TIR)
· подорожній лист.
CMR
(Автомобільна накладна)
Порядок, умови та особливості здійснення міжнародних розрахунків визначаються:
· валютним законодавством країн контрагентів;
· міжнародними правилами та звичаями;
· умовами зовнішньоекономічних контрактів;
Валютно-фінансові умови здійснення міжнародних розрахункових операцій деталізуються у наступних пунктах зовнішньоекономічних контрактів:
· Ціна та загальна вартість контракту
· Умови платежів
· Базові умови постачання (INCOTERMS)
Види міжнародних розрахунків
Види міжнародних розрахунків залежать від:
1) специфіки суб’єкту:
а) між конкретними контрагентами;
б) між банками;
в) між банком і контрагентом;
г) між державою і банком;
д) між державами.
2) взаємодії суб’єктів:
А) напряму;
б) через посередників.
3) кількості суб’єктів:
а) двосторонні;
б) багатосторонні
Види міжнародних розрахунків
4) від об’єкту:
а) торговельні операції;
б) інвестиційні операції;
в) некомерційні операції.
5) умови розрахунків:
а) готівкові;
Б) з наданням кредиту.
6) форми розрахунків:
а) готівкові;
б) безготівкові;
7) призначення:
а) комерційні;
б) некомерційні.
Типи міжнародних розрахунків
1. Національною валютою:
А.Торгові, кредитні і платіжні угоди між країнами;
Б. Напряму.
2. Міжнародною колективною валютою (СПЗ, євро): торгові, кредитні і платіжні угоди в межах інтеграційних угрупувань країн.
3. Золото: використовується в міжнародних розрахунках опосередковано на ринку золота
4. Клірингові розрахунки: міжнародні платіжні угоди клірингового типу – угода між урядами двох і більше країн при обов’язковому взаємному заліку міжнародних вимог і зобов’язань.
Валютний кліринг – міжурядова угода про взаємозалік міжнародних вимог та зобов'язань.
Типи міжнародних розрахунків
Цілі валютного клірингу:
· вирівнювання платіжного балансу країни, уникаючи зменшення золотовалютних резервів;
· отримання пільгового кредиту від контрагента, який має активний платіжний баланс;
· безоплатне фінансування країною з активним платіжним балансом країни з негативним платіжним балансом;
· зустрічний захід на дискримінаційні дії іншої держави (наприклад, Великобританія ввела кліринг у відповідь на призупинення платежів Німеччиною британським кредиторам в 30-х рр. ХХ ст.).
Типи міжнародних розрахунків
Типи міжнародних розрахунків
· Після ІІ Світової війни міжнародні розрахунки СРСР з капіталістичними країнами будувалися, як правило, на сонові платіжних угод клірингового типу, за виключенням США, Канади, Швейцарії та деяких країн доларової зони, взаємні платежі з якими здійснювалися у вільноконвертованих валютах (переважно у дол. США).
· З 1950 по 1963 рр. РС мав з соціалістичними країнами угоди, за якими розрахунок здійснювався в клірингових рублях.
· В кліринговій угоді між СРСР та Фінляндією в якості валюти клірингу був прийнятий рубль.
Типи міжнародних розрахунків
Причини використання валютного клірингу:
· незбалансованість платіжного балансу;
· економічна та валютна криза;
· недостатньо коштів на золотовалютних резервах;
· висока інфляція;
· валютні обмеження;
· скасування золотого стандарту (30-ті рр. ХХ ст.).
Форми валютного клірингу:
1) односторонній;
2) двосторонній має найбільш широке застосування, при якому рахунки ведуться в обох країнах. При цьому застосовуються прийняті форми розрахунків (інкасо, акредитив, банківський переказ та інші), але імпортери вносять в свій банк національну валюту, а експортери в замін інвалютної виручки отримують національну валюту. Залік взаємних вимог і зобов’язань здійснюють банки, що ведуть клірингові рахунки;
Типи міжнародних розрахунків
3) багатосторонній (три і більше країн). Прикладом є Європейський платіжний союз (ЄПС), що функціонував з червня 1950 р. до грудня 1958 р. У ньому брало участь 17 країн Західної Європи. Він був створений за ініціативою і за підтримкою США, які використовували його для подолання валютних бар’єрів, що заважали проникненню американського капіталу, для розподілу допомоги за «планом Маршалла» і вторгнення долара в міжнародні розрахунки Західної Європи. Пізніше він був замінений Європейською валютною угодою, що діяла до 1972 р. В 1985 р. крупні комерційні банки створили багатосторонній кліринг для взаємного заліку вимог і зобов’язань по операціям з ЕКЮ. Банк міжнародних розрахунків (БМР) являється агентом клірингу по операціям в ЕКЮ і регулює міжбанківські розрахунки з використанням системи швидкого обміну інформацією через СВІФТ. Кліринг дозволяє щорічно здійснювати взаємні розрахунки по 1000 операцій на суму 2 млрд. ЕКЮ;
Типи міжнародних розрахунків
4) міжнародний — не створений, хоча проект його був розроблений Дж. М. Кейнсом в 1943 р — проект Міжнародного клірингового союзу (МКС). Міжнародні клірингові розрахунки передбачалися для взаємного заліку вимог і зобов’язань і міждержавного валютного регулювання. Кейнс розглядав міжнародний кліринг як засіб подолання міждержавних суперечностей.
Види валютного клірингу:
1) за обсягом операцій:
· повний: тобто кліринг на повну суму розрахунку;
· кліринг, що охоплює 95 % платіжного обороту;
· частковий, що поширюється на певні операції;
Типи міжнародних розрахунків
2) за волевиявленням сторін:
· договірні;
· примусові
3) за способом регулювання сальдо:
· з вільноконвертованим сальдо;
· з умовною конверсією;
· з неконвертованим сальдо, сальдо за якими не може бути обмінене на іноземну валюту і погашається переважно товарними поставками.
Регулювання сальдо при клірингових розрахунках здійснюється в такі строки:
· або в період дії клірингової угоди (якщо ця умова порушена, то подальші поставки призупиняються);
· або після строку дії клірингової угоди (наприклад, через шість місяців сальдо погашається товарними поставками, при порушенні цієї умови кредитор має право вимагати проплати сальдо конвертованою валютою).
Типи міжнародних розрахунків
Сальдо неконвертованого клірингу має подвійне значення:
· є регулятором товарних поставок, тому що досягнення ліміту дає право кредитору призупинити відвантаження товарів; іноді експортери стають у чергу в очікуванні, коли з’явиться вільний ліміт на кліринговому рахунку;
· визначає суму, вище якої нараховуються проценти різними засобами: на всю суму заборгованості; на суму, що перевищує ліміт: диференційовано у міру зростання; іноді застосовується ставка з прогресивною шкалою, для того щоб експортер був зацікавлений не допускати більшого боргу по клірингу.
При клірингових розрахунках виникають дві категорії валютного ризику:
· заморожування валютної виручки у разі неконвертованого клірингу;
· втрати при зміні курсу.
Типи міжнародних розрахунків
В міжнародних угодах по валютному клірингу передбачається:
1) система клірингових розрахунків та банки, уповноважені їх вести;
2) обсяг клірингу: перелік товарів та послуг, постачання яких будуть розраховуватися по клірингу;
3) валюта клірингу: валюта, в якій буде проводитися взаємозалік вимог, та визначається сальдо заборгованості;
4) обсяг технічного кредиту, в межах якого по сальдо клірингу країна-боржник не виплачує відсотків іншої країни;
5) механізм вирівнювання платежів та остаточного погашення сальдо.
Типи міжнародних розрахунків
· Коли клірингом керує центральний банк, то він може безпосередньо дебетувати і кредитувати рахунки установ, оскільки відразу ж має відомості про розміри сальдо; якщо кліринг проводить приватна організація, то центральний банк отримує інформацію про сальдо від організатора клірингу.
· Банки, які за результатами багатостороннього клірингу виявилися чистими боржниками, покривають свої зобов’язання шляхом переказу відповідної суми коштів на рахунок розрахункової палати в установі, що є агентом з розрахунків. Потім розрахункова палата сплачує отримані кошти тим банкам, які за результатами багатостороннього клірингу виявилися чистими кредиторами. У кінці розрахунків сума всіх зобов’язань учасників повинна дорівнювати нулю.
Типи міжнародних розрахунків
Якщо на рахунку якоїсь установи недостатньо коштів, то можливі два шляхи:
· якщо це незалежна установа, то вона повинна шукати кошти на грошовому ринку або звернутися за допомогою до центрального банку для отримання необхідної суми,
· якщо це філія, то звертається до скарбника материнської фірми для кредитування на необхідну суму свого місцевого рахунку, або доводиться дебетувати на цю суму центральний рахунок материнської фірми в центральному банку.
10.2. Форми міжнародних розрахунків. Види і форми акредитивів. Механізм акредитивних розрахунків
Форми міжнародних розрахунків:
І. Документарні:
Акредитив;
Інкасо;
ІІ. Недокументрані:
· Аванс;
· Платіж на відкритий рахунок;
· Банківський переказ;
· Розрахунки з використанням чеків, векселів, пластикових карток);
· Консигнація
Документарні форми міжнародних розрахунків: акредитив
Акредитив – це:
· угода, в якій банк зобов’язується на прохання клієнта оплатити документи третій особі (бенефіціару-експортеру), на користь якого відкрито акредитив, чи оплатити акцепт трати, яку виставив бенефіціар, чи негоціацію (купівлю документів), виставлені йому експортером (бенефіціарієм) відповідно до певних умов;
· розрахунковий або грошовий документ, яким є дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально заброньованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар або виплатити пред'явникові акредитиву певну суму грошей.
Документарні форми міжнародних розрахунків: акредитив
Акредитив за формою буває :
· грошовий (виплачуються у зазначеній валюті, або у валюті країни, де акредитиви пред’являються, за курсом на день платежу) – це іменний грошовий документ, в якому зазначено розпорядження банку про виплату власнику вказаної суми повністю або частинами;
· товарний (документарний) – передбачає, що покупець дає доручення банку, який обслуговує, відкрити такий товарний акредитив, де вказується найменування товару та документи, які необхідно пред’явити для отримання платежу.
Регулюється Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів у редакції 2007 р. (публікація Міжнародної торгової палати №600)
В Україні - Інструкцією Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті».
Документарні форми міжнародних розрахунків: акредитив
В розрахунках по документарному акредитиву беруть участь :
· імпортер (наказодавець), який звертається до банку з проханням про відкриття акредитиву;
· банк імпортера (банк-емітент), який відкриває акредитив;
· банк, що авізує, перевіряє дійсність акредитиву і повідомляє експортера про відкриття на його користь акредитиву та передає йому текст акредитиву;
· бенефіціар–експортер, на користь якого відкривається акредитив;
· рамбурсний банк, якщо між банком експортера та банком імпортера відсутні кореспондентські зв’язки;
· перевізник та експедитор.
Порядок реалізації акредитиву
· Експортер повідомляє про готовність до відвантаження товару
· Імпортер подає заяву на відкриття акредитиву
· Авізування бенефіціара про відкриття акредитиву на його користь
· Відвантаження товару експортером
· Оформлення та подання експортером в банк документів на отримання акредитиву
· Відправлення документів банком-бенефіціара банку-емітенту
· Перевірка документів банком-емітентом та їх оплата
· Видача банком-емітентом сплачених документів імпортеру
· Зарахування коштів на рахунок експортера авізуючим банком (банком бенефіціара)
Документарні форми міжнародних розрахунків: акредитив
Види акредитивів різноманітні і поділяються:
1. З точки зору можливості зміни або анулювання акредитива банком-емітентом:
А. Безвідзивний акредитив— дає бенефіціару високу ступінь впевненості, що його поставки або послуги будуть оплачені, як тільки він виконає умови акредитиву, який у випадку коли пред’явлені всі пред’явлені документи і дотримані всі його умови, складає тверде зобов’язання платежу банка-емітента. Для зміни або анулювання умов акредитиві при безвідзивному акредитиві потрібна згода як бенефіціара, так і відповідних банків;
Документарні форми міжнародних розрахунків: акредитив
Б. Відзивний акредитив - у будь-який час може бути змінений або анульований банком-емітентом навіть без попереднього повідомлення бенефіціара. Відзивний акредитив не створює ніякого правового платіжного зобов’язання банка. Тільки тоді, коли банк-емітент або банк-кореспондент здійснили платіж по документам, відзив акредитиву залишається без юридичної сили.
2. В залежності від наявності підтвердження акредитив буває:
2.1. Підтверджений акредитив має практично абсолютний ступінь надійності, оскільки він доповнюється зобов'язанням банку у країні експортера акцептувати вексель;
2.2. Непідтверджений акредитив
Документарні форми міжнародних розрахунків: акредитив
3. В залежності від додаткових зобов’язань іншого банку по акредитиву:
3.1. Безвідзивний непідтверджений акредитив — Банк-кореспондент лише авізує бенефіціару відкриття акредитиву;
3.2. Безвідзивний підтверджений акредитив — якщо банк-кореспондент підтверджує бенефіціару акредитив, то цим самим він зобов’язується здійснити платіж по документам, що відповідають акредитиву і що подані вчасно;
4 З т. з. можливості поновлення акредитива:
а) невідновлюваний акредитив
Документарні форми міжнародних розрахунків: акредитив
б) роловерні (револьверні, поновлені) акредитиви:
якщо покупець віддає розпорядження поставити замовлений товар певними частинами через певні проміжки часу (договір про поставку партіями), то здійснення платежів може виконуватися за допомогою револьверного акредитиву, який, відповідно, покриває вартість часткових поставок.
Розрахунки з використанням револьверних акредитивів можуть здійснюватися на кумулятивній або некумулятивній основі:
· Кумулятивний варіант означає, що суми невикористаних або не повністю використаних часток можуть бути додані до тих часток, що залишилися;
· При некумулятивному варіанті, навпаки, термін використання своєчасно не запитаних часткових сум зникає.
Документарні форми міжнародних розрахунків: акредитив
5. З т. з. можливості використання акредитивом другим бенефіціаром (безпосереднім постачальником товару):
5.1. Переказний (трансферабельний) акредитив — надає бенефіціару право давати вказівки банку, проводити оплату, акцепт або покупку тратт (документів), передати акредитив повністю або частинами одному або декільком третім особам (іншим бенефіціарам). Інші бенефіціари не мають права подальшої передачі такого акредитиву;
Непереказний акредитив;
Документарні форми міжнародних розрахунків: акредитив
6. З т. з. існування валютного покриття:
1) покриті - акредитиви, при відкритті яких банк-емітент заздалегідь надає в розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття) у сумі акредитиву на термін дії зобов’язань банка-емітента з умовою можливості їх використання для виплат по акредитиву. Способи покриття:
· кредитування сумою акредитиву кореспондентського рахунку виконуючого банку в банку-емітенті або іншому банку;
· надання виконуючому банку права списати всю суму акредитиву з рахунку банка-емітента в момент отримання акредитива на виконання;
· відкриття банком-емітентом страхових депозитів або депозитів у виконуючому банку.
Використання покриття призводить до фактичного заморожування коштів імпортера на період від відкриття акредитиву до виплати коштів по ньому;
Непокритий.
Документарні форми міжнародних розрахунків: акредитив
7. В залежності від підстав виконанняакредитиви бувають:
Товарний акредитив;
7.2. Резервний акредитив “стенд-бай”;
7.3. Чисті (грошові) акредитиви;
7.4. Змішані акредитиви;
8. В залежності від способу виконання розрізняють акредитиви:
8.1. Платіжний акредитив;
Акцептний акредитив;
Документарні форми міжнародних розрахунків: акредитив
9. З т. з. можливостей реалізації акредитиву:
а) акредитив з оплатою проти документів;
б) акредитив з акцептом тратт: бенефіціар може вимагати, щоб після виконання умов по акредитиву тратта, яку він виставив на покупця, була повернена йому банком-емітентом, що відкрив акредитив, або банком-кореспондентом. Замість платежу виконується акцепт тратти (переказаного векселя). Акцептовану тратту бенефіціар може передати своєму банку або для платежу в день настання терміну, або, якщо він хоче відразу розпоряджатися грошима, для дисконтування;
в) акредитив з відстрочкою платежу;
г) акредитиви, що виконуються шляхом негоціації тратт — купівля-продаж векселів або інших цінних паперів, що мають попит на ринку.
Документарні форми міжнародних розрахунків: акредитив
д) акредитив з червоним застереженням – експортер вимагає від банка-кореспондента аванс на обумовлену суму (за умов письмового зобов’язання бенефіціара пред’явити в строк супроводжуючі документи)
є) імпортний акредитив (акредитив з імпорту) – відкривається банком за дорученням імпортерів, які подають у банк заявку на їх відкриття (бувають виключно покритими)
Перевідний вексель — це письмовий наказ однієї сторони, який зобов'язує іншу сторону сплатити певну суму грошей третій стороні у майбутньому, в обумовлений час. При ньому платник називається трасатом, сторона, яка видала вексель – трасантом, а отримувач платежу — ремітентом.
Комерційна тратта — це перевідний вексель, який продавець виставляє покупцеві:
А) документарна тратта;
Б) чиста тратта.
Витрати та умови пов'язані з акредитивом
Витрати при імпортних акредитивах:
· Збір за відкриття – 2%;
· Збір за безвідзивність документу – (max.) 1%;
· Попереднє авізування – 40 євро;
· Збір за зміни – 40 євро;
· Збір за діловодство – 3%;
· Акцептний збір при акцептних А. – 1,5% за місяць;
· Збір за відстрочку платежу – 1,5% за місяць.
Документарні форми міжнародних розрахунків: інкассо
Інкасо — це банківська операція, завдяки якій банк за дорученням клієнта отримує платіж від імпортера за відвантажені на його адресу товари та послуги, зараховуючи ці кошти на рахунок експортера в банку.
На відміну від акредитиву, банк не гарантує здійснення платежу, якщо платник є неплатоспроможним.
Відповідальність банку обмежується переданням та оформленням документів проти оплати чи акцепту векселя
Регулюються “Уніфікованими правилами по інкасо” (УПІ), розробленими Міжнародною Торговельною Палатою.
Документарні форми міжнародних розрахунків: інкассо
Інкасо застосовується, коли:
· експортер та імпортер довіряють один одному;
· імпортер є платоспроможним;
· політична та економічна ситуація в країні імпортера є стабільною;
· міжнародні платіжні операції не обмежуються в країні імпортера
В інкасовій формі розрахунків беруть участь:
· поручитель – клієнт, який доручає інкасову операцію своєму банку;
· банк-ремітент, якому поручитель доручає операцію з інкасування;
· інкасуючий банк, який отримує валютні кошти;
· банк, який представляє документи імпортеру-платнику;
· імпортер-платник.
Документарні форми міжнародних розрахунків: інкассо
Переваги:
· простота здійснення та низька вартість послуг;
· передача покупцю документів та товару одразу після попередньої домовленості про оплату чи акцепт векселя
· для імпортера — немає необхідності завчасно відволікати кошти зі свого обігу;
· для експортер — зберігає юридичне право розпорядження товаром до оплати імпортером.
Недоліки для експортера:
· ризик, пов’язаний з відмовою від платежу;
· значний проміжок часу між надходженням валюти по інкасо і відвантаженням товару.
Документарні форми міжнародних розрахунків: інкассо
Додаткові умови для запобігання недоліків інкасо:
· імпортер оплачує проти телеграми банку експортера про прийом чи відсилку на інкасо товарних документів (телеграфне інкасо);
· за дорученням імпортера банк видає на користь експортера платіжну гарантію, при цьому приймає на себе зобов’язання перед експортером оплатити суму інкасо за умовами неплатежу імпортером. Аваль (гарантія платежу) – вексельне поручительство;
· експортер використовує банківський кредит для покриття і мобілізованих ресурсів.
Схема міжнародних інкасових розрахунків
Схема розрахунків по документарному інкасо
1.Експортер заключає контракт з імпортером про продаж товарів на умовах розрахунків по документарному інкасо і відправляє йому товар.
2. Експортер відправляє своєму банку інкасове доручення та комерційні документи.
3. Банк експортера пересилає інкасове доручення і комерційні документи банку-кореспонденту чи банку імпортера.
4. Банк імпортера або банк-кореспондент надає ці документи імпортеру.
5. Імпортер оплачує документи банку, який інкасує (чи своєму банку)
6. Банк, який інкасує, переказує платіж банку-ремітенту (чи банку експортера).
7. Банк-ремітент зараховує переказну суму на рахунок експортера.
Недокументарні форми міжнародних розрахунків
1. Авансова оплата – імпортер самостійно або через свій банк чи банк – експортера оплачує товар у момент передачі ним замовлення експортеру. В Україні – в експортних – післяплата, при імпорті – передоплата;
Специфічні товари – зброя, дорогоцінні метали, ядерне паливо.
Імпортер самостійно або через свій банк чи банк – експортера оплачує товар у момент передачі ним замовлення експортеру. Використовується у випадку незадовільного кредитного стану імпортера чи при наявності складнощів в отриманні експортером грошових коштів, необхідних для виробництва замовлених імпортером товарів
Недокументарні форми міжнародних розрахунків
2. Відкритий банківський рахунок – п родаж на кредитних умовах, узгоджених між експортером та імпортером. Форма не вигідна для експортера, але дуже вигідна для імпортера.
Імпортер отримує можливість не тільки одержати товар, але й здійснити його продаж до надання оплати - метод платежу, за яким продавець просто відправляє рахунок-фактуру покупцеві, який має заплатити у визначений час після її отримання (ніякого документарного підтвердження, використовується з філіями, іншими підрозділами, між давніми партнерами
Недокументарні форми міжнародних розрахунків
3. Банківський переказ – це розпорядження, що пересилається (як правило, електронною поштою) банком однієї країни банкові іншої країни. За його допомогою дається вказівка дебетувати депозитний рахунок першого з них і кредитувати рахунок певної особи чи установи.
При здійсненні переказу банк продає клієнту іноземну валюту за національну через СВІФТ.
Альтернативою телеграфному переказу є поштовий переказ. В цьому випадку інструкції відправляються поштою або банкір надає покупцеві вексель на пред’явника, а покупець відправляє його авіапоштою продавцю (одержувачу платежу).
Порядок здійснення банківського переказу
Етапи виконання банківського переказу
· Переказ відбувається проти повідомлення продавця про відвантаження;
· Експортер відвантажує товар і отримує товарні документи від перевізника;
· Експортер відправляє повідомлення про відвантаження та інші комерційні документи імпортеру;
· Імпортер подає заявку на переказ;
· Імпортер отримує товари;
· Банк імпортера, отримавши заявку на переказ, здійснює списання грошей з валютного рахунку клієнта і зараховує їх на рахунок банка-кореспондента;
· Банк експортера:
- перевіряє одержані документи;
- списує гроші з рахунку банку імпортера, зараховує їх на рахунок постачальника;
- передає документи про отримання ним грошей і виписку з рахунку клієнта.
Недокументарні форми міжнародних розрахунків
4. Розрахунки з використанням векселів, чеків і пластикових карток
4.1. Банківський вексель– цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю)
Банківський вексель буває:
· простий;
· переказний комерційний вексель (комерційна тратта);
· документарний переказний вексель для інкасування.
Вексель
· Соло-вексель (простий) - боргове зобов'язання однієї особи сплатити вказану суму іншій особі;
· Тратта (переказний) - безумовна пропозиція однієї особи, адресована іншій, сплатити в призначений термін третій особі певну грошову суму
Реквізити векселя
· вексельна позначка (мітка), тобто визначення документа як векселя (bill of exchange, Wechsel, lettre de change);
· сума векселя (безумовна вказівка виписати певну суму грошей);
· назва трасата (боржника);
· строк платежу;
· місце платежу;
· ремітент (отримувач);
· дата і місце складання векселя;
· підпис векселедавця (кредитора)
