Етапи розвитку міжнародної валютної системи.

Ò Становлення, формування передумов, визначення принципів нової системи; при цьому зберігається її спадкоємний зв’язок з попередньою системою.

Ò Формування структурної єдності, завершення побудови, поступова активізація принципів нової системи.

Ò Створення повноцінно функціонуючої нової світової валютної системи на базі закінченої цілісності та органічної зв’язки її елементів.

Ò У XVI – XVIII ст. Панівною формою функціонування національних валютних систем був біметалізм – грошова система в якій роль загального еквівалента закріплюється за двома благородними металами (як правило, за золотом та сріблом), передбачається вільне карбування монет з обох металів та їх необмежений обіг.

Ò Форми біметалізму:

Ò система паралельної валюти – це коли законодавство не встановлює певного співвідношення між золотом та сріблом; золоті та срібні монети приймаються під час купівлі, продажу та інших операцій відповідно до ринкової вартості цих металів;

Ò система подвійної валюти - коли держава фіксує певне співвідношення між обома металами; карбування золотих та срібних монет, прийняття їх населенням мають здійснюватися за цим співвідношенням.

Ò Наступною формою функціонування національних валютних систем став монометалізм - грошова система, за якою один метал (золото або срібло) є загальним еквівалентом та основою грошового обігу.

Ò Срібний монометалізм існував у Росії(1843-1852), Індії (1852-1893),Нідерландах (1847-1875), Китаї (до 1935р.). У більшості країн в кінці XIX ст. срібний монометалізм і біметалізм було замінено золотим монометалізмом.

Ò золотомонетний стандарт – як класична форма золотого монометалізму передбачає вільний обіг золотих монет і виконання золотом всіх функцій грошей;

Ò золотозлитковий стандарт - перехідна форма золотого стандарту. Національні валюти провідних західних країн прирівнювалися до певної кількості золота,

Ò золотодевізний стандарт – базувався на золоті та провідних валютах світу.

Ò Девізи – платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків.

Ò Золотий стандарт
Встановлено тверде співвідношення між паперовими грошима і золотом. Вартість однієї грошової одиниці визначається у чистому золоті.Емісійні банки зобов’язуються в будь який час обмінювати паперові гроші на золото. Увесь грошовий обіг забезпечений золотом, інфляція неможлива.

Ò Для валютних блоків були характерними такі основні риси:

Ò • курс залежних валют прикріплювався до курсу валюти країни-гегемона;

Ò • міжнародні розрахунки країн-членів здійснювались у валюті країни-гегемона;

Ò • валютні резерви країн-членів зберігались у банках країни-гегемона;

Ò • валюти країн-членів забезпечувались казначейськими векселями та державними облігаціями країни-гегемона.

Ò Стерлінговий валютний блок було створено в 1931 p. після відміни золотого стандарту у Великій Британії. До його складу ввійшли країни Британської імперії та держави, що були економічно тісно пов'язані з нею: Єгипет, Ірак, Португалія, пізніше — Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Японія (де-факто), Греція та Іран.

Доларовий блок було створено в 1933 p. за участю економічно залежних від США країн Латинської Америки та Канади. Сталося це після відміни золотого стандарту в США. У цьому валютному блоці не здійснювався валютний контроль з боку країни-гегемона, а лише підтримувались певні співвідношення між доларом США і валютами країн-членів.

Ò Золотий блок було створено у червні 1933 p. країнами, які намагалися будь-що зберегти функціонування золотого стандарту на основі незмінного золотого вмісту національних валют. До нього ввійшли: Франція, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, згодом Італія, Чехословаччина, Польща. Країни — учасниці золотого блоку не змогли успішно конкурувати з Великою Британією та США, які очолювали інші блоки. З часом вони були змушені відмінити вільний обмін банкнот на золото і в 1936 p. цей блок припинив існування.

Ò Другим регіональним валютним угрупованням була заснована на початку світової війни країнами Північної, Центральної і Південної Америки доларова валютна зона. Ця зона також не мала офіційної юридичної основи у вигляді спеціальних міждержавних угод. Її економічна основа — американський капітал. Саме США були головним споживачем значної частини сировинних ресурсів країн — учасниць зони і головним постачальником готових виробів у ці країни.

Ò Валютна зона французького франка, яка виникла на базі французьких колоніальних володінь у 1945 p., є третім регіональним валютним угрупованням. Створена вона на основі угоди про добровільне об'єднання країн-учасниць, що й відрізняє цю зону від інших.

Ò Європейська валютна система — це форма організації та регулювання валютних відносин країн Європейського Союзу на наднаціональному рівні. Структурно ця система була побудована на основі як існуючих елементів міждержавного валютного регулювання, так і нових. Серед останніх слід назвати насамперед колективну резервну валютну одиницю ЕКЮ (European Currency Unit, ECU), яка базувалась на основі всіх валют країн ЄС. Вага кожної валюти в кошику визначалась залежно від частки країни у ВНП ЄС і в експорті всередині ЄС.

Ò Перехід до єдиної валюти, що став кульмінаційним пунктом розвитку європейського валютного союзу, також мав певну етапність. На першому етапі, що розпочався в 1998 p., були визначені ті країни, які відповідали критеріям, що служать перепусткою у валютний союз (рівень інфляції, дефіциту держбюджету (максимум 3 %), розмір облікової ставки, стабільність національної валюти). Країни, що повністю відповідали цим критеріям, склали першу групу, яка й утворила валютний союз.

Ò До кінця 1998 p. було створено Європейський центральний банк і розгорнено так звану Європейську систему центральних банків. Останній передаються всі повноваження щодо здійснення спільної валютної політики.

Ò На другому етапі (1999—2001 pp.) було введено в обіг безготівковий євро, який повністю замінив ЕКЮ і використовувався одночасно з готівковими національними валютами, хоча всі операції Європейського центрального банку здійснювалися тільки в євро.

Ò На третьому етапі (2002 p.) відбулася заміна національних готівкових грошей новими європейськими одиницями — євро — у вигляді банкнот і монет.