Місце лінгвістики в системі наук.

Усі науки поділяють на природничі, предметом вивчення яких є природа (фізика,хімія, географія,геологія, біологія,астрономія тощо), і соціальні(гуманітарні),предметом вивчення яких є людина в усіх її багатоманітних виявах (історія,літературознавство,мистецтво­знавство). лінгвістика як одна з центральних наук належить до гуманітарних. Оскільки мова — єдиний універсальний засіб спілкування, то зв'язки лінгвістики з іншими науками є надзвичайно різноманітними і глибокими. Важко назвати наукову галузь,яка б не була пов'язана з лінгвістикою. Мовознавство, особливо загальне, найбільш орга­нічно пов'язане з філософією. Філософія— це база, на якій розвивається лінгвістика;вона вказує шляхи розв'язання основних мовознавчих проблем: суть, походження, розвиток мови, співвідношення мовної форми і змісту тощо. Жодна лінгвістична теорія не може обійти питання про відображення людським мисленням довкілля та про відношення мислення до мови. І це цілком закономірно,бо мислення здійснюється переважно за до­помогою мови і дослідити характер мислення можна тільки через мову.

Оскільки лінгвістика належить до суспільних наук, то, природно, тіснішими є його зв'язки з гуманітарними науками: історією, логікою, соціологією, етнографією, археологією, літературознавством.

Зв'язок лінгвістики з історією, як і з іншими науками, є обопільним.З одного боку, лінгвістика допомагає історії, проливаючи світло на певні історичні факти, з іншого— використовує свідчення історії для пояснення суто мовних явищ.

Зв'язок мовознавства з логікою, яка вивчає форми вираження одиниць мислення— понять,суджень, умовиводів, полягає в тому, що «проникнути»в мислення можна тільки через мову і,навпаки, змістом мови є думка, мисль людини.

Логіка постійно впливала на формування науки про мову.Такі терміни,як суб'єкт, предикат, об'єкт,атрибут, запозичені мовознавством з логіки. Більше того, вплив логіки на мовознавство був таким активним,що в мовознавстві оформився окремий логічний напрям. Логічний підхід до вивчення мови притаманний уже грецьким філософам V—І ст. до н.е., далі він розвивався в концепціях західноєвропейської схоластичної науки середньовіччя,в раціоналістичних концепціях мови, що були підґрунтям загальних(філософських)гра­матик XVII— першої половиниXIX ст., а також у лінгвістиціXIX—XXст. (Г. Фреге,Б. Рассел, Л.Віт-генштейн,Р. Карнап та ін.). Логіка, в тому числі математична, використовує мову як природну знакову систему,на якій перевіряють формально-логічні теореми і розв'язують формально-логічні задачі

На стику соціології і мовознавства виникла соціолінгвістика — цаука, яка вивчає соціальну природу мови,її суспільні функції, вплив соціальних чинників на мову і роль мови в суспільному житті (докладніше про це див. у розділі «Мова і суспільство»).

 

Оскільки мова — важлива етнічна ознака,то неможливим є її повноцінне вивчення без етнографії — науки про побут і культуру народів. Без даних етнографії лінгвіст не може правильно пояснити значення окремих слів та виразів, які стосуються побуту, матеріальної та духовної культури, і правильно розкрити їх етимологію.Так, назву місяця січень дехто пов'язував зі снігом чи морозом(січе сніг, січе мороз), а назву червня з червоним кольором (цвітуть червоні квіти).Насправді ці назви пов'язані з господарською діяльністю:взимку наші предки рубали(сікли) ліс, розчищуючи ділянки землі під весняні посіви, а в червні збирали черв'яків, з яких виготовляли червону фарбу. Найтіснішими зв'язки мовознавства й етнографії виявляються у процесі вивчення діалектного словника —назви селянських будівель, начиння,одягу, знарядь праці, обрядів тощо. Етнограф на основі мовних фактів може простежити розвиток культури народу, зміни в побуті, а також історико-культурні зв'язки між народами.

Зв'язок мовознавства з етнографією зумовив виникнення окремої науки— етнолінгвістики, яка вивчає мову в її стосунках до культури, а також взаємодію мовних, етнокультурних і етнопсихологічних чинників у функціонуванні й еволюції мови (вплив на структуру мови вірувань,звичаїв, побуту,загалом культури народу). До сфери зацікавлень етнолінгвістики належать, зокрема, проблеми табу, евфемізмів,теорія номінацій, пов'язаних з характеристиками архаїчної свідомості,в тому числі назв різних обрядів та ритуалів (весільних,похоронних тощо).

 

Прозорим є зв'язок мовознавства з літературознавством. Мова є першоелементом літератури,її будівельним матеріалом.Тому мовознавство настільки тісно переплетене з літературознавством,що вони об'єднані в одну комплексну науку філологію. Відмінність між мовознавчим і літературознавчим під­ходами до вивчення мови художнього твору, на думку В. В. Виноградова,в тому, що лінгвіст іде у вивченні мови художнього твору від мовних одиниць і категорій, їх організації до художньо-естетичного змісту твору, а літературознавець, навпаки, — від ідейно-художнього змісту до його втілення засобами мови. З мовознавством і літературознавством(філологією)тісно пов'яза­на герменевтика — мистецтво тлумачення текстів, учення про принципи їх інтерпретації,розуміння.

 

Із природничих наук лінгвістика пов'язана з біологією, анатомією, фізіологією, психологією, медициною, географією, семіотикою, фізикою, математикою, кібернетикою, інформатикою.

Ще на початкуXIX ст.представники порівняльно-історичного мовознавства, зокрема А. Шлейхер, застосували дарвінську теорію еволюції, що стало основою натуралістичного напряму в мовознавстві. На сучасному етапі зв'язок мовознавства з біологією засвідчується американською генеративною лінгвістикою (Н. Хомсь-кий та його послідовники),особливо гіпотезою вроджених мовних структур. Дослідження можливого спадкового характеру мовних здібностей людини, що пов'язано з проблематикою глотогенезу,та ідея моногенезу мови також спираються на біологічне підґрунтя. З іншого боку, дешифрування генетичного коду базується на засвоєнні біологами досвіду мовознавства і на типологічних аналогіях зі структурою природної мови,які вивчають генетики і лінгвісти.

Анатомічні знання потрібні мовознавцеві для вивчення будови і функціонування мовного апарату людини, а без знань фізіології (робота мозку, нервової системи) неможливо пояснити не тільки творення і сприйняття звуків, а взагалі породження і сприйняття мовлення. Та й сама структура мови багато в чому зумовлена фізіологічними особливостями людини, можливостями людського організму. Нині у мовознавстві стали застосовувати фізіологічні методи дослідження(методика фізіологічних реакцій).

Давню традицію взаємозв'язків засвідчують мовознавство і психологія — наука про процеси й законо­мірності психічної діяльності.Психологічні теорії мови набули поширення у другій половиніXIX ст. (психоло­гічний напрям у мовознавстві представлений такими відомими німецькими лінгвістами,як Г. Штейнталь,В. Вундт, і видатним українським мовознавцем О. Потеб­нею).У 50-ті роки XXст. на стику мовознавства і психології виникла психолінгвістика — наука,яка вивчає процеси формування і сприйняття мовлення Взаємопроникнення мовознавства і психології зумовлене тим,що функціонування мови є наскрізь психологічним.

 

Останніми роками пожвавилися зв'язки лінгвістики зз медициною. Медики використовують мовні факти для діагностики захворювань, а мовознавці ко­ристуються медичними даними для прогнозування мовленнєвої поведінки. На стику медицини і мово­знавства виникла нейролінгвістика — наука, яка на основі лінгвістичних даних вивчає функції і зони центральної нервової системи,пов'язані з мовою (в нормі й патології). На межі мовознавства і психіатрії знаходяться дослідження особливостей мовлення при різних видах психічних захворювань.Для розуміння особливостей фізіології людини мова відіграє особливу роль, що нині враховується у психотерапевтичній практиці (тексти для самонавіювання тощо).

Зв'язок мовознавства з географією полягає у використанні поряд з історичними географічних даних для встановлення давніх місць поселень певного народу (доісторичної прабатьківщини), у зверненні до географії під час дослідження топоніміки, мовних контактів тощо. Зв'язок цих двох наук зумовив появу наприкінціXIX ст.нового розділу в мовознавстві— лінгвогеографії, предметом якої є дослідження територіального поширення мовних явищ і нанесення їх на карту у вигляді ізоглос.

Оскільки розвиток і функціонування мови, структура різноманітних мовленнєвих ланцюжків, використання мовних одиниць і категорій підпорядковуються не жорстким, а ймовірнісним закономірностям, то для їх вивчення стали застосовувати математичну теорію ймовірностей. Такі поширені в лінгвістиці поняття, як частота, коливання частот, вибірка,середня вибіркова частота запозичені з математики.Для формального опису мов ефективно використовують поняття і методи математичної логіки. Усе це свідчить про виокремлення в мовознавстві такої стикової дисципліни,як математична лінгвістика.

Значно пожвавилися останнім часом зв'язки мовознавства з кібернетикою — наукою, яка математично обґрунтовує закони, що керують діями живих організмів і машин-автоматів(роботів). На стику мовознавства й кібернетики виникла кібернетична лінгвістика, яка розглядає мову як одну з керувальних і керованих систем. Мова є природною і надзвичайно потужною кібернетичною системою.

Алгоритми автоматичного(машинного)перекладу —результат співпраці мовознавців й інженерів. Виник нення обчислювальної (комп'ютерної, інженерної) лінгвістики, предметом якої є вивчення мови, пов'язане з можливостями машинної обробки та переробки інформації, що міститься в одиницях мови, й інформації про саму мову, її будову, функціонування, є наслідком контактування мовознавства і кібернетики.

Теорія інформації, або інформатика (її розглядають то як самостійну науку, то як складову частину кібернетики), вивчає проблеми передавання, приймання, зберігання, перетворення і обчислення інформації, її власний об'єкт — функціонування інформації в системах«людина — людина»і «людина —маши­на — людина». Водночас одним із об'єктів вивчення теорії інформації є мова як засіб зберігання, переробки і видачі інформації. Крім того, теорія інформації змикається з лінгвістичним забезпеченням інформаційних систем. Зв'язок мовознавства з теорією інформації позначився на використанні її понять у лінгвістичних дослідженнях. Зокрема, такі поняття, як код(спосіб запису повідомлення), біт (одиниця виміру інформації), надлишковість (різниця між граничною можливістю коду і середнім обсягом передаваної інформації), ентропія (міра невизначеності обсягу недостатньої інформації, яка залежить від кількості знаків у коді й імовірності їх появи в тексті)та багато інших стали лінгвістичними термінами.

Прикладне мовознавство

 

Стрімкий науково-технічний розвиток, який став особливо помітним у другій половиніXX ст.,характеризувався тим, що наука і техніка входили в усі сфери людської діяльності. Лінгвістика з периферійної науки стала однією з найвагоміших.

Суттєвою особливістю сучасної науки загалом і мовознавства зокрема є прагнення до фундаментальних теоретичних досліджень. Водночас з теоретичним поглибленням пізнання свого об'єкта наука розширює сферу практичного застосування своїх результатів.Так, саме в другій половині XXст. виникають такі нові галузі мовознавства, як лінгводидактика, інтерлінгвістика, обчислювальна,інженерна лінгвістика тощо, які належать до галузі прикладної лінгвістики.

Прикладна лінгвістика — напрям у мовознавстві, який опрацьовує методи розв'язання практичних завдань, пов'язаних із використанням мови, і зорієнтований на задоволення суспільних потреб.

 

До традиційних проблем прикладної лінгвістики належать укладання словників, розробка алфавітів і систем письма, транскрипції усного мовлення та транслітерації іншомовних слів, лінгвістичне обґрунтування викладання рідної та іноземних мов, переклад з однієї мови на іншу, стандартизація й уніфікація науково-технічної термінології, укладання спеціальних лінгвістич­них довідників, створення штучних мов, удосконалення орфографії і пунктуації, мовна культура тощо.

До нових проблем прикладної лінгвістики належать автоматичний (машинний) переклад, створення інформаційних мов, автоматичне анотування та індексування документів, лінгвістичне забезпечення роботи інформаційних систем, автоматична переробка текстової інформації,лінгвістичне забезпечення автоматичних систем управління(АСУ), автоматичний аналіз (розпізнавання) й автоматичний синтез тексту та ін. Прикладна лінгвістика тісно пов'язана з математикою,кібернетикою та інформатикою.

 

Однією з актуальних проблем прикладної лінгвістики є проблема інформаційної служби, точніше проблема лінгвістичного забезпечення інформаційно-пошукових систем машинного типу, метою яких є зберігання, пошук і видача інформації.З проблемою пошуку інформації пов'язані питання компресії тексту й авто­матичного реферування. Тут велике значення має ста­тистика. «Читаючи»текст, машина відбирає найчас-тотніші слова і, комбінуючи їх за певними правилами,складає анотацію.

Незважаючи на нерозв'язані питання і недосконалість сучасних програм, машина і нині полегшує працю лінгвіста. Вона зберігає в пам'яті текстові ілюстрації значень слів, може розташувати слова за алфавітом, дати оточення кожного слова, підрахувати частоту вживання слова тощо.

.

Дані лінгвістики застосовують також у військовій справі. Зокрема, створюється особлива командна мова, яка за широкого використання технічних засобів дає можливість у складних умовах ведення бойових дій ефективно здійснювати зв'язок з підрозділами. Лінгвістичні знання стають у пригоді й фахівцям, які займаються кодуванням і дешифруванням.Встановлені лінгвістикою факти використовують і в такій, здавалось би, далекій від неї сфері, як медицина. Йдеться передусім про лікування порушень роботи ділянок головного мозку, які керують мовленням.

Окреслені міждисциплінарні зв'язки мовознавства і деякі аспекти прикладної лінгвістики засвідчують значне зростання питомої ваги мовознавства в системі сучасних наук і надзвичайно широкий спектр його практичного застосування.Існує думка,що XXIст. буде віком кібернетики і лінгвістики.