Значення енергозбереження на сучасному етапі розвитку економіки держави

Україна належить до енергодефіцитних країн. За рахунок власного видобутку вона задовольняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах (ПЕР) менш ніж на 50 %.

Власні ПЕР видобуваються в таких гірничо-геологічних умовах, які роблять їх неконкурентоспроможними з імпортованими. Це стосується передусім видобутку нафти і газу.

Не краща ситуація і у вугільній промисловості, де більшість шахт мають низькі економічні показники. Україна має великі поклади вугілля, якого вистачило б на сотні років Однак для їх розробки потрібні великі капітальні вкладення, яких в умовах економічної кризи держава не має. Водночас дуже низькою є ефективність використання ПЕР в економіці України та соціальній сфері Енергоємність валового внутрішнього продукту (ВВП) в нашій країні на 2013 р. в 4 рази перевищувала Енергоємність ВВП в Німеччині та продовжує зростати з кожним роком. (http://ua-energy.org/post/38505).

 

 

Починаючи з 2014 року Україна, внаслідок військового конфлікту на Донбасі, відчуває гострий дефіцит вугілля та вугільної продукції. Забезпечення теплової енергетики та інших споживачів необхідним обсягом вугіллям власного видобутку стає практично неможливим через бойові дії на сході країни, де розташована більша частина вуглевидобувних підприємств, оскільки нищівного руйнування завдається не тільки самим підприємствам, але й транспортній інфраструктурі. Тому, навіть у разі спроможності підприємства здійснювати видобуток вугілля, виникають перешкоди для його транспортування.

 

Брак природного газу і зупинка значної частини шахт призвели до дефіциту енергоносіїв і, як наслідок, електроенергії. Щоправда, скорочення власного видобутку вугілля частково компенсувало значне зменшення потреби в ньому внаслідок падіння промислового виробництва та зупинка значної кількості енергоємних виробництв Донецької та Луганської областей в зоні проведення АТО. Виробництво коксу в Україні зменшилось за період 2014-2015 рр. на 35,2%, чавуну (найбільш енергоємної продукції промислового виробництва) – на 24,7%.

 

На роботі електростанцій зменшення потреби в електричній енергії відобразилось значним зменшенням її виробництва: у 2014 р., по відношенню до попереднього року, на 5,9%, а у 2015, відповідно, на 10,7%.

 

 

Однією з причин скорочення виробництва електроенергії на теплових електростанціях і теплоцентралях є збільшення вартості та обмеження кількості паливних енергоносіїв, які використовуються (вугілля, мазут, природний газ). Скорочення обсягів виробництва електроенергії ГЕС та ГАЕС обумовлено зменшенням середньорічної кількості опадів відносно попереднього року.

 

Наведені чинники кардинально змінили структуру виробництва електричної енергії. За підсумками 2015 р. при значному зменшенні частки теплової генерації та виробництва електричної енергії ГЕС та ГАЕС, обсяг виробництва атомними електростанціями збільшився, по відношенню до 2013 р., на 5,3%.

 

Таким чином, внаслідок погіршення забезпечення паливом та зменшення загальної потреби в електричній енергії, обсяги її виробництва тепловими станціями за два роки скоротились на 29,5%, а їх частка у виробництві з 49,1% в 2013 р. до 41,2% в 2015 році.

 

Темпи зменшення видобутку вугілля значно перевищили темпи скорочення попиту на нього. Тому забезпечення потреби країни у вугіллі на період 2014-2016 рр. Україна вимушена здійснювати за рахунок збільшення частки імпорту в структурі постачання енергоносія та значного зменшення обсягів експорту.

http://greenergy.com.ua/info-data/vugillya-zalezhnist-ukrayini-vid-importu-energonosiyiv/

 

Для ряду заходів з енергозбереження характерна висока економічна ефективність. Витрати на І т умовного палива, отриманого за рахунок енергозбереження, в кілька разів менші, ніж виграти на його видобуток чи купівлю. Через це в умовах України підвищення енергоефективності та енергозбереження стає стратегічною лінією розвитку економіки та соціальної сфери на найближчу та подальшу перспективу.

Саме таким шляхом пішли промислово розвинені країни, а найбільших успіхів в підвищенні ефективності використання енергетичних ресурсів досягли найенергодефіцитніші з них (Японія, Італія та ін)

Основні стратегічні напрями підвищення енергоефективності та реалізації потенціалу енергозбереження полягають у структурно-технологічній перебудові економіки країни та створенні адміністративних, нормативно-правових, економічних механізмів, що сприяють підвищенню енергоефективності та енергозбереженню.

Структурно-технологічна перебудова економіки України в цілому, її окремих, галузей, підприємств та технологічних процесів передбачає виведення з роботи морально застарілого та фізично зношеного устаткування. припинення випуску неефективної (з точки зору енерговикористання) продукції, впровадження новітніх технологій, обладнання та побутових приладів. При обмеженості інвестиційних ресурсів модернізацію та структурно-технологічну перебудову слід проводити передусім у галузях, що забезпечують нагальні погреби суспільства - в паливно- енергетичному комплексі, сільському господарстві, легкій та харчовій промисловості, а також у галузях, що випускають конкурентоспроможну продукцію для зовнішнього ринку (для забезпечення критичного експорту), в чорній та кольоровій металургії, хімічній промисловості, окремих галузях машинобудування.

Створювати сприятливі умови для розробки та впровадження енергоефективних технологій, машин та устаткування для реалізації заходів з енергозбереження слід на основі проведення ефективної цінової, податкової та амортизаційної політики, пільгового кредитування відповідних програм та проектів за рахунок державних коштів, державного фінансування науково-дослідних та дослідно- конструкторських робіт (НДДКР) у сфері енергозбереження та підвищення ефективності використання енергоресурсів і цільового фінансування окремих проектів.

Принциповою умовою підвищення енергоефективності є створення такої законодавчої та нормативної бази вимог до енергоспоживаючих технологій, машин та устаткування, яка зробила б неможливим застосування в країні енергетично неефективних технологій, машин та устаткування, що не відповідають світовому рівню. При розробці такої правової бази треба враховувати стан економіки країни та велику інерційність оновлення основних фондів. У зв’язку з цим створення і впровадження правової бази енергозбереження має проходити в кілька етапів.

 

Перед усім слід забезпечити неможливість розвитку окремих підприємств за рахунок впровадження енергетично неефективних, застарілих технологій та устаткування, а також продаж населенню побутової техніки з низькою ефективністю використання енергоресурсів.

У подальшій перспективі планується створити умови, за яких використання застарілих, енерговитратних технологій стає неможливим внаслідок економічних санкцій та законодавче визначених обмежень.

Реалізація наведених заходів має пріоритетний характер, і від успішності створення ефективної системи державного регулювання енергоспоживання значною мірою за лежатиме можливість проведення належної політики енергозбереження.

З метою забезпечення проведення ефективної цілеспрямованої діяльності держави щодо організації та координації дій у сфері енергозбереження, що передбачає створення нормативно-правової бази енергозбереження, формування сприятливого економічного середовища, створення цілісної та ефективної системи державного управління енергозбереженням.

 

Ще одним вагомим фактором для розвитку енергозберігаючих технологій є виконання умов Третього енергопакету, умовою якого є створення конкурентного енергоринку в Україні. Однією з можливостей створення конкурентного енергоринку є розвиток та підтримка альтернативних джерел енергії.