Етика поведінки для людства в умовах г-ої взаємозалежності.

Сучасний світ знаходиться в стані пошуку глобальних об’єднуючих цінностей, як відповіді на потреби нової і особливої стадії цивілізаційного розвитку людства

Духовно-етичні цінності завжди відігравали важливу роль в суспільному житті. Результатом пошуку більш ефективних регулятивних механізмів стало виникнення прикладних етик як невід’ємної складової соціального функціонування. Пошук нових ціннісних засад перестав бути справою вузького кола інтелектуалів. Базові етичні цінності почали розглядатись засадничими елементами функціонування як соціальних систем в цілому, так і окремих соціальних інститутів. Водночас, в межах духовно-етичного дискурсу співіснує певна кількість не співпадаючих моральних систем. Проблема міжцивілізаційної взаємодії вимагає узгодження особливих цінностей, характерних для окремих культур із загальнолюдськими. Така ситуація призводить до специфічної інтерпретації універсальних духовно-етичних цінностей. Тому аналіз нормативно-регулятивного потенціалу універсальних духовно-етичних цінностей в умовах глобалізації є актуальним і значимим у практичному відношенні. Особлива доцільність дослідження полягає в тому, що етика останньої третини ХХ ст. стала помітною ознакою глобалізаційних процесів. Ще одна особливо пріоритетна універсальна глобальна проблема – це проблема підвищення рівня суспільної організованості і керованості світовим співтовариством і його розвитком. Цю проблему ще називають проблемою глобального управління. Людство повинно знайти ефективну форму глобального управління, що має забезпечити синхронізований, справедливий розвиток для всіх націй і країн.

Людина в повсякденному житті, перебуваючи безпосередньо в природному середовищі, зіштовхується з різноманітними політичними або технологічними умовностями, які регулюють його діяльність. Вона також управляється постулатами моралі суспільства, які примушують його формувати буття з метою свого виживання й збереження в рамках того або іншого соціокультурного суспільства, що відрізняється від інших специфічними цінностями й орієнтацією.

Практика роботи корпорацій у якій-небудь країні показує, що не один бізнес не в змозі існувати тривалий час, якщо він побудований на порушеннях кодексу поведінки й не шанує етичні норми й цінності.

піклуватися про виконання законів, сприяти законодавству в сфері розвитку підприємництва;

- дотримуватися фундаментальних норм суспільної моралі, не допускаючи обману, корупції й і т.ін.;

- орієнтуватися на виробництво безпечних і надійних товарів за справедливими цінами;

- турбуватися про безпеку виробництва;

- добиватися гармонічних взаємовідносин із співробітниками, які оточують його та не допускати дискримінації в колективі;

 

20. МО в системі глобальної і європейської безпеки (ЄС, ОБСЄ, НАТО)

Європейський Союз (ЄС) - об'єднання 27 європейських держав, які підписали Договір про Європейський Союз (Маастрихтський договір).

Основні декларовані цілі Союзу:

• Введення європейського громадянства

• Забезпечення свободи, безпеки та законності

• Сприяння економічному та соціальному прогресу

• Зміцнення ролі Європи у світі.

Тобто ЄС є багатофункціональною організацією і відіграє вирішальну роль в системі європейської безпеки.

ОБСЄ-Організація з безпеки і співробітництва в Європі, найбільша у світі регіональна організація, що займається питаннями безпеки. Вона об'єднує 56 країн, розташованих в Північній Америці, Європі та Центральній Азії.

Основні цілі і завдання ОБСЄ - запобігання виникненню конфліктів в регіоні, врегулювання кризових ситуацій, ліквідацію наслідків конфліктів.

Засоби забезпечення безпеки поділяються:

«Перший кошик», або політико-військовий вимір

«Другий кошик», або економічний і екологічний вимір

«Третій кошик», або людський вимір: захист прав людини; моніторинг виборів.

Організація Північноатлантичного договору, НАТО - військово-політичний блок. З'явився 4 квітня 1949 в США. Тоді державами-членами НАТО стали США, Канада, Ісландія, Великобританія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Норвегія, Данія, Італія та Португалія.

Головна мета НАТО - гарантувати свободу і безпеку всіх своїх членів у Європі та Північній Америці.

Стратегічна концепція визначає першочергові завдання НАТО:

- Виступати основою стабільності в євроатлантичному регіоні;

- Служити форумом для проведення консультацій з проблем безпеки;

- Здійснювати стримування і захист від будь-якої загрози агресії проти будь-якої з держав-членів НАТО;

- Сприяти ефективному запобіганню конфліктів і брати активну участь у врегулюванні криз;

- Сприяти розвитку всебічного партнерства, співпраці та діалогу з іншими країнами євроатлантичного регіону.

 

21. економічна трансформація країн Центральної Азії в умовах глобалізації. На рубеже тысячелетий мироустройство переживает эпоху глобальной трансформации.
В начале XXI века глобализация находит свое выражение в процессе расширения и усложнения взаимосвязей и взаимозависимостей между государствами, в формировании планетарного информационного пространства, мирового рынка капиталов, товаров и рабочей силы, в интернационализации проблем техногенного воздействия на природную среду. И все же основное внимание уделяется экономическому измерению глобализации. Это вполне естественно, так как именно в экономической сфере глобализация проявляет себя с наибольшей силой.
В первую очередь, речь идет об углублении глобального неравенства между различными странами и регионами современного мира. Возрастает разрыв между Югом и Севером, хотя абсолютные темпы развития увеличились в обеих группах государств. Одновременно происходит расслоение Юга на относительно благополучные страны, вписавшиеся в процессы глобализации, и "неудачников", остающихся на обочине мирового прогресса.
Центральноазиатский регион переживает в настоящее время этап становления в качестве самостоятельного субъекта геополитики. Путем проб и ошибок он ищет свое место в общей глобальной системе.
Геополитическое положение Центральной Азии имеет немало достоинств, и в то же время характеризуется рядом очевидных изъянов. Замкнутое географическое положение делает регион уязвимым с точки зрения геоэкономики. Государства Центральной Азии не имеют выхода к морям и океанам, что препятствует их динамичному взаимодействию с внешним миром. Государства Центральной Азии придерживаются разных моделей и темпов реформирования своей экономики, разные внутренние схемы и внешние модели поведения. Экономики стран Центральной Азии имеют серьезные структурные проблемы. Сырьевой характер экономического развития большинства стран региона и недостаточная развитость обрабатывающих производств существенно ослабляют национальные экономики. Кроме того, Центральная Азия соседствует с целым рядом открытых очагов нестабильности, среди которых следует упомянуть Афганистан, конфликтующие между собой Индию и Пакистан, а также довольно опасный очаг нестабильности на Каспии. На первый план в регионе выходят угрозы, связанные с терроризмом, религиозным экстремизмом, международным наркобизнесом и организованной преступностью.
Для решения многих проблем необходим процесс превращения Центральной Азии в геополитически значимый регион, кот. может быть существенно ускорен при наличии политической воли и при условии выработки единой внешнеполитической и внешнеэкономической стратегии.
В пользу интеграционных процессов говорит тот факт, что государства Центральной Азии имеют общие исторические и культурные корни. Регион является своего рода мостом между христианством и исламом, славянским и тюркским мирами. Важной предпосылкой региональной интеграции является наличие в Центральной Азии и Казахстане огромных запасов природных ресурсов, в том числе углеводородов. Вследствие этого возрастает международное значение Центральной Азии как региона, играющего важную роль в обеспечении энергетической безопасности различных стран и регионов мира. Центральная Азия обладает огромным транзитно-транспортным потенциалом. Она находится на перекрестке важнейших сухопутных и речных торговых путей, соединяющих Восток и Запад, Север и Юг. Экономические выгоды от одной лишь транзитной торговли могут окупить возможные издержки по обеспечению безопасности международной торговли. Таким образом, географические недостатки региона могут превратиться в его преимущества. Центральная Азия должна позиционировать себя на мировой арене не просто как совокупность государств, а как единый организм, имеющий собственные геополитические и геоэкономические интересы.
Регионообразующие государства должны максимально синхронизировать процесс вхождения в глобальную экономику, по возможности объединяя свой экономический потенциал. Не скатываясь к политике автаркизма, следует последовательно создавать благоприятные условия для поэтапного создания общего рынка центральноазиатских государств. В этом контексте важное значение имеют соответствующие решения, принятые в рамках ОЦАС в мае 2004 года. Региональная интеграция не противоречит другим интеграционным процессам. Сотрудничество с Европейским союзом, Парламентской ассамблеей Совета Европы и ОБСЕ должно рассматриваться в контексте интеграционных процессов в рамках таких организаций, как ОЦАС, ЕврАзЭС, ЕЭП. Важно учитывать, что маневрирование между многослойными интеграционными процессами и вхождением в различные интеграционные союзы и альянсы открывает стратегический простор и дает возможность своевременно перегруппировывать силы для поиска новых связей.
Стремление Центральной Азии к укреплению региональной безопасности подразумевает и выработку единой позиции по кардинальным вопросам азиатского и ближневосточного регионов. Таким образом, Центральная Азия является достаточно значимым регионом с точки зрения международной политики, экономики и безопасности. Продвигаясь по пути интеграции, регион в состоянии преодолеть свою несамодостаточность и превратиться в самостоятельный субъект современной геополитики.

 

22. етика і соціальна відповідальність ТНК в умовах глобальної економіки. Понятие корпоративной социальной отчетности перед обществом появилось на рубеже XX и XXI веков. В его основе лежит концепция социальной ответственности. Многие мультинациональные компании осознали, что успешно вести бизнес, функционируя в изолированном пространстве и заботясь исключительно о сверхприбылях, они просто не могут. Так, «Зеленый отчет» комиссии Евросоюза определяет корпоративную социальную ответственность как «концепцию, посредством которой компании совмещают социальные вопросы и вопросы окружающей среды в их деятельности и во взаимодействии с ключевыми партнерами на добровольной основе». Корпоративная социальная отчетность также является инструментом управления изменениями на уровне компании социально ответственным образом. Это происходит тогда, когда компания хочет установить компромиссы между требованиями и нуждами различных ключевых партнеров в баланс, приемлемый для всех сторон. Если компании успешно управляют изменениями социально ответственным способом, это будет иметь положительный эффект на макроэкономическом уровне.. Социально ответственная деятельность крупных мультинациональных компаний — это процесс, в котором каждая сторона вносит свой вклад в получение выгоды. Благодаря этому взаимному сотрудничеству компании имеют возможности работать, развивая прибыльный бизнес, создавая рабочие места и приумножая бюджет правительства, при этом посредством стабильных выплат налогов поддерживать социальную сферу. Но очевидно, что транснациональные корпорации, какими бы могущественными они ни казались, не в силах заставить местные власти устанавливать правила и нормы, удовлетворяющие всех. Поэтому они выбирают иной путь — путь самоопределения и самоограничения, предусматривающий главенство принципов ответственности перед обществом. В мире, где вырабатывается множество международных политик в таких областях, как торговля, охрана окружающей среды, трудовое законодательство и здравоохранение, именно социально ответственное поведение, уважение суверенитета государств, соблюдение принципа сотрудничества и конструктивного диалога послужат гарантией успешного ведения бизнеса в третьем тысячелетии.