Амортизація – це поступове перенесення вартості ОЗ на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення.

Фактично амортизація означає списання протягом кількох років експлуатації балансової вартості основних засобів. Амортизаційні відрахування відносяться на витрати виробництва і з них формується амортизаційний фонд підприємства, який і використовується для відновлення основних засобів.

Всі ОЗ в Україні при віднесенні амортизаційних відрахувань на витрати підприємства поділяються на 16 груп відповідно до ПКУ (табл. 4.1, 4.2) із зазначенням мінімальних термінів їх експлуатації.

Норма амортизації – це річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних засобів.

А= (В_п*Н_ам)/100%

А – сума амортизаційних відрахувань

Н_а=(В_перв- В_лікв)/(В_перв*Т_сл)*100%

Т_сл – термін служби

Облік основних засобів тепер необхідно вести по кожному об’єкту, а не по групах. Нараховувати амортизацію потрібно по – новому: по перше кожного місяця, а не раз на квартал, а по – друге, окремо по кожному об’єкту основних засобів.

Амортизація нараховується по п’яти методах, а саме:

1. прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2. зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3. прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється. Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 «Машини та обладнання» та 5 «Транспортні засоби»;

4. кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5. виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Передбачено особливі правила нарахування амортизації для деяких активів, а саме: амортизація об'єктів груп 9, 12, 14 та 15 нараховується за прямолінійним та виробничим методами, також амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися за рішенням платника податків у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 відсотків його вартості.

Згідно з пп. 145.1.7 ПКУ на основні засоби груп 1 „Земельні ділянки” та 13 „Природні ресурси” амортизація не нараховується.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

ü очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

ü фізичний та моральний знос, що передбачається;

ü правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж зазначено в ПКУ.

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

У процесі експлуатації основні засоби піддаються фізичному зносу, який відбувається нерівномірно, оскільки основні засоби складаються із значної кількості елементів, виготовлених з різною за якістю матеріалів.

Ремонт основних засобів – це відновлення фізичного зносу окремих конструктивних елементів (вузлів, деталей) і підтримання основних засобів у працездатному стані протягом всього терміну їх служби.

За економічним змістом ремонти поділяються:

ü поточний, що породжується випадковими поломками, які принципово не впливають на нормальне використання основних засобів(не відновлює основні засоби, а лише підтримує в робочому стані, тому не є формою їх відтворення);

ü капітальний, породжується закономірним зносом основних засобів і направлений на відновлення їх початкових експлуатаційних характеристик;цей вид ремонту складний, потребує значних коштів і трудових затрат, здійснюється через порівняно великі проміжки часу;

ü відновний, що породжується зруйнуванням основних засобів внаслідок стихійних лих, тривалої бездіяльності.

Витрати на поточний ремонт відносяться до поточних витрат і включаються у собівартість продукції; витрати на капітальний ремонт – збільшують балансову вартість основних засобів; витрати на відновний ремонт фінансуються за рахунок державного резервного фонду і за характером відносяться до кап. будівництва.

Просте відтворення основних засобів забезпечується амортизаційними відрахуваннями, а розширене – шляхом здійснення технічного переоснащення, реконструкції та розширення діючого підприємства і нового будівництва.

Технічне переоснащення передбачає здійснення заходів щодо впровадження нової техніки і технології на окремих дільницях, механізації і автоматизації виробництва, заміни застарілого обладнання, які здійснюються згідно з планом технічного розвитку підприємства без розширення виробничих площ.

Реконструкція – суттєве технічне вдосконалення і оновлення основних засобів, перелаштування виробництва; здійснюється за єдиним проектом раз у 5-10 років.

Розширення підприємства – спорудження других і наступних черг, додаткових виробничих комплексів, цехів, комунікацій, допоміжних і обслуговуючих виробництв на території підприємства.

Нове будівництво – будівництво підприємства, цеху, корпусу на нових будівельних майданчиках за окремим затвердженим проектом; передбачає розширення виробничих площ, значне збільшення потужності.

 

4. Ефективність відтворення та використання основних засобів різногалузевих підприємства визначають за допомогою системи показників:

1. Узагальнюючі показники:

ü фондовіддача, яка відображає вартість виробленої продукції в розрахунку на 1 грн ОЗ:

ФВ=Q/В

Q – обсяг товарної (валової, чистої) продукції підприємства за рік, грн.;

В – середньорічна вартість ОЗ підприємства, грн.:

В=(1/2В_п+В₂+В₃+…+В₁₂+1/2В_к.р.)/12

В_{п,2,3,…к.р.} – вартість ОЗ відповідно на 1.01, 1.02, …31.12, грн.

ü фондомісткість (фондоємність) продукції:

ФМ=1/Ф_в

ü фондоозброєність праці:

ФО=В/Ч_сер

Ч_сер – середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

ü рентабельність основних засобів:

Р_оз = (П_бал/В) * 100%

П_бал – балансовий прибуток підприємства за рік, грн.

2. Часткові показники (показники використання виробничих потужностей):

ü коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування розраховується для групи обладнання і для робочого місця:

- по групі обладнання:

К_екс=Ф_д/Ф_н

Ф_д, Ф_н – дійсний і номінальний фонд часу роботи обладнання за певний період, відповідно, год.;

Ф_н=(Ф_к-ВС)*З_зм*t_зм

Ф_к – календарний фонд часу, дні;

ВС – вихідні і святкові, дні;

З_зм – кількість змін роботи обладнання на добу;

t_зм – тривалість зміни, год.

Ф_д=Ф_н(1-(%вт/100%))

%вт – відсоток втрат часу.

- для групи робочих місць:

n

К_екс=(Σ t_шт.і*N_i)/Ф_д

i=1

t_шт –норма часу на одну деталь і –го виду, н-год.;

N_i – обсяг випуску деталей і –го виду, од.

ü коефіцієнт інтенсивного завантаження:

- по групі обладнання:

К_екс=t_ф/t_н

t_ф – фактично витрачений час для виготовлення одиниці продукції, н-год.;

t_н – технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції, н-год.

 

- на робочому місці:

К_інт=(Σt_маш*N_i)/(Σt_шт*N_i)

t_маш – машинний час обробки однієї деталі і –го виду, н-год.;

ü коефіцієнт інтегрального використання основних засобів:

К_інтегр= К_екс * К_інт

ü коефіцієнт змінності роботи (показує, скільки змін працює обладнання на певному п-ві):

К_зм=Ф_д/Ф_д1 або К_зм=В_зм/В_д

Ф_д– дійсний фонд часу роботи всього обладнання, год.;

Ф_д1 – дійсний фонд часу роботи всього обладнання при однозмінній роботі, год;

В_зм – кількість відпрацьованих верстато-змін;

В_д – кількість відпрацьованих верстато-днів.

 

3. Показники відтворення основних засобів (коефіцієнти руху):

ü коефіцієнт оновлення:

К_он = В_вв/В_сер

ü коефіцієнт вибуття:

К_виб = В_вив/В_сер

ü період оновлення основних засобів:

Т_он = 1/К_он

Конкретні умови господарювання на підприємствах України потребують прискорення та підвищення ефективності відтворення основних засобів, зростання технічного рівня засобів праці, а також ефективного використання виробничого потенціалу. Все це сприяє зменшенню потреб у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, веде до збільшення обсягів випуску продукції. Основними напрямами інтенсифікації відтворення основних засобів підприємств є:

1) збільшення екстенсивного навантаження у межах календарного фонду часу:

ü скорочення простою машин та устаткування;

ü підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування;

ü зменшення частки недіючого та виведеного з експлуатації зайвого устаткування;

ü швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування;

ü підвищення якості ремонтного обслуговування основних засобів;

2) підвищення інтенсивного навантаження (продуктивності за одиницю часу):

ü впровадження нових високоефективних технологій, інтенсифікація виробничих процесів;

ü удосконалення виробничої структури основних засобів;

ü застосування прогресивних форм і методів організації виробництва;

ü модернізація діючого устаткування, машин і механізмів;

ü освоєння у стислі строки проектних експлуатаційних показників у введених у дію об’єктів нової техніки;

3) застосування діючої системи колективних та індивідуальних стимулів ефективного (раціонального) використання основних засобів.