Порядок обліку платників податків - юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб

ТЕМА 3 ОБЛІК ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ

1. Порядок обліку платників податків - юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб.

2. Порядок обліку самозайнятих - платників податків.

3. Порядок обліку платників податку на додану вартість.

4. Державний реєстр фізичних осіб – платників податків.

5. Вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах.

 

Мета. З’ясувати порядок обліку суб’єктів господарювання юридичних осіб як платників та відокремлених підрозділів юридичних осіб, розглянути порядок взяття на облік податковими органами самозайнятих фізичних осіб – платників податків у державному реєстрі, вивчити вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах.

Понятійний апарат: облікплатників, ЄДРПОУ; відокремлені підрозділи, облік юридичних осіб; облік фізичних осіб-підприємців; облік самозайнятих осіб; ЕДРФО платників податків; державний реєстратор; повідомлення органів ДПС про взяття на облік платників податків; повідомлення банків про відкриття або закриття рахунків платників податків; відповідальність банків за невиконання вимог Податкового кодексу щодо відкриття банківських рахунків платникам податків.

 

Порядок обліку платників податків - юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб

 

Здійснення обліку платників податків - юридичних осіб є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення органами державної податкової служби контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Облік платників податків здійснюється з метою усунення можливості ухилення від сплати податків. Крім того, облік платників податків здійснюється органами державної податкової служби, оскільки, згідно Податкового кодексу, це є однією із основних функцій Державної податкової служби України.

Основним характерним елементом здійснення обліку платників податків є облік за місцезнаходженням чи проживанням відповідних осіб.

Облік платників податків юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб регламентується низкою законодавчих та нормативних документів:

– Податковим кодексом України №2756-VI від 02 грудня 2010 року;

– Законом України від 15.03.2003 р. №755- IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»;

– Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 N118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 N499).

Варто зазначити, що вся законотворча та організаційна робота, що пов’язана з обліком платників податків, базується на вимогах статті 67 Конституції України, відповідно до якої всі особи повинні сплачувати податки і збори в порядку й розмірах, встановлених законодавством. При цьому не робиться поділ на суб’єктів і несуб’єктів підприємницької діяльності. Разом з тим облік платників податків згідно Податкового кодексу спрямований на створення умов повного охоплення осіб, які мають об’єкти оподаткування, чи здійснюють відповідні операції.

В основу Порядку обліку платників покладений принцип взаємодії податкових органів і державних реєстраторів. Державна реєстрація відокремлених підрозділів не проводиться, але про них інформація включається до Єдиного державного реєстру на підставі відомостей поданих реєстратору.

Особливості обліку окремих платників податків встановлені окремими розділами Податкового кодексу України. Це, зокрема, стосується обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів, обліку фізичних осіб підприємців, обліку юридичних осіб-платників податку на прибуток та платників ПДВ.

Облік платників податків в органах державної податкової служби ведеться за податковими номерами.

Податковим номером платника податків є:

а).код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (далі – ЄДРПОУ) для платників податків, які включаються до такого реєстру (юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб – резидентів та нерезидентів);

б).реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичних осіб, підприємців та самозайнятих осіб (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку у паспорті);

в).реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється органами державної податкової служби таким категоріям платників:

¾ уповноваженим особам щодо договорів про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи;

¾ управителям майна при взятті на облік договорів управління;

¾ інвесторам (резидентам та нерезидентам), які уклали угоди про розподіл продукції і є платниками податків;

¾ виконавцям (юридичним особам – нерезидентам) проектів (програм) міжнародної технічної допомоги;

¾ іноземним дипломатичним представництвам та консульським установам;

¾ нерезидентам та постійним представництвам нерезидентів на території України.

Платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби:

¾ за основним місцем обліку (за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи);

¾ за неосновним місцем обліку (за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність).

Взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів, як платників податків в органах державної податкової служби здійснюється після внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру згідно із Законом України від 15.03.2003р. №755– IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», а також після присвоєння ідентифікаційних кодів ЄДРПОУ для юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів, для яких зазначеним Законом встановлені особливості їх держаної реєстрації.

Створений в Україні єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) представляє собоюавтоматизовану систему збирання, накопичення та обробки даних про підприємства та організації усіх форм власності, а також їх відокремлені підрозділи — філії, відділення, представництва тощо.

До ЄДРПОУ включаються дані про такі суб'єкти господарської діяльності:

¾ юридичні особи, а також їх філії, відокремлені підрозділи, які розташовані на території України і діють на підставі її законодавства;

¾ юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, ін. відокремлені підрозділи, розміщені за межами України, які створені за участю юридичних осіб України і діють відповідно до законодавства іноземних держав.

Ведення ЄДРПОУ здійснює «Державний комітет статистики України», який водночас є і його розпорядником. Розпорядниками територіальних рівнів реєстру є відповідні органи державної статистики в Автономній Республіці Крим, областях, Києві та Севастополі.

Інформаційний фонд ЄДРПОУ містить такі дані (рисунок 3.1):

¾ ідентифікаційні: ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності, єдиний для всього інформаційного простору України, та його назву;

¾ класифікаційні дані про галузеву, територіальну, відомчу належність, форму власності та організаційно – правову форму господарювання;

¾ довідкові: адресу, телефон, факс, прізвище керівника, засновників (інвесторів) тощо;

¾ реєстраційні: відомості про державну реєстрацію (перереєстрацію), спосіб створення, реорганізацію, ліквідацію тощо;

¾ економічні: виробничо-технічні та фінансово-економічні показники суб'єкта господарської діяльності.

Для включення до ЄДРПОУ суб'єкт господарської діяльності у 10– денний строк після його державної реєстрації (перереєстрації) або прийняття рішення (постанови, розпорядження, наказу) про створення, в тому числі філії, відділення. представництва тощо, подає до відповідного органу державної статистики заповнену облікову картку встановленого зразка, а також нормативні та установчі документи. В разі включення суб'єкта господарської діяльності до ЄДРПОУ йому встановлюється ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код єдиний для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом господарської діяльності протягом усього періоду його існування.

 

Рисунок 3.1 – Зміст інформаційного фонду ЄДРПОУ

 

ЄДРПОУ, метою якого є забезпечення єдиного державного обліку підприємств та організацій усіх форм власності, існує поруч із Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, метою якого є забезпечення прав кредиторів і інших осіб шляхом розкриття інформації про юридичну особу або підприємця.

Відокремлені підрозділи юридичної особи не підлягають державній реєстрації. Відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців відображено на рисунку 3.2.

 

 

Рисунок 3.2 – Схема комплексу заходів та процедур щодо державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців

 

Державний реєстратор передає органам державної податкової служби повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій, у тому числі щодо створення або ліквідації відокремлених підрозділів юридичних осіб. Відомості про юридичну особу або фізичну особу – підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору (ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»).

Взяття на облік за основним місцем обліку платників податків – юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру, здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від них відповідної заяви, яку такий платник податків зобов’язаний подати у десятиденний строк після державної реєстрації (легалізації, акредитації чи засвідчення факту створення іншим способом).

Довідка про взяття на облік платника податків за ф. №4 – ОПП надсилається (видається) платникам податків наступного робочого дня з дня взяття на облік за основним місцем обліку.

Військові частини стають на облік за місцем своєї дислокації через десять календарних днів після отримання свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб’єкта господарювання.

Для взяття на облік за неосновним місцем обліку платник податків зобов’язаний протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об’єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню чи пов’язані з оподаткуванням, подати до відповідного органу державної податкової служби реєстраційну заяву. Органом державної податкової служби за неосновним місцем обліку платнику податків може бути видане Повідомлення про взяття на облік за неосновним місцем обліку за ф. №16 – ОПП, строк дії якого обмежується бюджетним роком та яке є доповненням до довідки про взяття на облік за ф. №4 – ОПП і дійсне тільки разом із такою довідкою. Видачу такого повідомлення відповідний орган державної податкової служби здійснює на письмовий запит платника податків протягом двох робочих днів після надходження звернення від платника податків. Відповідно до п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об’єктів (за основним та неосновним місцем обліку). Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність (об’єкт оподаткування), подається протягом 10 робочих днів після його реєстрації, створення чи відкриття до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого об’єкта.

Реєстрація або легалізація відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, у тому числі постійного представництва нерезидента здійснюється Міністерством економіки України, Міністерством юстиції України або іншим уповноваженим органом. Постійні представництва нерезидентів до початку провадження господарської діяльності та відокремлені підрозділи іноземних компаній, організацій протягом десяти календарних днів після державної реєстрації зобов’язані звернутися до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням для взяття на облік. Постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, підлягає реєстрації як платник податків (рисунок 3.3).

 

Рисунок 3.3 – Постійне представництво або постійне місце діяльності підлягає державній реєстрації як платник податків

 

Нерезидент зобов’язаний до початку своєї господарської діяльності на території України через своє постійне представництво забезпечити постановку на облік та реєстрацію платником податку на прибуток постійного представництва у податковому органі за місцезнаходженням постійного представництва.

У випадку здійснення господарської діяльності без обліку в податковому органі інформація про це надсилається через компетентний орган України до компетентного органу іноземної держави для організації заходів стягнення. Взяття на облік за основним місцем обліку відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, у тому числі постійного представництва нерезидента, в органі державної податкової служби здійснюється після належної акредитації (реєстрації, легалізації) такого підрозділу на території України згідно із законом.

Документами про акредитацію (реєстрацію, легалізацію) відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації на території України визначено:

¾ свідоцтво про реєстрацію представництва, видане центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, – для представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні, на які поширюється дія Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

¾ свідоцтво про реєстрацію структурного осередку громадської (неурядової) організації зарубіжної держави в Україні, видане Міністерством юстиції України, – для філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій зарубіжних держав в Україні;

¾ рішення про акредитацію представництва чи філії іноземного банку або банківська ліцензія, видані Національним банком України, – для представництв та філій іноземних банків; – документ, виданий уповноваженим органом державної влади України, що засвідчує реєстрацію, акредитацію, створення, отримання згоди, дозволу тощо на функціонування підрозділу нерезидента на території України, – для інших відокремлених підрозділів нерезидентів.

Угоди про розподіл продукції та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб є окремим об’єктом обліку у відповідному органі податкової служби.

За облік договору про спільну діяльність відповідає той його учасник, який визначений відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору. Такий облік здійснюється шляхом додаткового взяття на облік такого учасника як платника податків. Заяву про взяття на облік такий платник податків зобов’язаний подати протягом десяти календарних днів після реєстрації договору або набрання ним чинності, якщо реєстрація договору здійснена.

В органах державної податкової служби не обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені нормами Податкового кодексу України. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку в органах державної податкової служби та виконує обов’язки платника податків самостійно.

Великий платник податків –юридична особа, віднесена до категорії великих платників податків відповідно до критеріїв, установлених Кодексом у відповідному порядку обліку платників податків. Облік таких платників може здійснюватись не за місцем їхнього розміщення, а в спеціалізованих органах державної податкової служби. Після прийняття такого рішення таким спеціалізованим податковим органам дається двадцять календарних днів для взяття на облік (зняття з обліку) такого платника податків. Після переведення у новий орган обліку великий платник податків сплачує податки та виконує інші обов’язки за новим місцем обліку.