Праця як об’єкт економічного дослідження

Предмет, мета та завдання дисципліни, її зв’язок з іншими дисциплінами

Вся економіка країни є сукупністю ринків, які відрізняються один від одного ступенем, мірою та глибиною проникнення ринкових відносин у господарську систему.

Економіка праці вивчає суспільні відносини людей у процесі організації праці та відновлення людського капіталу.

Поняття „Економіка праці” означає вміння ефективно використовувати на ринку праці та у виробничій сфері найдорожчий капітал – людину, її працю, здібності, енергії, кваліфікацію, досвід і давати їм об’єктивну оцінку.

Як навчальна дисципліна „Економіка праці та соціально трудові відносини” досліджує фактори, що визначають попит та пропозицію на ринку праці, ціну робочої сили, інвестиції в людський капітал, співвідношення безробіття та змін в національних доходах, ефективні методи організації, оцінки й оплати праці, тощо.

Предметом дисципліни ”Економіка праці та соціально-трудові відносини” є сукупність теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, забезпечення ефективного його використання у сфері праці як на макро, так і на мікроекономічному рівні з метою забезпечення високої якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності. Інакше кажучи, предметом дисципліни є праця як доцільна діяльність людей, яка завжди й одночасно є взаємодією між людьми і природою, а також відношенням між людьми в процесів виробництва.

Об’єктом вивчення дисципліни є система економічних, соціальних і організаційних відносин між людьми щодо відтворення й ефективного використання людських продуктивних сил в процесі праці.

Метою дисципліни є формування у студентів системи теоретичних і практичних знань про категорії, поняття, механізми забезпечення ефективного використання людських ресурсів, і прогресивного розвитку соціально-трудових відносин в Україні на всіх рівнях.

Завдання дисципліни полягають у вивченні процесів, що відбуваються в соціально-трудовій сфері нашої країни: зміни в зайнятості, формуванні і розвитку системи соціально-трудових відносин; становленні і функціонуванні ринку праці, основних принципів концепції „якості життя”; елементів організації праці; методів технічного нормування праці у виробничих процесах; методів вимірювання продуктивності праці та її зростання; методів вивчення затрат робочого часу; основних принципів організації заробітної плати; способів оцінки трудового внеску персоналу у прибуток підприємства; місця і ролі Міжнародної організації праці в регулюванні соціально-трудових відносин. Тому дисципліна охоплює такі три основні напрямки діяльності підприємств:

- організація та нормування праці,

- тарифне нормування заробітної плати та використання прогресивних систем і форм оплати праці,

- формування системи соціально-трудових відносин.

Різноманітні проблеми трудової діяльності людей стали об’єктом дослідження багатьох наукових дисциплін. Межі цих наук, як правило не мають певної однозначності/

Праця як об’єкт економічного дослідження

Праця – це складне і багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства і кожної людини таку важливу роль, що саме це поняття в широкому розумінні є невід’ємним від людського життя.

Праця − це свідома, доцільна діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і культурних цінностей.

Праця − основа і неодмінна умова життєдіяльності людей. Впливаючи на навколишнє середовище, змінюючи і пристосовуючи його до своїх потреб, люди не тільки забезпечують своє існування, але й створюють умови для розвитку та прогресу суспільства.

Більше того, праця є однією з найважливіших форм самовираження, самоактуалізації і самовдосконалення людини.

Особливості праці як об’єкту дослідження:

1. Праця – доцільна діяльність людей по створенню благ та послуг, яка повинна бути ефективною та раціонально організованою.

2. Праця є однією з головних умов життєдіяльності не лише окремої людини, але і будь-якого підприємства та суспільства в цілому.

3. В процесі праці формується система соціально трудових відносин, яка є стрижнем суспільних відносин на рівні економіки країни.

Отже, праця – це вияв людської особистості, це свідома цілеспрямована діяльність людини (прикладання розумових та фізичних зусиль) для одержання корисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб, це процес перетворення ресурсів природи в цінності і блага, що створюються і керуються людиною під дією як зовнішніх стимулів (економічних і адміністративних) так і внутрішніх спонукань.

Суб'єктом праці може бути окремий працівник чи колектив.

В уявленні про працювиділяють різні аспекти:

• економічні (зайнятість населення, ринок праці, продуктивність праці, організація і нормування праці, оплата і матеріальне стимулювання, планування, аналіз і облік праці);

• техніко-технологічні (технічне і технологічне оснащування, електро- енергооснащуваність, техніка безпеки й ін.);

• соціальні (змістовність, привабливість, престижність і мотивація, соціальне партнерство й ін.);

• психологічні (тяжкість, напруженість, санітарно-гігієнічні умови праці й ін.);

• правові (законодавче регулювання трудових відносин, відносин на ринку праці й ін.).

Подібний поділ досить умовний, тому що проблеми праці поєднують у собі одночасно різні аспекти, виникають в єдності чи знаходяться в тісній взаємозалежності.

Роль праці в розвитку людини і суспільства виявляється в тім, що в процесі праці не тільки створюються матеріальні і духовні цінності, призначені для задоволення потреб людей, а й розвиваються самі працівники, що здобувають навички, розкривають свої здібності, поповнюють і збагачують знання.

Праця і робота − поняття не рівноцінні, не тотожні. Праця− явище суспільне, вона притаманна тільки людині. Як неможливе життя людини поза суспільством, так не може бути праці без людини і поза суспільством. Робота − поняття фізичне, вона може виконуватися і людиною, і твариною, і машиною. Праця виміряється робочим часом, робота — кілограмами.

Обов'язкові елементи праці − робоча сила і засоби виробництва.

Робоча сила − це сукупність фізичних і духовних здібностей людини, що використовуються нею в процесі праці. Робоча сила − основна продуктивна сила суспільства.

Засоби виробництва складаються з предметів праці і засобів праці.

Предмети праці − це продукти природи, що у процесі праці піддаються тим чи іншим змінам і перетворюються в споживчу вартість. Якщо предмети праці утворюють матеріальну основу продукту, то вони називаються основними матеріалами, а якщо сприяють самому процесу праці чи додають до основного матеріалу нові властивості, то — допоміжними матеріалами. До предметів праці в широкому змісті відноситься все те, що вишукується, добувається, обробляється, формується, тобто матеріальні ресурси, наукові знання і т. д.

Засоби праці −це знаряддя виробництва, при допомозі яких людина впливає на предмети праці і видозмінює їх. До засобів праці відносяться знаряддя праці і робоче місце. На ефективність праці впливає сукупність властивостей і параметрів засобів праці, належним чином пристосованих до людини чи колективу як суб'єкта праці. У випадку невідповідності психофізіологічних характеристик людини і параметрів засобів праці порушується безпечний режим роботи, підвищується стомлюваність працівника і т. д. Параметри знарядь праці залежать від досягнень науково-технічного прогресу, фінансових можливостей підприємства з придбання новинок, а також його інвестиційної активності.

Основними формами прояву процесу праці виступають витрати людської енергії, взаємодія працівника з засобами виробництва (предметами і засобами праці) і виробнича взаємодія працівників один з одним як по горизонталі (відносини співучасті в єдиному трудовому процесі), так і по вертикалі (відносини між керівником і підлеглим).

Праця,виступаючи як процес взаємодії людини і природи, водночас обумовлює певні відносини між її учасниками. У структурі громадської праці виділяють такі категорії: зміст праці і соціально-економічний характер праці.

Зміст праці це сукупність якісно визначених трудових функцій, спрямованих на виробництво споживчих цінностей. Він характеризує конкретні види трудової діяльності в процесі виробництва.

При аналізі змісту праці враховується, що в процесі праці здійснюються такі функції:

• логічна, пов'язана з визначенням цілі і підготовкою системи необхідних трудових операцій;

• виконавська − приведення засобів праці в дію різними способами залежно від стану продуктивних сил і безпосереднього впливу на предмети праці;

• реєстрація і контроль − спостереження за технологічним процесом, ходом виконання наміченої програми;

• регулювання − коригування, уточнення заданої програми.

Кожна з перелічених функцій може бути присутньою тією чи іншою мірою в праці окремого працівника, але неодмінно властива сукупній праці. Залежно від переваги тих чи інших функцій у трудовій діяльності людини визначається складність праці, складається конкретне співвідношення функцій розумової і фізичної праці.

Різноманіття змісту праці обумовлює розподіл функцій між людьми, що обробляють предмети праці. Такими функціями є:

• методологічна − полягає в застосуванні і розвитку методів пізнання, в основі яких лежать об'єктивні закони природи і суспільства;

• ідеологічна − спрямована на створення системи політичних, правових, моральних, естетичних, філософських поглядів і ідей, поширюваних через засоби масової інформації і публічні виступи;

• виховна − спрямована на підготовку людей до виконання задач соціального й економічного характеру шляхом цілеспрямованого впливу на них, що забезпечує формування їхньої особистості в потрібному напрямку;

• спрямовуюча, що полягає в організації планів і програм прискорення соціально-економічного розвитку країни за рахунок залучення до їхнього виконання всіх членів суспільства;

• планувальна − складається у випереджальному передбаченні розвитку об'єктивних явищ на основі науковості пізнання, обговорення і перевірки динаміки розвитку подій;

• інформаційна − полягає в пропаганді поглядів людей, планів, методів їх реалізації, основних положень через засоби масової інформації, систему освіти, культуру;

• управлінська − полягає в реалізації планів і директив вищих органів

• виконавська − передбачає точне виконання посадових інструкцій, юридичних прав, технології роботи, статутних вимог.

Зміст праці висуває певні вимоги до освіти, кваліфікації, здібностей людини. Це ключовий фактор, що характеризує можливості розвитку і самореалізації особистості в процесі праці.

За змістом розрізняють:

1) працю:

- у сфері матеріального виробництва;

- у сфері послуг;

- у сфері науки, культури і мистецтва тощо.

2) працю за видами діяльності (праця підприємця, керівника, ученого, інженера тощо;

3) працю за професією і спеціальністю.

Соціально-економічний характер праці виражає форму її громадської організації і являє собою сукупність відносин між учасниками трудового процесу, відмітні риси, властиві тому чи іншому способу виробництва. Тобто під характером працірозуміється його соціально-економічна сторона що виражає тип суспільної організації праці і ставлення до неї працівників. Характер праці визначається системою виробничих відносин, виражає ступінь їх розвинутості, розкриває процес взаємодії людини і суспільства. При цьому тип суспільної організації праці виявляється в способі поєднання працівників із засобами виробництва, у специфічних формах поділу праці і її соціальній структурі, у взаємозв'язку окремих видів праці.

До показників характеру працівідносять:

• форму власності;

• ставлення працівників до праці;

• відносини розподілу зроблених продуктів і послуг;

• ступінь соціальних розходжень у процесі праці.

Висновок. Зміст і характер працітісно пов'язані між собою, тому що виражають різні сторони однієї і тієї самої трудової діяльності. Крім того, вони впливають на активність людини у позаробочий час, розвиток її творчих здібностей, структуру споживання, ритм життя, спосіб проведення вільного часу.

Як економічній категорії праці притаманні кількісні і якісні характеристики:

1. Кількісна характеристика праці полягає у тому, що праця є витратою певного обсягу енергії. З економічної точки зору праця проявляється в таких поняттях як чисельність зайнятих, тривалість робочого дня, трудомісткість, інтенсивність праці тощо.

2. Якісна характеристика праці проявляється в таких поняттях як складність роботи, професійна специфіка, якість кінцевих результатів, ефективність праці, відповідальність за трудову діяльність.

Отже, праця синтезує соціальні, економічні, соціально-політичні та суто психологічні фактори, використання яких у сукупності в умовах ринку є необхідною передумовою ефективного функціонування будь-якого підприємства.