Фіксованому або змінному валютному курсі

Існують два основних режими валютних курсів: фіксованим, підтримуваним урядом на певний час, і плаваючий, тобто гнучкий ВК, що коливається залежно від динаміки попиту та пропозиції на ту або іншу валюту й ряду інших факторів. У цьому випадку ВК визначається ринковим механізмом, крім втручання уряду й центрального банку в процесі його формування.

Слід зазначити, що в цей час абсолютноі фіксовані або повністю вільні валютні курси зустрічаються вкрай рідко. При фіксованому ВК держава найчастіше вимушено міняти його рівень, якщо його підтримка в чинність яких-небудь причин неможливо або недоцільно. Точно також і при плаваючому ВК уряд прямо або побічно впливає на його рівень, прагнучи підтримати більш-менш його стабільний рівень, що є однієї із цілей макроекономічної політики.

Варто підкреслити, що в умовах фіксованих або плаваючих ВК наслідку економічного регулювання національної економіки будуть різні. Розглянемо ці наслідки в теоретичній моделі Манделла-Флеминга, що була розроблена на початку 1960-х років американськими економістами А.Р.Манделлом і Дж.Флемингом. Вони проаналізували результати економічної політики, виражені в зміні доходу країни (ВВП), обмінного курсу й чистого експорту при фіксованих і плаваючих валютних курсах.

Розглянемо до яких результатів при фіксованому ВК приводять різні напрямки економічної політики держави.

А. Бюджетно-податкова політика

Якщо уряд проводить політикові стимулювання внутрішнього попиту шляхом збільшення державних закупівель або зниження податків, що приведе до кредитно-грошової експансії й при незмінному ВК викликає ріст сукупного доходу країни.

Б. Кредитно-грошова політика

При фіксованому курсі кредитно-грошова політика у звичайному змісті стає неможливої, тому що й збільшення пропозиції грошей і їхнє зменшення не викличе зміни ВК. Уряд може використати тільки один тип кредитно-грошової політики - офіційно змінити фіксований ВК шляхом:

а) девальвації - зниження ВК;

б) ревальвації - підвищення ВК.

При девальвації росте чистий експорт і ВВП, при ревальвації навпаки, чистий експорт зменшується, що приводить до скорочення ВВП.

В. Зовнішньоторговельна політика

Введення імпортних квот і тарифів приводить до росту чистого експорту й росту сукупного доходу країни.

При змінному валютному курсі результати економічного впливу держави будуть іншими.

А. Бюджетно-податкова політика

Стимулювання внутрішніх видатків шляхом росту державних закупівель або зниження податків приведе до росту валютного курсу, однак рівень ВВП не зміниться. Це обумовлено тим, що тиск на внутрішню ставку відсотка убік її підвищення буде стимулювати приплив іноземного капіталу. Зросте попит на національну валюту, а, отже, і ВК. Чистий експорт скоротиться, що зведе нанівець розширення попиту на внутрішньому ринку, тому ВВП не зміниться.

Б. Кредитно-грошова політика

Збільшення пропозиції грошей центральним банком приведе до збільшення реальних запасів коштів. Це приведе до зниження внутрішньої ставки відсотка нижче світовий, що викличе витік капіталу в інші країни. Пропозиція національної валюти збільшиться, валютний курс знизиться, чистий експорт зросте, що викличе ріст ВВП.

В. Зовнішньоторговельна політика

Введення обмеження попиту на імпортні товари шляхом тарифних бар'єрів приведе до росту валютного курсу. При цьому тенденція росту чистого експорту нейтралізується зниженням чистого експорту, пов'язаним з відповідним ростом обмінного курсу.

забезпечувала автоматичне регулювання платіжного балансу. Допустимо, торгівля Німеччини зі США зведена з дефіцитом, імпорт перевищив експорт, попит на американські долари перевищив пропозицію. Тому що валютний курс не змінився, то виникне дефіцит платіжного балансу.

Дефіцит платіжного балансу буде покритий золотом. Відтік золота з Німеччини в США зменшить у країні кількість грошей, знизяться попит і ціни, що розширить експортні можливості Німеччини й обмежить імпорт. Отже, платіжний баланс прийде в рівновагу.

У сучасних умовах механізм установлення валютних курсів і їхній вплив на стан національної економіки набагато ускладнився. Валютні курси встановлюються методом валютного котирування на валютних ринках. Установлення курсів валют відповідно до діючих законодавчих норм і сформованої практики здійснюють національні або найбільші комерційні банки.

У цей час серед економістів ведуться суперечки про те, який режим ВК більше кращий. Приводяться аргументи на користь і того й іншого режиму ВК. Слід зазначити, що й фіксований і плаваючий ВК мають свої й позитивні й негативні сторони.

При фіксованому ВК економічна політика держави повинна будуватися твердій фінансовій і зовнішньоторговельній дисципліні. Всі міри держави повинні бути спрямовані на підтримку стабільного курсу національної валюти. Вони містять у собі:

1) підтримка курсу національної валюти методом валютної інтервенції. При зниженні курсу національної валюти Центральний банк свої золот-валютні резерви, продає іноземну валюту, тим самим збільшуючи її пропозицію й скорочуючи пропозицію національної валюти;

2) підтримка бездефіцитного платіжного й торговельного балансу шляхом введення протекціоністських мір, заохочення скорочення імпорту й збільшення експорту;

3) стримування інфляції;

4) стабілізацію усередині країни шляхом маніпулювання податками, що приводить до обмеження попиту на імпортні товари;

5) введення валютного контролю, тобто державного регулювання купівлі-продажу іноземної валюти, що містить у собі блокування валюти, тобто заборона операцій з нею, введення раціонування валюти, тобто обов'язкового її продажу державі за офіційним курсом і інші методи.

Використання фіксованих валютних курсів зменшує ризик і невизначеність, однак висуває вимоги до дисципліни в економічній політиці держави й нагромадженню достатніх валютних резервів.

Гнучкий валютний курс не пред'являє таких твердих вимог до дисципліни в економічній політиці. Він автоматично коректує платіжний баланс країни. Його переваги в тім, що він дозволяє уряду активно використати кредитно-грошову політику для рішення проблем зайнятості й інфляції. Однак він може створити серйозні труднощі, особливо для країн зі слабкою економікою:

- виникає невизначеність і непевність в успіху зовнішньоторговельних операцій, що приводить до стримування міжнародної торгівлі;

- виникає валютний ризик, що може привести до втрати вартості валютних резервів країни або підприємств у результаті зниження валютного курсу. Це також не сприяє розвитку економічних відносин між країнами;

- у країн з високим рівнем інфляції курс національної валюти знижується, що підриває довіру світового співтовариства до платоспроможності даної країни.

У цей час існує безліч режимів валютних курсів як незалежних, так і зв'язаних:

а) незалежне плавання, коли курси складаються під впливом попиту та пропозиції на девізних ринках при помірних інтервенціях центральних банків (США, Японія, Великобританія, Венесуела й ін.);

б) кероване плавання при більшому втручанні центральних банків (Греція, Южн.Корея, Туреччина й ін.);

в) спільне плавання країн ЄЕС, що означає синхронне коливання валютних курсів. При цьому в ЄЕС є два валютних режими: для внутрішніх операцій і для відносин із третіми партнерами;

г) зв'язані валютні курси, тобто жорстко фіксовані стосовно однієї валюти або валютного кошика:

- ординарні ВК, прив'язані до долара (Гондурас, Ангола, Гаїті й ін.);

- ординарні ВК, прив'язані до французького франка (Західно-Африканські й Центрально-Африканські країни, що були колонії Франції) і ін. зв'язані ВК;

д) ковзний паритет, коли національні держави встановлюють твердий ВК стосовно базової валюти, але динаміка ВК визначається по спеціальній формулі, що враховує розходження в темпах росту й цін.