Еволюція світової валютної системи. Характеристика сучасної валютної системи

Світова валютна система перебуває в постійному розвитку. Тривалий час (ХХIII, XIX сторіччя, аж до II половини ХХ) існував ЗОЛОТИЙ СТАНДАРТ. Він характеризувався наступними рисами:

- роль міжнародних платіжних коштів монопольно виконувало золото, кредитні платіжні кошти (чеки, векселя й ін.) застосовувалися в обмежених масштабах;

- забезпечувався вільний обмін кредитних платіжних коштів на золото;

- валютні курси встановлювалися на базі золотих паритетів національних валют і були досить стійкими.

При такій системі держава практично не брала участь у регулюванні міжнародних розрахунків.

Виведення золото зі сфери грошового обігу усередині країн, все більше використання національних валют при міжнародних розрахунках привело до поступового перетворення золотого стандарту в ЗОЛОТОДЕВИЗНЫЙ СТАНДАРТ. Цьому сприяло розвиток міжнародної торгівлі й вивозу капіталу.

Офіційне закріплення золотодевизного стандарту відбулося на міжнародній угоді в Бреттон-Вудсе (США) в 1944 р., що й дало назву Бреттон-Вудской валютній системі. Вона будувалася на наступних принципах.

1. У якості міжнародних платіжних коштів використалося золото й т.зв. резервні валюти: американський долар і фунт стерлінгів. При цьому будь-яка країна могла вільно обміняти наявні в неї резервні валюти на золото.

2. Установлювався фіксований валютний курс на основі золотого паритету. Для цього була визначена офіційна світова ціна золота в доларах: 1 тройская унція - 31,1035 грам золота прирівнювалася до 35 дол. Звідси 1 дол. містив 0,888671 грам чистого золота. Всі країни встановлювали курс своєї національної валюти до долара на основі золотого паритету. При цьому ринковий курс міг відхилятися від фіксованого тільки в межах 1%. Центральні банки повинні були підтримувати курс своєї національної валюти методами валютної інтервенції (тобто продажі або покупки своєї національної валюти на долари), підтримка рівноваги платіжного балансу (за допомогою митних і немитних коштів), у крайньому випадку допускалася зміна паритету національної валюти з дозволу МВФ за допомогою девальвації або ревальвації.

ДЕВАЛЬВАЦІЯ - офіційне зниження достоїнства золотого втримування національної грошової одиниці. РЕВАЛЬВАЦІЯ відображає зворотний процес, тобто підвищення золотого втримування грошової одиниці.

3. Для регулювання валютних відносин був створений міжнародний валютний фонд (МВФ) - наднаціональна організація, метою якої було впорядкування валютних відносин між її членами, усунення національних валютних обмежень і створення міжнародної системи платежів по поточних операціях.

Бреттон-Вудская валютна система успішно функціонувала в 50-60-і роки й завдяки їй світове співтовариство змогло підтримувати низькі темпи інфляції, забезпечити економічний ріст. Одержала бурхливий розвиток міжнародна торгівля.

Однак в 70-і роки почали наростати кризові явища в Бреттон-Вудской ВР. Порушилося оптимальне співвідношення між золотими й доларовими резервами, питома вага долара сильно збільшилася (з 9% в 1950р. до 75% в 1970 р.). Фактично долар знецінився, що було обумовлено хронічним дефіцитом платіжного балансу США. Монопольне положення американського долара привело до того, що США збільшило фінансування закордонних видатків, у т.ч. і В'єтнамської війни, за рахунок випуску національної валюти.

Таким чином, фіксований курс уже не відображав реального співвідношення національних валют. Крім того, виникла хронічна недостача міжнародної ліквідності.

Катастрофа Бреттонвудской системи виявилося в наступному: ряд країн ревальвировали свої валюти стосовно долара (Австрія, Швейцарія, ФРН, Японія й ін.); для підтримки курсу долара США змушені були продати половину своїх запасів золота й у серпні 1971 р. припинити розмін доларів на золото; в 1971 і 1973 р. була проведена девальвація долара; з березня 1973 р. відбувся перехід до плаваючих валютних курсів.

Зусилля по створенню нової валютної системи завершилися Ямайською угодою 1976 р. У результаті виникла сучасна валютна система, що істотно відрізняється від попередньої й має наступні риси:

1) відбулася офіційна демонетаризация золота, тобто воно виведено з міжнародних платіжних коштів;

2) нова ВР ґрунтується на декількох ключових валютах (марка ФРН, японська ієна й ін.), що одержало назву многовалютного стандарту, при цьому долар зрівняний у правах з іншими конвертованими валютами;

3) уведена до складу міжнародних платіжних коштів спеціально створена наднаціональна валюта - спеціальні права запозичення (СДР);

4) уведений змінний валютний курс;

5) МВФ вменена обов'язок здійснювати рядковий контроль за політикою країн-членів МВФ в області валютних курсів. В 1978 р. МВФ прийняв положення про нагляд за політикою в області валютних курсів з метою недопущення маніпулювання якою-небудь країною валютним курсом для досягнення своїх однобічних переваг.