Регіональна структура зовнішньоекономічних зв'язків Росії

В 1992-1998 р. основними зовнішньоекономічними партнерами Росії були країни Західної й Центральної Європи, на частку яких доводилося більше 50% товарообігу.

Слід зазначити, що ЄС традиційно залишається основним Зовнішньоекономічним партнером Росії. Країни ЄС є найбільшими покупцями російської нафти, нафтопродуктів, природного газу (більш ніж 90%), а також інших сировинних товарів. Окремі країни ЄС є й основними торговельними партнерами Росії в страновом розрізі, наприклад, Німеччина - Традиційно головний партнер, на частку якого в 1998 р. довелося близько 1/10 зовнішньоторговельного обігу Росії.

Росія в економічному плані тісно прив'язана до ЄС, що визначається географічними умовами й історичними коріннями. Між Росією і ЄС налагоджені стійкі збутові, транспортні, інформаційні й інші зв'язки, створені відповідні інфраструктури. У значній мірі на європейський ринок орієнтовані багато галузей виробництва, насамперед добувної промисловості. Все це створило стійку зовнішньоекономічну орієнтацію Росії на ринок ЄС.

З метою зміцнення основ широкомасштабної й довгострокової взаємодії між Росією і ЄС була укладена довгострокова Угода про партнерство й співробітництво (набуло чинності із грудня 1997 р.) - сама масштабна угода Росії із західними партнерами, що створює юридичну базу для регулювання широкого спектра взаємних зв'язків - від торгівлі товарами й послугами до руху капіталу й платежів, міграції трудових ресурсів, умов конкуренції й підприємницької діяльності, охорони інтелектуальної власності.

Угода не припускає вступу Росії в ЄС, як угоди про асоціацію із країнами ЦВЕ. Для Росії пріоритетний інтерес представляє включення в європейський економічний простір, можливість використовувати виробничий і науково-технічний потенціал країн ЄС, досвід побудови соціально орієнтованої ринкової економіки. У свою чергу, країни ЄС зацікавлені в стабільних поставках паливно-сировинних ресурсів і зміцненні своїх позицій на великому російському ринку. Крім того, зберігається проблема врегулювання кредитно-фінансових відносин, обумовлена наявністю в Росії старих і нових боргів, близько 4/5 яких доводиться на країни ЄС.

Угода про партнерство й співробітництво передбачає поширення на торгово-економічні зв'язки між Росією і ЄС більшості основних норм ВТО, причому ще до вступу нашої країни в цю організацію. Відповідно до угоди ЄС відмовився від кількісних обмежень відносно російських товарів, за винятком квотування торгівлі окремими видами виробів (зокрема, сталевою продукцією). Серйозною проблемою для просування російських товарів на західноєвропейський ринок залишаються так звані технічні бар'єри (вимоги по сертифікації, технічним і екологічним нормам і т.д.). Найбільш гострої є проблема антидемпінгових мір (під них підпадають чорні метали, мінеральні добрива, хімікати й ін.); по оцінках експертів, сумарний збиток для російських експортерів від застосування цих мір оцінюється в 1/4 млрд. дол. у рік.

На частку країн АТР в 1998 р. доводилося 15% зовнішньоторговельного обігу Росії, країн Західної півкулі - близько 13% товарообігу, країн СНД - не набагато більше 21% (з тенденцією, що знижується).

В 1999 р. зовнішня торгівля Росії розвивалася в умовах поступово поліпшується світової загальногосподарської й товарної кон'юнктури, однак продовжувало позначатися вплив валютно-фінансової кризи 1998 р.

наступні роки: 2000 р. став рекордним по росту експорту й сальдо торговельного балансу внаслідок украй сприятливої кон'юнктури світового ринку; в 2001-2002 р. умови торгівлі трохи погіршилися, але продовжували перевищувати рівень 1998-1999 р. (табл. 5).

У структурі експорту в 1999 р. частка паливно-енергетичних товарів збільшилася в порівнянні з 1998 р. на 2,3 пункти, «склавши 43,8%, частка металів і виробів з них знизилася на 1,6 пункту (20,5%). Питома вага інших товарних груп у порівнянні з 1998 р. практично не змінився й склав (в %): машин і встаткування - 10,6, продукції хімічної промисловості - 8,3, дорогоцінних металів, алмазів і виробів з них - 6,4, деревини й целюлозно-паперових виробів - 5,3.

В імпорті основне місце продовжували займати машини й устаткування - 32,3% (в 1998 р. - 35,4%), продовольчі товари й сільськогосподарська сировина - 28,4% (26,3%), продукція хімічної промисловості - 16,4% (15,2%).

Товарообіг Росії із країнами далекого зарубіжжя в 1999 р. склав 83 млрд. дол. і в порівнянні з 1998 р. скоротився на 7,7%: експорт - 61,1 млрд. дол. (ріст на 6,1%), імпорт - 21,9 млрд. дол. (зниження на 32,3%). За рахунок настільки різкого зниження обсягу імпорту в торгівлі із країнами далекого зарубіжжя в 1999 р. був досягнутий значний ріст позитивного сальдо торговельного балансу із цією групою країн, що склало 39,2 млрд. дол. проти 26,1 млрд. в 1998 р.

Порівняно сприятливі підсумки в розвитку експорту (ріст на 6,1% проти зниження на 15,8% в 1998 р.) були досягнуті головним чином за рахунок поліпшення кон'юнктурної ситуації на світових ринках у другій половині 1999 р., особливо на ринку нафти й нафтопродуктів, чому сприяв значний ріст цін на ці товари.