Законів ринкової економіки

 

Семінарське заняття № 2.2. з теми:

«Структура та інфраструктура ринку»

Семінарське заняття № 3

Тема: Структура та інфраструктура ринку.

План.

 

1. Інфраструктура ринку і її роль в регулюванні економічних процесів.

2. Сутність та основні принципи роботи бірж. Види біржових операцій

3. Товарні біржі.

4. Фондові та валютні біржі.

5. Біржі праці. Особливості функціонування центрів зайнятості в Україні.

 

 

Рекомендована література:

 

1. Економічна теорія для менеджерів. (за ред.. С.В.Мочерного, В.М. Фомішиної, О.І.Тищенко) – Херсон «Олді-плюс»,2006, с. 253-283.

2. Основи економічної теорії (за ред. В.О.Рибалкіна та інш.)- К.,Академія, 2002, с.126-154.

3. Основи економічної теорії (за ред. Мочерного С.В.), Тернопіль, 1993, с.63-76.

4. Чувашев В.А. Основы рыночной экономики – Луганск, 1997, с.41-47.

5. Экономика в схемах. Экономика в таблицах (под ред. Пруссовой Л.Г.), - К.,1995, с.123,147,148.

 

 

Завдання:

1.Скласти стислий конспект відповідей з питань плану:

1 рівень – питання № 1,2,5

2 рівень – питання № 1,2,3,5

3 рівень – питання № 1,2,3,4,5

 

2.Підготувати доповіді, реферати, повідомлення з теми.

 

Методичні матеріали до підготовки до семінарського заняття.

1.

У цілому сутність поняття інфраструктури означає систему обслуговування.

Ринкова інфраструктура - це сукупність галузей і інститутів, що забезпечують і регулюють безперебійне багаторівневе функціонування господарських суб'єктів і рух товарно-грошових потоків.

Оскільки існує обслуговування виробництва, соціальної сфери, ринку, розрізняють виробничу інфраструктуру, соціальну й інфраструктуру ринку в сукупності вони утворять ринкову інфраструктуру.

Виробнича включає транспорт, зв'язок, оптову торгівлю й ін., що обслуговують рух засобів виробництва.

Соціальна включає транспорт, зв'язок, що обслуговують населення, а також освіту, охорону здоров'я, соціальне забезпечення, соціальний захист.

Інфраструктура ринку - це сукупність інститутів (служб, підприємств), що обслуговують рух товарів і послуг, виконують відповідні функції і забезпечують функціонування ринкових відносин.

Інфраструктура ринку виконує наступні функції:

1. забезпечуюча (традиційна) - забезпечує суб'єктам ринку можливість реалізувати власні інтереси;

2. регулююча – упорядковує взаємодію елементів ринкової системи.

Організаційна база інфраструктури ринку включає постачальне - збутові, брокерські та ін. посередницькі організації, комерційні фірми крупних промислових підприємств.

Матеріальна база складається із транспортних, банківських і страхових систем, крупних самостійних банківських і кредитних установ, а також різних за обсягом операцій середніх та дрібних комерційних банків.

Інфраструктурою ринку є складна система, тому що вона включає різноманітні елементи, характерні для того чи іншого виду ринку.

 

 

Ринок засобів виробництва і предметів споживання	Ринок робочої сили	Фінансовий ринок	Рінок інформаційних товарів та послуг
ріелтерські компанії, роздрібна торгівля, оптова торгівля, товарна біржа, сировинна біржа, торгово-посередницькі фірми (трейдінгові), аукціони, ярмарки, торгові доми, торгово-промислові палати, торгово-виставкові комплекси, лізингові компанії	державні центри зайнятості, біржі праці, приватні кадрові агентства, комерційні центри з підготовки (перанавчання і працевлаштування)	фондова біржа, валютна біржа, розрахунково-клірингові фірми, банки, страхові компанії, інвестиційні фонди, пенсійні фонди, емісійна система	консалтингові фірми, рекламні агентства, аудиторські фірми, юридичні фірми, инноваційно-інформаційні центри, засоби ділової комунікації

 

Інфраструктура ринку є необхідною умовою ринкових перетворень економіки України, становлення підприємництва. Вона покликана забезпечити цивілізований характер ринкових відносин, допомогти досягненню цілей і задач учасників ринку.

2.

Біржа (нім. Börse, від пізньолат. bursa — гаманець) — організований торгівельний майданчик, на якому відбувається оптова торгівля товарами або цінними паперами у вигляді стандартизованих біржових угод.

Біржі беруть початок від купецьких сходок в італійських містах 13—14 ст., а пізніше в торговельних містах інших країн Західної Європи. В світовій торгівлі 17 ст. велику роль відіграла Амстердамська біржа, де сформувались основні типи біржових операцій, відомих в сучасних капіталістичних країнах.

 

Товарні біржі з розвитком капіталізму стали центром оптової торгівлі, де продаються і купуються масові однорідні товари (бавовна, цукор, кава, зерно, метал, каучук та ін.) за зразками і стандартами.

На біржі укладаються угоди по біржових товарах, в результаті чого утворюється динаміка ціни тільки під впливом ринкового попиту та пропозиції, що дає змогу орієнтуватися учасникам ринку та прогнозувати хід торгів в майбутньому.

Найбільші товарні біржі — Чикагська (США) і Ліверпульська (Англія). Фондові біржі зосереджують більшу частину купівлі і продажу акцій та облігацій підприємств і облігацій державних позик. Діяльність біржі сприяє залученню грошового капіталу капіталістичного господарства, а можливість продажу акцій і облігацій на фондовій біржі прискорює обіг капіталу і переміщення його з однієї галузі в іншу. На фондовій біржі майже щохвилини реєструються і оголошуються на рухомій стрічці курси, за якими корпорації продають або купують цінні папери. На найбільшій у США Нью-Йоркській фондовій біржі (заснована у 1792) умови угод негайно телеграфують в 472 великі міста США, Канади та інших країн. На фондовій біржі відбувається спекуляція цінними паперами, зв'язана з частим коливанням їхнього курсу. Ці коливання відбивають стан виробництва, ринкову кон'юнктуру і політичні події. В періоди назрівання економічних криз звичайно спостерігаються кризи і на фондовій біржі, що виявляється в різкому падінні курсів цінних паперів. Великі фондові біржі, крім Нью-Йорка, є в Лондоні і Парижі.

В Російській імперії, в тому числі в Україні, в 1914 році було 82 біржі; найбільші з них — Петербурзька (заснована в 1703), Одеська (1796), Варшавська (1816), Кременчуцька (1834), Московська (1837), Київська (1865), Харківська (1868). Біржова торгівля найбільш розвинулася в пореформений період з розвитком капіталізму. Біржі в Україні, як і більшість їх у Росії, були переважно товарними (єдиною фондовою біржею в Росії була Петербурзька). Певне значення мала торгівля цінними паперами на Московській, Одеській, Київській і Харківській біржах. У Києві найбільше біржових операцій провадилося з цукром і акціями цукрових заводів, в Одесі — з хлібом та іноземною валютою.

Біржі України

На 1 жовтня 2010 року в Україні зареєстровано 550 бірж. Практичну діяльність здійснювали 345 бірж, серед них універсальних, товарно-сировинних і товарних — 294 біржі, нерухомості та агропромислових — по 17, фондових бірж та їх філій — 15, а також по одній валютній та спеціалізованій біржі.

За результатами діяльності 9 місяців 2010 року (дані Держкомстатистики станом на 1 жовтня 2010 року) першу п'ятірку за обсягом укладених угод складали такі біржі:ПАТ «Фондова біржа ПФТС»,ВАТ «Українська біржа»,ПАТ "Фондова біржа «Перспектива»,Українська універсальна біржа.

В наш час біржа — юридична особа, що забезпечує регулярне функціонування організованого ринку товарів, валют, цінних паперів, похідних фінансових інструментів. Біржа гарантує виконання угод, кожен член біржі проходить процедуру лістингу, де перевіряється повністю всі дані про компанію — від фінансової звітності, до моральних якостей керівника. Все це мінімізує ризики щодо невиконання угод та робить торгівлю на біржі більш зручною та впевненою.

Залежно від активів якими торгує біржа, їх поділяють на:

· товарні

· фондові

· валютні

· ф'ючерсні

· універсальні

Види біржових угод і операцій

Довга позиція в цінних паперах означає що власник цінних паперів закуповує та утримує цінні папери у розрахунку на отримання прибутку, якщо вартість цих паперів збільшиться.

Слідування довгій позиції у ф'ючерсному контракті, або іншому виді похідного фінансового інструменту означає, що власник отримує прибуток якщо ціна на папери зростає. Довга позиція є найбільш зручною та звичною формою інвестування, і часто протиставиться до короткого продажу.

Відповідає інвестиційній стратегії «купи і тримай».

Учасників гри на підвищення називають «биками».

Короткий продаж (англ. short selling, shorting) — це продаж фінансових інструментів (валюти, цінних паперів тощо), якими продавець не володіє на момент продажу. Такий продаж роблять із наміром купити фінансовий інструмент пізніше, за нижчою ціною. «Короткі» продавці намагаються отримати прибуток від очікуваного зниження ціни на такий інструмент.

Зазвичай, продавець позичає або орендує цінні папери, які він збирається продати, а пізніше купує ідентичні цінні папери, щоб повернути їх позикодавцю. Якщо ціна на такі цінні папери падає, продавець отримує прибуток за рахунок продажу «запозичених» цінних паперів за ціною вищою, ніж складеться на ринку на час їх купівлі. З іншого боку, якщо ціна на папери зростає, продавець втрачає гроші, оскільки йому доведеться купувати фінансовий інструмент за вищою ціною, ніж його було продано. Така практика є дуже ризиковою у тому сенсі, що ціна може зростати необмежено і навіть перевищити капітал продавця.

Практика закупівлі цінних паперів після їх продажу відома під назвою «закриття позиції» (англ. closing a position), або «покриття» (англ. covering).

Хеджува́ння, Хедж (англ. Hedging, англ. Hedge) — засіб зменшення ризику шляхом укладання протилежної угоди. Форма страхування вартості товару або прибутку, валютного ризику при здійсненні ф'ючерсних угод у банківській, страховій, біржовій та комерційній практиці. Учасники угоди мають можливість застерегтись, знизити ступінь фінансового ризику, пов'язаного з можливою зміною кон'юнктури ринку, попиту чи рівня цін упродовж виконання умов угоди.

Найбільш ефективним методом мінімізації ризиків є хеджування. Його можна визначити як сукупність дій та засобів, спрямованих на усунення ризиків або їх утримання на прийнятному рівні та отримання прибутку.

Хеджування являє собою систему економічних відносин учасників фінансового ринку, які пов'язані зі зниженням кредитних та цінових ризиків і досягаються за рахунок одночасності та протилежного спрямування торгових угод на строковому ринку і ринку реального товару.

Інструментом хеджування є інструменти строкового ринку (деривативи) - форвардні контракти, опціони та ф'ючерсні контракти. Деривативи - це стандартний документ, що засвідчує право придбати або продати базовий актив на визначених ним умовах у майбутньому. В міжнародній практиці строкового ринку деривативами є форвардні контракти, ф'ючерсні контракти та опціони, що і покладено в основу законодавчого регулювання випуску та обігу деривативів в нашій країні.

Коротке хеджування - продаж строкових контрактів, а довге - купівля строкових контрактів. Техніка довгого хеджування дає можливість негативних коливань ціни активу. Коротке хеджування сприяє забезпеченню ціни продажу базового активу, який знаходиться у власності продавця.

На товарних біржах здійснюється також опціонна торгівля.

Опціон - привілей, який купують, сплативши додатково певну суму грошей для отримання товару за заздалегідь встановленою ціною протягом певного строку. Опціонна торгівля на товарній біржі означає можливість через сплату певної суми грошей - премії - одержати привілейовані гарантії отримання товару за наперед визначеною ціною і протягом обумовленого строку. Здебільшого це - торгівля коштовностями, валютою, іпотекою, індексами акцій, відсотковими ставками, індексами цін тощо.

 

3.

Товарна біржа - особливий ринок, на якому здійснюється оптова торгівля масовими однорідними товарами і зароджується попит та пропонування цих товарів у масштабах регіону, республіки, співдружності країн й світового ринку. Відмітною особливістю торгівлі на біржі є те, що товари безпосередньо не переходять з рук у руки. Угоди укладаються на основі пред'явлення та огляду встановлених форм документів, що регламентують номенклатуру, обсяг, терміни, форму доставки, а також ціну товару і деякі інші умови. Так діють вже 63 товарних біржі України.

Головною метою їхньої діяльності стало наповнення товаропровідної мережі тими матеріальними ресурсами, які можна реалізувати за вільними цінами. Товарна біржа особливо важлива для малих і середніх фірм та інших підприємницьких структур, що зароджуються. Водночас це не суперечить тому, що біржа як самостійне підприємство ринкової економіки дбає про піднесення прибутковості своєї діяльності. Про це недвозначно заявило понад 45% товарних бірж. Щоб забезпечити стабільність своєї діяльності, вони шукають оптимального поєднання торгового процесу з отриманням нормального прибутку. Інакше втрачається будь-який сенс біржових торгів, які стали найзручнішим видом оптової торгівлі. Саме це і є головною об'єктивною причиною швидкого розвитку системи товарних бірж.

За своїм статутом товарні біржі виступають як торговельно-господарські організації з правом юридичної особи, які створюється союзами підприємців і торговців, щоб формувати оптовий ртнок шляхом організованої й регульованої біржової торгівлі, здійснюваної у формі гласних публічних торгів.

Товарні біржі можуть створювати союзи, об'єднання, асоціації, мати філіали та інші відособлені підрозділи. Безпосередньо сферою діяльності товарної біржі є організація та регулювання біржової торгівлі. Правилами, які виробляє кожна біржа, передбачено ряд умов, які, зокрема, зобов'язують учасників торгів безумовно виконувати взяті зобов'язання, гарантується рівноправність і свобода вибору та дій для всіх учасників, вимагається обов'язкова підзвітність законодавчим і податковим структурам, наявність системи та уніфікованих форм документів, регламент ведення торгів, порядок фінансових розрахунків і ряд інших. При цьому біржа не має права займатися іншою діяльністю, в тому числі здійснювати вклади в банки, купувати акції тих підприємств, які не беруть участі в біржових операціях. Водночас біржі покликані координувати свою діяльність, захищати інтереси своїх членів і здійснювати спільні програми з іншими товарними біржами, але не можуть створювати монопольні об'єднання.

Основними характеристиками товарної біржі є такі:

1) створення на них сприятливих умов для здійснення купівлі-продажу не самих товарів, а контрактів на їхні поставки;

2) укладання контрактів щодо стандартизованих товарів, тобто таких, які можна продавати великими партіями за зразками або технічними умовами, описаними в контрактах;

3) регулярність торгів, що допомагає зосередити на біржі велику кількість покупців та продавців й визначити базисні ринкові ціни;

4) вільна купівля-продаж контрактів, коли покупець вільно вибирає продавця, а продавець - покупця;

5) дія вільних ринкових цін, які складаються під впливом реального співвідношення попиту та пропонування;

6) здійснення торгів за єдиними біржовими правилами;

7) активна й безпосередня участь у торгах біржових посередників (брокерів);

8) наявність типізації контрактів і мінімальних партій поставок, що значно спрощує ведення торгів;

9) збір, обробка й поширення інформації, пов'язаної з кон'юнктурою ринку.

Залежно від того, яку участь у біржових торгах беруть відвідувачі, товарні біржі поділяються на відкриті й закриті. В торгах на закритих біржах беруть участь лише біржові брокери, а на відкритих, крім них, торгові угоди укладають також відвідувачі. Сучасні біржі на Заході в основному закриті.

 

За характером операцій розрізняють товарні біржі реального товару й ф'ючерні.

Продаж контрактів на біржах реального товару супроводжується, як правило, наступною поставкою товарів. На біржу з реальним товаром він доставляється у строго визначених розмірах і продається у вигляді біржових одиниць, що відповідають або вмісту транспортного засобу (вагон), або ж місця за обсягом і вагою (кіпа бавовни). Фактичні величини продажу називаються лотами, тобто партіями. Кожна партія має бути числом, що є кратним біржовій одиниці. Це означає, що самі партії не можуть встановлюватися продавцем і покупцем довільно і мати індивідуалізовані обома сторонами параметри. Головним наслідком стандартизації кількісної сторони біржової торгівлі є демонополізація попиту і пропозиції, недоцільність виробництва і споживання некратних біржових одиниць і партій у виробництві, постачанні і замовленнях, а отже, і неможливість висунення якихось особливих вимог щодо кількості й ціни.

На товарних біржах зосереджуються попит і пропонування цих товарів у масштабі даної країни, а іноді і всього світового ринку. Товари на біржі безпосередньо не представлені, і угоди на їхню доставку укладаються на певний строк і за певну ціну; при цьому продавець розраховує, що ціна на товар до встановленого строку впаде і він матиме різницю в цінах, а покупець розраховує на підвищення ціни.

4.

Фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства, статуту і правил фондової біржі.

Фондова біржа - установа, яка створена для забезпечення сприятливих умов вільної купівлі-продажу цінних паперів за ринковими цінами на регулярній та упорядкованій основі.

Фондова біржа може формувати сукупність брокерських місць, власники яких беруть участь у біржових зборах, використовують технічні засоби та обладнання, мають право на отримання відповідних послуг тощо. У даній операції власник, сплативши вартість брокерського місця, вступає у взаємовідносини з фондовою біржею як із комерційною організацією.

Предметом торгівлі на фондових біржах є акції та облігації акціонерних товариств, компаній, а також облігації державних позик. Купівля-продаж тут здійснюється шляхом обміну усними інструкціями між продавцями та покупцями. Ціни формуються за законом співвідношення попиту й пропонування.

Як ринок цінних паперів фондова біржа виникла ще у XVШ ст., але відігравати помітну роль стала лише з масовим розвитком акціонерних товариств та зростанням обігу цінних паперів. Нині в світі функціонує близько 200 фондових бірж, які слугують центрами мобілізації розпорошених вільних капіталів, вкладання їх на тривалий строк в облігації та акції, фондова біржа тісно взаємодіє усією системою короткострокового кредиту. Власники цінних паперів у будь-який час можуть реалізувати їх на біржі, незважаючи на те, що реальний капітал закріплено на фабриках і заводах.

Початком становлення створення фондового ринку України стала поява відповідних законів України: "Про цінні папери і фондовий ринок", "Про приватизаційні папери", "Про банки і банківську діяльність".

У цей же час з'являються перші українські акції і перші торговці цінними паперами.

Верховна Рада України приймає постанову "Про Концепцію функціонування і розвитку фондового ринку в Україні".

Пожвавлення законодавчої діяльності у сфері цінних паперів відбулося після прийняття Указу Президента України "Про державну комісію з цінних паперів і фондового ринку" від 12 червня 1995 р. № 446/5 30 жовтня 1996 року було прийнято закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів України", 9 липня 1996 р. - закон "Про внесення змін і доповнень до закону України "Про цінні папери і фондову біржу".

У 2001 році в Україні вже діяло 6 бірж і 2 торгово-інформаційні системи (ТІС). 2002 рік став роком домінування ПФТС і УМВБ. Їхня частина - майже 98,11% всіх угод, укладених на організованому ринку. Інші торгові сектори поділили між собою ринок таким чином: Українська фондова біржа (УФБ) - 0,81%, Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ) - 0,73%, Придніпровська фондова біржа (ПФБ) - 0,04%, Донецька фондова біржа (ДФБ) - 0,03%, Українська міжбанківська фондова біржа (УМФБ) - 0,24%, Кримська фондова біржа (КФБ) - 0,04%.

Ще один імпульс до розвитку фондового ринку дала поява Української Біржі, яка впровадила ринок заявок. Це, у свою чергу, поклало початок такому явищу як інтернет-трейдінг.

До появи нового торгового майданчика Українська Біржа фондовий ринок України можна було віднести до ринків з вкрай низькою ліквідністю. Про це свідчив значний розрив між котуваннями покупки і продажу фондових активів. У середньому він складав за групою найбільш популярних паперів 20% - 25%. У той же час, скажімо, у Росії цей показник не перевищував 1,5 - 2,0%.

 

Валютна біржа

Питання розбудови ринку та входження економіки України у світове господарство, становлення конвертованості національної грошової одиниці сьогодні не можуть вирішуватися без валютної біржі. Лише валютна біржа здатна забезпечити вільне плавання курсів валют; без неї не можна подолати монополію Національного банку та Зовнішекономбанку. Функції валютної біржі могли б виконувати й незалежні комерційні банки, якби вони одержали право вільного ведення операцій з усіма валютами.

Валютна біржа - не лише місце торгівлі валютами, а й важливий організуючий чинник банківської політики. Вона організовує валютні торги й проводить розрахунки в іноземній валюті та грошових одиницях України відповідно до домовленостей, визначає поточний ринковий курс іноземних валют по відношенню до національної грошової одиниці, організовує операції Національного банку з метою регулювання (підтримки) поточного валютного курсу національної грошової одиниці.

Право на участь у торгах валютної біржі (і право стати її членами) мають лише зареєстровані банки та фінансові підприємства, що одержали офіційний дозвіл (ліцензію) Національного банку.

Члени валютної біржі мають право брати участь у біржових операціях за свій рахунок і від власного імені, а також за дорученням клієнтів. Для купівлі (продажу) іноземної валюти клієнт подає на біржу заяву, вказує мету використання валюти (наприклад, на купівлю товарів і послуг, реалізацію права на інтелектуальну діяльність, для переведення за кордон дивідендів тощо).

Для встановлення ринкового курсу за початкову ставку приймається курс, зафіксований на попередніх торгах. Залежно від співвідношення попиту й пропонування маклер надалі підвищує його або ж понижує. Коли зниження (підвищення) курсу перевищує 10% від початкового, то маклер має право оголосити перерву в біржових торгах для проведення нарад з Національним банком України, а за необхідності - і з членами біржі для прийняття стабілізаційних заходів. Якщо з'ясується, що подібні коливання мають спекулятивний характер, то біржові торги можуть припинятися. Мінімальна величина купівлі (продажу) валюти становить 10 тис. дол.

У травні 1994 р. на Придніпровській товарній біржі вперше в Україні відбулися пробні торги валютними ф'ючерами, а починаючи з червня їх проводять регулярно, тричі на тиждень - понеділок, середу, п'ятницю.

Створено тут також розрахункову палату, яка виступає гарантом виконання зобов'язань за контрактами. Вона обслуговує учасників торгів як біржовий мінікліринговий банк. Членами розрахункової палати можуть бути лише члени Придніпровської товарної біржі. Розрахункова палата складається з 20 членів, серед яких банки: "Новий", "Дніпро-сервіс" та фірми: "Інфотех", "Вісімдесят", "Дал-інвест", "Ельф" та ін. Члени розрахункової палати можуть виступати на торгах і як продавці, і як покупці. За їх посередництвом у торгах можуть брати участь державні підприємства, комерційні структури, приватні особи, які заплатили певний процент комісійних.

5.

Біржа праці - установа ринкової економіки, яка здійснює посередницьку місію між найманими працівниками та роботодавцями в процесі купівлі-продажу товару робоча сила. У всіх країнах світу вони є державними організаціями.

Біржі праці виконують такі функції: працевлаштування безробітних, сприяння всім бажаючим змінити характер і місце роботи, вивчення кон'юнктури ринку робочої сили та надання інформації про неї, професійна орієнтація молоді, облік безробітних та виплата їм допомоги.

В Україні біржу праці було закрито в 1930 р. як непотрібну і таку, що має існувати лише за капіталізму, проте її функції не зміг ефективно виконувати жоден адміністративний орган.

Нині, виходячи з необхідності розбудови ринку та здійснення структурних зрушень у виробництві, долаються ідеологічні догми щодо товару робоча сила та біржі праці.

Згідно із Законом України про зайнятість населення вже реалізується програма формування ринку праці: створено близько 700 регіональних центрів зайнятості, розпочата реєстрація безробітних, здійснюється працевлаштування переважної більшості тих, хто звертається до центрів зайнятості.

Ще не використано громадські роботи, які фактично є дійовим і універсальним засобом активної політики на ринку праці. Хоч і схвалено національну програму громадських робіт як частини Державної програми зайнятості населення, проте вона не реалізується. Водночас громадські роботи дають змогу найраціональніше використати кошти, що виділяються на соціальні потреби безробітних. У процесі їх проведення безробітні просто відпрацьовують свої суми коштів, а їхня праця приносить суспільству значну користь. Особливо значний ефект вони дають у тих галузях і регіонах, у яких на даний час невигідні відособлені вкладення підприємців.

Інвестором таких коштів на національному рівні виступає держава. Вона цілеспрямовано перерозподіляє кошти державного бюджету, використовує відповідні цільові фонди, випускає державні позики. Всі вони концентруються у відповідних програмах для заміщення робочих місць у сфері природоохоронних і соціальних робіт, ремонті шляхів, землевпорядкуванні, будівництві на селі тощо.

Має сенс і діяльність закладів регіональної соціальної служби молоді. Молодіжна біржа праці, створена цією службою, призначена для вивчення попиту на робочу силу, забезпечення населення, що не працює, робочими місцями. Особлива допомога надаватиметься студентській молоді для пошуку роботи за сумісництвом та інвалідам. Молодіжна біржа відкриває курси, створює додаткові робочі місця, планує за пайовою участю з підприємствами міста Харкова інші заходи.

На договірній основі з навчальними закладами формується система професійної перепідготовки безробітних, в якій щороку перенавчатимуться 350-400 тис. чоловік.

Проте ще не всі питання функціонування ринку праці вирішені. Зокрема, незадовільно формується матеріально-технічна база центрів зайнятості. Вони не забезпечені достатньою мірою комп'ютерною технікою, не створена елементарна інформаційна мережа, без якої не може бути ринку. Повільно формується і фонд зайнятості, з якого потрібно черпати кошти компенсації незайнятим.

Актуальною є проблема демонополізації ринку праці. Потужні державні й галузеві незалежні профспілки постійно зловживають своєю силою, шантажують бізнес і уряд, вдаються до диктату, що призводить до економічних збитків.

В умовах гіперінфляції, коли потрібна висока соціальна відповідальність і тих, хто піднімає ціни, і тих, хто домагається підвищення заробітної плати, втрати від несанкціонована страйків та всіляких зупинок виробництва зростають багаторазово.

 

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте сутність поняття інфраструктури.

2. Які функції виконує інфраструктура ринку?

3. Охарактеризуйте різноманітні елементи інфраструктури ринку.

4. Поясніть умови діяльності та характерні ознаки товарної біржі.

5. Які вам відомі види біржових угод і операцій?

6. Проаналізуйте особливості функціонування фондових та валютних бірж в Україні.

7. Яким чином біржі праці задіяні в програмі формування ринку праців Україні?

 

Дисципліна: «Економічна теорія»