Тема 4. Економічні системи суспільства

Питання

1. Основні ступені соціально-економічного розвитку.

2. Цивілізаційний підхід та формаційний підходи.

3. Проблеми економічного вибору в різних економічних системах.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Основні ступені соціально-економічного розвитку

При вивченні питання слід звернути увагу на такі моменти:

• основні структурні елементи економічної системи;

• побудова економічної системи та джерела руху;

• типи економічних систем, їх зміст.

Література: 3, с. 34 - 38; 5, с. 52 - 59.

Економічна система - це особливим чином впорядкова­на система зв'язків між виробниками й споживачами матеріаль­них та нематеріальних благ і послуг.

Структурні ланки, що утворюють різні економічні систе­ми, неоднорідні за своїм змістом. Вони поєднують у собі загаль­ні та специфічні, основні й похідні, нові, що народжуються, і відмираючі старі економічні форми (або господарські елементи). Наприклад, в Україні за останнє десятиріччя "відмирає" дирек­тивне планування, а зміцнюється так зване індикативне (тобто рекомендаційне) планування.

Слід зауважити, що в нових ринкових умовах структурні елементи економічної системи характеризуються більшим динамізмом, рухливістю, гнучкістю та водночас суперечливістю розвитку.

Економічній системі притаманні різні сфери функціону­вання, різні рівні господарювання її суб'єктів. Сучасна економічна система є не сукупністю індивідуальних господарств од­ного рівня, а складною системою кількох рівнів, що взаємоді­ють. Центральне місце в економічній системі належить люди­ні як основній продуктивній силі суспільства. Водночас їй дово­диться мати справу з організацією виробництва. З останнім повязанепоняття технологічного способу виробництва, що ві­дображає поєднання засобів праці з організацією виробництва.

Перехід від одного технологічного способу виробництва до іншого відбувається завдяки якісним змінам у характері засо­бі и праці, прогресу науки і техніки. Відповідно до трьох етапів розвиткутехніки розрізняють технологічні способи виробництва які ґрунтуються на:

• ручній праці (початок XVI - кінець XVIII ст.);

• машинній праці (початок XIX ст., коли відбулася про­мислова революція, - середина 50-х років XX ст.);

• автоматизованій праці - розпочався наприкінці 50-х
років XX ст., у зв'язку з розгортанням науково-технічної рево­люції. Як відомо, з середини 70-х років НТР вступила у новий
етап свого розвитку, пов'язаний з електронізацією матеріально­го виробництва, сфери надання послуг та обігу.

З цього часу в розвинених країнах світу все більшу роль ві­діграє інформація. Вона веде до появи нового типу суспільства -

інформаційного.

Інформаційне суспільство - це найрозвиненіший етап розвитку людської цивілізації, що є результатом:

• інформаційно-комп'ютерної революції і ґрунтується
на інформаційній технології;

• автоматизації та роботизації усіх сфер та галузей еко­номіки й управління;

• створення єдиної новітньої інтегрованої системи
зв'язку, яка надає кожній людині необхідну інформацію та знан­ня й обумовлює радикальні зміни у всій системі суспільних
відносин. Це забезпечує найбільший прогрес і свободу
особистості, можливості її самореалізації. У розвинених країнах
світу інформаційне суспільство виникло в середині 80-х років, і наприкінці ХХ століття пройшло перший етап свого розвитку. Основу інформаційного суспільства становить інновацій­но-інформаційна економіка, до якої мають перейти передові держави світу в трансформаційний період ХХІ століття. Прогрес людського суспільства в історичному процесі його розвитку органічно пов'язаний зі становленням та удоско­наленням певного типу економічної системи. Вона відповідає панівній формі власності та певним соціально-економічним ви­робничим відносинам.

Найбільше розповсюдження у світовій економічній літе­ратурі отримала класифікація економічних систем за двома

ознаками:

1) формою власності на засоби виробництва;

2) способом координації (регулювання) економічної ді­яльності.

На основі цих ознак виділяють такі економічні системи:

• традиційна (натуральна) економіка;

• тоталітарна економіка;

• ринкова економіка вільної конкуренції;

• регульована ринкова (змішана) економіка, або орієнто­вана ринкова економіка.