Методи нейро-лінгвістичного програмування.

Вправа спрямована на зміну ставлення до психотравмуючої події. Досліджуваному пропонують уявити картину психотравмуючої ситуації. Далі необхідно зупинити картину, позбавити її кольору, чіткості та виразності. Протилежні дії зробити з позитивною картиною.

У вправі вибух досліджуваний уявляє психотравмуючу ситуацію, мисленнєво роздуває її як повітряну кулю до тих пір, поки вона не лопне. Внаслідок цього змінюється значимість даної ситуації.

Наступна техніка часто використовується для позбавлення негативних звичок, вирішення особистісних проблем. Так, наприклад, при лікуванні тютюнової залежності, клієнт повинен зручно сісти, і мисленно уявити собі максимальне задоволення від куріння. Психолог в момент найвищого задоволення клієнта (визначається на основі вербальних реакцій) робить дотик рукою до коліна або руки досліджуваного (накладається якір). Далі уявляється ситуація, коли були негативні емоції від куріння і в цей момент симетрично здійснюється дотик до іншого коліна чи руки. Наступним етапом є уявлення клієнтом першої картини, в процесі якого психолог одночасно робить два дотики (два якоря).Відбувається зшибка.

Вправа “рефрейминг” дає змогу, змінюючи психотравмуючий фактор, змінити емоційну реакцію клієнта на стресову ситуацію. Так, при спогаді психотравмуючої події основному винуватцю доцільно надати комічний вигляд. Значимим є тривалий час спостерігати заданою картиною.

Умови навчальної діяльності учнів вимагають від вчених пошуку більш ефективних психологічних заходів, підвищення, збереження й відновлення їх працездатності. Для чого ми пропонуємо використовувати елементи комплексного психологічного забезпечення: аутогенне тренування; психологічну допомогу; спеціальні фізичні вправи окремо або поєднано.

Аутогенне тренування ( від лат. àutos -сам, genos - походження) - психотерапевтичний метод, який передбачає навчання пацієнтів м’язовій релаксації, самонавіюванню, розвитку концентрації уваги і сили уявлень, вмінню контролювати недовільну, розумову активність з метою підвищення ефективності значимої для суб’єкта діяльності (А.В.Петровський, М.Г.Ярошевський, 1990).

Володіння своїми емоціями, тренування волі, пам’яті, концентрації уваги, створення гнучкої рухливої та стійкої вищої нервової діяльності, звичка до самонагляду та самовіддачі - це ті якості, яких потребує кожний спеціаліст - оператор. Застосування методу аутогенного тренування з метою підвищення ефективності професійної діяльності на різних етапах праці - є одним із найважливіших напрямків нашого дослідження.

Головною частиною аутогенного тренування є щоденна психологічна гімнастика. Однак, для опанування нею та постійного її застосування з мінімальною затратою часу на початку потрібно твердо вивчати підготовчі вправи - розслаблення скелетних м’язів, вміння викликати відповідну вагу тіла і тепло у кінцівках, дихальну гімнастику. Психічною саморегуляцією оволодівають у процесі систематичних занять, тому, аутогенне тренування є типово «тренуванням» за способом навчання і «тренуючим» за кінцевим результатом дії на організм.

Аутотренінг - ефективний засіб зміцнення психіки, який дозволяє підготувати людину до знаходження у особливих умовах зв’язаних з військовою професійною діяльністю. За допомогою аутотренінгу швидко та успішно знижуються негативні емоції, які заважають працювати у напружених ситуаціях, покращують умови адаптування до факторів професійної діяльності. Щоденне застосування методу аутогенного тренування значно підвищує працездатність (М.С. Корольчук, М.В.Корнієнко, 1991).

Загально визнаним родоначальником методу аутогенного тренування є німецький вчений Іоганес Генріх Шульц, який, ще у 1932 році запропонував його для зняття зайвої напруги, впливу на психічні процеси, відновлення психічного здоров’я людей. Йому ж належить сам термін «аутогенне тренування». Даний метод отримує широкого розповсюдження у різноманітних сферах життєдіяльності людей: у медичній практиці; у спорті; у військовій сфері та ін (Schultz I.H. 1968; В.С.Лобзін, М.М. Решетніков, 1986).

Вченими доведено, що аутогенне тренування створює позитивний вплив на процеси відновлення працездатності, підвищення ефективності професійної діяльності. Корегуючий вплив методу на індивідуально-психологічні особливості особистості привернув увагу багатьох вчених для його використання здоровими людьми у різних галузях діяльності. Особливо широкого розповсюдження для регуляції функціонального стану організму при допомозі аутогенного тренування отримано у спорті (А.В. Алексеєв, 1978). Видана у 1982 році під редакцією А.Т.Філатова книга «Эмоционально-волевая подготовка спортсменов» показує, що аутогенне тренування активно використовується у підготовці легкоатлетів, борців, боксерів, футболістів, парашутистів та ін. Найбільш широкого розповсюдження у спортивній практиці отримало «психорегулююче тренування» під назвою «психом’язове тренування» (А.В.Алексеєв, 1979) та «емоційно-вольова підготовка» спортсменів (А.Т.Філатов, 1975). Особливістю методики є те, що у обох випадках навчання проводиться у формі гетеротренінга під керівництвом психолога, або лікаря чи тренера. В основі курсу лежать вправи тренованої м’язової релаксації, які викликають фазові стани у корі головного мозку. У подальшому засвоюються вправи, спрямовані на загальне заспокоєння; цілеспрямовано розвивається здібність до сенсорної репродукції; використовуються прийоми, спрямовані на підвищення здібностей до самонавіювання і активної реалізації формул самонаказів.

Застосування аутотренінгу у спорті передбачає «психом’я-зове тренування» (А.В.Алексеєв, 1978). В основі психом’язового тренування лежать чотири компоненти: вміння розслабляти м’язи; здатність максимально чітко уявляти зміст формул самонавіювання; вміння утримувати увагу на вибраному об’єкті; вміння впливати на самого себе необхідними словесними формулами. Широкого розповсюдження набуло застосування аутотренінгу для психокорекції невротичних реакцій (Б.Д. Карвасарський, 1980; А.М.Свядощ, 1982 та ін.).

В середині 80-х років застосування аутогенного тренування набуває професійно-прикладного значення. Серед багаточисельних факторів, які впливають на працездатність і можуть сприяти розвитку психоневрологічної патології виділяють три основні групи: підвищена нервово-емоційна напруга; гіпокінезія і сенсорна деривація; хронобіологічні фактори (В.С.Лобзін, М.М. Решетніков, 1986).

Багато вчених звернули увагу на стан спеціалістів, діяльність яких пов’язана з підвищеною нервово-емоційною напругою, високою відповідальністю і впливом екстремальних факторів праці: спеціалістів - операторів (Ф.П.Космолинський, 1979; Е.М. Іванова, 1987; М.В.Макаренко, 1996), - водолазів (А.М. Свядощ, 1982; Ю.Б.Шумілов), парашутистів (Л.П.Гримак, Л.С. Хачатурьянц, 1981; О.А.Блінов, 1997), космонавтів (В.І. Лебедев, 1989), корабельних спеціалістів (М.С. Корольчук, 1996).

Спостереження багатьох авторів показали, що застосування аутогенного тренування у різних спеціалістів сприяє розвитку навичок до самоконтролю, до самоспостереження за зовнішніми проявами емоцій, вмінню, самостійно переборювати емоційну напругу, самостійно організовувати такі самопочуття і поведінку, які найбільш раціональні у кожному випадку. Це сприяло покращенню соціально-психологічного клімату, підвищенню згуртованості, мотивації і внутрішньогрупової взаємодії, деякому зниженню професійних захворювань, підвищенню ефективності професійної діяльності; у тому числі в особливих умовах (А.М. Свядощ, 1982; М.М.Решетніков, 1981; Б.Ф. Ломов, Ю.М. Забродин, 1985). Окрім відмічених соціально-психологічних ефектів, спостереження показали, що аутогенне тренування істотно впливає на психічний стан людини, підвищує здатність до концентрації уваги, швидкості простих й складних реакцій, об’єму короткочасної та довготривалої пам’яті; покращує самопочуття, активність, настрій спеціалістів (М.С.Корольчук, М.В. Корнієнко, 199!).

В останні роки аутогенне тренування знайшло своє застосування при гіпокінезії і сенсорній депривації, які стали, професійно шкідливими для різних спеціальностей (водіїв автотранспорту, водіїв тепловозів, космонавтів, корабельних спеціалістів та ін.).

Дослідження показали, що у здорових людей під впливом недостатньої рухової активності спостерігаються порушення ритму сну, емоційної сфери: астенія, невротичні зриви та інші відхилення (В.С.Лобзін, А.А.Михайленко, А.Г.Панов, 1979; М.С. Корольчук, 1990, 1993).

Наші дослідження підтвердили ефективність аутогенного тренування з метою підвищення працездатності корабельних спеціалістів у тривалому плаванні. Так у моряків які регулярно займалися аутотренінгом, не відмічалось істотних порушень сну і відхилень у емоційній сфері, покращувалось самопочуття, активність, настрій, а також діяльність психічних процесів та прямих показників працездатності на 20-22% підвищились показники професійної діяльності у порівнянні з контрольною групою.

Багато робіт присвячено вивченню впливу аутогенного тренування на профілактику десинхрозу. Це явище стало звичним для спеціалістів які приймають участь у трансконтинентальних перельотах, збільшенні тривалості технологічних процесів на виробництві, а також у тривалих плаваннях на сучасних кораблях та інших технічних об’єктах, де умови праці істотно підвищують значення заходів, спрямованих на підтримку оптимальної працездатності й профілактику негативних змін психологічних станів людини, що наступають внаслідок розбіжностей між геофізичними, біологічними, соціально-психологічними ритмами.

У ряді досліджень показано зв’язок між окремими фазами добової активності організму і частоти захворювань та травматизму. Встановлено, що праця по змінам супроводжується зниженням самопочуття, порушенням сну, розумової діяльності та інших психічних процесів. (Б.С.Алякринський, 1975; В.А.Доскін, М.Л.Лаврентьєв, 1974; М.С.Корольчук, 1986; Dubois K. 1991). Постійні заняття аутотренінгом дозволяють долати ці явища в умовах тривалого плавання.

Аутотренінг - цінна підмога у системі підготовки командирів, операторів пультів управління, радистів, радіометристів, гідроакустиків, сигнальників та інших спеціалістів. Кожному військовослужбовцю дуже важливо навчатися швидко засипати у незвичайній обстановці й прокидатися у заданий час, чи за умовними сигналами, максимально концентрувати увагу на потрібному завданні, знижувати неприємні відчуття і навіть біль. Військовому спеціалісту необхідно вміти швидко перебудовувати добовий ритм організму під час професійної діяльності. Саме на це й спрямоване аутогенне тренування.

Єдина, але абсолютно необхідна умова засвоєння цієї методики - послідовність та напір у заняттях. Обов’язкові щоденні тренування центральної нервової системи впродовж 5-10 хвилин на добу повинно стати щоденним й обов’язковим.