Промислові і побутові інтоксикації

Окис вуглецю (CO) один із компонентів вихлопних газів двигунів внутрішнього згорання. Багато окису вуглецю міститься у вибухових газах, у приміщеннях він з'являється при порушенні пічного опалення. Головним механізмом токсичної дії CO є блокування гемоглобіну, внаслідок чого розвивається кисневе голодування мозку.

Клініка легких форм отруєння вичерпується запамороченням, головним болем, серцебиттям, нудотою, блюванням. У більш тяжких випадках швидко настає непритомний стан, починаються епілептиформні припадки, коми. Після виходу з коматозного стану у деяких потерпілих розвивається деліріозний синдром з руховим збудженням. Після закінчення делірію у хворих виявляють розлади пам'яті за типом корсаковського синдрому з вираженими явищами астенії. Корсаковський синдром часто розвивається і без делірію. Значні розлади пам'яті та інтелекту, що досягають іноді ступеня глибокої недоумкуватості, є найбільш характерними наслідками отруєння окисом вуглецю. Але описані й затяжні психічні розлади з маячними синдромами, подібними до шизофренії.

ПСИХІЧНІ ПОРУШЕННЯ ПРИ СУДИННИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ

Судинні захворювання — гіпертонічна хвороба, гіпотонічна хвороба, атеросклероз, облітеруючий тромбангіїт — часто супроводжуються нервово-психічними порушеннями, клінічна картина і перебіг яких залежать у першу чергу від характеру і важкості судинної патології головного мозку.

Гіпертонічна хвороба належить до досить поширених захворювань. Зміни судинного тонусу, що зумовлюють гіпертонічну хворобу, пов'язані з психогенно обумовленими порушеннями вищої нервової діяльності. Крім тривалого й інтенсивного емоційного напруження в генезі гіпертонічної хвороби мають значення ендокринні зрушення, порушення діяльності нирок та деякі інші чинники. Неврологічні пору­шення проявляються різними за важкістю розладами мозкового кровообігу. Після важких судинних кризів спостеріга-ються вогнищеві ураження у вигляді паралічів, парезів, афазій, апраксій, порушень чутливості.

Неврозоподібні психічні розлади можуть виникати при будь-якій стадії захворювання. При гіпертонічній хворобі І і II стадій зустрічаються переважно неврозоподібні і психопатоподібні стани. Характерно, що неврозоподібні стани спостерігаються найчастіше при гіпертонічній хворобі в молодому віці. Для клінічної картини характерні роздратованість, підвищена стомлюваність, нестійкий і часом тривожний настрій. Хворі скаржаться на частий головний біль, запаморочення, біль у серці, серцебиття, ослаблення пам'яті, фізичної і розумової працездатності, порушення сну. У деяких хворих тривалий час домінують тривожні побоювання, кардіофобія, причепливий страх смерті, висоти, транспорту, що рухається, тощо. Щоразу доводиться враховувати, що наявність самої лише гіпертонічної хвороби, різні неприємні відчуття, які пов'язані з нею, можуть бути психогенними факторами і призвести до виникнення реактивної депресії, суїцидних думок і тенденцій.

При тривалому перебігу гіпертонічної хвороби часто загострюються характерологічні особливості — з'являються роздратованість, конфліктність, емоційна нестійкість, які раніше не були властиві хворому. Посилюються прояви егоїзму, педантизму, ревнощів та інших негативних рис характеру.

Психоорганічний синдром. У молодому віці при не­сприятливому перебігу гіпертонічної хвороби може формуватися клінічна картина психоорганічного синдрому: з'являються виснаженість, значна емоційна лабільність, швидка зміна добродушного веселого настрою злостивістю; надалі звужується коло інтересів, знижується пам'ять.

Деменція. При гіпертонічній хворобі III стадії, коли вже є склеротичне ураження судин головного мозку, у деяких хворих розвивається деменція, яка може бути як лакунарною, так і тотальною.

При лакунарній недоумкуватості, незважаючи на наявність інтелектуально-мнестичних розладів, до певної міри зберігаються основні риси особистості, її соціально-етичні особливості, а також критичне ставлення до свого стану. У хворих виявляють утруднення в міркуваннях, умовиводах, узагальненнях, вони відзначаються емоцій­ною лабільністю, зниженням чи навіть втратою ініціативи й активності.

Тотальна недоумкуватість характеризується грубими змінами особистості, повною втратою критичного ставлення до свого стану. Хворі звичайно перебувають у піднесеному настрої, переоцінюють свої можливості, інколи висловлюють нестійкі ідеї величі. Така клінічна картина психічних порушень при гіпертонічній хворобі через зовнішню подібність до прогресивного паралічу одержала назву псевдопаралітичної недоумкуватості.

Після повторного інсульту може розвинутися післяінсультна недоумкуватість, при якій зниження інтелекту поєднується з корсаковським синдромом, апатією, втратою набутих звичок, паралічами, афазією, апраксією та іншими локальними неврологічними симптомами випадання.

У період судинної кризи чи невдовзі після неї можуть виникати гострі гіпертонічні психози, що виявляється порушеною свідомістю, тривожною депресією і параноїдним синдромом

Порушення свідомості. Для клінічної картини порушень свідомості характерний значний поліморфізм: непритомні стани, оглушення, що переходить у сопор і кому; можуть спостерігатися короткочасні виключення свідомості типу абсансів. Трапляються також сутінкові затьмарення свідомості, що виникають, як правило, після судомних припадків. Інколи розвиваються деліріозні стани з яскравими зоровими і слуховими галюцинаціями, страхом, рухливим збудженням. Значно рідше виникають онейроїдні розлади свідомості. Коли прояви порушення свідомості зникають, тривалий час спостерігається астенічний стан. Інколи після закінчення гострого психічного розладу вперше виявляють ознаки деменції.

Афективні розлади. Клінічна картина тривожної депресії при гіпертонічній хворобі, як і різні форми порушення свідомості, розвивається на фоні підвищення артеріального тиску і патології мозкового кровообігу, що виникає при цьому. Хворі розгублені, не знаходять собі місця, виявляють рухливий неспокій, відчувають триво­гу, страх, перебувають у тужливому настрої. Всі ці симптоми надвечір посилюються. Триває тривожна депресія від декількох годин до кількох днів.

Маячні стани. Найбільш тривалими формами психозів при гіпертонічній хворобі є тривожно-параноїдні стани. У структуру їхньої клінічної картини, поряд з тривогою і тужливим настроєм, входять вербальні ілюзії, сенестопатії, маячні ідеї ставлення, переслідування. І тривожна депресія, і тривожно-параноїдні стани мають тенденцію до рецидивів, що кожного разу співпадають з розвитком гострих чи підгострих порушень мозкового кровообігу.

ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ АТЕРОСКЛЕРОЗ

Психічні порушення, зумовлені атеросклерозом судин головного мозку, найчастіше зустрічаються у людей похилого віку, але слід враховувати, що вони можуть виникнути і в порівняно молодому віці (40—45 років). У динаміці розвитку нервово-психічних порушень при церебральному атеросклерозі виділяють початкову стадію атеросклеротичної неврастенії, стадію атеросклеротичної енцефалопатії і кінцеву стадію (атеросклеротичної деменції).

Характерними можуть бути слабкість, виснаженість психічних процесів, емоційна лабільність, подразливість, мне стичні та індивідуальні розлади, депресивні стани, розлади свідомості, судомні припадки, дисфорії.