Бюджет грошових витрат (дол. )

Плата за навчання
Книги і навчальні посібники
Переїзди з дому і до дому
Життя і харчування
Особисті витрати
Сума грошових витрат

Даний бюджет може бути використаний для визначення джерел фінансування навчання в коледжі. Але якщо потрібно здійснити вибір: учитися в коледжі чи робити іншу кар’єру, яка не вимагає вищої освіти, то необхідно брати до уваги альтернативну вартість навчання(табл.1.2).

Тяблиця 1.2

БЮДЖЕТ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ВАРТОСТІ НАВЧАННЯ (дол.)

Плата за навчання
Книги і навчальні посібники
Переїзди з дому і додому
Втрачений дохід (можливий річний заробіток)
Сума альтернативної вартості

1.2.2. ЯК виробляти: ефективність

Другий основний економічний вибір та проблема – як виробляти товар. При прийнятті такого рішення критерієм вибору є ефективність. У звичайному розумінні ефективність означає, що виробництво здійснюється з мінімальними затратами. Більш точне розуміння даної категорії заклечається в тому, що економічна ефективність означає такий стан справ, при якому неможливо здійснити ні однієї змінної, що більш повно задовольняє бажання однієї людини, не наносячи при цьому втрат задоволенню бажань людини іншої. Визначувана таким способом ефективність інколи називається ефективністю Парето, по імені італійського економіста Вільфредо Парето.

Відповідно ефективність і виробництві – це така ситуація, в якій при даних- виробничих ресурсах і існуючому рівні знань неможливо виробити більшу кількість одного товару, не жертвуючи при цьому можливість виробити деяку кількість товару іншого. Наприклад, вирощуючи яблука, необхідно вносити добрива в точних кількостях, не більше, ніж потрібно кожному з дерев. Перевищення ж дози неефективно в загальноприйнятому значенні цього слова; адже після певної точки збільшення кількості добрив вже не приводить до збільшення кількості яблук. Краще було б використати надлишкові добрива у виробництві іншого продукту, наприклад персиків. При цьому буде одержано персиків без зменшення врожаю яблук.

 

1.2.3.Хто і яку роботу повинен виконувати: суспільний розподіл праці

Третій основний вибір економічної системи та проблема – хто і яку роботу повинен виконувати – пов'язаний з організацією суспільної праці, з її кооперацією. Кооперація більш ефективна, ніж коли б окрема людина займалась багатьма видами робіт. Ефективність кооперації обумовлюється трьома причинами: спільною працею, навчанням і процесі діяльності і порівняльною перевагою.

Наприклад, спільна праця двох людей, які переносяться цеглу, використовуючи ноші, дасть набагато кращий результат, ніж кожен з них самостійно переносив би цеглу вручну.

Спеціалізація на виконанні окремих видів робіт сприяє розвитку навиків та вміння, і робітники перетворюються в спеціалістів, в результаті чого створюється високопродуктивна бригада.

Третя причина необхідності кооперації – порівняльна перевага, зв’язана з різними рівнями здібностей окремих робітників. Порівняльна перевага – це здатність виконувати роботу або випускати товар по відносно меншій альтернативній вартості.

Уявимо, що два службовці найнялися на роботу по відправці листів. Один з них, Джін, може надрукувати лист за 5 хвилин, надписати і заклеїти конверт за 1 хвилину, тобто працюючи самостійно, він може закінчити роботу з десятьма листами за годину. Другий – Білл, друкує лист за 10 хвилин, а надписує і закреслює за 5 хвилин,тобто він може підготувати до відправки лише 4 листи за годину.

Без кооперації ці два працівники мали б межу продуктивності 14 листів за годину, але продуктивність праці можна підвищити, перейшовши д о кооперації. На перший погляд здається,що Джиму слід друкувати всі листи, а Біллу – заклеювати конверти. Але при швидкості 1 лист за 5 хвилин вони будуть випускати лише 12 листів за годину.

Для підвищення продуктивності робота між цими працівниками повинна бути поділена у відповідальності з принципом порівняльної переваги. Хоч Білл друкує повільніше, він все одно має порівняльну перевагу в роботі, тому що альтернативна вартість у нього нижче. Кожні 10 хвилин, які він витрачає на друкування листа, еквівалентні надписування двох конвертів (по 5 хвилин кожній). Для Джіма кожні 5 хвилин, затрачувані ним на друкування листа, можуть бути використані на надписування 5 конвертів (по хвилині на кожний). Таким чином, для Білла альтернативна вартість друкування одного листа є упущена можливість надписування двох конвертів, в той час як для ДЖіма альтернативна вартість друкування одного листа є втрачена можливість надписання п’яти конвертів.

Так як Білл жертвує меншою кількістю надписаних і заклеєних конвертів на один лист, то принцип порівняльної переваги говорить, що Білл весь час повинен друкувати. В той же час Джім може витратити 45 хвилин на друкування дев’яти листів і останні 15 хвилин кожної години – на надписування конвертів для всіх 15 надрукованих обома листів. Спеціалізуючись відповідно до принципу порівняльної переваги, два працівники можуть збільшити сумарний випуск до 15 листів за годину, найвищої точки їх сукупної продуктивності.

Принцип порівняльної переваги має широке застосування для взаємовигідної кооперації. Він застосовується в зв’язку з розподілом праці між окремим людьми, фірмами, державними агентствами і між країнами. Порівняльна перевага залишається сьогодні одним з головних мотивів для взаємовигідної співпраці як на одному робочому місці, так і у всьому світі.

Принцип порівняльної переваги легко застосовувати у будь-якому масштабі, якщо пам’ятати,що він ґрунтується на понятті альтернативної вартості. Нехай, наприклад, є два види роботи, А і В, і дві виробничі одиниці(індивіди, фірми, країни), позначені X і Y, кожна з яких здатна виконувати обидва види роботи, але не однаково добре. Спочатку потрібно розглянути, яка для Х альтернативна вартість виробництва одиниці роботи А, виражена в кількості одиниць робот В, які можуть бути зроблені за той самий час і при таких самих ресурсах. Розглядаємо аналогічне співвідношення для Y. Виробнича одиниця з більш низькою альтернативною вартістю виконання роботи і має порівняльну перевагу в цій роботі. Для перевірки знайдемо, які альтернативні вартості у кожній виробничій одиниці, яка виконує роботу В, виразивши ці вартості у кількості одиниць роботи А, які могли бути вироблені за той самий час з тих самих ресурсів замість одиниці В. Той, хто має найменшу альтернативну вартість виробництва одиниці В, має в цьому виробництві порівняльну перевагу.

 

1.2.4. Для кого виробляти товари:

Ефективність і справедливість у розподілі

Четвертий основний вибір економічної системи та проблема – для кого виробляти – має безпосереднє відношення до ефективності і справедливості.

Розглянемо приклад ефективності в розподілу, коли виробництво вже здійснилось і кількість продуктів фіксована. Уявимо, наприклад, що тридцять студентів сідають у автобус, щоб їхати на футбольний матч, і їх вже чекають запаковані сніданки. Половина пакетів укомплектована бутербродами з шинкою і пивом; у решти пакетів лежить бутерброди з рибою і кока-колою. Коли студенти відкривають пакети,вони, перш ніж їсти, починають обмінюватися бутербродами і напоями. Цей обмін краще задовольнити бажання окремих людей, не приносячи нікому шкоди.

Таким чином, розподіл будь-якої даної кількості благ може бути покращений шляхом обміну, в результаті якого бажання окремих людей будуть задоволенні більш повно. До того часу, доки можливий обмін існуючих благ, такий, що деякі люди можуть задовольнити свої бажання, не наносячи витрат іншим людям, ефективність в розподілі може бути покращена, навіть якщо кількість благ не змінюється.

Ефективність розподілу і ефективність виробництва – це два аспекти загального поняття економічної ефективності. Тому залежність між розподілом і ефективністю проявляється і у виробництві, тому що правила розподілу впливають на спосіб дії суб’єктів виробництва. Наприклад,від правил розподілу продуктивність залежить пропозиція виробничих ресурсів, так як кількість ресурсів, які купуються для виробництва комерційними фірмами, залежить від величини виручки за реалізовану продукцію. Правила розподілу впливають також на підприємницькі стимули.

При вирішенні питання, для кого виробляти, виникає і проблема справедливості. Згідно з однією дуже поширеною точкою зору рівність є основою справедливості. Ця концепція справедливості ґрунтується на тій ідеї, що всі люди заслуговують на те, щоб одержати порцію. Товарів і послуг, вироблених економікою. Існує багато варіантів цієї теорії. дехто вважає, що весь дохід і багатство повинні розподілятися порівну. на погляд інших, люди мають право на НА мінімально необхідний рівень доходу, а всякий надлишок зверх цього рівняння повинен розподілятися на основі вже інших стандартів. існує також думка, що певні блага – послуги, їжа та освіта – повинні розподілятися порівну, в той час як інші товари можуть розподілятися не порівну.

альтернативна точка зору багатьох людей заключається в тому, що справедливість залежить від рівності можливостей, від способу дії даного механізму розподілу. при розподілі повинні бути дотримані певні принципи, такі, як право приватної власності і відсутність расової і статевої дискримінації. якщо ці правила дотримані, то будь-який виниклий на їх основі розподіл вважається прийнятим.

 

1.3. МЕЖІ ВИРОБНИЧИХ МОЖЛИВОСТЕЙ

залежить між кількостями різних видів продукції, які можуть бути вироблені при незмінній кількості наявних ресурсів, характеризується кривою виробничих можливостей (рис 1.1).

графік показує співвідношення автомобілів і освіти, які можуть бути вироблені в уявній простій економічній системі з двома продуктами. кількість наявних ресурсів незмінна. якщо всі фактори вкласти в освіту, то кожного року будемо мати 20 млн випускників коледжів (точка А). якщо всі фактори вкласти у виробництво машин, то буде одержано 18 млн машин за рік. інші поєднання двох товарів, які можуть бути вироблені при ефектному використанні наявних факторів, такі як точки С і D, лежать на кривій, яка називається кривою виробничих можливостей.

дана крива – це межа між тими поєднаннями освіти і автомобілів, які можуть бути вироблені, і тими поєднаннями, які не можуть бути виробленні при існуючих факторів. точки з внутрішньої сторони межі, такі як точка Е, показують неефективне виробництво. починаючи з тієї точки, можна збільшити виробництво одного товару без скорочення виробництва іншого, або збільшити випуск обох товарів. точки А, В,С, D на кривій виробничих можливостей відповідають ефективному виробництву.

 

на цій ділянці межі альтернативна вартість освіти, виражена в кількості машин, показана нахилом кривої – відрізок СD. чим більше випускатиметься студентів, рахуючи вниз і вправо вдовж межі, тим більш крутою буде крива, так як альтернативна вартість зростає. основна причина цього - неоднорідність факторів виробництва. адже, наприклад, при організації перших коледжів викладачами в них будуть працювати найбільш підготовлені з автозаводів без шкоди для виробництва машин. однак у подальшому для розширення виробництва освіти прийдеться забирати кращих робітників автозаводів, причому без всякої впевненості в тому, що вони будуть хорошими викладачами. альтернативна вартість збільшення випускників внаслідок цього буде зростати.

В

 

 

А

Освіта, млн. випускників

Рис. 1.1. Крива виробничих можливостей

Такі точки, як F, що лежать поза межею, не можуть бути досягнути навіть при ефективному використанні наявних факторів. Однак з часом із збільшенням кількості та якості факторів виробництва, відкриттям нових способів їхнього використання межа виробничих можливостей може зміститися вверх.

1.4. КООРДИНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВИБОРІВ

Координація економічних виробів мільйонів людей при виробництві і розподілі матеріальних благ здійснюється в процесі функціонування ринкової економіки.

Ринкова економіка— це товарне виробництво, яке виражається в конкретних ринкових виробниго-економічних відносинах його учасників.

Ринок – це організована структура, де на основі дії законів товарного виробництва і обсягу в результаті взаємодії попиту споживачів і пропозиції виробників встановлюється ціни товарів і обсяги продажу.

Функціонування ринкової системи, як механізму ціноутворення, дозволяє вирішити основні проблеми економіки: що виробляти, в якій кількості виробляти, як, з якими витратами та для кого, тобто дозволяє забезпечити дотримання необхідних пропорцій в розвитку економіки і її ефективності.

На ринку взаємодіють споживачі, держава і бізнес. Бізнес пропонує свої товари і послуги, реалізує їх і отримує дохід, який, в свою чергу, знову утворює дохід споживачів як оплату виробничих ресурсів, використовуваних бізнесом. Споживачі ж, задовольняючи свої індивідуальні та суспільні потреби, формують попит та товари.

Об’єктами ринкових відносин являються: ринок товарів та послуг; ринок факторів виробництва (до якого належать ринок засобів виробництва, робочої сили, землі); ринок позичкових капіталів (ринок кредитів та цінних паперів, страхових ринок); валютний ринок. У територіальному аспекті розрізняють місцевий, національний, регіональний та світовий ринок.

Розділ 2

РИНОК КІНЦЕВИХ ПРОДУКТІВ І ПОСЛУГ:

ПОПИТ І ПРРОПОЗИЦІЯ