Класифікація видів технічного контролю якості продукції на підприємстві

Ознаки класифікації	Основні види контролю
• Організаційна форма	Ø Суцільний (!) Ø Вибірковий (!) Ø Статистичний (!) Ø Летучий Ø Інспекційний
• Характер контрольних операцій	Ø Візуальний Ø Геометричний Ø Лабораторний аналіз Ø Контрольно-здавальні випробування
• Стадія виробничого процесу	Ø Вхідний (контроль ресурсів) Ø Проміжний (контроль процесу) Ø Вихідний (контроль продукції)
• Вплив на перебіг технологічного процесу	Ø Активний (!) Ø Пасивний
• Застосовувані засоби контролю	Ø Автоматизований (!) Ø Механізований Ручний
• Місце здійснення	Ø Стаціонарний Ø Змінний
(!) – найбільш ефективні види контролю якості

 

За автоматизованого контролю перевірка якості здійснюється шляхом прямого застосування автоматичних пристроїв (включаючи промислові роботи) без участі людини як у ході технологічного процесу, так і після завершення обробки чи складання виробу.

Статистичний — це особливий науково обґрунтований вид (метод) вибіркового контролю, що ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей та математичній статистиці. Він дозволяє не лише фіксувати фактичний рівень якості масової продукції, але й активно впливати на перебіг технологічного процесу, тобто забезпечувати його регулювання (управління).

Летучим прийнято називати раптовий (без попередження) і швидкоплинний контроль якості виробів (роботи виконавців) на окремих дільницях виробництва.

Інспекційним є запланований чи здійснюваний за критичними сигналами метод контролю переважно у вигляді державного або внутрішньовиробничого нагляду.

Стаціонарний контроль здійснюється у спеціально обладнаних приміщеннях (лабораторіях) шляхом проведення відповідних випробувань, аналізів тощо, а змінний — на тих чи інших робочих місцях самими виконавцями або контрольними майстрами (контролерами) відділу технічного контролю підприємства.

Для визначення рівня якості виготовлюваних або освоюваних виробництвом нових виробів застосовують ряд методів: об'єктивний, органолептичний методи використову­ють для визначення абсолютного рівня якості, а диференційований і комплексний — відносного рівня якості окремих видів продукції.

Об'єктивний метод означає оцінку рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та приборних вимірювань, лабораторного аналізу. Такий метод є найбільш вірогідним і застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих товарів.

Органолептичний метод ґрунтується на наслідках аналізу сприймання органами почуттів людини (зором, слухом, смаком, нюхом, дотиком) без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів.

Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає порівняння одиничних виробів з відповідними показниками виробів-еталонів або ж базовими показниками стандартів (технічних умов).

Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника рівня якості оцінюваного виробу. Одним із варіантів комплексної оцінки якості може слугувати інтегральний показник, який обчислюється шляхом зіставлення корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на його створення і використання.

Ефективність і способи підвищення якості і конкурентоспроможності продукції та їх вплив на виробництво та імідж підприємства. Чинники підвищення якості та конкурентоспроможності продукції підприємства, їх характеристика.

 

Соціально-економічне значення підвищення якості й конкурентоспроможності продукції по­лягає в тім, що заходи такого спрямування спри­яють формуванню ефективнішої системи господарювання за умови ринкових відносин. Соціально-економічна ефективність підвищення рівня якості та конкурентоспромож­ності продукції, що виробляється підприємствами, полягає пе­редовсім у такому:

1) високоякісна й конкурентоспроможна продукція завжди по­вніше та ліпше задовольняє суспільно-соціальні потреби в ній;

2) підвищення якості продукції є специфічною формою вияв­лення закону економії робочого часу: загальна сума витрат су­спільної праці на виготовлення й використання продукції більш ви­сокої якості, навіть якщо досягнення такої зв'язане з додатковими витратами, істотно зменшується;

3) конкурентоспроможна продукція забезпечує постійну фінан­сову стійкість фірми, а також одержання нею максимально можли­вого прибутку;

4) багатоаспектний вплив підвищення якості та, як наслідок, конкурентоспроможності продукції не тільки на виробництво та ефективність господарювання, а й на імідж і конкурентоспро­можність підприємства в цілому зображено на рисунку.

На рівень якості й конкурентоспроможності продукції впливає багато різнопланових чинників. Досягти необхідного рівня якості та конкурентоспроможності реалізовуваних на відповід­них ринках товарів можна різними способами, скоординовани­ми в часі і просторі. Сукупність найважливіших конкретних спо­собів (чинників) підвищення якості та конкурентоспроможності всіх видів продукції зображено на рис. 14.8. За змістом і спря­муванням їх можна об'єднати в чотири взаємозв'язані групи: технічні, організаційні, економічні та соціальні.

З-поміж технічних способів (чинників) підвищення якості про­дукції визначальне місце належить постійному вдосконаленню проектування, техніко-технологічної бази підприємства. Це зумовлюється тим, що належні підвалини технічного рівня та якості ви­робів, як було вже сказано, формуються в процесі їхнього проекту­вання. Саме в цьому циклі здійснюється комплекс лабораторно-дослідних і конструкторських робіт, спрямованих на забезпечення необхідних (бажаних) техніко-економічних параметрів зразків про­дукції. Про вирішальне значення стадії проектування для досяг­нення рівня якості згідно з вимогами ринку, свідчить хоча б той факт, що понад 50% відмовлень технічних пристроїв спричиняють дефекти, допущені за проектування виробів.

 

Рис. Багатоспрямований вплив підвищення якості й конкурентоспроможності продукції на виробництво та імідж підприємства.

Рис. Основні способи (чинники) підвищення якості та конкурентоспроможності продукції підприємства.

 

Досягнення запроектованого рівня якості будь-якої продукції можливе лише за умови високої технічної оснащеності виробництва, застосування найно­вішої технології, суворого дотримання технологічної дисципліни.

До важливих і ефективних способів цілеспрямованого підви­щення якості продукції, її конкурентоспроможності на світовому й національному ринках цілком підставно відносять поліпшення стан­дартизації як головного інструменту фіксації та забезпечення зада­ного рівня якості. Адже саме стандарти й технічні умови відобра­жають сучасні вимоги споживачів до технічного рівня та інших якісних характеристик виробів, відбивають тенденції розвитку науки і техніки.

Ринкові умови господарювання передбачають активне й широ­ке використання організаційних чинників підвищення якості про­дукції на всіх підприємствах. До пріоритетних належать: запрова­дження сучасних форм і методів організації виробництва та управ­ління ним, які уможливлюють ефективне застосування високоточ­ної техніки і прогресивної (бездефектної) технології; удосконалення методів технічного контролю та розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції.

Нагальною потребою є розробка й використання різноманітних форм і методів дійового соціально-економічного впливу на всю низку процесів формування й забезпечення виробництва високоякісної та конкурентоспроможної продукції. Формами та методами економі­чного впливу на ці процеси є передовсім узгоджена система про­гнозування й планування якості продукції, установлення прийнят­них для продуцентів і споживачів цін на окремі види товарів, дос­татньо потужна мотивація праці всіх категорій працівників підприє­мства, а формами впливу соціального — усебічна активізація людсь­кого чинника, проведення ефективної кадрової політики, створен­ня належних умов праці та життєдіяльності.