Тема 9. Взаємодія національної економіки з екологією

Основні питання:

1. Сутність концепції взаємодії економіки та екології. Екологічна складова стратегії сталого розвитку.

2. Організаційний механізм природоохоронної діяльності. Завдання та функції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і місцевих органів державної влади щодо природоохоронної діяльності.

3. Економічний механізм та інструменти природоохоронної діяльності.

Мета теми: з’ясувати принципи та прийоми екологічного регулювання економіки, впровадження системи управління природокористуванням, закладення підвалин гармонійного узгодження екологічних інтересів суспільства з інтересами розвитку національної економіки.

Основні терміни і поняття: охорона навколишнього середовища, екологія, організаційно-економічний механізм охорони довкілля, природоохоронна діяльність, державна регіональна еколого-економічна політика, джерела фінансового забезпечення регіонального природоохоронного фонду, місцевий рівень управління природоохоронною діяльністю, державне управління в галузі охорони навколишнього середовища, державний контроль за природокористуванням.

Зміст теми:

В Україні вже досить давно сталися структурні деформації народно­го господарства, коли перевага віддавалася розвитку сировинно-видобувних - найбільш екологічно небезпечних - галузей промисловості.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсномістких та енергоємних технологій, використання яких у промисловості й сільському господарстві здійснювалося найбільш "дешевим" способом без будівниц­тва відповідних очисних споруд. В останні роки стрімко зростає кількість різних відходів (річний обсяг скидів недостатньо очищеної води у водо­йми – 3,4 млрд. м³; відходів виробництва й споживання в Україні – 1 млрд.т/рік, з яких лише 10-15% використовуються як вторинні матеріальні ресурси). Кількість надзвичайних ситуацій природного і техногенного ха­рактеру та збитків від них має тенденцію до зростання. У 1995р. і 1996р. сталося відповідно 139 та 341 надзвичайних ситуацій, тоді як у 2001р. – 1777. Розпочати техногенний вибух сьогодні "здатні" вже приблизно 35% підприємств вітчизняного виробниц­тва. До переліку традиційно небезпечних об'єктів відносяться: атомні енергоблоки, хімічні підприємства, підприємства гірничо видобувної галузі.

Для досягнення стану сталого природного позитивного розвитку необхідними є такі передумови:

· політична система, здатна забезпечити участь широкої гро­мадськості в прийнятті рішень;

· економічна система, яка могла б забезпечити розширене ви­робництво та технічний прогрес на власній міцній базі; система ефективного виробництва, орієнтованого на збере­ження еколого-ресурсної бази;

· технологічна система, яка могла б стимулювати постійний пошук нових рішень;

· достатньо гнучка, здатна до самокорекції, адміністративна система.

Важливу роль в регулюванні природоохоронної діяльності відіграє інститут права, який чітко фіксує для фізичних і юридичних осіб межу припустимого в їхній екологічній поведінці і передбачає юридичну відпо­відальність за порушення цієї межі. Важливим засобом регулювання має бути Державна програма охорони навколишнього природного се­редовища, концепцію якої було створено в 1995р. Головна мета про­грами: усунення суперечностей між економічними інтересами, природо­користуванням, збереженням цілісності екосистеми.

До важелів держрегулювання належать також кадастри природ­них ресурсів – документи, які ухвалює законодавча влада і які призна­чено для забезпечення органів місцевої влади, підприємств, організацій, установ інформацією про стан природних ресурсів з метою їх раціонального використання та охорони, регулювання правових та економічних відносин, обґрунтування плати за використання природних ресурсів.

Закон України “Про охорону навколишнього середовища” (1991р.) започаткував функціонування ряду економічних інструментів регулю­вання процесу природокористування, які визначають джерела фінансу­вання заходів з охорони навколишнього природного середовища; уста­новлюють ліміти використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище; установлю­ють порядок оплати та нормативів і розмірів платежів за використання природних ресурсів, викиди та скиди забруднюючих речовин; надають підприємствам та організаціям податкові, кредитні та інші пільги за впро­вадження ними маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій; відшкодовує в установленому порядку збитки, завдані порушеннями за­конодавства про охорону навколишнього природного середовища.