Стаття 40. Державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства

1. Державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодав­ства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.

2. З метою запобігання монопольному становищу окремих суб'єктів господарюван­ня на ринку створення, реорганізація та ліквідація суб'єктів господарювання, придбан­ня їх активів, часток (акцій, паїв) господарських товариств, а також утворення об'єд­нань підприємств або перетворення органів влади в зазначені об'єднання у випадках, передбачених законодавством, здійснюються за умови одержання згоди на це Антимонопольного комітету України. Підстави для надання згоди на концентрацію суб'єктів господарювання визначаються законом.

3. У разі якщо суб'єкти господарювання зловживають монопольним становищем на ринку, Антимонопольний комітет України має право прийняти рішення про примусовий поділ монопольних утворень. Строк виконання такого рішення не може бути меншим шести місяців.

4. Примусовий поділ не застосовується у разі:

неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств або структурних підрозділів;

наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів, якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязі валової продукції підприємства (об'­єднання тощо) становить менше тридцяти відсотків.

5. Реорганізація монопольного утворення, що підлягає примусовому поділу, здій­снюється на розсуд суб'єкта господарювання за умови усунення монопольного стано­вища цього утворення на ринку.

6. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи що­до порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.

7. Рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень мо­жуть бути оскаржені до суду. Збитки, завдані незаконними рішеннями Антимонопольно­го комітету України або його територіальних відділень, відшкодовуються з Державного бюджету України за позовом заінтересованих осіб у порядку, визначеному законом.

1. Основна діяльність із забезпечення державного контролю за дотриманням антимоно­польно-конкурентного законодавства здійснюється Антимонопольним комітетом України, повноваження якого, у тому числі його структурних підрозділів, посадових осіб, колегіаль­них органів визначені Законом України «Про Антимонопольний комітет України» [58].

Антимонопольний комітет України є державним органом зі спеціальним статусом. Його основним завданням є участь у формуванні те реалізації конкурентної політики.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі створено територіальні відділення цього ко­мітету. Разом з тим у законодавстві немає заперечень щодо розширення кількості терито­ріальних відділень, тому можна зробити висновок, що у разі необхідності територіальні від­ділення можуть створюватись і в інших адміністративно-територіальних одиницях. Законо­давством також передбачена можливість утворення у разі необхідності міжобласних терито­ріальних відділень.

Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення складають систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету.

2. Вирішуючи питання про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів гос­подарювання, Комітет у кожному випадку звертає увагу на можливість монополізації або суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку або на його значній частині.

Підстави надання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання визначаються у відповідності з Положенням про порядок подання заяв до органів Антимонопольного ко­мітету України щодо попереднього отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господа­рювання, затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 люто­го 2002 р. [201]

Разом з тим необхідно пам'ятати, що Антимонопольний комітет України може дозволити узгоджені дії або концентрацію суб'єктів господарювання, навіть коли формально за пере­ліком ознак вони є забороненими. Зазначені дії можливі тільки в разі, якщо вони позитивно впливають на конкуренцію.

За умови, що позитивний ефект для суспільних інтересів перевищує негативні наслідки обмеження конкуренції, а також у випадку, якщо їх здійснення призведе до підвищення кон­курентоспроможності товарів (робіт, послуг) і створить позитивні умови для ефективного розвитку ринкової економіки держави, Кабінет Міністрів України може дати дозвіл на здійс­нення узгоджених дій, концентрації, навіть якщо вони були заборонені Антимонопольним комітетом України.

Оскільки законодавство України, що регулює відносини у сфері конкуренції, є пріоритет­ною сферою адаптації до законодавства Європейського економічного співтовариства, слід зважати на те, що останнім часом конкурентне законодавство ЄС суттєво змінюється.

Зокрема, з 1 травня 2004 р. набуває чинності Регламент Ради (ЄС) № 1/2003 від 16 грудня 2002 року «Про застосування правил конкуренції, встановлених статтями 81 та 82 Догово­ру» [518], який суттєво коригує правове регулювання узгоджених дій.

Таким чином, вищевикладені положення щодо отримання дозволу на узгоджені дії су­б'єктів господарювання, які закріплені у Законі України «Про захист економічної" конкурен­ції», потребуватимуть найближчим часом приведення у відповідність з нормами ЄС.

3. Етап масової структурної демонополізації в нашій країні завершився. Проте залишаю­ться потенційно конкурентні ринки. У зв'язку з цим примусовий поділ монопольних утво­рень можна вважати однією з правових форм демонополізації економіки. Прийняття рішен­ня про примусовий поділ монопольного утворення можливо за таких умов: можливість орга­нізаційного і територіального виділення структурних підрозділів підприємства-монополіста; відсутність тісних технологічних зв'язків між структурними підрозділами; спромож­ність знов створених підприємств самостійно працювати на товарному ринку.

4. У випадках, коли суб'єкти господарювання зловживають монопольним становищем на ринку, Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення мають право при­йняти постанову про примусовий поділ монопольних утворень (ст. 53 Закону України «Про захист економічної конкуренції» [282]). Зазначена санкція не застосовується у випадках неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структур­них підрозділів та структурних одиниць, а також за наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів та структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка споживається суб'єктом господарювання, перевищує тридцять відсотків валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).

Рішення про примусовий поділ не може бути виконано у строк, менший ніж шість місяців.

5. Найбільш поширеними формами реорганізації є розділення, виділення, приєднання, злиття і перетворення.

6. Порядок розгляду справ про недобросовісну конкуренцію та інших справ щодо пору­шення антимонопольно-конкурентного законодавства Антимонопольним комітетом Укра­їни та його територіальними відділеннями передбачений Тимчасовими правилами розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, затвердженими розпоря­дженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. [269] (з наступними змі­нами та доповненнями).

7. Згідно зі статтею 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного коміте­ту України повністю або частково до суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Прийняття судом, господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім ви­падків, передбачених частиною 4 статті 60 Закону України «Про захист економічної конку­ренції».

У будь-якому випадку в разі наявності достатніх підстав суд, господарський суд може зу­пинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.