Населення, трудові ресурси, зайнятість.

Розміщене по території нерівномірно, щільність його зменшується з півночі на південь, а середній її показник становить 51 особу/км2, сільського — 23 особи/км2. Тривалі негативні демографічні процеси призвели до значного скорочення населення. Природний приріст тут--7 %о і є значно нижчим від середнього в Україні. Ускладнюють ситуацію і постійні міграції населення за межі регіону. Тривалі негативні демографічні процеси призвели до деформації вікової структури населення (1/3 населення — пенсіонери) і зростання демографічного навантаження.

Рівень урбанізації невисокий, частка міського населення в загальній чисельності населення району становить 58 %. У регіоні 28 міст, серед яких переважають малі. Найбільші міста району — Черкаси, Кіровоград, Олександрія, Умань, Сміла.

Економічно активне населення — 1,1 млн осіб. Основна частка трудових ресурсів району зайнята у матеріальному виробництві, проте рівень зайнятості невисокий — не перевищує 65 %. Рівень безробіття — 10 % — один з найвищих в Україні, а рівень доходів населення — низький, що створює соціальну напругу в регіоні. Етнічний склад населення досить однорідний. Українці становлять майже 90 %.

Трудові ресурси - частина населення, яка має необхідний фізичний розвиток, розумові здібності та знання для роботи в усіх сферах економічної діяльності. До складу трудових ресурсів включаються особи у працездатному віці, крім інвалідів I та II груп та громадян, що одержують пенсію на піль­гових умовах, які не працюють та особи пенсійного віку і підлітки, зайняті в галузях економіки. Соціальну суть категорії “трудових ресурсів” становлять люди у певних виробничих умовах, а економічну - робочий час, необхідний для виконання суспільно корисної праці.

Рівень використання трудових ресурсів визначається:

· зайнятістю у громадському виробництві (відношення кількості працівни­ків, які беруть участь у громадському виробництві до їх загальної чисе­льності);

· ступеню повноти використання фонду робочого часу працівників у громадському виробництві;

· розміром сезонності праці.

Останніми роками на селі спостерігаються негативні тенденції у вико­рис­танні трудового потенціалу. Участь населення у суспільному виробництві та осо­бистому підсобному господарстві супроводжується низьким рівнем про­дук­тивності праці. У сільськогосподарському виробництві України зай­ня­то 4,9 млн. чол., або 24,4% від загальної чисельності, що значно більше, ніж у розвинутих країнах світу, а продуктивність праці у 5-7 разів нижча. В га­лузях сільської соціальної інфраструктури працює 840 тис. чол. Масовим явищем в Україні стала праця на присадибних та содово-городніх ділянках, в якій беруть участь, за оцінками фахівців, понад 80 відсотків всіх сімей.

Зайнятість населення виступає одним з головних індикаторів трансформаційних процесів в економіці. Характерною особливістю сільського ринку праці на нинішньому етапі здійснення аграрної реформи є збереження тривалої негативної тенденції зростання обсягів як відкритого, так і прихованого безробіття серед сільського населення. Криза в останній впродовж десятирічного періоду призвела до різкого скорочення попиту на робочу силу як безпосередньо в сільській місцевості, так і за її межами.

Зайнятість - це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням осо­бис­тих та суспільних потреб, що приносять їм дохід (наявність оп­лачуваної ро­боти). Вона розрізняється за такими ознаками: трива­лі­стю робочого періоду та рівнем оплати (повна та неповна); кіль­кістю робочих місць, які займає кон­к­ретна особа (первинна та вторинна, повна та неповна); реєстрацію (зареєст­рована та незареєст­ро­вана).

До населення, зайнятого у всіх сферах економічної діяльності, належать наступні категорії:

· громадяни, які працюють за наймом на підприємствах, в установах, ор­га­ні­заціях незалежно від форм їх власності;

· особи, що самостійно забезпечують себе роботою (підприємці, фер­ме­ри), а також безоплатно працюючих членів сімей;

· працівники зайняті в органах влади, управління та громадських орга­ні­за­ці­ях, релігійні служителі;

· громадяни, які проходять службу в армії, військах, спецконтингентах;

· особи, що проходять професійну підготовку, підвищують кваліфікацію або навчаються в денних формах різних закладів освіти;

· особи, що виховують дітей, доглядають хворих, інвалідів та людей по­хи­­ло­го віку;

· іноземні громадяни, що працюють в Україні.

Показник зайнятості населення в усіх сферах економічної діяльності є інтегральним. Методика його розрахунку ґрунтується на системі показників, сфор­­мованих з різних джерел та ув’язаних за методологією, сферами охоп­лен­ня та періодичністю. Наявна інформаційна база дозволяє здійснювати такі роз­рахунки з ймовірною точністю по Україні в цілому, в тому числі по адміністративних територіаль­них одиницях (область, район).

Дані про чисельність населення, зайнятого у галузях економіки, роз­раховується в середньому за рік на підставі даних підприємств та організацій (про чисельність працюючих за наймом тощо), матеріалів вибіркового обсте­ження населення з питань економічної активності (про чисельність зайнятих самостійною діяльністю та в особистому підсобному господарстві), вибір­ко­вого обстеження селянських (фермерських) господарств та дорахувань на чи­се­льність, виявлену під час вибіркового обстеження з питань неформальної зай­нятості. Це означає, що працівники, які фактично відпрацювали менше вста­нов­леної норми робочого часу (через відпустки з ініціативи адміністрації, тим­ча­сову непрацездатність тощо), перераховуються в еквівалент повної зай­нятості (повного робочого дня).

Працівники, які перебували в оплачуваних щорічних або додаткових відпустках та інших випадках збереження за ними повністю заробітної плати, включаються як такі, що повністю відпрацювали робочий час, тобто як цілі фізичні одиниці.