Виробнича і повна собівартість виробів А і Б до та після впровадження заходів

Загальні положення

Економіка підприємств в теперішній час – це 85% всієї світової економіки. Щоб розвивати ринкові відносини, забезпечувати національну безпеку країни, необхідно підвищити економічну ефективність діяльності первинної ланки економіки – окремих підприємств.

Даний курсовий проект присвячено підвищенню економічної ефективності функціонування промислового підприємства.

Мета курсового проекту – закріплення набутих теоретичних і практичних знань з основних тем дисципліни “Економіка підприємств” для входження в ринкову економіку.

Курсовий проект складається з 7 розділів і повинен містити розрахунки собівартості виробів, оптової ціни, прибутку, рентабельності, фондовіддачі, нормування оборотних засобів, точки беззбитковості та інших показників господарчої діяльності промислового підприємства до та після впровадження комплексу організаційно-технічних заходів.

Студент повинен виконати необхідні розрахунки і зробити відповідні висновки по кожному розділу курсового проекту та в цілому (загальний висновок), пояснивши вплив впроваджених заходів на показники діяльності підприємства, взаємозв’язок показників, та вказати шляхи підвищення ефективності діяльності підприємства в даній ситуації.

Студент має користуватися літературою, рекомендований перелік якої наведено у методичних вказівках.

Номер варіанта курсового проекту відповідає останній цифрі шифру залікової книжки студента.

Курсовий проект повинен бути оформлений згідно з чинними вимогами (на аркушах формату А4 з рамками, чорним або синім кольором, з однаковою щільністю упродовж всього тексту) і містити:

- титульний аркуш;

- зміст;

- розрахунково-пояснювальну записку;

- загальний висновок;

- перелік використаної літератури.

Обсяг роботи ‑ у межах 25 –30 сторінок.

 

 

Завдання

 

На промисловому підприємстві планується впровадження комплексу організаційно-технічних заходів з метою підвищення ефективності його діяльності. У семи розділах курсового проекту треба виконати такі розрахунки:

1) визначити виробничу і повну собівартість виробів А і Б до та після впровадження заходів;

2) скласти калькуляцію на вироби А і Б до та після впровадження заходів;

3) визначити оптову ціну виробів (залишається незмінною після впровадження заходів), прибуток з одиниці виробу і з річного обсягу виробництва товарної продукції до та після впровадження заходів;

4) розрахувати вартість річного обсягу випуску товарної продукції, витрати на 1 гривню товарної продукції, фондовіддачу, фондоозброєність, чисельність основних робітників, річний фонд заробітної плати, середньомісячну заробітну плату основних робітників до та після впровадження заходів;

5) визначити маржинальний доход, точку беззбитковості окремо для виробів А і Б до та після впровадження заходів, показати графічно;

6) визначити необхідну суму нормативних оборотних засобів до та після впровадження заходів і можливості її зниження;

7) розрахувати рентабельність виробів А і Б, рентабельність продукції та підприємства до та після впровадження заходів.

Вихідні дані наведені в таблиці 1.

 

 

Методичні вказівки до контрольної роботи

 

Виробнича і повна собівартість виробів А і Б до та після впровадження заходів

 

Собівартість – це виражені у грошовій формі всі витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Це один з найважливіших показників діяльності підприємства, який характеризує використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Від рівня собівартості залежить сума прибутку, отриманого від реалізації виробленої продукції, рівень рентабельності продукції та підприємства в цілому.

Собівартість включає такі елементи витрат:

1) матеріальні витрати (витрати на основні і допоміжні матеріали, паливо, електроенергію, покупні напівфабрикати і комплектуючі та ін.);

2) витрати на оплату праці;

3) відрахування на соціальні заходи (на обов’язкове державне пенсійне страхування, обов’язкове соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, на індивідуальне страхування персоналу підприємства, на інші соціальні заходи);

4) амортизацію;

5) інші операційні витрати.

Це групування є спільним для усіх галузей промисловості.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямі – це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до визначеного об’єкту витрат економічно можливим шляхом. До прямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом окремого виду продукції (прямі матеріальні витрати та інше), які можуть бути безпосередньо включені до її собівартості.

Непрямі витрати – це витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до визначеного об’єкту витрат. До непрямих витрат відносяться витрати, пов’язані з виробництвом декількох видів продукції (загальновиробничі), які включаються до виробничої собівартості за допомогою спеціальних методів (пропорційно визначеним вимірникам).

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат вони поділяються на змінні та постійні.

До змінних витрат відносяться витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції та зменшується з його зменшенням (майже прямо пропорційно). До змінних витрат належать витрати на сировину і матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, технологічні паливо та енергію, на оплату праці робітникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг) з відрахуваннями на соціальні заходи та інші витрати.

Постійні – це витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції суттєво не змінюється. До постійних відносяться витрати, пов’язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарчих потреб підприємства.

Повна собівартість () складається з:

- собівартості реалізованої продукції ();

- адміністративних витрат ();

- витрат на збут ();

- інших операційних витрат ().

 

. (1.1)

 

Виробнича собівартість, згідно з діючими нормативними документами, складається з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат та загальновиробничих витрат (див. рисунок 1.1).

 

Прямі матеріальні витрати містять:

- витрати на основні матеріали ();

- витрати на допоміжні матеріали ();

- витрати на покупні напівфабрикати та комплектуючі ();

- витрати на паливо, енергію на технологічні цілі ();

- витрати на зворотні відходи (), які вираховуються з величини витрат на основі матеріали, бо можуть бути використані для виробництва іншої продукції;

- витрати на транспортно - заготівельні операції (ТЗВ).

 

Прямі витрати на оплату праці включають:

- основну заробітну плату робітників, безпосередньо пов’язаних із виготовленням продукції ();

- додаткову заробітну плату цих робітників (), яка містить різні доплати (за шкідливі умови праці, роботу у вихідні, святкові дні тощо).

Інші прямі витрати – це відрахування до різних соціальних фондів ().

 

Загальновиробничі витрати включають:

- витрати на управління виробництва ();

- витрати на утримання та експлуатацію обладнання ();

- витрати на спеціальні інструменти та пристрої цільового призначення ();

- витрати на амортизацію основних виробничих засобів ();

- витрати, пов’язані з удосконаленням технологій і організації виробництва ();

- витрати на утримання виробничих приміщень ();

- інші загальновиробничі витрати ().

У реальності склад загальновиробничих витрат ширший, ніж наведений у курсовому проекті. Крім витрат, які є в наявності в курсовому проекті, загальновиробничі витрати включають амортизацію основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на охорону праці; витрати на пожежну та сторожову охорону; платню за використання послуг телефонного зв’язку, обслуговування засобів сигналізації; податки, збори та інші платежі, безпосередньо пов’язані з виробничим процесом та кількістю продукції, яка виробляється, та багато інших статей. Для спрощення розрахунків у даному курсовому проекті наведено вихідні дані лише за основними статтями загальновиробничих витрат.

 

ГОДОВА ТАРИФНА СТАВКА РОБІТНИКА складає:

Розряд – 1,22 грн.

Розряд – 1,34 грн.

Розряд – 1,50 грн.

Розглянемо порядок розрахунку витрат, які входять до складу виробничої собівартості продукції.

1.1 Витрати основного матеріалу на 1 виріб (В_ом):

 

В_ом = (1.2)

 

де Н_ом ‑ норма витрат основного матеріалу на 1 виріб, кг;

Ц_ом ‑ ціна основного матеріалу, грн/кг.

 

1.2 Витрати на зворотні відходи (В_ЗВ) на 1 виріб:

 

В_ЗВ = Ц_ЗВ (1.3)

 

де ЗВ ‑ зворотні відходи на 1 виріб, кг;

Ц_ЗВ ‑ ціна зворотних відходів за 1 кг, грн.

 

1.3 Витрати на оплату праці, які припадають на 1 виріб (В_оп):

 

(1.4)

 

де ‑ основна заробітна плата, грн;

‑ додаткова заробітна плата, грн.

 

(1.5)

 

де Т_шт ‑ норма штучного часу на виготовлення 1 виробу, люд.год.;

ТС₁ ‑ тарифна ставка 1 розряду, грн;

К_тар ‑ тарифний коефіцієнт.

 

(1.6)

 

де ‑ відсоток додаткової заробітної плати до основної, %.

 

1.4 Витрати на відрахування на соціальне страхування (на обов’язкове державне пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття та інші види страхування) – В_відр:

, (1.7)

де ‑ сумарний процент всіх відрахувань на соціальне страхування від витрат на оплату праці, %.

 

1.5 Транспортно-заготівельні витрати на 1 виріб (ТЗВ) визначаються за формулою

 

, (1.8)

 

де В_ом ‑ витрати на основні матеріали на 1 виріб, грн;

В_доп.м ‑ витрати на допоміжні матеріали на 1 виріб, грн;

В_пок.н/ф ‑ витрати на покупні напівфабрикати та комплектуючі на 1 виріб, грн;

‑ величина транспортно-заготівельних витрат на доставку вищеперерахованих матеріалів, у відсотках від їхньої вартості.

1.6 Витрати на утримання та експлуатацію обладнання ()

, (1.9)

де - витрати на утримання та експлуатацію обладнання на 1 годину роботи;

- норма машинного часу на один виріб.

 

1.7 Витрати на амортизацію основних виробничих засобів (в даному курсовому проекті ‑ технічного устаткування), які припадають на 1 виріб, при багатономенклатурному виробництві прямо розрахувати неможливо. Тому це треба зробити опосередковано – пропорційно основному фонду оплати праці, який витрачено на виробництво виробів різних типів.

Витрати на амортизацію на 1 виріб і-го виду (В ):

 

, (1.10)

 

де ‑ витрати на оплату праці (основні), які припадають на одиницю і-го виробу, грн;

‑ частка витрат на амортизацію у відношенні до основного фонду оплати праці.

 

, (1.11)

 

де ‑ річні витрати на амортизацію, грн;

‑ основний фонд оплати праці, грн.

 

, (1.12)

де ‑ середньорічна вартість основних виробничих фондів (по залишковій вартості) грн;

Н_а ‑ середньорічна норма амортизаційних відрахувань, %.

 

, (1.13)

 

де ‑ річний обсяг виробництва виробів і-го виду, од.

Адміністративні витрати та інші загальновиробничі витрати на 1 виріб також розраховуються аналогічно витратам на амортизацію.

Адміністративні витрати на 1 виріб і-го виду (В ):

 

, (1.14)

 

де ‑ витрати на оплату праці (основні), які припадають на одиницю і-го виробу, грн;

‑ частка адміністративних витрат у відношенні до основного фонду оплати праці.

 

, (1.15)

 

де ‑ річні адміністративні витрати, грн;

‑ основний фонд оплати праці, грн.

 

Витрати на збут визначаються як процент від собівартості реалізованої продукції.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати, понаднормові виробничі витрати та інші операційні витрати у даному курсовому проекті не передбачені. Після виконання розрахунків собівартості виробів А і Б до впровадження заходів, необхідно розрахувати собівартість цих виробів після впровадження організаційно – технічних заходів.

Витрати, пов’язані з удосконаленням технологій і організацій виробництва на 1 виріб, розраховуються аналогічно витратам на амортизацію після впровадження заходів.