Ціноутворення на банківські кредити.

 

Процентна ставка за кредит повинна:

- бути досить високою для одержання прибутку по кредиту та компенсації всіх ризиків;

- бути досить низькою для того щоб позичальник міг виплатити кредит та не звернутися до іншого кредитора;

- бути конкурентноздатною у порівнянні із ставками інших кредиторів;

- цілком покривати вартість залучених коштів;

- враховувати всі взаємовідносини з клієнтом.

До інструментів цінової політики кредитних операцій належать:

розчленування ціни (доцільно використовувати при наявності труднощів щодо визначення витрат банку на залучення та розміщення коштів та при необхідності коригування ціни в результаті надання знижок клієнтам);

диференціювання ціни (здійснюється в залежності від ступеня ризиковості операцій, терміну виконання угод, кредитоспроможності позичальника, характеру взаємовідносин між банком та клієнтом);

врівноважуюче ціноутворення (передбачає встановлення ціни на кредити, виходячи з міркувань, що неотриманий прибуток за ним буде компенсований в майбутньому).

Відповідно до обраної стратегії та тактики банк може проводити ціноутворення на кредитні операції за наступними методами.

1. Метод ціноутворення за методом “ середні витрати + прибуток ” базується на розрахунку ціни шляхом визначення витрат на надання кредитних послуг та певної надбавки у вигляді доходу банку.

При застосуванні цього методу не враховуються три важливі фактори:

- рівень попиту на кредитні послуги;

- чутливість клієнтів до рівня встановлених цін;

- рівень цін конкурентів.

Поряд з недоліками, зазначений метод має ряд переваг, зокрема, простота у використанні та можливість співставлення з цінами конкурентів. При цьому банк має можливість приділяти значно менше уваги коливанню попиту та пропозиції на кредитні послуги.

2. Ціноутворення на основі відчутної цінності продукту базується на сприйнятті послуги клієнтами. Якість, корисність та значущість кредитної послуги для клієнта формує його ставлення до неї, звідси й прийнятний рівень цін на кредитні послуги. Застосовуючи цей метод ціноутворення, банки часто виходять із того, що цінність продукту для клієнта потрібно не просто констатувати, а й підкреслювати і створювати у споживача відповідне уявлення про те, що без послуги такої якості, що надає конкретний банк, вони не зможуть обійтись.

Використання цього методу вимагає від банків детального вивчення структури своїх витрат, що дозволяє оцінити відносну якість та ціни на аналогічний продукт. Окрім цього, цей метод орієнтований на аналіз споживчого попиту, що робить його більш гнучким.

3. Ціноутворення на основі рівня поточних ринкових ставок, передбачає орієнтацію банку при встановленні цін на кредитні послуги на ціни, які діють на ринку, тобто ініціатива в ціноутворенні належить конкурентам.

Ціноутворення на основі рівня поточних ринкових ставок застосовується, як правило, невеликими банками, які використовують стратегію “наслідування лідера”. Лідерами є банки, що встановлюють мінімальні ціни на свої продукти та забезпечують максимальний обсяг наданих послуг.

4. Метод ціноутворення на основі взаємовідносин з клієнтурою передбачає налагодження добрих відносин з клієнтами. В залежності від цих умов, може базуватися і цінова стратегія банку, що максимально враховує інтереси найбільш перспективних клієнтів банку.

5. Метод ціноутворення з метою проникнення на ринок використовується банком у тому випадку, коли банк свідомо знижує ціни на кредитні послуги для завоювання певної частки ринку. Конкуренти, як правило, не витримують цінового тиску, що призводить до збитковості їх діяльності, а банк, який здійснює ціновий маневр, поступово знижує рівень своїх витрат і, завоювавши достатню частку ринку, може почати здійснення політики, що направлена на підвищення рівня своєї доходності.

6. Модель цінового лідерства почали використовувати найбільші банки світу. Фактично відсоткова ставка за кредитом буде визначатися так:

ПСк = БС + НД; НД = ПН + ПС

де ПС_к – процентна ставка по кредиту;

БС – базова ставка або прайм-рейт (включаючи бажаний прибуток банку понад розмір операційних та адміністративних витрат);

НД – надбавка;

ПН – премія за ризик невиконання зобов’язань непершокласними позичальниками;

ПС – премія за ризик, пов’язаний зі строковістю та довгостроковими кредитами.

7. Встановлення ставки за кредитами нижче прайм-рейт (модель надбавки)

ПСк = БС + НД

де ПС_к – процентна ставка за кредит;

ПВ –процентні витрати по залученню коштів на грошовому ринку;

НД – надбавка для покриття ризику та отримання прибутку.

В результаті цього процентна ставка за короткостроковим кредитом нижча за ставку прайм-рейт, як базової для розрахунку ставки за кредитами.

8. Встановлення ставки за кредитом за принципом “вартість – вигідність” включає наступні три компоненти:

- оцінка сукупного доходу від кредиту в умовах різних рівнів процентних ставок та іншої винагороди банку;

- оцінка чистої суми наданих в кредит коштів (за вирахуванням всіх депозитів, які позичальник зобов’язується тримати в банку, з урахуванням вимог до норм резервування);

- оцінка прибутку від кредиту, що надається до оподаткування шляхом ділення оціночного доходу від кредиту на чисту суму наданих коштів в кредит, якою фактично буде користуватися позичальник.