Порядок роботи командира взводу по організації оборони. Ведення оборонного бою

Підготовка оборони починається з одержанням бойового завдання від старшого командира і включає:

- організацію бою (затвердження рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань відділенням, організацію взаємодії, управління і бойового забезпечення);

- підготовку взводу до виконання бойового завдання, зайняття оборони, створення бойового порядку і системи вогню;

- інженерне обладнання опорного пункту;

- здійснення контролю виконання заходів підготовки і готовності до виконання поставленого завдання.

Організація оборони включає комплекс заходів та починається з отримання командиром взводу бойового завдання на оборону.

Порядок та зміст роботи командира взводу залежить від умов переходу до оборони та особливо від віддалення до противника, характеру його дій, отриманого завдання та наявності часу. У всіх випадках командир повинен забезпечити швидке зайняття оборони, організувати систему вогню до встановленого часу, спостереження та інженерне обладнання опорного пункту.

В умовах відсутності зіткнення з противником командир взводу, одержавши бойове завдання:

- з’ясовує його;

- оцінює обстановку;

- приймає по карті рішення, оголошує його командирам відділень (танків);

- виводить взвод у зазначений опорний пункт або в укрите місце на підступах до нього;

- приховано розташовує його і організує безпосередню охорону.

Після цього він спільно з командирами відділень (танків) і приданих засобів:

- проводить рекогносцировку;

- віддає бойовий наказ (бойове розпорядження);

- організує взаємодію і систему вогню, бойове забезпечення і управління.

Потім командир взводу відповідно до прийнятого рішення організує зайняття опорного пункту, створення бойового порядку і систему вогню, організує спостереження та інженерне обладнання опорного пункту.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, під активною його дією, обстановка може бути сама різноманітна. В одному випадку потрібно зупинитися та закріпитися на досягнутому рубежі, а в іншому – продовжити наступ в цілях поліпшення положення та захоплення більш вигідного або вказаного старшим начальником рубежу. Іноді можливий навіть відхід.

Одержавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, після захоплення рубежу командир взводу повинен організувати його закріплення, у ході якого з’ясувати завдання, оцінити обстановку і:

- прийняти рішення, поставити завдання відділенням (танкам) на заняття позицій у зазначеному взводу опорному пункті;

- організувати:

ü спостереження перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу;

ü взаємодію і систему вогню;

ü бойове забезпечення;

ü управління та інженерне обладнання опорного пункту.

В подальшому він вивчає місцевість, уточнює завдання відділенням (танкам) і порядок взаємодії, а в разі необхідності і інші питання.

З зайняттям опорного пункту (вогневих позицій) командир механізованого взводу зобов'язаний: організувати спостереження за противником у призначеній смузі, у бік флангів і в тилу; за необхідності поставити (уточнити) завдання відділенням (танкам), приданим вогневим засобам і черговому вогневому засобу, особисто з командирами відділень зробити розбивку окопів на відділення, траншеї і ходи сполучення.

Потім він керує інженерним обладнанням опорного пункту і несе відповідальність за якісне виконання добового завдання, встановленого командиром роти. Взвод приступає до інженерного обладнання опорного пункту після вибору командиром взводу позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів і визначення відділенням смуг вогню, а танкам і іншим вогневим засобам секторів обстрілу.

Інженерне обладнання опорного пункту повинне проводитися в послідовності, яка забезпечує готовність до відбиття раптових атак противника.

В умовах відсутності зіткнення із противником для обладнання окопів для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), траншеї, ходів сполучення застосовуються навісне бульдозерне обладнання, землерийні машини та інженерні боєприпаси.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником інженерне обладнання опорного пункту починається негайно після уточнення на місцевості позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів і інших вогневих засобів. Воно здійснюється приховано, у тій же черговості, у стислий термін і з повною напругою сил. Взвод обладнує опорний пункт, як правило, під прикриттям свого вогню, а також вогню приданих і підтримуючих засобів.

Усі позиції (спорудження) у взводному опорному пункті мають бути підготовлені для захисту від запалювальної зброї і ретельно замасковані, для чого окопи обладнуються відвідними канавками і використовуються табельні засоби пожежегасіння і маскування та місцеві матеріали.

З метою захисту від високоточної зброї в окопах над бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками створюються маски, влаштовуються екрани і козирки. Одночасно за планом старшого командира встановлюються відбивачі і теплові імітатори (пастки).

Командир механізованого (танкового) взводу зобов'язаний скласти схему опорного пункту та подати Ії командиру роти.

Після зайняття опорного пункту, побудови бойового порядку і системи вогню, організації фортифікаційного обладнання опорного пункту командир взводу управляє безпосередньою підготовкою взводу до виконання поставленого завдання, інженерним обладнанням опорного пункту і у встановлений час доповідає старшому командиру про зайняття оборони (вогневої позиції), готовність системи вогню, виконання добового завдання щодо інженерного обладнання опорного пункту і готовності до виконання отриманого завдання.

В обороні взвод знаходиться в постійній готовності до відбиття атаки противника.

 

 

Ведення оборонного бою.

 

В обороні підрозділи повинні знаходитися в постійної готовності до відбиття атак противника.

Для перевірки готовності взводу командир періодично висувається на позицію відділень та перевіряє знання підлеглими своїх завдань, порядку ведення вогню при відбитті атак піхоти та танків противника, сигналів оповіщення та цілевказання. Він також перевіряє хід робіт по обладнанню позиції, їх маскування та готовність до бойового застосування зброї та приборів нічного бачення.

До початку наступу противника на позиціях відділень та командно-спостережному пункті командира взводу постійно ведуть розвідку спостерігачі.

З початком вогневої підготовки атаки противника особовий склад взводу і приданих йому вогневих засобів укривається в окопах, перекритих щілинах, сховищах, бліндажах, бойових машинах піхоти (танках), на дні окопів і траншеї в готовності швидко зайняти свої місця на позиціях для відбиття атаки. Командир взводу і спостерігачі ведуть спостереження з метою своєчасно виявити момент переходу противника в атаку. У випадку знищення противником під час вогневої підготовки частини вогневих засобів командир взводу негайно уточнює завдання особовому складу, який залишився, з метою відновлення системи вогню.

З отриманням сигналу про безпосередню загрозу застосування противником ядерної зброї (при нанесенні противником ядерного удару) весь особовий склад займає укриття, а при застосуванні противником хімічної зброї - негайно надягає засоби індивідуального захисту (у танках, бойових машинах піхоти включається система захисту від зброї масового ураження).

Підрозділи, які діють попереду своїх військ, підтримуються вогнем взводу і пропускаються через встановлені перед переднім краєм оборонивзводу мінно-вибухові загородження по заздалегідь підготовленим проходам.

З переходом противника в атаку за командою (сигналом) командира, взвод негайно готується до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню зброї взводу і приданих йому вогневих засобів.

Взвод, що обороняється повинен завжди прагнути відбити атаку противника, що наступає, перед переднім краєм. Необхідно пам’ятати, що відбиття атаки перед переднім краєм багато в чому зумовлює успіх оборони, тому що противнику, який поніс втрати у живій силі та техніки та використав значну частину боєприпасів, буде важко створити необхідні щільності у живій силі та вогню для повторення атаки.

Атака танків і піхоти противника, яка наступає на броньованих машинах без спішування, відбивається зосередженим вогнем бойових машин піхоти, танків і протитанкових засобів механізованого взводу, головним (найбільш небезпечним) танкам і танкам з тралами, а потім по інших танках, які атакують, і іншим броньованим машинам, щоб змусити піхоту спішитися. Потім вогнем зі стрілецької зброї спішена піхота відсікається від танків і знищується.

Атака танків і піхоти, яка наступає за ними в пішому порядку, відбивається вогнем з бойових машин піхоти, танків і протитанкових засобів взводу по танках противника і одночасно вогнем з кулеметів, автоматів по спішеній піхоті з метою відсікти її від танків і знищити.

По мірі наближення противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги. В усіх випадках взвод повинен прагнути зірвати атаку противника до його виходу до переднього краю оборони.

Як тільки буде визначене місце пророблення противником проходу в загородженнях перед переднім краєм, командир взводу організує маневр на цей напрямок протитанкових засобів для більш ефективної ураження танків (особливо вогнем у борт і корму), які долають загородження.

Противник, який увірвався в опорний пункт взводу, знищується вогнем впритул, мінами направленої дії, гранатами та у рукопашній сутичці. Танки противника, які пройшли через траншею, знищуються з тилу і флангів вогнем із протитанкових гранатометів і ручних протитанкових гранат. Одночасно вогнем зі стрілецької зброї знищується піхота, яка наступає за танками. Для перешкоджання розповсюдженню противника в глибину опорного пункту і в сторони флангів у траншеях і ходах сполучення швидко встановлюються їжаки, рогатки і інші заздалегідь підготовлені переносні загородження. Взвод за підтримки вогневих засобів старшого командира повинен утримати опорний пункт і не допустити розвитку наступу противника.

Під час вклинення противника на позиції сусідів взвод, продовжуючи обороняти свій опорний пункт, виділяє частину вогневих засобів для стрільби у фланг і в тил противнику, який вклинився, і вживає заходів щодо посилення оборони на загрозливому напрямку.

У випадку обходу противником опорного пункту взвод переходить до кругової оборони і, продовжуючи стійко утримувати займані позиції, знищує противника вогнем всіх видів зброї з основних і запасних позицій або діє за вказівкою командира роти.

При одержанні наказу на відхід командир взводу повинен указати командирам відділень (танків) і приданим вогневим засобам напрямок, рубіж і порядок відходу та сигнал на відхід. Взвод виходить на зазначений (вигідний) рубіж одночасно або відділеннями, групами, окремими танками, по одному, послідовно займаючи для оборони вигідні позиції. При відході вроздріб відділення, танки, які залишилися на місці, а також зайняли вигідні позиції після висування в зазначеному напрямку, своїм вогнем прикривають відхід.

З початком атаки противника і при його виході до рубежу відкриття вогню механізованого (танкового) взводу другого ешелону роти бойові машини піхоти (бронетранспортери), танки, протитанкові та інші вогневі засоби взводу відкривають вогонь, не допускаючи підходу противника до переднього краю оборони.

У випадку прориву противником переднього краю оборони взвод стійко утримує опорний пункт, який займає, або за наказом командира роти частиною сил, а іноді всім взводом здійснює маневр і, використовуючи траншеї і ходи сполучення, займає позицію для посилення оборони на найбільше загрозливому напрямку наступу противника. З метою підвищення ефективності ураження противника, який прорвався, частину вогневих засобів необхідно розташовувати для ведення флангового і кинджального вогню, а також для дій у вогневій засаді.

Після відбиття атаки перевіряється:

- бойовий і чисельний склад взводу;

- стан запасів боєприпасів і інших матеріальних засобів;

- приймаються заходи щодо надання медичної допомоги пораненим, виносу тяжкопоранених і розшуку загиблих (померлих);

- відновлюються система вогню, зруйновані фортифікаційні спорудження і інженерні загородження;

- поповнюються запаси ракет, боєприпасів, приводяться до порядку зброя і військово-технічне майно;

- при необхідності проводиться зміна вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків і інших вогневих засобів.

Про результати бою командир взводу доповідає командиру роти.