Місце і роль взводу в обороні роти( батальйону ). Бойовий порядок, опорний пункт і система вогню взводу. Порядок інженерного обладнання опорного пункту.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

 

Т Е М А № 11 Оборона підрозділів.

Заняття 3: Механізований взвод в обороні.

 

Місце і роль взводу в обороні роти(батальйону). Бойовий порядок, опорний пункт і система вогню взводу. Порядок інженерного обладнання опорного пункту.

Довести перше навчальне питання, основні положення, дати під запис. Після доведення положень першого питання викликати 1-2 курсантів для контролю засвоєння даного питання.

 

Оборона – вид бою. Вона може здійснюватися вимушено або навмисно, коли наступ неможливий або недоцільно. Сутність оборони полягає перш за все в її меті та шляхах її досягнення.

Оборона здійснюється з метою відбити наступ переважаючих сил противника, нанести йому максимальних втрат, утримати важливі райони місцевості (об'єкти) і тим самим створити сприятливі умови для переходу у наступ.

Під умовами переходу взводу до оборони слідує розуміти конкретно обстановку, що склалася (положення, стан та характер дій противника та своїх підрозділів, а також сусідів, умови місцевості, засоби ураження, що застосовуються та інше), і в якій здійснюється підготовка до оборони.

Оборона може готуватися завчасно або організовуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником взвод може переходити до оборони з метою відбиття контратаки переважаючих сил противника під час наступу; в результаті невдалого зустрічного бою з переважаючими силами противника; для закріплення та утримання захоплених рубежів; для прикриття флангів на загрозливому напрямку.

Взвод не має права залишати опорний пункт (позицію), яку займає, і відходити без наказу командира роти.

Механізований взвод обороняється, як правило, у складі роти у першому або другому ешелоні, на головному або другорядному напрямку, може знаходитися в резерві батальйону, призначатися в бойову охорону, бойовий розвідувальний дозор і вогневу засаду, частиною сил або в повному складі входити в бронегрупу батальйону (роти).

Бойове завдання – це завдання, яке поставлене старшим командиром підрозділу для досягнення визначеної цілі в бою до визначеного (встановленого) строку. Зміст бойового завдання залежить від призначення підрозділу, засобів ураження, що застосовуються, складу сил та засобів, боєздатності та бойових можливостей підрозділу та противника, умов місцевості та інших факторів.

Взвод першого ешелону роти має завдання вогнем штатних і приданих засобів самостійно та у взаємодії із сусідами нанести, всіма видами вогню, противнику втрати в живій силі і техніці перед переднім краєм, відбити його атаку та утримати займаний опорний пункт.

Завдання взводу другого ешелону роти полягає в підтримці вогнем взводів першого ешелону, у знищенні живої сили і бойової техніки, яка прорвалася в опорний пункт роти, у відбитті атак противника та утриманні опорного пункту, який займає, а також у готовності до заміни підрозділів першого ешелону у випадку втрати ними боєздатності та у проведенні контратак разом з резервами старшого командира.

Механізований взвод, який складає резерв батальйону займає опорний пункт у глибині його оборони і знаходиться в готовності до відбиття атаки противника, який вклинився в оборону, і диверсійно-розвідувальних груп, які діють у глибині району оборони батальйону, посилення (заміни) підрозділів першого ешелону і до вирішення інших завдань, які раптово виникли.

Механізований взвод призначений у бойову охорону, висувається на вказану позицію, обладнує її в інженерному відношенні та знаходиться у готовності до знищення розвідки противника та заборони раптового нападу противника на головні сили батальйону.

Механізованому взводу вказується для оборони опорний пункт.

Побудова оборони повинна забезпечити відбиття атаки противника і знищення його танків і живої сили перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони.

Побудова оборони механізованого взводу включає:

- бойовий порядок взводу;

- опорний пункт взводу;

- систему вогню.

Бойовий порядок підрозділів повинен забезпечити стійкість та активність оборони, можливість успішного ведення вогню з застосуванням звичайної зброї, найбільш ефективне застосування сил та засобів, що у наявності, для ураження противника на підступах до оборони та перед переднім краєм, найменшу уразливість підрозділів, що обороняються від ударів всіх видів зброї противника, що веде наступ, можливість здійснення маневру ударами та вогнем, силами та засобами під час бою, швидкого знищення противника, що прорвався у глибину оборони, ефективну боротьбу з повітряним противником та повітряними десантами, можливість підтримання безперервної взаємодії та управління військами, максимальне використання сприятливих умов місцевості та можливість швидкого її інженерного обладнання.

Бойовий порядок механізованого взводу в залежності від поставленого завдання, дій противника, наявності сил та засобів та умов місцевості будується в одну або дві лінії і, як правило, складається з бойових порядків механізованих відділень, засобів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира взводу.

У разі побудови бойового порядку взводу в дві лінії в опорних пунктах взводів, які розташовані на найбільш імовірному напрямку наступу противника, позиція одного з відділень взводу, з метою посилення стійкості оборони, може обладнатися в глибині опорного пункту (на другій лінії) на відстані 100—200 м за траншеєю.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери) і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту з інтервалом до 200 м. Вогневі позиції для них вибираються з урахуванням умов місцевості як на передніх, так і на зворотних схилах висот з таким розрахунком, щоб забезпечувалося спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою з гармат, кулеметів і протитанковими керованими ракетами, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, приховане розташування вогневих засобів і маскування.

Бойова машина піхоти без десанту (танк) може виділятися для дій у вогневій засаді або в складі бронегрупи батальйону (роти).

Придане механізованому взводу протитанкове відділення може розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатометне відділення — у проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу. Передбачається можливість маневру цих відділень у ході бою на найбільш небезпечний напрямок і для зайняття кругової оборони.

В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби і танки, які не підпорядковані командирові взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів і підтримувати з ними тісну взаємодію.

Опорний пункт взводу - ділянка місцевості, яка підготовлена в інженерному відношенні і зайнята взводом для виконання поставленого завдання.

Він складається з позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), та вогневих позицій приданих вогневих засобів.

Командно-спостережний пункт командира механізованого взводу розташовується в опорному пункті, у такому місці, звідки забезпечується якнайкраще спостереження за противником, діями своїх підлеглих, сусідів та місцевістю, а також безперервне управління взводом.

Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту, до 300 м в глибину. Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень — до 50 м. Вони повинні знаходитися під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.

У бойової охороні взвод обороняє позицію до 500 м по фронту.

По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу може відриватися суцільна траншея, яка з'єднує окопи (позиції) відділень. Від траншеї відривається хід сполучення до окопів для бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і в глибину оборони до наступного траншеї. В опорному пункті обладнуються укриття для особового складу.

Траншея, окопи і хід сполучення повинні з'єднувати основні і запасні вогневі позиції і забезпечувати ведення флангового та перехресного вогню, потайний маневр і розосередженнявогневихзасобів, а хід сполучення, крім того, — ведення бою з противником, який вклинився в оборону, створення кругової оборони, евакуації поранених, подачі боєприпасів і продовольства (доставки їжі). Прямолінійне накреслення траншеї і ходу сполучення не допускається.

Перша траншея є переднім краєм оборони і обороняється взводами першого ешелону. Вона повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і ведення вогню з глибини оборони.

Друга траншея обороняється взводом другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на віддаленні 300—600 м від першої траншеї з таким розрахунком, щоб взвод, який її обороняє, міг своїм вогнем підтримати підрозділи, які займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ним.

Третя (четверта) траншея обороняється взводами роти другого ешелону батальйону. Вона обладнується на віддаленні 600—1000 м від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб розташовані в ній вогневі засоби могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони.

Система вогню взводу - організоване відповідно до рішення командира з урахуванням характеру місцевості і встановлених інженерних загороджень, сполучення підготовленого вогню зброї всіх видів для ураження противника.

Система вогню механізованого взводу в обороні включає:

- ділянки зосередженого вогню взводу, які підготовлені перед переднім краєм оборони;

- зони протитанкового вогню бойових машин піхоти (танків) і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів взводу перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони;

- підготовлений маневр вогнем бойових машин (танків) та інших вогневих засобів на напрямки, яким загрожують.

Основу системи вогню складає вогонь танків, бойових машин піхоти, протитанкових гранатометів і кулеметів. Система вогню будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, у тісній їхній взаємодії і у поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами. Вона повинна забезпечувати ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами і у глибині оборони, можливість ведення фронтального, флангового і перехресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту.

Сутність зони суцільного багатошарового вогню полягає в тому, що вся місцевість у смузі до 400 м перед переднім краєм повинна знаходитися під дійсним вогнем взводу, а наявні мертві простори повинні уражатися вогнем артилерії, мінометів і гранатометів із закритих вогневих позицій. Загородження та підступи до них повинні добре проглядатися і прострілюватися вогнем усіх видів.

Система вогню повинна бути високоефективною, що досягається широким та швидким маневром вогнем та вогневими засобами. Сутність маневру полягає у швидкому переносі вогню з однієї цілі на іншу для послідовного або одночасного ураження декількох цілей та

Ефективність вогню в обороні досягається його влучністю, масованістю і раптовістю застосування, а також умілим управліннямним. Усі вогневі засоби в обороні повинні бути готові до ведення вогню і здійснення маневру вночі і в інших умовах обмеженої видимості.

Під час організації системи вогню механізованому взводу і відділенню указуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, а танковому взводу, крім того, — одна - дві ділянки зосередженого вогню.

Бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам), танкам, протитанковим ракетним комплексам, гранатометам і кулеметам призначаються основні і одна - дві запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказуються основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів готується у смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню визначаються межами справа і зліва. Кожна смуга вказується двома точками (орієнтирами). Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.

Організація системи вогню включає вибір вогневих позицій і розміщення вогневих засобів на місцевості з урахуванням їх можливостей і побудови взводу для ураження противника при його підході до переднього краю оборони, розгортанні і переході в атаку, відбитті атаки танків і мотопіхоти противника перед переднім краєм оборони, на флангах і при вклиненні в опорний пункт, підготовку даних для стрільби і створенні необхідних запасів ракет і боєприпасів.

Зосереджений вогонь – це вогонь стрілецької зброї, гранатометів, озброєння бойових машин (бронетранспортерів, танків), що ведеться декількома вогневими засобами або декількома підрозділами по однієї цілі або по частині бойового порядку підрозділу.

Зосереджений вогонь взводу готується перед найбільш небезпечними підступами, де противник може скрито зосередитися та раптово перейти в атаку.

Зосереджений вогонь з автоматів та ручних кулеметів ведеться на відстані 400-600 м, з кулеметів ПК та ПКТ – до 1000 м, КПВТ – до 2000 м.

Для бойових машин піхоти ділянки зосередженого вогню призначаються окремо та можуть бути на віддалені 2-3 км від переднього краю оборони. Ширина ділянки ЗВ може бути до 75 м (по 25 м на кожну гармату для осколочної гранати), а глибина – до 50 м.

Готовність системи вогню визначається зайняттям бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками, гарматами та іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

Інженерне обладнання опорного пункту – одне із завдань інженерного забезпечення бою, комплекс заходів, які проводяться в цілях пристосування місцевості для ведення бою, створення умов, сприяючих успішному виконанню бойових завдань своїми підрозділами, таких, що утрудняють веденню бойових дії противником та, що знижують ефективність його засобів ураження.

Інженерне обладнання опорного пункту взводу включає в себе відривання окопів, траншей, ходів сполучення для особового складу підрозділів, обладнання основних та запасних позиції бойових машин, інших вогневих засобів, командно – спостережного пункту, перекритих щілин, бліндажів, інженерних загороджень та маскування. Воно починається негайно після визначення позиції підрозділам та вогневим засобам, одночасно з організацією системи вогню, та виконується у послідовності, яка забезпечує постійну готовність підрозділів до відбиття наступу, скрито, з повною напругою сил та максимальним використанням засобів механізації та місцевих матеріалів.

Завдання безпосередньої охорони у механізованому взводі виконують - чергові вогневі засоби (чергові бойові машини піхоти, бронетранспортери). Крім виконання завдання безпосередньої охорони вони призначені для знищення окремих груп противника, які намагаються вести розвідку, пророблювати проходи в загородженнях або проникнути в глибину оборони, завадити пересуванню противника в його розташуванні і веденню ним інженерних робіт. Особовий склад чергових засобів знаходиться в постійній готовності до негайного відкриття вогню з запасної або тимчасової вогневої позиції.

Інший особовий склад продовжує роботи по удосконаленню оборони та технічному обслуговуванню бойових машин піхоти (бронетранспортерів).

Висновок: Таким чином, сутність оборони полягає в зриві або відбитті наступу переважаючих сил противника, нанесення йому ураження вогневими ударами в поєднанні з широким маневром вогнем, силами та засобами, контратаками, застосуванням загороджень, упорним утриманням основних районів та позицій, що перехоплюють вірогідні напрямки наступу противника та створення тим самим сприятливих умов для переходу до наступальних дій.