Проблема об*єкту та предмету сучасних міжнародних відносин 8 страница

Так розпочалася Друга світова війна.

32. Напад нацистської Німеччини на Польщу. Вступ у війну Великої Британії та Франції. Позиція США. Політичні події “дивної війни” на Заході. Напередодні війни фашистський уряд поставив перед Польщею вимогу передати Німечі Данціг (Гданськ), який мав статус вільного міста, і надати право прокласти через польський коридор німецькі автостради й залізницю. Гебельсівська пропаганда почала звинувачувати польський уряд у дискримінації німецького населення, що проживало на території Польщі. 28 кв 1939 р. Німеччина розірвала німецько-польський договір 1934р. про ненапад.Намагаючись виправдати свої агресивні дії перед світовою громадськістю та власним народом, гітлерівці здійснили підступну провокацію, яка послужила приводом до початку другої світової війни.Увечері 31 сер група озброєних есесівців, переодягнених у польську форму, увірвалася в приміщення радіостанції прикордонного міста Глейвіц і захопила її. Кілька разів вистріливши перед мікрофоном, гітлерівці зачитали польською мовою текст, що закликав до війни з Німеччиною. Незабаром усі радіостанції Німеччини передали в ефір екстренне повідомлення про напад польської армії на німецьку територію. Подібні провокації були здійснені за наказом гітлерівського командування і на інших ділянках німецько-польського кордону. Напад у Глейвіці був використаний як привід для нападу на Польщу.1 вер 1939 р. гітлерівська авіація нанесла бомбові удари по головних комунікаціях, аеродромах, промислових і воєнних об'єктах, економічних та адміністративних центрах країни. Сухопутні війська вермахту, що вдерлися в Польщу з території Силезії (група армій «Центр» під командуванням генерал-полковника Г.Рундштедта), Померанії! Сх Пруссії (група армій «Північ» під командуванням генарал-полковника Ф.Бока), отримали наказ наступати на Варшаву. Німецький лінкор «Шлезвіг-Гольдштейн» відкрив ураганний вогонь по півострову Вестерплатте.Протягом кількох днів у вир другої світової війни були втягнуті великі й малі держави. З вер 1939 р. уряди Анг і Фр оголосили війну Німеч, але понад сім місяців ніяких бойових дій на Зах фронті не велося. Цей період іронічно називали «дивною» війною. Оголосивши війну Німеччині в сент 1939., Великобр і Фр фактично не почали проти неї серйозних бойових дій. Протистояння обох угрупувань в основному проектувалося на сферу дипломатії, політики та економіки. Основна увага була приділена не військовим операціям, - по суті справи, вони велися лише на периферійних напрямах, - а пошуку союзників і організації коаліцій, здатних забезпечити відповідної угрупованню держав явна перевага над її супротивниками. Основні учасники світової війни, по суті, не були готові до вирішальної сутички і продовжували готуватися до неї. При цьому військово-економічна машина Німеччини працювала більш злагоджено та ефективно, повною мірою використовуючи ресурси вже поставлених нею під свій контроль європейських країн. Маховик військового виробництва в Британській імперії ще тільки розвертався. Повільно і непослідовно готувала себе до війни Франція.Проте на морі німецький флот потопив понад 400 торгових англійських і французьких кораблів. У свою чергу англійці знищили 27 німецьких підводних човнів.З вересня у війну вступили Австралія, Нова Зеландія та Індія, 10 вересня — Канада і Південно-Африканський Союз. США заявили про свій «нейтралітет», хоча з наростанням воєнних дій все більше орієнтувалися на зближення з Англією та Францією.

33. Вступ радянських військ на територію Польщі. Міжнародне значення включення до складу СРСР Західної України та Західної Білорусії, країн Балтії і Північної Буковини. Початку Другої світової війни передувало укладення 23 серпня 1939 р. радянсько-німецького пакту про ненапад, розрахованого на десять років. Додатково до цього договору було підписано таємний протокол, яким «розмежовувалися сфери інтересів» сторін. Це «розмежування» разом із підписаним у вересні 1939 р. «Договором про дружбу та державний кордон» означало згоду уряду Німеччини на приєднання до Радянського Союзу польської частини Західної України, Західної Білорусії, Литви, Латвії і Естонії. Зі свого боку, Німеччина дістала повну свободу дій в Європі, забезпечила собі постачання з Радянського Союзу воєнно-стратегічних матеріалів і продовольства.Таємна угода між Німеччиною і Радянським Союзом проілюструвала імперську суть обох держав, цинічне ігнорування їхнім керівництвом загальноприйнятих у цивілізованому світі принципів міжнародних відносин.Радянсько-німецький договір розв'язав А. Гітлеру руки для агресії в Європі. 1 вересня 1939 р. нацистські війська вторгли-ся в межі Польщі. Англія і Франція, зв'язані з Польщею союзними договорами, оголосили Німеччині війну.Ці події поклали початок Другій світовій війні.Включення Західної України до складу СРСР Польське командування не змогло організувати ефективної відсічі загарбникам. Незважаючи на впертий опір деяких частин польської армії, фронт швидко відкочувався на схід. Певні надії в умовах назріваючої катастрофи покладалися на західноукраїнські й західнобілоруські землі. Спираючись на їхні матеріальні й людські ресурси, польський уряд сподівався продовжити боротьбу з агресором.Але 17 вересня ці надії розвіялися: за погодженням із німецьким керівництвом польсько-радянський кордон перейшла Червона армія. Це означало фактичний вступ Радянського Союзу в Другу світову війну і пов'язаний з нею поділ світу. У Галичині та на Волині наступали війська Українського фронту (війська Київського Особливого військового округу) під командуванням С. Тимошенка, в Західній Білорусії - війська Білоруського фронту (війська Білоруського Особливого військового округу) під командуванням М. Ковальова. Перевага радянських частин була величезною. Через добу, вночі 18 вересня, польський уряд і головне командування армії переїхали до Румунії, наказавши фронтовим командирам, не «вступаючи з більшовиками в бій», відводити війська до румунського кордону. 22 вересня радянські частини ввійшли у Львів, а через деякий час уся територія, поділена за таємною радянсько-німецькою угодою, опинилася під контролем Червоної армії. До рук чекістів потрапило багато полонених польських військовослужбовців. Серед них були українці, які служили в польській армії з 1 вересня 1939 р. Доля багатьох із них склалася трагічно. У квітні - травні 1940 р. у Катинському лісі під Смоленськом, а ще раніше - під Харковом та в інших місцях було розстріляно понад 15 тисяч польських офіцерів - від молодших командирів до генералів.Західноукраїнське населення з надією на краще зустрічало Червону армію. Цьому сприяла, зокрема, та обставина, що радянська офіційна пропаганда пояснювала перехід польсько-радянського кордону прагненням запобігти окупації краю нацистами. До того ж поляки, відступаючи під тиском німецьких і радянських військ, часто зривали свою злість на цивільному українському населенні, не зупиняючись перед убивствами мирних жителів. Звичайним явищем було знищення охороною польських тюрем в'язнів-українців.В умовах, коли населення нічого не знало про таємні угоди між СРСР і Німеччиною, радянська пропаганда мала певний психологічний ефект. Слід зауважити також, що західні українці споконвічно прагнули до єднання зі своїми східноукраїнськими братами. Значну роль у формуванні образу радянського солдата як визволителя відігравало й тривале польсько-ук-раїнське протистояння на західноукраїнських землях.Що ж до польського населення Галичини та Волині, то воно вороже зустріло прихід Червоної армії, розцінивши його як «удар у спину». Воно було переконане, що на той час можливості боротьби польської держави з нацистами ще не були вичерпані.Для узаконення радянського режиму у Львові 22 жовтня під пильним контролем нових властей було проведено вибори до Народних зборів. Хоча формально вибори відбувалися на засадах загального прямого виборчого права, вони провадилися за офіційним безальтернативним списком кандидатів. Наприкінці жовтня Народні збори прийняли Декларацію про возз'єднання Західної України з Радянською Україною в складі СРСР. У листопаді відбулися сесії Верховної Ради СРСР і Української РСР, які ухвалили закони про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з Українською РСР.Включення до складу СРСР Північної Буковини і придунайських українських земель У червні 1940 р. уряд СРСР зажадав від Румунії очищення від її військ Бессарабії, а також частини Північної Буковини, де проживало переважно українське населення. Не маючи підтримки від Німеччини, уряд Румунії віддав своїм військам наказ залишити вказані в ультиматумі території. Там була встановлена радянська влада. Північна Буковина і приду-найські українські землі ввійшли до складу УРСР. Законодавче закріплення нових територій у складі Радянського Союзу відбулося шляхом створення нової союзної республіки — Молдавської РСР і поділу території Бессарабії між Молдавською та Українською РСР. До складу Молдавії увійшла також частина українських історичних земель Придністров'я, де ще в 1924 р. у складі УСРР була утворена Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка. Включивши західноукраїнські землі до складу СРСР, сталінське керівництво розгорнуло політику їх радянізації. Була ліквідована стара система управління і впроваджувалася нова, радянська. По-ляків-чиновників заступили новоприбулі службовці. Це були відряджені з України працівники партійного, державного чи господарського апарату, здебільшого малоосвічені, малоквалі-фіковані виконавці, які часто-густо не знали української мови, звичаїв місцевого населення. До участі в керівних органах допускалися й поодинокі члени Компартії Західної України.
Деякі заходи нових властей дістали у краї схвалення. Національна інтелігенція вітала розширення мережі українських шкіл, українізацію вищої освіти. Львівський університет ім. Яна Кази-мира було перейменовано на ім. Івана Франка. Львівський оперний театр був українізований і перейменований в Театр опери і балету ім. Івана Франка. Відкривалися нові українські газети.Вводилося безплатне медичне обслуговування. Це особливо імпонувало сільському населенню, яке здебільшого взагалі не знало, що таке стаціонарна медична допомога. Симпатії до нової влади збереглися навіть попри її наміри здійснити докорінну ломку старих, заснованих на приватній власності, економічних структур. Річ у тому, що спершу перетворення в економіці мало торкалися інтересів українського населення, бо промисловість, торгівля і велике землеволодіння перебували в основному в руках поляків чи євреїв. Однак після націоналізації близько 2 тис. промислових підприємств, переважна кількість яких були середніми і дрібними, різко знизилась їхня ефективність, що негативно позначилося на становищі більшості населення. Подібні процеси відбувались і на селі. Поміщиків і заможних селян позбавляли землі, реманенту, худоби. Попервах було оголошено, що все це перейде найбіднішим селянам -переважно українцям, проте з часом у краї розгорнулася примусова колективізація, яка позбавляла селян не лише виділеного радянською владою, а й нажитого батьками та дідами.Нові власті принесли в Західну Україну жорстокий політичний терор. Органами НКВС були розгромлені всі політичні партії і громадські об'єднання, у тому числі особливо шановані населенням «Просвіти». їхніх керівників та значну кількість членів оголосили «ворогами народу» й ув'язнили. Арешту підлягали власники фабрик і заводів, адвокатських контор, банків, кооперативних об'єднань, чиновники, священики, відставні офіцери, крупні, а часто й середні землевласники й усі ті, кого режим вважав «куркулями». Серед заарештованих було багато студентів, учнів-старшокласників, учителів, представників інших категорій місцевої інтелігенції. Без пред'явлення звинувачень, без слідства й суду їх тримали у переповнених в'язницях, а потім вагонами для худоби разом із членами сімей переправляли до східних районів СРСР.Інколи розправам надавали видимість законності. Робилося це переважно для того, щоб залякати населення, зламати його опір. Наприклад, у січні 1941 р. у Львові НКВС організував гучний процес над 59 членами ОУН. Підсудними на цьому процесі були в основному студенти та учні, наймолодша серед яких - 15-літня дівчина. Лише один із підсудних не витримав тортур і дав свідчення проти товаришів. Після триденного процесу 42 особи, у тому числі 11 дівчат, були засуджені до смертної кари, інші - до десятилітнього ув'язнення.Документи свідчать про величезні масштаби репресій: у ЗахіднійУкраїні в 1939-1941 рр. було ув'язнено понад 10 % населення краю. Найчастіше жертвами розправ ставали поляки, але подібна доля спіткала й сотні тисяч українців.Об'єднання всіх українських земель у складі УРСР мало, без сумніву, велике позитивне значення. Вперше за кілька століть своєї історії українці опинилися в межах однієї держави. Але принесений на багнетах Червоної армії репресивний режим остаточно переконав західноукраїнське населення в тому, що його майбутнє не в інтеграції в Радянський Союз, а у творенні незалежної соборної української держави.

34. Напад Німеччини на СРСР. Зміна характеру війни. Утворення антигітлерівської коаліції. 22 чер 1941 гітлерівські війська напали на Рад Союз. Цей факт примусив уряди багатьох країн світу по-новому подивитися на зовн пол Гітлера. Співвідношення політичних сил у світі змінилося не на користь Німеч. У той же день Вінстон Черчілль (прем'єр-міністр Велик) виступив по радіо Із заявою про те. що його уряд надасть Росії екон і технічну допомогу. 24 чер 1941 р. виступив із заявою про допомогу СРСР президент США Франклін Рузвельт.12 лип 1941в Москві відбулася конф представників СРСР,Вел.Бр.та США. на якій обговорювалося питання про взаємні поставки зброї, військових і сировинних матеріалів. Конф заклала основу для створення антигітлерівської коаліції.Сгалін звернувся до Черчілля у лип 1941 з вимогою про відкриття другого фронту- Та англ уряд у відповідь лише пообіцяв воєнні поставки та кредит. Тоді рад уряд почав налагоджувати дипл відн з еміграційними урядами Польщі та Чехосл. У лип 1941. між цими країнами були підписані договори про взаємодопомогу у війні проти фашистської Німеч. На тер-ії Рад Союзу були сформовані іноземні військові частини.9-14 сер1941 була підписана англо-амер декларація «Атлантична хартія». 24 08 до них приєднався СРСР. Це був продовженням спільної боротьби проти Гіглера. США кредитували СРСР на суму 1 млрд доларів. А на Московській конф (29.09.1941) Анг,США та СРСР підписати угоду про допомогу останньому. У гр 1941США заявили про свій вступ у війну.1.01.1942 р. у Вашингтоні 26 держав, у т.ч. СРСР,США і Великобр, підписали Декларацію Об'єднаних Націй. Вони зобов'язувалися використати всі ресурси в боротьбі проти фашистів і не укладати сепаратного миру з агресором.Наступний договір був підписаний між СРСР та Великбр у Лондоні у тр1942 Обидві сторони зобов'язувались співробітничати в боротьбі проти гітлерівців. Умови договору поширювались і на післявоєнний час. Незабаром відбулися переговори у Вашингтоні між радянськими та американськими урядами. Було досягнуто домовленості про взаємодопомогу у війні проти Німеч. Обидві країни домовились постачати одна одній оборонні матеріали, інформацію,здійснювати економічне співробітництво. Переговори закінчились підписанням радянсько-американського договору. 11.06.1942р. Угоди в Лондоні та Вашингтоні завершили формування антигітлерівської коаліції.Але основне питання у боротьбі з фашизмом - відкриття Другого фронту в Європі — залишилося відкритим. Уряди Англії і США не хотіли ризикувати життям сотень тисяч своїх співвітчизників і накопичували матеріальні ресурси та військову техніку, щоб мати безперечну перевагу над вермахтом. Черчілль і Рузвельт нарешті пообіцяли відкрити другий фронт у серпні - вересні 1943р. та це залишилось тільки обіцянкою.Війна виявила збіг корінних національних інтересів держав, яким загрожував німецький фашизм та японський мілітаризм.Велике значення у зміцненні антигітлерівської коаліції мала Тегеранська конференція (28.11 - 1.12.1943). Керівники урядів США. Англії та СРСР домовились про відкриття другого фронту у травні 1944 р.. про післявоєнний устрій Німе ччини, польські кордони тощо.

35.Крах гітлерівської стратегії “блискавичної війни”.Міжнародне значення розгрому фашистів під Москвою, у ході Сталінградської та Курської битв

Велика Вітчизняна війна стала найбільшою подією 20 ст., Що визначив долі багатьох народів. Питання про її передісторії, причини, характер, періодизації, підсумки були і залишаються предметом дискусій у наукових, політичних і громадських колах. У Росії вони набули особливої ​​гостроти у зв'язку з 65-ю річницею початку війни, і очевидно, що вони триватимуть ще довгий час. Велика Вітчизняна війна - війна Союзу Радянських Соціалістичних Республік проти нацистської Німеччини та її європейських союзників Болгарії, Угорщини, Італії, Румунії, Словаччини, Хорватії, Іспанії. У 1941 році СРСР довелося зіткнутися з агресією з Заходу. Німецькі фашисти на чолі з Адольфом Гітлером напали на Радянський Союз з метою захопити його. Гітлером опанувала нестримна тяга до влади. Займаючи все більш високий пост, він прагнув розширити володіння своєї країни. Це спровокувало агресію проти сусідніх країн і міст. Успішний захоплення міст вимагав все більше жертв, і Гітлер вирішив приєднати до себе весь Радянський Союз. Так почалася Велика Вітчизняна війна. Йосип Віссаріонович Сталін підняв народ проти фашистських загарбників і створив свою армію, щоб відбити напад противника. Коли оголосили по радіо, що почалася війна, Радянська армія зібрала свої боєприпаси і бойову техніку. Всі військкомати почали закликати юнаків і молодих дівчат в армію. Деяким з яких було не більше 18 років. Війна почалася в літній місяць 22 червня. Було дуже жарко, солдатам доводилося проходити пішки багато кілометрів. При цьому на них були гімнастерки, чоботи й шинелі. Це були дуже важкі для всіх роки. Люди, які брали участь у Великій Вітчизняній війні, до цього часу ніяк не можуть зрозуміти, як їм вдалося це пережити. Усім доводилося бути в нестерпних умовах. Військові дії дуже часто проходили прямо у великих містах, перетворюючи їх на руїни.День за днем німці просувалися все далі і далі, спалюючи на своєму шляху села і міста. Їх метою була Москва. Заволодівши цим містом, Гітлер міг розраховувати на присвоєння всій території Росії. Але на підході до великих містах фашисти зустрічали запеклий опір радянських військ. Всі воєначальники чудово знали про пересування німецьких військ і захопленні нових міст. До міста, що знаходиться під загрозою, негайно направляли війська, щоб захищати його. Важкі бої відбувалися по всій лінії фронту. Ніде не було легко воювати з противником. У ході великої Вітчизняної війни німецькі фашисти дійшли до Москви. Вони спробували захопити місто. Але саме тут, на підступах до столиці першого у світі соціалістичної держави, хвалена гітлерівська армія, протягом двох років легким маршем пройшла багато європейських країн, зазнала першої серйозної поразки. Розгром фашистських військ під Москвою був початком корінного перелому в ході війни. Остаточно був похований гітлерівський план «блискавичної війни»; перед усім світом була розвінчана фальшива легенда про «непереможність» гітлерівської армії. Наступне нищівної поразки фашистська Німеччина зазнала під Сталінградом. У запеклих оборонних боях і боях, що розгорнулися у великому вигині Дону, а потім на сталінградських обводах і в самому місті, була не тільки розтрощене наступальна міць ворога і знекровлена ​​головне ударне угруповання німецької армії на південному крилі радянсько-німецького фронту, але і підготовлені умови для переходу радянських військ в рішучий контрнаступ. Перемога під Сталінградом стала вирішальним внеском у досягнення корінного перелому у Великій Вітчизняній війні та зробила визначають вплив на подальший хід усієї Другої Світової війни. Червона Армія захопила стратегічну ініціативу і утримувала її до кінця війни. Ще одна з найбільших битв Другої Світової війни -. Курська битва. У ній німецько-фашистська армія зазнала поразки, від якого вже не могла оговтатися до самого кінця війни. У результаті битви під Курськом радянські війська зламали становий хребет німецько-фашистської армії, зірвали її спроби взяти реванш за поразку під Сталінградом і змусили остаточно перейти до стратегічної оборони. Радянські Збройні Сили міцно захопили стратегічну ініціативу. Завершився корінний перелом у ході Великої Вітчизняної війни на користь СРСР. Поразка під Курськом підірвало моральний дух німецько-фашистської армії, загострило кризу всередині гітлерівського агресивного блоку. У ході битви за Дніпро Червона Армія завдала поразки основним силам групи армій «Південь», а також частини груп армій «А» і «Центр», звільнила більше 38 тис. населених пунктів, у тому числі 160 міст. Успішні дії радянських військ не дали можливості фашистської Німеччини отямитися від такого удару. В ході Берлінської стратегічної наступальної операції Німеччина втратила здатність до організованого опору і незабаром капітулювала. Безумовно всі ці битви заслуговують окремої уваги, але я вирішила переглянути історію Курської битви. У наш час часто можна зустріти фальсифікацію історії Другої світової війни. Деякі західні історики намагаються всіляко применшити значення перемоги Червоної армії під Курськом. Одні з них стверджують, що битва на Курській дузі - це звичайний, нічим не примітний епізод Другої Світової війни, інші в своїх працях об'ємистих або просто замовчують про Курську битву, або говорять про неї скупо і незрозуміло, інші фальсифікатори прагнуть довести, що німецько- фашистська армія зазнала поразки в битві під Курськом не під ударами Червоної армії, а в результаті «прорахунків» і «фатальних рішень» Гітлера, внаслідок його небажання прислухатися до думки своїх генералів і фельдмаршалів. Проте все це не має під собою підстави і знаходиться в суперечності з фактами. 1 Курська битва 5 липня - 23 серпня 1943 року розгорнулася одна з найбільших битв Другої світової війни - в районі Курського виступу. 15 квітня 1943 німецьким командуванням була затверджена Директива № 6, вякій конкретизувалися завдання військ у наступальній операції «Цитадель». Виходячи з вигідного розташування німецьких військ в районі Курської дуги, директивою наказувалося двома ударами по підставі виступу - з півночі, з району на південь орла, і з півдня, з району Бєлгорода - оточити і знищити радянські війська, що знаходяться в районі Курська. Німецьке командування надавало цій операції особливе значення і планував у разі успіху наступ в південно - східному напрямку. Для здійснення операції «Цитадель» були залучені кращі війська вермахту і найбільш досвідчені генерали. Німецьке командування готувалося до операції «Цитадель» з особливою ретельністю. Підготовка тривала майже 4 місяці, з тим щоб у війська надійшло достатню кількість нової техніки. Масштабні військові дії не велися, напрям удару було очевидним, і радянські війська постаралися скористатися настала паузою і приготуватися до відбиття німецького наступу з меншою ретельністю. Практично єдиний раз за всю війну радянська армія будувала настільки потужні, багаторазово ешелоновані оборонні споруди. Початок наступу було заплановано на 3 години ранку 5 липня 1943 року, проте в результаті проведеної радянськими військами артилерійської контрпідготовки війська групи армій «Центр» почали наступати о 5 годині 30 хвилин, а війська армій «Південь» - о 6 годині ранку. На орловсько - курському напрямі противник ціною великих втрат прорвав головну оборонну смугу на Вільховатському напрямку і вклинився на 6 - 8 км. Допоміжний удар німців на Малоархангельськ не мав успіху. Відбиваючи контратаки радянських військ, противник повільно просувався вперед, але під кінець 9 липня був зупинений, його наступальний прорив повністю виснажився, і він перейшов до оборони. За 7 днів німецькі війська вклинилися в оборону частин фронту на 10 - 12 км. Оточити радянські з'єднання на четвертий день бою, як це намічалося планом операції «Цитадель», німецькому командуванню не вдалося. 8 - 10 липня 1043, в розпал Курської битви, німецькі війська, діючи на південному фасі курського виступу, методично розхитували радянську оборону. Бойовий наказ Головного командування сухопутних сил Німеччини вимагав від командуючого групою армій «Південь» генерал - фельдмаршала Еріха фон Манштейна досягти з'єднання з наступаючою з півночі 9-ю армією прямим проривом через Обоянь. Однак і фон Манштейн, і командувач 4-ї танкової армії генерал - полковник Гот віддавали собі звіт, що відразу після прориву на Обоянь, коли німецькі війська опиняться перед переправами через Псел, у фланг наступаючим неминуче піде удар радянських танків з району Прохорівки, що може серйозно загальмувати наступ на Курськ. Після прориву основних смуг радянської оборони дві танкові дивізії зі складу 2 - го танкового корпусу СС - «Лейбштандарт Адольф Гітлер» і «Дас Райх» повернули на Прохорівки, щоб відобразити очікувану радянську танкову контратаку, після чого продовжити рух на північ у напрямку Курська. Радянське командування висунуло на Прохоровському напрямку 5-у гвардійську армію генерал - лейтенанта П.А. Ротмистрова. Танки 5-ї гвардійської танкової армії підійшли до Прохорівці на кінець дня 9 липня. Генерал - полковник Гот в цей час готував прорив на Прохорівку. Підтягся до 10 липня опергрупа «Кемпф», яка мала прикривати правий фланг Гота, готувала удар з півдня, через Ржавець. Наступ на Прохорівку почалося 10 липня. На кінець дня німці захопили важливий оборонні пункт - радгосп «Комсомолець» - і закріпилися в районі села Червоний Жовтень. На наступний день німці продовжували тіснити радянські війська в районі хутора Сторожеве і оточили частини, що обороняли села Андріївку, Василівку і Михайлівки. До Прохорівки залишалося всього 2 км без будь - яких серйозних укріплень. Всі розуміли, що 12 липня Прохорівка буде взята і німці повернуть на Обоянь. Надія була тільки на контрудар армії Ротмистрова, який повинен був переламати ситуацію. Для підготовки контрудару часу практично не залишалося. У військ було всього кілька годин світлого часу і коротка літня ніч, щоб провести необхідну перегрупування і розставити артилерію. При цьому і артилерія і танки Ротмистрова відчували брак боєприпасів. В останній момент було прийнято рішення перенести час наступу з 10.00 на 8.30. в дійсності, це рішення призвело до фатальних наслідків. Німці також готувалися до атаки, яка була призначена на 9.00. Вранці 12 липня їх танки стояли на вихідних позиціях і чекали наказу. Протитанкова артилерія була розгорнута для відбиття можливої ​​контратаки. Коли танки 5-ї танкової армії пішли в бій, вони опинилися під згубний вогнем артилерії і танків приготувавшись до бою танкової дивізії СС «Лейбштандарт Адольф Гітлер». Вже в перші хвилини на полі палахкотіли десятки радянських танків. Тільки до 12.00 радянські танки змогли наблизитися до німецьких позицій, але піддалися потужному авіанальоту штурмовиків. Радянські танкісти, а серед них була значна кількість ненавчених і практично вперше вступили в бій екіпажів, героїчно билися буквально до останнього снаряда. Їм довелося битися під згубно точним німецьким вогнем і авіатакамі з повітря, не маючи, у свою чергу, належної підтримки з боку власної авіації та артилерії. Вони намагалися скоротити дистанцію, що прорвалися машини, розстрілявши весь боєзапас, йшли на таран, але дива не сталося. У другій половині дня німці почали контратаку, зосередивши основні зусилля на північ від Прохорівки, в смузі дивізії «Тотенкопф». Результати боїв 12 липня були невтішними для радянської сторони. Тим не менш радянським військам все - таки вдалося загальмувати німецький наступ. Німецьке командування було змушене відвести війська з північного фасадів Курської дуги і кинути їх на відображення радянського удару. 19 липня командування вермахту прийшло до остаточного висновку, що продовження операції «Цитадель» неможливо. У ході послідував радянського контрнаступу ворог був відкинутий на вихідні позиції. 5 серпня радянські війська звільнили Орел. Розвиваючи контрнаступ, 23 серпня війська Степового фронту при сприянні військ Воронезького і Південно - Західного фронтів звільнили Харків, а потім повністю ліквідували орловськ і харківський виступи. Курська битва завершилася. Вона справила величезний вплив на подальший хід Другої світової війни. в результаті перемоги під Курськом і виходу радянських військ до Дніпра завершився корінний перелом не тільки у Великій Вітчизняній війні, а й у всій Другій світовій війні на користь країн антигітлерівської коаліції. 2 У семірно-історичне значення розгрому німецько-фашистських військ під Курськом Яке ж всесвітньо-історичне значення розгрому німецько-фашистських військ під Курськом? По-перше, гітлерівська армія зазнала найтяжчої поразки, величезні втрати, заповнити які фашистське керівництво вже не могло ніякими тотальними мобілізаціями. Грандіозна битва літа 1943 року на Курській дузі продемонструвала перед усім світом здатність Радянського держави власними силами розгромити агресора. Престижу німецької зброї було завдано непоправної шкоди. Погрому зазнали 30 німецьких дивізій. Загальні втрати вермахту становили понад 500 тис.солдатів і офіцерів, понад 1,5 тис. танків і штурмових гармат, 3 тис. гармат і мінометів, понад 3,7 тис. літаків. До речі, разом з радянськими льотчиками в боях на Курській дузі самовіддано боролися льотчики французької ескадрильї «Нормандія», які у повітряних боях збили 33 німецьких літака. Найбільш важкі втрати понесли танкові війська противника. З 20 танкових і моторизованих дивізій, які брали участь у Курській битві, 7 були розгромлені, а інші зазнали суттєвих втрат. Головний інспектор танкових військ вермахту генерал Гудеріан змушений був визнати: «У результаті провалу наступу«Цитадель»ми зазнали рішучої поразки. Бронетанкові війська, поповнені з таким великим трудом, з-за великих втрат в людях і техніці на довгий час були виведені з ладу... Ініціатива остаточно перейшла до росіян». По-друге, в битві під Курськом провалилася спроба ворога повернути втрачену стратегічну ініціативу і узяти реванш за Сталінград. Наступальна стратегія німецьких військ зазнала повного краху. Курська битва призвела до подальшого зміни співвідношення сил на фронті, дозволила остаточно зосередити стратегічну ініціативу в руках радянського командування, створила сприятливі умови для розгортання загального стратегічного наступу Червоної армії. Перемогою під Курськом і виходом радянських військ до Дніпра завершився корінний перелом у ході війни. Після Курської битви гітлерівське командування було змушене остаточно відмовитися від наступальної стратегії і перейти до оборони на всьому радянсько-німецькому фронті. Проте в даний час деякі західні історики, безсоромно фальсифікуючи історію Другої світової війни, намагаються всіляко применшити значення перемоги Червоної армії під Курськом. Одні з них стверджують, що битва на Курській дузі - це звичайний, нічим не примітний епізод Другої світової війни, інші в своїх працях об'ємистих або просто замовчують про Курську битву, або говорять про неї скупо і незрозуміло, інші фальсифікатори прагнуть довести, що німецько- фашистська армія зазнала поразки в битві під Курськом не під ударами Червоної армії, а в результаті «прорахунків» і «фатальних рішень» Гітлера, внаслідок його небажання прислухатися до думки своїх генералів і фельдмаршалів. Проте все це не має під собою підстави і знаходиться в суперечності з фактами. Неспроможність таких тверджень визнавали й самі німецькі генерали і фельдмаршалом. «Операція«Цитадель»була останньою спробою зберегти нашу ініціативу на сході, - визнає колишній гітлерівський генерал-фельдмаршал, який командував групою армій«Південь»Е. Манштейн. - З її припиненням, рівнозначним провалу, ініціатива остаточно перейшла до радянської стороні. У цьому відношенні «Цитадель» є вирішальним, поворотним пунктом війни на Східному фронті». По-третє, розгром німецько-фашистських військ в ході Курської битви мав величезне воєнно-політичне і міжнародне значення. Він значно підвищив роль і міжнародний авторитет Радянського Союзу. Стало очевидним, що міццю радянської зброї фашистська Німеччина поставлена ​​перед неминучим розгромом. Ще більше зросли симпатії простих людей до нашої країни, зміцнилися надії народів окупованих гітлерівцями країн на швидке визволення, розширився фронт національно-визвольної боротьби груп борців руху Опору у Франції, Бельгії, Голландії, Данії, Норвегії, посилилася антифашистська боротьба як у самій Німеччині, так та інших країнах фашистського блоку. По-четверте, поразку під Курськом і результати битви надали глибоке вплив на німецький народ, підірвали моральний дух німецьких військ, віру у переможний результат війни. Німеччина втрачала вплив на своїх союзників, посилилися розбіжності всередині фашистського блоку, що призвели в подальшому до політичного і військової кризи. Було покладено початок розпаду фашистського блоку - зазнав крах режим Муссоліні, і Італія вийшла з війни на боці Німеччини. Перемога Червоної армії під Курськом змусила Німеччину та її союзників перейти до оборони на всіх фронтах Другої світової війни, що справила величезний вплив на подальший її перебіг. Перекидання значних сил противника із заходу на радянсько-німецький фронт і їх подальший розгром Червоною армією, полегшив висадку англо-американських військ в Італії і вирішили наперед їх успіх. По-п'яте, під впливом перемоги Червоної армії зміцнилося співпраці провідних країн антигітлерівської, коаліції. Перемога в Курській битві була досягнута завдяки подальшому зміцненню військово-економічної могутності країни та її Збройних Сил. Одним з вирішальних факторів, що забезпечили перемогу під Курськом, було високе морально-політичний і психологічний стан особового складу наших військ. У жорстокій битві з усією силою проявилися такі могутні джерела перемог радянського народу і його армії, як патріотизм, дружба народів, віра в свої сили і успіх. Радянські бійці і командири проявили чудеса масового героїзму, виняткової мужності, стійкості і військової майстерності, за що 132 з'єднання і частини отримали гвардійське звання, 26 - удостоєні почесних найменувань Орловських,Білгородськ.их, Харківських. Понад 100 тис.воїнів були нагороджені орденами і медалями, а 231 осіб удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Висновок Історична битва під Курськом стала однією з найважливіших і вирішальних подій Великої Вітчизняної і всієї Другої світової війни. Близько 50 днів тривали запеклі бої на південь і північ від Курська. Ворог послідовно ввів у бій близько 100 найбільш боєздатних дивізій. Уході оборонного бою, а потім контрнаступу радянських військ розгромили до 30 дивізій, з них сім танкових і моторизованих. Противник втратив понад півмільйона людей, до 1500 танків, 3000 гармат, а також більше 3700 літаків. У битві під Курськом провалилася остання спроба ворога повернути втрачену стратегічну ініціативу. «Битва в районі Курська, Орла і Бєлгорода є одним з найбільших битв Великої Вітчизняної і Другої світової війни в цілому. Тут були не тільки розгромлені відбірні і наймогутніші угрупування німців, а й безповоротно підірвана в німецькій армії і народу віра в гітлерівське фашистське керівництво, в здатність Німеччини протистояти дедалі зростаючого могутності Радянського Союзу. Розгром головного угруповання німецьких військ в районі Курська підготував грунт для послідовних широких наступальних операцій радянських військ з метою повного вигнання німців з нашої території, а потім і з території Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Югославії, Румунії, Болгарії та остаточного розгрому Німеччини. "