Тема 12. Затримання особи, що вчинила злочин

План

1. Поняття затримання особи, що вчинила злочин. Його юридична природа та значення дій громадян щодо затримання злочинця.

2. Підстава та ознаки затримання злочинця.

3. Перевищення меж заподіяння злочинцю шкоди при його затриманні.

Методичні рекомендації:

Аналізуючи соціальну природу дій громадян при затриманні особи, що вчинила злочин, треба показати, у чому полягає її суспільно корисний характер та яке значення мають такі дії у справі боротьби із злочинністю в Україні. Треба мати на увазі, що питання про юридичну природу дій громадян по затриманню особи, що вчинила злочин, треба вирішувати на підставі ст.38 КК України. Треба визначити коло осіб, які можуть бути суб’єктами затримання.

Розпочинаючи викладання підстави затримання особи, що вчинила злочин, необхідно виходити з ч.1 ст.38, у відповідності з якою такою підставою є злочинне посягання. Тому треба пояснити, що ми розуміємо під таким посяганням. При аналізі ознак правомірного затримання необхідно починати з ознак суб’єкта такого затримання, а саме потерпілого та інших осіб, які вказані в ч.1 ст.38 КК. Далі треба охарактеризувати мету затримання – доставлення особи, що вчинила посягання, відповідним органам влади. Третя ознака стосується об’єкта затримання – особистої свободи особи, що вчинила посягання. Нарешті, четверта ознака характеризує об’єктивну сторону затримання злочинця: характер дій громадянина, їх межі, час вчинення та їх правомірність.

Перш ніж аналізувати підставу та ознаки заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні, треба пояснити, в яких випадках виникає питання про його правомірність. Далі треба виходити з того, що у відповідності до ст.38 КК підставою завдання шкоди злочинцю є необхідність у цьому. Слід розглянути фактори, що обумовлюють необхідність завдання шкоди, а також вирішити питання про відповідальність особи, що заподіяла злочинцю шкоду без необхідності в тому. Далі треба проаналізувати об’єкт завдання шкоди, яким є особисті права та інтереси особи, що вчинила злочин. Необхідно поряд з цим вирішити питання про умови правомірності завдання шкоди третім особам при затриманні злочинця. Тут потрібно зупинитися на ситуаціях завдання шкоди так званому уявному злочинцю та вирішити питання про відповідальність за шкоду, заподіяну такому “злочинцю”. Визначаючи мету завдання шкоди, треба виходити з того, що така шкода є найближчою метою, а остаточною виступає доставлення злочинця відповідним органам влади. Слід показати, як визначається відповідальність особи, що завдала злочинцю шкоди не з метою затримання, а з метою розправи. На особливу увагу заслуговує питання про відповідність заподіяної шкоди небезпечності посягання та обстановці затримання злочинця. Така відповідність визначає межі правомірності завдання злочинцю шкоди.

Необхідно докладно розкрити поняття “небезпечність посягання” та “обстановка затримання злочинця”, а також показати їх значення у вирішенні питання про межі заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні. Тут рекомендується розглянути дискусійне питання про можливість позбавлення життя злочинця при його затриманні.

Відповідаючи на останнє питання, треба показати, у чому знаходить вираження перевищення меж заподіяння шкоди злочинцю з метою його затримання. Для цього необхідно детально проаналізувати ч.2 ст.38 КК. Нарешті, важливе значення має вирішення питання про кваліфікацію дій громадян, які перевищили межі дозволеної шкоди.

Основний та додатковий списки літератури:

Баулин Ю.В. Право граждан на задержание преступника. – Харьков: Изд–во Харьк. ун–та, 1986.

Диденко В.П. Правомерность причинения вреда преступнику при задержании. – Киев: НИРИО ВШ МВД Украины, 1984.

Діденко В.П. Обставини, що виключають злочинність діяння. Київ: Укр. академія внутрішніх справ, 1993. – С.18–33.

Підкоритова Л. Кваліфікація перевищення меж заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні // Право України – 1999 – № 8 – с.65–67.

Х Х Х

Бушуев Г.В. Социальная и уголовно–правовая оценка причинения вреда преступнику при задержании. – Горький: Изд–во ВШ МВД СССР, 1976.

Козаченко И.Я., Сухарев Е.А., Кузьменок О.П. Спорные вопросы квалификации задержания преступника. – Екатеринбург, 1992.

Тишкевич И.С. Право граждан на задержание преступника. – Минск: Изд–во Белорус. ун–та, 1974.